19372 (692405), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Контрольно-ревізійні відділи (КРВ) виконують вищевказані функції за винятком пунктів 1 і 7.
Крім цього, органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань.
8. Права, обов’язки і відповідальність ревізорів
Права:
— ревізувати й перевіряти грошові та бухг. документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження й витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей;
— мати безперешкодний доступ на склади, у сховища, виробничі й інші приміщення для їх обстеження;
— залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних та ремонтних робіт;
— вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, тмц, грошей і розрахунків, опечатувати каси, склади, архіви, а у разі виявлення підробок — вилучати необхідні документи, залишаючи в справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;
— одержувати від банків необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів;
— пред'являти керівникам, іншим посадовим особам вимоги щодо усунення виявлених порушень;
— стягувати в дохід держави кошти підприємств, отримані за незаконними угодами та з порушенням чинного законодавства;
— накладати на керівників та інших службових осіб адміністративні стягнення;
Обов'язки:
— суворо додержуватися Конституції України, законів України;
— у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій
— володіти комплексом способів і прийомів контрольно-ревізійної роботи;
— об'єктивно викладати виявлені факти порушень і зловживань;
— надавати допомогу працівникам підприємства, яке ревізується, в усуненні виявлених недоліків;
— брати участь у розробці заходів щодо усунення виявлених недоліків;
— доповідати керівництву підконтрольного підприємства про результати ревізії;
— перевіряти повноту і своєчасність виконання рекомендацій за результатами попередньої ревізії.
Ревізор несе відповідальність за:
— своєчасність, належну якість ревізії; — об'єктивність викладання її результатів; — повне або часткове приховування виявлених порушень і зловживань або їх заниження; правильність і обґрунтованість висновків за результатами ревізії.
9. Види ревізій та їх характеристика
Ревізія — це різностороння перевірка діяльності підприємства для встановлення законності, доцільності й ефективності дій.
Ревізії розрізняються за такими ознаками.
За ознакою ревізуючих органів ревізії бувають позавідомчі й внутрішньовідомчі. Позавідомчі ревізії здійснюють органи інших міністерств або відомств: Міністерство економіки, Державний комітет статистики, Антимонопольний комітет тощо. Внутрішньовідомчі ревізії призначаються розпорядженням керівника вищестоящої організації чи установи.
За ознакою повноти перевірки розрізняють ревізії повні й часткові. Повна ревізія охоплює перевіркою всі види фінансово-господарської діяльності підприємства, часткова — лише окремі види діяльності або господарських операцій (касові, розрахункові, товарні, виробничі тощо).
За організаційною ознакою ревізії бувають плановими й позаплановими. Ревізії, які проводяться за визначений період часу (один, два чи три роки) і охоплюють перевіркою всі види фінансово-господарської діяльності (повні ревізії), вважаються плановими і передбачаються в планах проведення ревізій. До позапланових належать ревізії, які проводяться в окремих випадках і з різних причин (у разі виявлення нестач, за наявності сигналів про недоліки в роботі, порушення і зловживання, з метою контролю за якістю ревізії тощо).
За колом питань, що підлягають перевірці, ревізії бувають наскрізні й тематичні, комплексні й некомплексні.
Наскрізні ревізії проводять для перевірки взаємопов'язаних госпрозрахункових організацій і підприємств.
Тематичні — Вони охоплюють максимальну кількість підприємств (перевірка стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності).
Комплексні ревізії включають усі види контролю й охоплюють виробничу та господарсько-фінансову діяльність підприємств, при цьому здійснюються документальна ревізія, економічний аналіз, перевірку оперативної роботи тощо.
Некомплексні ревізії проводяться в невеликих за обсягом роботи підприємствах, а також під час часткових ревізій за участю одного чи двох ревізорів. Наприклад, ревізія в дитячій установі, школі.
Перераховані види ревізій при вмілій, раціональній їх організації забезпечують збереження коштів, попередження фактів зловживань
10. Послідовність ревізійного процесу, його планування та процедура здійснення
Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення й відокремлений за часом. У теорії і практиці контрольно-ревізійної діяльності є такі етапи: — планування ревізії; — підготовка до ревізії; — складання завдання (програми) проведення ревізії; — організація роботи на місці (об'єкті) ревізії; — документальна й фактична перевірка; — систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і пропозицій; — узгодження і обговорення наслідків ревізії на підприємстві; — затвердження матеріалів ревізії; — контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії. У зв'язку з цим плануванню ревізій повинно передувати глибоке вивчення підвідомчих підприємств, що дасть змогу правильно встановити послідовність і порядок проведення ревізій. Після затвердження планів ревізій починається підготовка до проведення ревізії. Крім того, проведенню ревізії передує вивчення наявних в організації, яка призначила ревізію, фінансових, банківських та інших органах звітних та статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії і тематичних перевірок та іншої поточної інформації, яка характеризує господарську діяльність і фінансовий стан підприємства, що підлягає ревізії. Використовуються також дані аналізу за матеріалами фінансової звітності, акти попередніх ревізій тощо. Перед виїздом на об'єкт керівник вищестоящої організації, від імені якої проводиться ревізія, видає ревізору (керівнику бригади) розпорядження на право проведення ревізії, у якому вказуються назва підприємства, що підлягає ревізії, дата початку і закінчення ревізії. Розпорядження реєструється в журналі обліку ревізій На підставі вивчення даних про минулу фінансово-господарську діяльність підприємства і з врахуванням поставлених у розпорядженні завдань, керівник ревізійної групи (ревізор) складає програму ревізії. Програма включає перелік конкретних питань, що підлягають перевірці, період, за який має бути проведена ревізія, а також опис процедури її здійснення. Керівник ревізійної бригади повинен ознайомити всіх членів бригади зі змістом програми і розподілити завдання між ними. Далі вони складають робочі плани проведення ревізії, які затверджуються керівником ревізійної групи (бригадиром). Після закінчення організаційної роботи на підприємстві ревізор розпочинає документальну і фактичну перевірки. Протягом ревізії на окремих аркушах паперу (або в робочому зошиті чи журналі) ревізор систематизує матеріали ревізії, реєструє факти порушень, зловживань, групуючи їх за однорідними ознаками і відповідно до структури основного акта ревізії, тобто за його розділами. Наслідки ревізії оформляються актом. Акти ревізії поділяються на основні й проміжні. Основний акт ревізії — це документ, де в узагальненому вигляді фіксуються виявлені порушення й недоліки в діяльності підприємства, що ревізується. Підставою для включення фактів виявлених порушень чи недоліків в основний акт ревізії є відомості порушень, довідки, проміжні акти тощо. Проміжні акти — це разові документи, які відображають результати перевірки окремих ділянок або об'єктів перевірки. За виявленими фактами порушень від посадових осіб необхідно взяти письмові пояснення. Результати ревізії обговорюються на загальних зборах колективу підприємства, на яких приймаються відповідні рішення. Основна форма реалізації результатів ревізії — це наказ за її результатами. Він видається як у тому підприємстві, де проводилася ревізія, так і в тій організації, яка призначила ревізію.
Останній етап ревізії — контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії. Виконання прийнятих рішень за результатами ревізії контролюється шляхом одержання інформації від перевіреного підприємства про усунення виявлених недоліків і порушень під час проведення наступної планової ревізії.
11. Організація і порядок проведення інвентаризації (І)
Інвентаризація - це спосіб перевірки фактичного стану цінностей і розрахунків.
Основними завданнями І є:
— виявлення фактичної наявності основних фондів, немат активів, тмц, коштів, цп, а також обсягів незавершеного будівництва в натурі; — встановлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
— виявлення тмц, які частково втратили первісну якість, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;
— перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;
— перевірка реальної вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, тмц, цп і фін вкладень, грошей у касах, на рахунках у банках, грошей у дорозі, дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.
Послідовність здійснення і-цій регламентується Інструкцією по і-ції оз, немат активів, ТМЦ, гр коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 05.12.97 № 268. зі змінами і доповненнями. Відповідальність за організацію і-цій несе керівник підприємства. Проведення і-ції всіх статей балансу обов'язкове перед складанням річної фін звітності, крім майна, і-ція якого проводилася не раніше 1 жовтня звітного року. І-ція будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів оз може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів — 1 раз на 5 років. І-ції обов'язкові при передаванні майна держ підприємства в оренду, його приватизації, при передачі цінностей, у разі встановлення фактів крадіжок.
Матеріали і-ції та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства з включенням результатів у звіт за період, у якому закінчена інвентаризація, а також у річний звіт. Проведення і-ції при передачі держ підприємства в оренду, приватизації майна здійснюється відповідно до Положення, затвердженим постановою КабМіну України від 02.03.93 № 158. Для проведення і-цій на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі комісії та окремо — робочі і-ційні комісії із залученням до них досвідчених фахівців. Після закінчення і-ції обов'язково проводять контрольні перевірки якості переобліку цінностей за участю постійно діючих і робочих інвентаризаційних комісій.
12. Техніка ревізійного дослідження документів
Порядок створення, прийняття й відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.
Документ (від лат. documentum — свідоцтво) має юридичне значення як доказ законності здійснення операції та правильності записів у регістрах бухгалтерського обліку.
Первинні документи перевіряють за формою (повнота і правильність оформлення і заповнення реквізитів), за змістом (законність операції, логічна ув'язка з окремими показниками) і з арифметичної точки зору (правильність цін, націнок, зроблених обчислень, таксування, підрахунків). Експертна перевірка доповнює формальну й арифметичну і покликана виявити підробку в документі, дописування тексту, букв, цифр, закреслювання, повне або часткове видалення написаного тексту, цифрових записів, підробку підписів тощо. Вони можуть бути виявлені шляхом уважного огляду документа. Підроблені документи можуть мати порушену структуру паперу (втрата блиску), витончення шару паперу, розпливи чорнила в штрихах наново виконаних операцій, ознаки дописки (різні почерки), ознаки витравлення, наявність плям, ламкість (хрусткість) паперу.
Підробленим (фальшивим) є документ, реквізити або зміст зафіксованої операції якого не відповідають дійсності. Складання підроблених документів містить у собі ознаки кримінального злочину. Підроблені документи бувають двох видів: безтоварні й безгрошові.
Перевірка змісту операцій і записів у бухгалтерському обліку здійснюється в хронологічному або систематизованому порядку.
Перевірка документів у хронологічній послідовності здійснюваних господарських операцій виправдовує себе в умовах застосування меморіально-ордерної форми обліку під час ревізії підприємств, що виконують незначний обсяг роботи.
систематизована документальна перевірка характеризується поєднанням узагальненого вивчення однорідних операцій з детальним їх дослідженням, виявленням взаємозв'язків між операціями, первинними документами, обліковими регістрами й звітністю.
13. Прийоми перевірки документів за суттю