17841 (692381), страница 17
Текст из файла (страница 17)
Інформація, яка надається у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають достатні знання та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації. Фінансова звітність повинна містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому. Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Фінансова звітність повинна надавати можливість користувачам порівнювати: 1. Фінансові звіти підприємства за різні періоди; 2. Фінансові звіти різних підприємств. Передумовою зіставності є наведення відповідної інформації попереднього періоду та розкриття інформації про облікову політику і її зміни.
За періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну, місячну, квартальну, піврічну, дев’ятимісячну та річну. Внутрішньорічну звітність називають поточною звітністю, або періодичною.
Принципи підготовки, розкриття інформації у фінансовій звітності. Фін. звітність підпр-ва форм-ся на принципів: 1. Автономності під-ва, за яким кожне під-во розгляд-ся як юр. особа, що відокремлена від власників; 2. Безперервності д-сті, що передбачає оцінку активів і пасивів, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме; 3. Періодичності, що припускає розподіл д-сті під-ва на певні періоди часу з метою складання фін. звітн.; 4. Іст. (факт) собів-ті, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх вир-во та придбання; 5.Нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визнач. фін. рез-ту звітн. періоду слід зіставити доходи звітн. періоду з витр., які були здійснені для отрим. цих доходів. При цьому дох. і витр. відоб-ся в обліку і звітності у момент їх виникн., незалежно від часу надходження і сплати грошей; 6. Повного висвітлення, за яким фін. звітність повинна містити всю інф-ію про факт. та потенц. наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймаються на її основі; 7. Послідовності, який передбачає постійне застосування підпр-вом обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована і розкрита в фін. звітності; 8. Обачності, за яким методи оцінки, що застос-ся в БО, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підп-ва; 9 превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юр. форми; 10 єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підпр-ва у його фін. звітності в єдиній грош. одиниці. Розкриття інф-ії здійснюється у фін. звітності так: 1. Для того, щоб фін звіт. була зрозумілою, вона повинна містити дані про: - підп-во; - дату звітності та звітний період; - валюту звітності та одиницю її виміру; - відповідну інф-ію щодо звітного та попер. періоду; - облікову політику підпр-ва та її зміни; - консолідацію фін звітів; - припинення окремих видів д-сті; - обмеження щодо володіння активами; - участь у СП; - виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування; - переоцінку статей фін звітів; - іншу інф-ію, розкриття якої передбачено відповідними стандартами.
79 Розкриття інформації у примітках до звітів
Усі підприємства розкривають у примітках призначення та умови використання кожного елемента власного капіталу(крім статутного капіталу). Пояснювальна записка (примітка) до бухгалтерського фінансового звіту підприємства характеризує його діяльність у звітному році, пояснює основні фактори, які впливали на господарські і фінансові результати роботи, висвітлює фінансове і майнове становище, перспективи подальшої діяльності. Зміст примітки визначають національні стандарти. Наприклад акціонерні товариства наводять інформацію про кількість та вартість акцій, типи акцій у складі статутного капіталу. Інші підприємства наводять інформацію про розподіл часток статутного капіталу між власниками і таке інше.
80 Облік витрат майбутніх періодів
Витрати майбутніх періодів - витрати, вироблені у звітному періоді, але які відносяться до майбутніх звітних періодів.
Основну частину витрат майбутніх періодів в організаціях становлять витрати на підготовку і освоєння виробництва. Крім того, до витрат майбутніх періодів відносять витрати з ремонту основних засобів в сезонних галузях промисловості (коли не створюється ремонтний фонд), витрати, що відносяться частково на майбутні періоди, і ін
Облік витрат майбутніх періодів здійснюють по дебету активного рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів» з кредиту відповідних матеріальних, розрахункових та інших рахунків (10, 70, 69, 76 та ін.) Щомісяця або в інші терміни враховані на дебет рахунку 97 витрати списують в дебет рахунків 20, 23, 25, 26, 44 «Витрати на продаж» та ін Терміни списання витрат майбутніх періодів, а також відповідні витрати або інші джерела, на які списуються зазначені витрати, регламентуються законодавчими та іншими нормативними актами або визначаються самими організаціями. Наприклад, витрати з ремонту основних засобів, враховані на початку року на рахунку 97, списують щомісячно або пропорційно обсягу виробництва по місяцях, або пропорційно плановим витратам на ремонт основних засобів, або рівномірно по місяцях.
81 Зміст звіту про власний капітал №4
Зміст і форма Звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал».
Сфера дії цього Положення (стандарту) стосується підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ, малих підприємств та консолідованих Звітів про власний капітал.
Метою складання Звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.
У статтях «Залишок на початок року» та «Залишок на кінець року» показують суми власного капіталу, наведені в балансі підприємства, відповідно, на початок і кінець звітного періоду.
У статтях «Зміна облікової політики», «Виправлення помилок» та «Інші зміни» відображаються суми коригувань, передбачених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».
У статті «Скоригований залишок» показується залишок власного капіталу на початок звітного року після внесення відповідних коригувань.
У статтях розділу «Переоцінка активів» наводяться дані, які відображають збільшення або зменшення власного капіталу в результаті переоцінки основних засобів та інших активів у порядку, передбаченому відповідними положеннями (стандартами).
У статті «Чистий прибуток (збиток) за звітний період» показується сума чистого прибутку (збитку) зі звіту про фінансові результати.
У статтях розділу «Розподіл прибутку» наводяться дані, які відображають розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо.
У статтях розділу «Внески учасників» наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства.
У статтях розділу «Вилучення капіталу» наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин.
У статтях розділу «Інші зміни в капіталі» наводяться дані про всі інші зміни у власному капіталі підприємства, що не були включені до вищезазначених статей, зокрема, списання невідшкодованих збитків, безкоштовно отримані активи та інші зміни.
Для складання звіту використовують такі джерела інформації:
Баланс;
Звіт про фінансові результати;
установчі документи;
аналітичні дані за окремими рахунками бухгалтерського обліку.
82 Облік резерву сумнівних боргів
Наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 р. № 1213 внесені зміни до ряду нормативних актів з бухгалтерського обліку. Зокрема, змінені норми п. 8 П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», що стосуються порядку визначення резерву сумнівних боргів у бухгалтерському обліку. Розглянемо, що змінилося.
Нагадаємо, що до сумнівних боргів П(С)БО 10 відносить ті суми дебіторської заборгованості, щодо яких існує непевність у тому, що вони будуть погашені. Правильне визначення суми резерву сумнівних боргів допоможе адекватно оцінити стан активів і фінансові результати діяльності підприємства. Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати в складі інших операційних витрат.
До внесення змін сума резерву розраховувалася одним із запропонованих способів:
- виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;
- виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах подальшої оплати;
- на основі класифікації дебіторської заборгованості, що здійснювалася угрупованням за строками її непогашення з установленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.
На сьогоднішній день П(С)БО 10 виділяє два методи визначення величини резерву сумнівних боргів:
- застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;
- застосування коефіцієнту сумнівності.
Однак кількість способів визначення суми резерву сумнівних боргів аж ніяк не зменшилася, як це може здатися на перший погляд. Справа в тому, що метод застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості базується на аналізі платоспроможності окремих дебіторів, тобто порядок розрахунку ідентичний першому з раніше існуючих варіантів. А от коефіцієнт сумнівності, в свою чергу, розраховується одним з трьох запропонованих способів:
1) визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;
2) класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;
3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3–5 років.
Розмір резерву за методом застосування коефіцієнту сумнівності розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на шуканий коефіцієнт.
Отже, якщо порівняємо нову і попередню редакцію п. 8 П(С)БО 10, ми побачимо, що обидва методи застосовувалися раніше, зараз же вони тільки знайшли назви та чітку класифікацію.
У той же час порядок розрахунку за методом застосування коефіцієнту сумнівності поповнився новим способом: визначенням середньої питомої ваги дебіторської заборгованості, списаної за період, у сумі дебіторської заборгованості на початок періоду за попередні 3–5 років. Трохи нижче зупинимося на ньому більш докладно.
Розглянемо коротенько особливості кожного методу розрахунку резерву сумнівних боргів.
Метод абсолютної суми
Найпростіший метод визначення резерву. Його доцільно застосовувати підприємствам з невеликою кількістю дебіторів. Розмір резерву визначається в сумі заборгованості тих дебіторів, платоспроможність яких викликає сумніви. Наприклад, підприємству стає відомо, що судом порушена справа про банкрутство дебітора. Заборгованість такого дебітора визнається сумнівним боргом, і на суму цієї заборгованості створюється резерв.
Метод застосування коефіцієнту сумнівності
Як уже говорилося вище, коефіцієнт сумнівності може розраховуватися одним з таких способів.
1. На підставі визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході.
При застосуванні цього методу аналізуються показники безнадійної заборгованості за минулі періоди. Питома вага визначається відношенням безнадійної заборгованості за минулі періоди до суми чистого доходу за ті самі періоди. Після чого питома вага множиться на суму чистого доходу за поточний період.
2. На підставі класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення.
Для застосування цього методу необхідно згрупувати поточну дебіторську заборгованість у кілька груп за строками її непогашення. Далі визначається коефіцієнт сумнівності виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні періоди. Коефіцієнт сумнівності розраховується як відношення суми списаної безнадійної заборгованості групи за період до сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього періоду. Після чого сальдо дебіторської заборгованості відповідної групи на кінець попереднього періоду множиться на шуканий коефіцієнт.
При застосуванні різних способів розрахунку виходять різні значення коефіцієнту. Однак обидва способи можуть використовуватися та закріплені в прикладах, доданих до П(С)БО 10. Незважаючи на те, що п. 8 П(С)БО 10, що регламентує порядок визначення резерву сумнівних боргів, повністю викладений у новій редакції, приклади розрахунку резерву ніяких змін не зазнали.
Резерв сумнівних боргів визначається як добуток сальдо дебіторської заборгованості за групою на кінець попереднього періоду та коефіцієнта сумнівності. Причому величина, отримана в результаті такого множення, і буде складати сальдо резерву на кінець звітного періоду.
3. На підставі визначення питомої ваги списаної дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості.
Цей спосіб зовсім новий, тому ми розглянемо його детально. Відразу обумовимо, П(С)БО 10 не пропонує нам ніяких прикладів розрахунку коефіцієнта сумнівності за цим методом, тому нижче наведене авторське бачення порядку його застосування.
Лаконічність, з якою Мінфін виклав новий спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності (фактично весь опис полягає в самій назві способу), дає можливість для двозначності тлумачень порядку застосування цього способу розрахунку.
Так можна запропонувати два варіанти розрахунку коефіцієнту:
1) шляхом визначення питомої ваги за кожний період окремо та виведення середньої;
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
