147280 (691835), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Дійсний ритм потокової лінії визначається із врахуванням втрат фонду часу на обслуговування робочих місць , на ремонт обладнання та на регламентовані перерви всі ці втрати враховуються коефіцієнтом .

(2.6)

де , в розрахунках приймаємо .

Важливим розрахунковим параметром потокової лінії, який визначає її пропускну спроможність або продуктивність (кількість виробів, які випускаються в одиницю часу), є ритм випуску продукції або темп потоку. Залежність між темпом та ритмом потокової лінії визначається за формулою:

(2.7)

Виходячи із вище вказаної формули отримаємо:

Кількість позицій на потоковій лінії приймаємо виходячи із технологічного процесу. Теоретично трудомісткість на всіх позиціях однакова. Однак практично не можливо розподілити роботи так, щоб трудомісткість на позиціях була однаковою. При цьому необхідно враховувати, що трудомісткість на позиції повинна бути такою, щоб при заданій кількості працівників весь об’єм роботи закінчувався за час, який не перевищує такт поточної лінії.

Правильність вибору числа позицій поточно-конвеєрної лінії перевіряється за щільністю робіт та визначається за формулою:

(2.8)

де трудомісткість ремонтних робіт на поточній лінії, ;

кількість позицій на поточно-конвеєрній лінії, .

Щільність роботи, яка характеризується кількістю одночасно працюючих виконавців на одній позиції, має задовольняти такій умові:

для чотиривісного напіввагона .

Отже, визначимо щільність за формулою (2.8):

Зрівнявши отриману величину щільності робіт із допустимою, робимо висновки, що результат задовольняє заданним межам щільності. Що в свою чергу вказує на те, що кількість позицій на поточно-конвеєрній лінії прийнято правильно.

Визначимо число поточно-конвеєрних ліній за формулою:

(2.9)

де кількість вагонів, які потрібно відремонтувати за певний період, ;

коефіцієнт використання робочого часу поточно-конвеєрної лінії , в розрахунках приймаємо рівним .

Отриману величину округляємо до цілого числа та отримуємо поточно-конвеєрні лінії.

Визначимо фактичну програму ремонту напіввагонів за формулою:

(2.10)

де кількість поточно-конвеєрних ліній.

Визначимо у відсотковому відношенні на скільки фактична програма ремонту напіввагонів перевищує задану, яка не має перевищувати більше ніж на .

Отримана величина задовольняє вимоги, отже всі наступні розрахунки будуть проводитися тільки із отриманою фактичною програмою ремонту вагонів.

Розрахуємо фактичний ритм поточно-конвеєрної лінії за формулою:

(2.11)

Також розрахуємо фактичний темп потокової лінії за формулою:

(2.12)

Визначимо фронт роботи поточно-конвеєрної лінії за наступною формулою:

(2.13)

Фронт роботи цеху визначається за формулою:

(2.14)

Продуктивність поточно-конвеєрної лінії - це її пропускна здатність випуску виробів за розглянутий період або за одиницю часу. Продуктивність поточно-конвеєрної лінії визначається за формулою:

(2.15)

де час, за який виконується ремонт або виготовлення виробу на поточно-конвеєрній лінії (виробничий цикл або штучний час), .

Виробничий цикл є одним із найважливіших факторів, які визначають ефективність поточних ліній. Чим він менший, тим вища продуктивність поточно-конвеєрної лінії.

2.2 РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ РОЗМІРНИХ ПАРАМЕТРІВ ЦЕХА

Розрахунок виробничих площ вагоноремонтних цехів заводу виконується по їх розмірних параметрах (довжині та ширині).

Довжина поточно-конвеєрної лінії визначається, по довжині ремонтної позиції , відстані між позиціями та кількості позицій за формулою:

(2.16)

де кількість позицій на поточній лінії, ;

відстань між позиціями, ;

довжина ремонтної позиції.

Довжина ремонтної позиції визначається залежно від довжини об’єкта, який ремонтується та кількості об’єктів на позиції :

(2.17)

де довжина об’єкта, який ремонтується .

Підставивши всі значення у формулу отримаємо:

За допомогою формули (2.16) знайдемо довжину поточно-конвеєрної лінії:

Довжина цеху, де встановлюються поточно-конвеєрні лінії, визначається за формулою:

(2.18)

де відстань від торцевої стіни до осі зчеплення крайнього напіввагона, ;

довжина дільниці, для розміщення візків, які викочуються, ;

кількість позицій, на яких відбувається викочування візків, згідно технологічному процесу .

Підставивши всі значення отримаємо довжину цеха:

Згідно будівельним нормам довжина виробничих будівель має бути крайньою . Відповідно цим нормам приймаємо довжину цеха .

Ширина цеха визначається за формулою:

(2.19)

де відстань між осями двох суміжних шляхів, ;

відстань від внутрішьої грані повздовжньої стіни до осі крайньої колії, .

Згідно будівельним нормам ширина виробничих будівель має також бути кратньою . Відповідно цим нормам приймаємо ширину цеха .

Загальна площа цеха визначається за наступною формулою:

(2.20)

де основна площа цеху;

допоміжна площа цеху.

Визначимо основну площу цеха за наступною формулою:

(2.21)

Також, потрібно визначити допоміжну площу цеха за формулою:

(2.22)

де коефіцієнт, який враховує норму допоміжної площі відносно до основної, .

За допомогою формули (2.20) визначимо загальну площу цеха:

Тепер можна визначити питому площу (на один відремонтований вагон), яка знаходиться за формулою:

(2.23)

3. КАДРИ ТА ЗАРОБІТНА ПЛАТА

3.1 РОЗРАХУНОК ПРОМИСЛОВО - ВИРОБНИЧОГО ПЕРСОНАЛА ЦЕХА ПО ПРОФЕСІЯХ

Робітників вагоноремонтних підприємств можна поділити на промислово-виробничий персонал та персонал промислових підрозділів. Промислово-виробничий персонал (ПВП) зайнятий безпосередньою виробничою діяльністю та обслуговуванням виробництва; це працівники основних та допоміжних цехів, апарату управління заводом, лабораторій, науково - дослідних, технічних відділів та бюро підприємства. Персонал непромислових підрозділів зайнятий в житловому та комунальному господарствах та підприємствах, у сфері культурно-побутового медико-санітарного обслуговування, дитячих садочках, у школах та інших навчальних закладах при підприємстві та у підсобних господарствах.

В залежності від виконуваних функцій виділяються наступні категорії промислово - виробничого персоналу: робітники, інженерно - технічні працівники (ІТП), які служать, учні та молодший обслуговуючий персонал (МОП).

Розподіл виробничих процесів на основні та допоміжні передбачає також розподіл працівників на основних і допоміжних. Як основні, так і допоміжні працівники групуються за професіями спеціальностями, а також за кваліфікаційними розрядами. Під професією необхідно розуміти вид трудової діяльності, який потребує певну підготовку. Кваліфікація або розряд, що надається робітнику, характеризує рівень опанування робітником даної професії Поняття «спеціальність» визначає вид трудової діяльності у рамках даної професії (наприклад, професія - слюсар, а спеціальність - слюсар лекальщик). За видами виконуваних робіт виробничі працівники поділяються на групи: слюсарі ремонтно-розбиральних робіт, газорізчики, клепальники та ін.

ІТП та службовці здійснюють функції загального управління та технічного керівництва. Ці групи складаються із керівників (начальники підприємств, начальники цехів, дільниць, відділів або бюро), спеціалістів (інженерів та техніків різних професій і спеціальностей) та технічних виконавців (розрахунково-бухгалтерський персонал та діловоди).

До учнів належать працівники, які проходять на підприємстві виробниче навчання та отримують заробітну плату за спеціально встановленою для них системою оплати праці.

До МОП належать робітники по догляду за службовими приміщеннями (прибиральники, двірники), обслуговуванню працівників та службовців (гардеробники). Вимоги до знань та вмінь працівників відображені у довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників, а службовців та ІТП - у кваліфікаційному довіднику посад службовців.

Вихідними даними для розрахунку необхідності у виробничих робітниках є пронормований технологічний процес та виробнича програма ремонту вагонів.

Розрахунок необхідності в основних виробничих працівниках (дійсних, явочних) визначається за формулою:

(3.1)

Характеристики

Список файлов курсовой работы