143512 (691680), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

По-перше, у субкультурній спільноті підліток отримує можливість належати до обраній групі однолітків, що є для нього референтною, виникає об'єднуюче почуття «ми», що підвищує рівень психологічної значущості кожного.

По-друге, субкультура дозволяє молодій людині краще відчути і проявити самостійність свого «я».

По-третє, вона допомагає підлітку звільнитися від переживань, викликаних конфліктом з світом дорослих, з пануючої в суспільстві культурою. [1]

Період активної ціннісно-творчої діяльності стикається у молодої людини з обмеженим характером практичної, творчої діяльності, неповним включенням молодої людини в систему суспільних відносин. Звідси в поведінці молоді поєднання суперечливих рис - прагнення до ідентифікації та відокремлення, конформізм і негативізм, наслідування і заперечення загальноприйнятих норм, прагнення до спілкування і уникнення спільноти, відчуженість від зовнішнього світу.

Нестійкість і суперечливість молодіжної свідомості впливають на багато які форми поведінки і діяльності особистості. Така характеристика молодіжної свідомості визначається низкою об'єктивних обставин.

По-перше, в сучасних умовах ускладнився і подовжився сам процес соціалізації, та іншими стали критерії її соціальної зрілості. Вони визначаються не тільки її вступом у самостійне трудове життя, але й завершенням освіти, набуттям професії, реальними політичними і громадянськими правами, матеріальною незалежністю від старших. Дія даних факторів не одночасна і не однозначна в різних соціальних групах, тому засвоєння молодою людиною системи соціальних ролей дорослих виявляється суперечливим. Він може бути відповідальним і серйозним в одній сфері і відчувати і вести себе як підліток в іншій.

По-друге, становлення соціальної зрілості молоді відбувається під впливом багатьох відносно самостійних чинників - сім'ї, школи, трудового колективу, засобів масової інформації, молодіжних організацій та стихійних груп. [10]

В якості причин "відходу в андеграунд", молодь називає:

1) Виклик суспільству, протест.

2) Виклик родині, нерозуміння в родині.

3) Небажання бути як усі.

4) Бажання утвердитися в новому середовищі.

5) Звернути на себе увагу.

6) Не розвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні.

7) Копіювання західних структур, течій, культури.

8) Релігійні ідейні переконання.

9) Данина моді.

10) Відсутність мети у житті.

11) Вплив кримінальних структур, хуліганство.

12) Вікові захоплення.

Розділ 2. ТИПОЛОГІЯ І СТРУКТУРА СУЧАСНОЇ МОЛОДІЖНОЇ СУБКУЛЬТУРИ

2.1 Поняття молодіжних субкультур

Під культурою розуміються переконання, цінності, які є спільними для певної групи людей, які служать для упорядкування досвіду і регулювання поведінки членів цієї групи. Відтворення і передача культури наступним поколінням лежать в основі процесу соціалізації.

Система норм і цінностей, що відрізняють групу від більшості товариств, називається субкультурою. Вона формується за такими ознаками: вік, етнічне походження, релігія, соціальна група, місце проживання і т.д. Цінності субкультури не означають відмови від національної культури, прийнятої більшістю, вони виявляють лише деякі відхилення від неї. Однак більшість людей не схвалюють субкультури і відноситься до них з недовірою.

Молодіжні субкультури - феномен міської культури західного типу. Основний фактор, що привертає молодь в субкультури - прагнення придбати зовнішні, формальні характеристики, що дозволяють виділятися із загальної знеособленого маси населення мегаполісу. В основному представники молодіжних субкультур об’єднуються за зовнішнім характеристикам - одяг, зачіски, музика, місця спілкування і т.д. Іноді група активно виробляє норми або цінності, які явно суперечать пануючій культурі, її змісту та форм. На основі таких норм і цінностей формуються контркультури (наприклад, хіпі). Так, у чималої кількості молодих людей відсутня чітко виражена особистісна самоідентифікація, сильні поведінкові стереотипи. Позиція відчуження проглядається як у відношенні до соціуму, так і в міжгенераціонном спілкуванні.

Соціальне відчуження проявляється найчастіше в апатії, байдужості до політичного життя суспільства, так звана позиція "стороннього спостерігача". Що стосується міжгенераціонного спілкування - сьогодні у молодого покоління воно нерідко виливається в повне заперечення всіх «маминих» цінностей. Особливо виразно це протиставлення простежується на рівні культурних (у вузькому сенсі) стереотипів молоді: є «наша» мода, «наша» музика, а є - «мамина», «застаріле», яке пропонується інституційними засобами гуманітарної соціалізації. І тут виявляється третій аспект відчуження молодіжної субкультури - це культурне відчуження. Саме на цьому рівні субкультура молодого покоління набуває помітні контркультурні елементи: дозвілля, особливо юнацтвом, сприймається як основна сфера життєдіяльності, і від задоволеності їм (дозвіллям) залежить загальна задоволеність життям молодої людини. Загальна освіта для школяра і професійна для студента як би відходять на другий план перед реалізацією економічних і дозвільний потреб. Цінності національної культури, витісняються схематизованими зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному відтворенні.

2.2 Типи субкультур

Толстих А.В. запропонував наступну типологію молодіжних субкультур:

1. політизовані субкультури - беруть активну участь у політичному житті і мають чітку ідеологічну приналежність, неагресивні;

2. еколого-етичні субкультури - займаються побудовою філософських концепцій і ведуть боротьбу за навколишнє середовище ("зелені");

3. нетрадиційні релігійні субкультури - в основному це захоплення східними релігіями (буддисти, культові групи, сатанистів);

4. радикальні молодіжні субкультури - відрізняються організованістю, наявністю лідерів старшого віку, підвищеною агресивністю (кримінальні молодіжні угруповання, любери, скінхеди);

5. субкультури способу життя - групи молодих людей, що формують свій образ життєдіяльності (хіпі, панки);

6. субкультури за інтересами - молоді люди, об'єднані спільністю інтересів - значкісти, філателісти, спортивні та музичні фанати.

7. субкультура «золотої молоді» - характерна для столичних міст - орієнтована на проведення дозвілля (одна з найбільш закритих субкультур). [14]

Фролов С.С. запропонував наступну типологію субкультур:

1. Романтико-ескапістскі субкультури - орієнтовані на відхід від реального життя, побудова власних філософських систем (хіпі, толкіеністи, індіаністи, байкери).

2. Анархіє-нігілістіческіе групи - заперечення загальноприйнятих стандартів, критичне ставлення до багатьох явищ життя (анархіста, панки).

3. Розважально-гедоністичні - орієнтовані на забезпечення дозвілля («золота молодь», рейвери, сноубордистів, репер).

4. Кримінальна субкультура - орієнтована на протистояння закону і правопорядку (готи? (абсолютно не згодна з віднесенням цієї субкультури до кримінальних), скінхеди, банди, гопники, любери). [21]

За специфікою поведінки членів групи виділяють:

• ПРОСОЦІАЛЬНІ - не несуть загрозу суспільству, несуть позитив і допомагають.

Це соціально-позитивні групи, які приносять користь суспільству. Ці об'єднання вирішують соціальні проблеми культурно-захисного характеру (захист пам'яток, реставрація храмів, екологічні проблеми).

Одні з них - так звані „ЗЕЛЕНІ”. Одна з найбільш гострих проблем - проблема охорони навколишнього середовища, за її рішення і взялися "зелені" - екологічні наслідки будівельних проектів, розміщення та експлуатація великих підприємств без урахування їх впливу на природу і здоров'я людей. Чисельність екологічних неформальних об'єднань відносно мала, їх соціальний та віковий склад неоднорідні. Свою малу численність екологічні групи з лихвою компенсують активністю, яка привертає до них великі маси людей, що виступають на підтримку різних природоохоронних ініціатив.

Інший різновид – „НЕФОРМАЛИ ХУДОЖНЬОЇ СПРЯМОВАНОСТІ”. У багатьох містах на різних бульварах існують виставки самодіяльних художників, скульпторів і т.д. Існують вони цілком офіційно, але не дозволяють вирішити одну з проблем, що стоять перед цим видом самодіяльної творчості - надання молодим художникам можливості виставляти і продавати свої картини.

• КОМП'ЮТЕРНИЙ АНДЕГРАУНД.

Існує наступна структуризація комп'ютерного співтовариства: на самому нижчому рівні стоять, так звані юзери (англ. User - користувач). Це найбільш широкий шар комп'ютерного співтовариства. Далі вгору по піраміді, стоїть група, яка називається «Пойнт». За ними йдуть так звані «сісопи» або системні оператори (адміністратори). Діяльністю «сісопів» керують, так звані «мережеві комунікатори».

• АСОЦІАЛЬНІ несуть критику устоям суспільства, але це протистояння не носить крайнього характеру. Вони стоять осторонь від соціальних проблем, але не представляють загрозу суспільства. В основному виконують рекреаційні функції. Приклади: панки, мажори, рокери, хіпі, люди системи.

«Системні» часто привертають увагу перехожих екстравагантною зачіскою, розмальованою джинсовою курткою, пірсингом. Себе вони називають "піплами", "хайрастими" і вважають себе вільними людьми, незалежними від батьків і суспільства. Погляди "системних" на життя багато в чому допомагають зрозуміти позицію неформалов в цілому. Вони привітні і гостинні, довіряють людям. Вони всі один одного знають, і вважають себе паростками нової культури, в якій немає брехні, кривди, грабежів. Ці люди здатні жертвувати останнім заради того щоб створити в країні культуру істино молодіжну.

• АНТИСОЦІАЛЬНІ - не тільки піддають критиці громадські порядки та устої, але й прагнуть їх поламати.

Носять яскраво виражений агресивний характер, прагнення затвердити себе за рахунок інших, моральна глухість.

„БАНДИ” - об'єднання (найчастіше підлітків) за територіальною ознакою. Місто ділиться „бандами” на зони впливу. На „своїй” території члени банди є господарями, із „чужинцями”, що з'являються (особливо з іншої банди) розправляються вкрай жорстоко. В „бандах” свої закони, свої звичаї. Процвітає культ сили, цінується вміння битися. Покинути банду буває дуже складно: в деяких випадках у „зрадника” навіть стріляють - мовляв, виживеш - вільний. Усі „банди” озброєні, в тому числі вогнепальною зброєю. Зброя пускається в хід без довгих роздумів. „Банди” не тільки ворогують одна з іншою, але й здійснюють терор відносно нейтральних підлітків. Останні змушені ставати „даниками банди” або вступати в неї. У відповідь на дію „банд” і для боротьби з ними „нейтральна молодь” створює власні неофіційні об'єднання. Зрозуміти молодих людей, що входять в ці об'єднання, можна - вони хочуть забезпечити свою безпеку. Але, діючи за принципом „сила силу ламає”, вони й самі нерідко переступають закон. [15]

2.3 Специфічні риси молодіжної субкультури

1. Переважно розважально-рекреативна спрямованість. Поряд з комунікативною дозвілля виконує в основному рекреатівную функцію (відпочинок, „нічогонероблення”). Рекреативні дозвільні орієнтації підкріплюються основним змістом теле- і радіомовлення, що розповсюджують цінності переважно масової культури.

2. «Вестернізації» (американізація) культурних потреб та інтересів. Цінності національної культури витісняються стереотипами - зразками масової культури, орієнтованими на впровадження цінностей "американського способу життя" в його примітивному і полегшеному варіанті, пропагуючи прагматизм, жорстокість, надмірне прагнення до матеріального благополуччя. Спостерігається презирство таких "застарілих" цінностей як ввічливість, повагу до оточуючих.

3. Пріоритет споживчих орієнтації над креативними. Споживання присутнє в культурній самореалізації молоді, і обумовлене потоком переважної культурної інформації (цінності масової культури), що сприяє фоновому сприйняттю і поверхневому закріпленню її у свідомості. Творча самореалізація, як правило, виступає в маргінальних формах.

4. Слабка індівідуалізованність і вибірковість культури. Вибір тих чи інших цінностей пов'язаний найчастіше з груповими стереотипами досить жорсткого характеру - незгодні сильно ризикують поповнити ряди "знедолених", "не престижних" людей з точки зору "натовпу", що зазвичай рівняється на якийсь ідеал - "крутого" (іноді в особі лідера цієї групи).

5. Відсутність етнокультурної самоідентифікації. Народна культура (традиції, звичаї, фольклор тощо) більшістю молодих людей сприймаються як анахронізм. Спроби занесення етнокультурного змісту до процесу соціалізації, в більшості випадків обмежується пропагандою давньоруських звичаїв та православ'я. А етнокультурна самоідентифікація полягає насамперед у формуванні позитивних почуттів до історії, традицій свого народу, тобто того, що прийнято називати «любов'ю до Вітчизни», а не тільки в залученні до однієї конфесії. [3]

Виділяють наступні основні ознаки неформальних об'єднань.

1) Неформальні колективи не мають офіційного статусу.

2) Слабо виражена внутрішня структура.

3) Більшість об'єднань має слабо виражені інтереси.

Характеристики

Список файлов курсовой работы