143434 (691648), страница 2
Текст из файла (страница 2)
У період Великої Вітчизняної Війни в армії служило 800 тисяч жінок, а просилися на фронт ще більше. Не всі вони виявилися на передовій; були і допоміжні служби, де вимагалося замінити чоловіків, що пішли на фронт. В цей період для жінок властиві професії телефоністки, радистки і т.п. - тобто ті, які не пов'язані з необхідністю вбивати. Зустрічалися серед жінок у важкі військові роки, і професії, що раніше вважалися "чоловічими": жінка-льотчик, снайпер, стрілець, автоматник, зенітниця, танкіст і кавалерист, матрос і десантниця. [9, c.54-58]
З середини ХХ століття професія офіцера стає дуже популярною. Інтерес до неї "підігрівало" телебачення, показуючи фільми, головними героями яких були офіцери. Так, подивившись фільм "Таємниця двох океанів", багато хлопчаків вирішили освоїти професію підводника, конкурс в навчальні заклади такого плану був 12 осіб на місце. З середини ХХ століття жінок часто можна було зустріти на заводах, в цехах. Вони, нарівні з чоловіками, їздили піднімати цілину, освоювати нові землі. Саме в ХХ столітті стала престижною професія актора. До цього, починаючи із перших століть нашої ери і до XIX століття ця професія була непопулярною, актори не могли розраховувати навіть на повагу.
В 60-70-ті роки ХХ століття найбільш значущими вважалися професії, пов'язані з науковою діяльністю. Саме в ці роки відбувається масовий розвиток проводового і радіозв'язку, телебачення. Не зважаючи на те, що в передових країнах типу США ці області науки і техніки, розвивалися в 30-40 роки 20 сторіччя. Таке запізнення було пов'язано з відволіканням "Радянського світу" на 2-у світову війну і подальше відновлення промисловості. [10, c.18]
Професії, пов'язані з радіо, були неймовірно популярними в 60-70 роки. Радіоаматор - відмінно, радіохуліган - теж непогано, телемайстра можна було прирівняти до Героя Радянського Союзу за можливістю отримання гостродефіцитних товарів, адже в кожному магазині у нього був знайомий, який міг підкинути йому "дефіцит" в обмін на можливість швидкого ремонту телевізора, який дуже часто ламався. Ну а люди, чиї імена миготіли у титрах на телебаченні, були просто знамениті. Конкурс на ці спеціальності в інститутах зв'язку збільшувався з року в рік. І все це, не дивлячись на те, що практично всі абітурієнти знали, що зарплата інженера 120-130 рублів, а застосувати свої знання в побуті можна тільки в обмеженому об'ємі. Будівельник може побудувати собі будинок (може бути, навіть із заощаджених на будівництві матеріалів), медик - вилікувати всіх рідних, залізничник - забезпечити потрібних людей квитками, та ще і прокататися у протилежний кінець країни безкоштовно. На відміну від всіх цих спеціальностей зв'язківець не міг використовувати свою спеціальність безпосередньо на благо своєї сім'ї, але це нікого не зупиняло. [10. c 19-21]
За часів існування СРСР до кола елітних високопрестижних спеціальностей поза сумнівом належала професія вченого, але під впливом суспільних потрясінь 90-х років минулого століття, за умов запровадження до суспільної свідомості нової системи цінностей оцінки престижу професії вченого стали помітно стриманішими. Проте як показало проведене дослідження, і досі фахове заняття наукою залишається привабливим для значної частини населення. [13, c.73-74]
В 90-ті ж роки на вістрі популярності виявилися економісти, фінансисти, юристи. Також, в цей же час по-справжньому престижною стає професія журналіста. Адже до цього, в XIX ст., для того, щоб стаття була опублікована, журналістам доводилося пройти схвалення не тільки редактора, але і цензора, а за політично некоректні вислови цілком можна було потрапити у в'язницю. [7, c.5-7]
З настанням ХХI століття і розвитком технологій техніки і машинної праці, багато спеціальностей зникають, застарівають. Оскільки сучасний технічний розвиток зв'язаний, перш за все, з розробкою і упровадженням нових засобів інформації, зв'язку і управління, на ринку праці відмирають професії, пов'язані з обслуговуванням застарілих інформаційних засобів, наприклад, друкарка, телефоніст, друкарський складач. [7, c.8]
Зараз дуже активно розвивається сфера торгівлі, управління і інформаційного обслуговування. В цій сфері немає розділень на "чоловічі" і "жіночі" професії. Комерційні агенти, агенти з нерухомості, туризму, банківські працівники, менеджери із персоналу, маркетингу, реклами, фінансові менеджери, офіс-менеджери, у цих і багатьох інших популярних сьогодні професіях без проблем уживаються представники обох статей. Це яскраво показано в статті зі збірки "Сучасний кадровий менеджмент" [23, c.15]: "Жінка-менеджер в процесі управління відрізняється великим прагненням до нового, радикалізму, високою чутливістю, турботою про людей. Проте ми вважаємо, що значення суто "чоловічих" і суто "жіночих" управлінських характеристик не таке важливе при реалізації управлінської діяльності. Вирішальним є комплекс індивідуально-типологічних характеристик особистості. "
В XXI столітті також популярні професії, безпосередньо пов'язані з інформаційними технологіями. Менеджер інформаційних систем, мережевий адміністратор, адміністратор баз даних, фахівець із мереж та телекомунікаціях, системний аналітик - в цих спеціальностях лідерами є чоловіча половина людства. [6, c.113]
Нова престижна професія ХХI століття - професія психолога, тут першість утримують жінки. Хоча останнім часом все більше керівників і менеджерів різних підприємств прагнуть одержати ще і психологічну освіту, оскільки, знаючи психологічні механізми, можна викликати до себе прихильність будь-якого співбесідника, швидше добитися бажаного результату. Ринок професій ХХI століття величезний. Вибираючи спеціальність треба пам'ятати, що всі ці розділення на популярні і не популярні професії - відносні! А закінчити хотілося б словами директора Міжнародного інституту управління МГИМО (У) МЗС РФ Роберта Енгибаряна: "Найпрестижнішим в XXI столітті, як і в XX, я вважаю професіоналізм - найвищий професіоналізм у будь-якій справі". [4, c.163]
Розділ II. Аналіз формування престижності інтелектуальних професій в умовах сучасної ринкової економіки
2.1 Рейтинг інтелектуальних професій
Предметом даного дослідження є рейтинг інтелектуальних професій і чинники, що впливають на вибір молоддю даної професії. Тому, об'єктом дослідження даної теми стала студентська молодь. Необхідно проводити дослідження серед студентської молоді, а не серед абітурієнтів, тому, що студенти вже зробили свій вибір, поступили в певний вуз, можуть обґрунтувати свій вибір і безумовно сказати, чи грала при виборі майбутньої професії яку-небудь роль престижність даної професії.
Для того, щоб побудувати концептуальну модель дослідження, тобто вибрати ті поняття, які б характеризували об'єкт і предмет дослідження, потрібно конкретизувати (визначити) ці поняття, з яких складається тема даного дослідження. Для визначення того, що рухає сучасною студентською молоддю у виборі престижної професії, по-перше, треба встановити ті вікові рамки, в які входить досліджувана студентська молодь.
Взагалі молоддю називають велику суспільну групу, що має специфічні соціальні і психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їх соціально-економічне і суспільно-політичне положення, їх духовний світ знаходиться в стані становлення, формування. До молоді звичайно відносять людей у віці від 16 до 30 років. Але оскільки проводилися дослідження тільки студентської молоді, то рамки звужуються до віку від 16 до 23 років. Студентство - це соціальна група, що складається з молоді, що навчається у вищих учбових закладах, що складає соціально-демографічну групу з певним суспільним положенням, роллю і статусом. Не дивлячись на те, що студентство характеризується спільністю інтересів, субкультури і способом життя, в їх соціально-професійній групі існують соціальні нерівності. [16, c.35]
В 1999 р. співробітники відділу соціальних структур Інституту соціології НАН України спільно з фірмою “СОЦИС” провели загальнонаціональне опитування з метою дослідження стану та динаміки оцінок престижу професій. [3, c.2-8] Перше подібне дослідження проводилося в 1994 р., друге 1996 р. Респонденти представляли всі основні соціально-демографічні й соціально-професійні категорії населення, як і усі регіони України. Перелік професій і занять, запропонованих для оцінювання, містив 31 найменування, куди увійшли різні за рівнем кваліфікації й освіти професії як розумової, так і фізичної праці, а також заняття сфери обслуговування. Індекси престижу професій розраховувалися як зважені середні арифметичні значень 1; 0.5; 0; - 0.5; - 1, які приписуються відповідям респондентів щодо міри престижності кожної професії: 1 - дуже високий престиж у суспільстві; 0.5 - високий; 0 - середній; - 0.5 - низький; - 1 - дуже низький. Керуючись темою дослідження, буде проаналізовано престижність саме інтелектуальних професій.
Ієрархічно впорядкована шкала оцінок престижу професій за даними дослідження 1999 р. представлена у таблиці 1. [3, c.3] Як і у попередні роки, очолюють престижну ієрархію заняття висококваліфікованою розумовою працею, насамперед управлінською, але також законотворчою, юридичною, підприємницькою, медичною, науково-викладацькою діяльністю.
Середня частина рангованого ряду представлена різними за рівнем освіти, кваліфікації та видами праці заняттями. Тут залежність престижу професії від рівня необхідної освіти не є домінуючою ознакою ієрархічного впорядкування оцінок престижу. Престиж бухгалтерської діяльності за величиною оцінки випереджає професію вчителя, військовослужбовця, агронома, інженера, ветеринара. Остання професія за престижністю поступається навіть медсестрі.
До основних соціально-демографічних характеристик індивідів, що зазвичай мають значну соціально-диференціюючу силу, зараховують насамперед стать і вік. Досвід попередніх досліджень престижу професій і занять показав, що стать є маловпливовим чинником диференціації оцінювання престижу: у 1994 р. статистично значуща відмінність оцінок з боку опитаних чоловіків і жінок зафіксована тільки щодо професії лікаря. У 1996 р. - щодо чотирьох професій (директор заводу, вчитель, вчений, військовослужбовець). Аналізоване дослідження 1999 р. фіксує тільки три статистично значущі відмінності між чоловіками і жінками щодо оцінювання престижності праці депутата, бухгалтера і ветеринара. Отже, стать залишається слабким соціально-диференціюючим чинником оцінювання престижу різних видів трудової зайнятості. Проте цікавим є факт того, що кожне наступне дослідження фіксує статистично значущі відмінності в оцінках чоловіків і жінок щодо інших професій. Жодного разу такі відмінності не повторювалися.
На противагу статі, вік респондентів (Таблиця 3) [3, c.4] виявляє себе значно впливовішим чинником соціальної диференціації, особливо коли індивіди належать до різних поколінь з відмінним життєвим і трудовим досвідом. Не вдаючись до детального порівняння оцінок респондентів усіх вікових груп, виокремимо тільки тих, хто стоїть на порозі трудового житті або ж зовсім недавно його розпочав (16-29 років) та тих, хто перебуває на завершальному етапі трудової діяльності або ж уже на заслуженому відпочинку (55 років і старші). Статистично значуще відмінними є оцінки наступних професій, з яких лікар, вчений, вчитель, агроном, військовослужбовець, медсестра, ветеринар, інженер, оцінюються вище людьми з більшим життєвим і трудовим досвідом. Протилежний вектор оцінювання зафіксовано лише щодо заняття з надання юридичної допомоги населенню, установам і підприємствам, захисту їхніх інтересів у суді, тобто адвокатської діяльності. Молодь вище оцінює престижність такої діяльності у сучасному суспільстві, ніж ті, кому за 55 років.
Отже, вік і життєвий досвід є підставою для того, щоб по-різному оцінювати престижність різних видів трудової діяльності, але не підставою для відмінного бачення усієї соціально-професійної ієрархії. Обидві шкали оцінок престижу респондентів 16-29 років і старших 55 років є загалом дуже подібними.
Рівень освіти респондентів (Таблиця 4) [3, c.4] також традиційно вважається одним з основних чинників соціальної диференціації та відмінностей у поглядах, ціннісних орієнтаціях, оцінюванні різноманітних явищ і соціальних процесів. Престижність заняття не є винятком.
Зафіксовані відмінності мають одну домінуючу тенденцію: чим нижчий рівень освіти респондентів, тим вища оцінка престижу заняття. Це стосується професій: депутат, лікар, вчений, викладач вузу, актор, вчитель, військовослужбовець, агроном, інженер, медсестра. Лише щодо заняття адвоката така тенденція не є характерною.
Одним з емпіричних узагальнень, зроблених на підставі багаторічного досвіду дослідження престижу занять, є висновок про так званий “професійний егоїзм”: опитувані зазвичай вище оцінюють професії, які мають самі або близькі до їхніх власних. Для нашого суспільства така тенденція, очевидно, не є характерною. Якщо за показник статусу зайнятості вважати рівень освіти, то оцінювання респондентами з різних освітніх груп престижності, наприклад, низки традиційних занять висококваліфікованої розумової праці (лікар, вчений, викладач вузу, актор, вчитель, військовослужбовець, агроном, інженер, ветеринар) відбувається не як вияв “професійного егоїзму”, а скоріше як вияв “професійної самозневаги”. З наведеної нижче таблиці (Таблиця 1) видно, що виокремлені традиційні заняття, які для їхнього практикування потребують виключно вищої освіти, найнижче оцінюються саме респондентами з такою освітою.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
