143425 (691646), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Згідно результатів цього дослідження, можна виділити такі найпоширеніші гендерні стереотипи, які побутують в різних країнах світу:

• Жінки не повинні мати рівних прав із чоловіками;

• Освіта є важливішою для хлопчиків, ніж для дівчаток, оскільки вони повинні утримувати сім’ю, а основний обов’язок дівчат в майбутньому – виховувати дітей та займатися хатніми справами;

• Жінка насамперед є дружиною і матір’ю, тому заради сім’ї повинна пожертвувати кар’єрою;

• Чоловіки мають більше переваг для роботи у сфері зайнятості, оскільки вони є компетентнішими, раціональнішими та орієнтованими на діло, а не на комунікацію, на відміну від жінок;

• Жінка повинна підпорядковуватися чоловіку;

• Очікування від жінки виконання двох ролей – матері та спів годувальниці.

Розглянемо детальніше результати опитування по кожному з наведених вище прикладів стереотипів.

Отже, за результатами цього дослідження, один із двох дорослих у світі вважає, що жінки не мають рівних прав із чоловіками, хоча майже 20 років тому 130 країн світу схвалили Конвенцію про усунення всіх форм дискримінації щодо жінок. Думка дорослих громадян України подібна на загальносвітову: тільки 55% опитаних вважають, що жінки і чоловіки мають рівні права, при чому, чоловіки переконані в цьому частіше (65%), ніж жінки (47%).

Кожен п’ятий респондент у країнах Східної Європи, Азії та Африки вважає, що освіта є важливіша для хлопчиків, ніж для дівчаток, оскільки вони повинні утримувати сім’ю, а основний обов’язок дівчат в майбутньому – виховувати дітей та займатися хатніми справами, а от мешканці обох Америк та Західної Європи вдвічі рідше (менше, ніж кожен десятий) погоджуються з таким твердженням. Стосовно України, то тут всі рівні освіти доступні жінкам вже протягом життя кількох поколінь, і сьогодні доступність освіти не є виявом дискримінації, однак опитування громадської думки зафіксували, що за загальним розподілом відповідей Україна не відрізняється від інших країн Східної Європи, Азії та Африки, де також кожен п’ятий вважає, що освіта важливіша для хлопчиків.

Традиційним та глибоко вкоріненим є гендерний стереотип, за яким навіть працююча освічена, але заміжня жінка є насамперед дружиною й матір’ю, що повинна допомагати чоловіку, нерідко зневажаючи власні прагнення до самореалізації та професійного успіху, відмовляючись від кар’єрних можливостей. Такі уявлення притаманні і чоловікам, і жінкам, засвідчуючи готовність поступатися і місцем на ринку праці, і місцем на щаблі кар’єри. Підтвердженням цього є результати опитувань. Загалом не можна сказати, що робота жінок поза домом не схвалюється, навпаки, мало хто заперечує проти участі жінок у забезпеченні сімейного добробуту. Переважна більшість українських громадян (75%) згідна з тим, що обоє – і чоловік, і дружина – повинні робити внесок у сімейний дохід. Ніякої відмінності між думками чоловіків та жінок не існує.

Очікування від дружини щодо її внеску до сімейного доходу в українському суспільстві не найбільше у світі. Як не дивно, але всупереч стереотипному, запозиченому з «мильних опер», уявленню про латиноамериканських жінок, саме від них найбільшою мірою очікується виконання ролі співгодувальниці сім’ї. Так вважають 92% опитаних латиноамериканців. Незначно їм поступаються мешканці Африки та Східної Європи – 85%, найменшою мірою участь у позасімейній трудовій діяльності очікується від жінок Азії.

Проте ставлення до жінок як до як до рівних за правами і можливостями учасниць на ринку праці є далеко неоднозначним. Гендерні стереотипи дуже швидко виявляють себе в період кризи та безробіття, знаходячи виправдання і підтримку серед громадян. Так, на запитання «Чи згодні ви з тим, що якщо не вистачає робочих місць, чоловіки повинні мати більше прав на одержання роботи, ніж жінки?» загалом 35% українців дали позитивну відповідь. Як і слід було очікувати, чоловіки значно рідше заперечують проти того, щоб мати більше прав на працевлаштування, серед них 44% згодні з тим, щоб мати переваги у працевлаштуванні, і їхні очікування недаремні, оскільки 28% жінок також згодна визнавати за чоловіком першочергові права на працевлаштування. Такі погляди можна зрозуміти, зваживши на поширений у суспільстві патріархальний стереотип про справжнього чоловіка-годувальника, але потрібно враховувати також і жінок, які є єдиними годувальницями своїх дітей, до того ж, їхня кількість у суспільстві постійно зростає.

Стереотипне уявлення щодо потреби жінок поступатися, а чоловіків очікувати і як належне приймати такі поступки підтверджується також даними репрезентативного опитування «Громадська думка населення України про демократію», проведеного у вересні 2000 року Київським міжнародним інститутом соціології в рамках спільного канадсько-українського проекту «Демократична освіта» ¹³. Стосовно твердження «Для дружини важливіше підтримувати кар’єру чоловіка, ніж робити свою власну» 51% опитаних висловили згоду, 37% - незгоду і 12% не змогли дати однозначної відповіді.

Таке ставлення до можливостей жінки працювати пояснюється також за допомогою поширеного стереотипу Берегині, тобто усталеному переконанню, що кожна жінка – це насамперед мати, людська істота, яка задля соціальної самореалізації повинна мати дітей, а усі інші соціальні ролі – другорядні, меншовартісні, за певних обставин ними можна знехтувати.

Очікування від кожної жінки виконання ролі матері як необхідної умови її самореалізації є найсильнішими серед мешканців Західної Африки, де таку думку висловили 79% респондентів. Таке ототожнення соціальної самореалізації з дітонародженням також досить поширене в Східній Європі та Азії – відповідно 68% та 56% опитаних. Найменшою мірою діти вважаються визначальними для самореалізації жінок в Західній Європі та Північній Америці (в першому країні це твердження підтримують 25% респондентів, а в другій країні – 14% ). Стосовно України, то її позиція найбільше збігається з Західноафриканською – 70% наших співвітчизників вважають, що жінка для самореалізації обов’язково повинна мати дітей, і цю думку однаковою мірою поділяють як чоловіки, так і жінки.

Вимальовується цікава тенденція ролей і соціальних прав жінки – для соціальної самореалізації вона повинна мати дітей, паралельно робити внесок до сімейного доходу, тобто працювати поза домом (та й у межах сім’ї також), але робота не повинна перетворитися на кар’єру. Навпаки, дружині потрібно дбати більше про кар’єру чоловіка, ніж про свою власну. І навіть якщо вона успішно просуватиметься кар’єрними щаблями, то в разі економічної кризи та нестачі робочих місць має поступитися робочим місцем чоловіку.

Отже, підсумовуючи результати досліджень, можна сказати, що разом із підтримкою деяких традиційних патріархальних стереотипів, у всіх країнах побутують демократичні погляди і вимоги, які відкидають очікування та упередження.

За віковою традицією, суспільство очікує від жінок насамперед таких характеристик, як лагідність, покірність, емоційність, беззахисність, балакучість, виконання ролі матері та домогосподарки, а від чоловіків – мужності, сили, впевненості, цілеспрямованості, жорсткості та ролей працівника-годувальника і лідера. Стосовно України можна сказати, що громадська думка суттєво не відрізняється від інших країн світу - в суспільній свідомості за жінкою закріпився образ матері матері-доглядальниці, виховательки та домогосподарки. Тобто суспільство очікує від жінки, на відміну від чоловіка, виконання двох соціальних ролей, що інколи важко поєднуються – матері й годувальниці, вважаючи, що це є найнеобхіднішою сферою самореалізації жінки.

1. Стереотипні погляди на чоловіків та жінок в ЗМІ

Відомим є вислів про те, що засоби масової інформації є «четвертою гілкою влади» на рівні з законодавчою, виконавчою і судовою, адже саме вони володіють доступом до інформації, часто виступають її першоджерелом і ретранслятором. Засоби масової інформації нав’язують певні правила прочитання соціальних відносин, що відповідають чинному порядку. Однак завдання ЗМІ полягає не тільки в передачі інформації, її оцінці і формуванні бажаного емоційного ставлення до цієї інформації, а й залученні людини у діяльність. Якщо суспільство зацікавлене в активних учасниках суспільних рухів, йому вигідно формувати адекватну свідомість і створювати реальну картину світу.

Таким чином, ні для кого не є секретом те, що саме ЗМІ через специфічні механізми своєї діяльності насичують нейтральну за своїм характером інформацію певним підтекстом, що може мати руйнівну силу. В своїй діяльності ЗМІ оперують сталими соціальними уявленнями, мовленнєвими зворотами, механізмами стигматизації і стереотипізації. А отже виникає гостра потреба у дослідженні цього механізму впливу засобів інформування на суспільну свідомість, адже нав'язаний сумбур в думках, емоційний стан, змушує людей бути нелогічними, не послідовними, створює умови, за яких людина починає вагатись у існуючих істинах. Крізь призму стереотипів сприймаються реальні предмети, відношення, події, та діючі особистості. Без стереотипів, звичайно не можливо, вони потрібні людині для сприйняття та мислення тому, що володіють стійкістю і дають можливість сприймати та оцінювати ситуації швидко, але можуть бути вивчені і виявлені як мішень для маніпуляції. Тому ми зупинимось на цьому питанні докладніше.

Говорячи про гендерні стереотипи в ЗМІ, варто зазначити, що вони є вже звичним явищем – протягом всієї історії діяльності в ЗМІ відображалися гендерні відмінності в існуючих тоді суспільствах, закріплювалися традиційні гендерні ролі. Як наслідок, стереотипне висвітлення жінок і чоловіків у мас-медіа є доволі потужним: воно містить подвійний стандарт оцінки суспільного внеску людини, залежно від її статі, різне оцінювання мотивації однакового вчинку чоловіка та жінки (як мотивованого обов'язками перед суспільством для чоловіка; як саможертовний, особистий, мотивований обов'язками перед родиною - для жінки) тощо. Такі стереотипи сприйняття, а отже, висвітлення жінок і чоловіків представники мас-медіа застосовують і несвідомо, та навіть тоді, коли вони не є визначеним політикою певного засобу масової інформації.

Згідно дослідження, проведеного В. Слінчук,¹⁴ одним з найпоширеніших стереотипів, які транслюються засобами масової інформації, є образ жінки-берегині, хранительки домашнього вогнища, який характеризує призначення жінки у переважно приватній сфері, а також образ чоловіка-годувальника сім’ї. Про це свідчать, зокрема, такі фрагменти статей: "Дружина – домашня господиня, мати, хранителька вогнища"; "Жінці самою природою приділялася роль лагідної ягниці, терплячої хранительки домашнього вогнища"; "Дружина – хранителька цього вогнища, вона заспокоїть, приголубить, до неї повернешся після роботи, а вона, уся в чеканні й радості, відразу побіжить вас чим-небудь смачненьким годувати"; "Чоловік захищає свій світ у відкритому бою, на полі битви"; "Мужчина перебирає на себе максимум абстрактних лицарських функцій, що пов'язані з великим ступенем ризику – він годувальник, мисливець, захисник, воїн".

Поширеним стереотипом, згідно цього дослідження, є образ жінки та чоловіка як партнерів у різних сферах суспільного життя: "При першому погляді спрацьовує інстинкт: чоловіка розглядаю як потенційного партнера – зовнішність, фігура. Прикидаю, чи гарні вийдуть діти" ; "...зайва шлюбна заклопотаність неминуче ускладнює пошук партнера"; "Коли люди збираються поєднувати свої долі, насамперед мали б вияснити, чи влаштовують їх недоліки партнера".

Цікавою стереотипною парою є образи Адама та Єви, які виділила авторка дослідження. Зазвичай вони вводяться в текст тоді, коли потрібно вказати на гріховне походження людини. жінку характеризують як «винахідливу Єву», а чоловіка – як «наївного Адама»: "Адамам подобається, коли жінки їх добиваються, догоджають їм, сваряться за них. Під впливом сексуальної революції відбуваються зміни у розумінні нормативної, "правильної" мужності і жіночності"; "Він в стосунках займає вичікувальну позицію – мовляв, нехай вона сама мене вибере, нехай перша виявить ініціативу".

Образ жінки-Єви ЗМІ подають неоднозначно: з одного боку, присутні метафорично-піднесені визначення: "Жінка – витвір сьомого дня творення, вінець, підсумковий результат усіх трудів Бога зі створення нашого світу". З іншого – частими є негативні описи з сексуальним підтекстом: "Самка з постійним статевим потягом – перша жінка (Єва)"; "Чоловік спочатку сприймає жінку як Єву (передусім статеву партнершу)".

Помітною стає переорієнтація патріархальних стереотипів на більш демократичні, журналісти наголошують на тому, що сильною статтю у наш час стають жінки: "Все ж жінки сильніші за чоловіків", "Жінки, зараз усі сильні. Не обов'язково навіть цю "спину" використовувати, але хочеться знати, що вона є", щодо чоловіків: "Триває процес фемінізації сильної статі, її представники перебирають такі споконвіку жіночі риси, як чутливість, боязкість, сором'язливість", "Сучасна Попелюшка сама у змозі влаштувати собі бал, і присутність на ньому Принца нібито зовсім і не обов'язкова".

За даними дослідження, проведеного у Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України в 2007 році¹⁵, найпопулярнішими стереотипними конструкціями в українських друкованих ЗМІ є стереотипні образи та практики жінки-матері, жінки-сексуальної подруги, жінки-трудівниці, жінки-активістки та жінки-політика. При продукуванні образів жінки-модниці, жінки-політика, жінки-сексуальної подруги, жінки-активістки та жінки-порадниці зображеннями авторами публікацій соціальних ролей чоловіків мають часто деструктивний характер. Подання та опис соціальної активності українських жінок у вітчизняній пресі майже завжди відбувається через репрезентацію їхньої статі, віку або сімейного стану, що дуже відрізняє їх від подання образів чоловіків, які переважно подаються через критерії професійності та майстерності. Стереотипні уявлення при описі чоловічих життєвих практик, на відміну від жіночих, журналісти використовують менш активно. Автори дослідження виділяють наступні стереотипні конструкції щодо узагальнення чоловічих сучасних образів: чоловік-батько, чоловік-бізнесмен, чоловік-маргінал, «зірка», спортсмен, красень, професіонал, експерт, сексуальний друг (партнер), політик, хворий та працівник, натомість доводять, що такі образи як чоловік-герой, активіст, воїн практично відсутні.

Таким чином, образи жінок та чоловіків у друкованих виданнях ЗМІ сьогодні є здебільшого багатогранними, комплексними, які не обмежуються стислим переліком рис характеру, що приписуються тому чи іншому стереотипу. Такі соціально значущі психологічні характеристики, як упевненість, честолюбство, професійність, рішучість, розум, самостійність, сміливість, спритність, інтелектуальність, кмітливість, компетентність так само часто застосовуються в пресі для характеристики жінок, як і для чоловіків. При висвітлення в ЗМІ жіночого образу, увага звертається переважно на характеристики, які вважаються традиційно притаманними більшою мірою жінкам, ніж чоловікам: дбайливість, емоційність, енергійність, заповзятливість, врода, м’якість, наполегливість, ніжність, пасивність, покірність, поступливість, привабливість, терпимість, чуйність тощо. Специфіка висвітлення ролі чоловіків у суспільстві полягає в тому, що їхні провідні характеристики зорієнтовані на соціально-економічну сферу: багатство, змагання, логічність, самовпевненість, споглядальність. Разом із тим, за даними дослідження Центру соціальних експертиз, у публікаціях загальноукраїнських та регіональних ЗМІ сьогодні простежується тенденція щодо висвітлення чоловіків як осіб, для яких характерна (як і для жінок) боязкість та залежність, хоча провідними характеристиками вважаються активність та енергійність.

Характеристики

Список файлов курсовой работы