142803 (691477), страница 3
Текст из файла (страница 3)
- біофізіологічні (статева конституція організму), гормональні особливості, морфологічні й функціональні відмінності, зумовлені статевою належністю;
- психічні;
- соціокультурні (під їхнім впливом формується статево-рольова поведінка і відбувається статева соціалізація).
На становлення особистості в цей період впливають як її індивідуально-психічні особливості, так і соціальні умови. Отже, вікові особливості безпритульних дітей стають достатньо сприятливим ґрунтом для розвитку різних статевих збочень, а разом з тим і цілої низки хвороб статевої сфери. Передчасний розвиток статевого потягу відбувається під впливом зовнішнього середовища. Це середовище не байдуже до маленької дівчинки. Старші хлопчики спонукають її свідомо чи несвідомо до сексуальних ігор, подруги її розбещують, нарешті, сексуально її збуджують дорослі чоловіки. Але і там, де середовище сексуально не агресивне до дитини, воно деколи необережне з нею, безсоромно робить маленьку дівчинку свідком еротичних сцен. Тим більше, що дівчата насамперед прагнуть емоційного, душевного контакту. Хлопці ж, навпаки, мають потяг до фізичних стосунків.
Передчасне пробудження дитячої сексуальності психічно дуже шкідливе, мабуть, набагато шкідливіше, ніж фізіологічне, причому шкідливість тим більша, чим раніше це відбувається. Чим молодший вік, тим менше має значення кохання як мотив початку статевого життя. Основна шкідливість полягає в тому, що затримується психічний розвиток, і суб'єкт на все життя залишається на стадії примітивного статевого потягу, не досягаючи стадії кохання, тобто виходить у життя тим, що мовою моралі кваліфікується як "розпусник". У культурних взаєминах він виявляється регресивним, асоціальним типом. Адже загальновідомо, що злочинність супроводжується розпустою. А соціальна деградація спричиняє сексуально-психічну деградацію й розпусту.
Отже, численна кількість випадків проституції, садизму, гомосексуалізму та інших збочень, як зазначають дослідники, є наслідком названих соціально-економічних умов. Адже статеве дозрівання означає злам чи різкий поворот не тільки у фізичному розвитку, але й розвитку вищих душевних та духовних властивостей людини та всього того, що загалом визначається поняттям культури. Цілком очевидно, що патологічна сексуальність впливає на етичні поняття безпритульних дітей.
Усілякі шкідливі впливи в цьому віці зумовлюють різке відхилення від нормального фізичного й психічного розвитку дитині. Найбільш руйнівними для нервової системи є алкоголь, кокаїн та нікотин - невід'ємні супутники життя "дітей вулиці".
За довготривалого вживання кокаїну різко змінюється фізичне й психічне обличчя дитини. Головними ознаками хронічного отруєння кокаїном є хирлявість та моральний розлад. Надалі виникають чуттєві й рухові розлади, безсоння і навіть епілептоїдні судоми. Настають також зорові, слухові й смакові галюцинації, хибні ідеї. До тяжких явищ через утримання від кокаїну, належать: пригнічений стан духу, плач, стогін, туга, млявість з одночасною деморалізацією.
У хронічних кокаїністів, які почали нюхати кокаїн у ранньому віці, спостерігається сильне гальмування росту, старечий вираз обличчя. Це стається через зменшення харчування, тому що апетит під час вживання кокаїну зникає і психічно кокаїніст легше переносить голод. Але кокаїн не вгамовує голоду, а лише паралізує закінчення чутливих нервів взагалі і особливо шлунка, і кокаїніст за цей самообман розплачується своїм фізичним та психічним станом.
Велика кількість хворих на коросту, екзему та лишай зумовлена антисанітарними умовами життя безпритульних. Більше ніж половина з них (майже всі молодшого віку) десь по три місяці не миються, не мають звички вмиватися, мити руки. їхній одяг дуже занедбаний. Але найбільше занедбані в них очі. Майже третя частина безпритульних хворіла на гострі форми запалення слизової оболонки очей (кон'юнктивіт) та в'їдливе запалення залоз слизової оболонки очей з уразливим процесом (трахома). Фізично діти дуже ослаблені, а майже в 50% були прояви прихованого туберкульозу.
Виснаження фізичних сил негативно позначалося на розумовому розвитку дітей.
1.2 Здоровий спосіб життя і його складові
Здоров'я людини, захворюваність, перебіг і наслідок хвороб, тривалість життя, робочий і творчий потенціал залежать від багатьох факторів, які об'єднуються в один потік інформації. До основних складових здорового способу життя належать: спосіб життя, культура, здоров'я в ієрархії потреб, мотивація, зворотні зв'язки, настанова на довге здорове життя, навчання здоров'ю.
Спосіб життя має велике значення для здоров'я людини. Він складається з чотирьох категорій: економічної (рівень життя), соціологічної (якість життя), соціально-психологічної (стиль життя) і соціально-економічної (устрій життя). Здоров'я людей значно залежить також від стилю й устрою життя, що зумовлені історичними традиціями, закріпленими у свідомості людей.
Багато поколінь наших предків жили у тісному зв'язку з природою, ритм їхнього життя залежав від часу доби, періоду року. Зараз люди живуть у ритмі виробничого циклу, стаючи тільки "користувачем" свого здоров'я, але не його "виробником".
Збереження і відновлення здоров'я прямо залежить під рівня культури. Слід пам'ятати, що людина — суб'єкт і одночасно головний результат своєї діяльності. Культура з цієї точки зору — це самосвідомість, само-виробництво людини у конкретних формах її матеріальної і духовної діяльності. Тому під культурою розуміють особливого виду ставлення — ставлення до самого себе, властиве тільки людині.
Культура — це не тільки сума знань, це поведінка і сукупність моральних засад. Людині передалися від пращурів знання про природу, про організм і, звичайно ж, про хвороби. Однак люди дуже часто нехтують ними, ведуть неправильний спосіб життя: не дотримуються рухового режиму, переїдають, курять, зловживають алкоголем. Тому для здоров'я потрібні знання, які ввійшли б у повсякденну звичку людини.
Здоров'я в ієрархії потреб не завжди займає перше місце порівняно з речами та іншими матеріальними благами. Звичайно, здоров'я залежить від добробуту. Проте для багатьох людей накопичення модних і дорогих речей стало ціллю всього життя. Заради цього вони нехтують фізичним і духовним удосконаленням, гармонійним розвитком особистості, знищують природу, забруднюють навколишнє середовище, чим шкодять своєму здоров'ю і здоров'ю майбутніх поколінь. Здоров'я повинне займати перше місце в ієрархії потреб людини.
Мотивування в основному визначає спосіб життя Не можна стверджувати, що люди не розуміють значення здоров'я, не цінують його. Однак, на превеликий жаль, ціну здоров'я більшість усвідомлює лише тоді, коли воно значно втрачене. Тільки тоді (і то не зав виникає мотивування — вилікувати захворювання, стати здоровим. Для того щоб кожна людина була зацікавлена у зміцненні свого здоров'я, важливе значення мають матеріальні стимули. Наприклад, при платному лікуванні свідомість людини та її психологія буде спрямована на зміцнення здоров'я і дотримання здорового способу життя.
Зворотні зв'язки — це важливий фактор ефективної діяльності численних безумовних і умовних реакцій, що забезпечують високу адаптацію до змінюваних умов зовнішнього середовища. Багато людей нерозумно і довго випробовують стійкість свого організму неправильнім способом життя, алкоголем, нікотином. І тільки через десятиліття спрацьовують їхні зворотні зв'язки. Тоді вони перестають курити, зловживати алкоголем, проте уже буває запізно. Слід пам'ятати, що зворотні зв'язки поволі реалізуються не тільки на негативні, але й на позитивні впливи. Наприклад, ефект ранкової гімнастики, заняття фізичною культурою і гартування організму проявляється не через декілька днів, а через місяць. Люди цього не розуміють і тому, не отримавши ефекту через декілька днів від корисних для здоров'я дій, вони припиняють їх. Сповільнена дія та довге невиявлення зворотніх зв'язків — одна з головних причин негігієнічної поведінки людей, недооцінка здорового способу життя.
Настанова на довге здорове життя — категорія суб'єктивна, водночас це важливий об'єктивний фактор здоров'я. У протилежному випадку людина думає тільки про хворобу, входить у неї, не мобілізує резерви свого організму — універсальні внутрішні ліки.
Стародавній сірійський лікар А. Фаридж так звертався до хворого: "Дивись, нас троє: я, ти й хвороба. Якщо би будеш на моєму боці, нам буде удвох легше подолати її". Фокусування па здоров'я підвищує захисні сили організму, що допомагає швидкому видужанню. Дуже важливо для людини зосередити увагу на довгому здоровому житті.
Навчання здоров'ю, норм і навиків здорового способу життя спеціально ніде і ніколи не вчать. Єдиним джерелом знань у цій ділянці є приклад батьків і санітарна освіта. Найкращі педагоги тут — це батьки. Навчити здоров'ю бажаючих — сьогодні першочергове завдання. Виховання загальної культури здоров'я — мета глобальна і віддалена. Навчання здоров'ю треба поєднувати з працею, іграми, чим відновлюється єдність людини, її діяльності та проблеми її здоров'я.
Дитина знаходиться в постійній взаємодії з навколишнім середовищем. У цьому виявляється закономірність єдності організму і середовища.
Постійно змінюються метеорологічні умови (сонячне випромінювання, температура повітря і води, опади, рух і іонізація повітря, атмосферний тиск на рівні моря і на висоті) можуть викликати істотні біохімічні зміни в організмі, що приводять до визначених фізіологічних і психічних реакцій: до зміни стану здоров'я і працездатності людини, ефективності фізичних вправ, тактики і техніки виконання, до створення ситуацій, що провокують травматизм. Отже, необхідно враховувати вплив зовнішніх факторів при виконанні фізичних вправ учнями. Прагнення прогнозувати, керувати мірою і характером впливу факторів зовнішнього середовища на дітей, які займаються фізичними вправами привело до створення самостійної галузі науки - біометеорології спорту.
Використання природних сил природи в процесі фізичного виховання здійснюється по двох напрямках:
1. Природні сили природи як супутні фактори, що створюють при грамотному обліку їхньої дії найбільш сприятливі умови для занять фізичними вправами. Вони доповнюють і підсилюють ефективність виконання рухів на організм людини.
2. Природні сили природи як відносно самостійні засоби оздоровлення і загартовування у виді спеціальних процедур, сонячних, повітряних і водяних панн. При оптимальному впливі ці процедури, включені в режим трудової і навчальної діяльності, стають формою активного відпочинку, підвищують ефект відновлення і створюють позитивні емоції.
Одним з головних вимог при використанні природних сил природи є системне і комплексне застосування їх у сполученні з фізичними вправами. При визначенні оптимальної дози необхідно враховувати особливості тих, хто займається і характер педагогічних задач. Правильне використання природних сил природи дозволить реалізувати механізм переносу ефекту загартовування, тобто виявити придбаний людиною в процесі фізичного виховання ефект загартовування в трудовій, навчальній і військовій діяльності; створить можливості для застосування більш високих навантажень, а отже, підвищення працездатності людини; підвищить опірність організму до дії радіації, перевантажень, вібрації, заколисування й ін.; створить можливість на більш високому рівні виявити вольові якості.
Реалізація принципу оздоровчої спрямованості системи фізичного виховання можлива тільки за умови, якщо заняття фізичними вправами стануть органічною частиною життєдіяльності людини. З іншого боку, фізичні вправи дадуть належний ефект тільки при дотриманні необхідних гігієнічних норм. Будучи неспецифічними засобами фізичного виховання, гігієнічні фактори здобувають велике значення для повноцінного рішення задач фізичного виховання. Як би добре ні був організований педагогічний процес, він ніколи не дасть бажаного результату при порушенні, наприклад, режиму харчування і сну, якщо заняття будуть проходити в антисанітарних умовах. От чому в шкільній програмі але фізичному вихованні існує розділ теоретичних зведень, що містить обсяг гігієнічних знань школярів.
Гігієнічні фактори являють собою велику групу різноманітних засобів, умовно поділюваних на дві підгрупи. У першу підгрупу входять засобу, що забезпечують життєдіяльність людини поза процесом фізичного виховання: норми особистої і суспільної гігієни праці, навчання, побуту, відпочинку, харчування, тобто умови для повноцінних занять фізичними вправами.
Другу підгрупу складають засобу, що включаються в процес фізичного виховання: оптимізація режиму навантажень і відпочинку відповідно до гігієнічних норм, забезпечення раціонального харчування на дистанції, створення зовнішніх умов для занять фізичними вправами (чистота повітря, достатня освітленість, штучна аероіонізація, справність інвентарю, зручність одягу і т.д.) і відновлення після них (масаж, баня, ультрафіолетове опромінення і т.п.).
Максимальний ефект можна одержати тільки при систематичному і комплексному застосуванні цих засобів.
Розділ 2. Соціально-педагогічна діяльність по формуванню здорового способу життя
2.1 Діяльність ЦСССДМ у напрямі формування здорового способу життя у дітей з неблагополучних сімей
Дітям з емоційними розладами часто пропонують вплив психотерапевтичних або медикаментозних засобів (лікування антидепресантами). Цим дітям необхідна індивідуальна допомога (найкраще постійних наставників з числа професіоналів) у наполегливому і систематичному подоланні труднощів, необхідно навчити їх дивитися на себе з боку, бачити в житті позитивне, уміти передбачати перспективу майбутнього. Украй виражені норми, що закріпилися в поведінці, фрустрації вимагають допомоги з боку шкільного психолога; психотерапевта, а часом і психіатра.
Найкращим засобом психологічного захисту від фрустрації є виховання толерантності (терпіння і поважності), як риси характеру, тісно пов'язані з наполегливістю. Наявність толерантності вкрай необхідно для дітей з неблагополучних родин щоб послабити реагування на несприятливі фактори родини в результаті зниження чутливості дитини до їх впливу. Ці діти повинні бути поміщені в педагогічно контрольовані колективи, досвід організацій яких дають А.С. Макаренко, В.К. Дьяченко, і їм необхідна допомога найчастіше впливом на їх психіку: клінічна або особистісно-орієнтована. Перша спрямована на зм'якшення або ліквідацію наявної симптоматики. Особистісна психотерапія (індивідуальна і групова) спирається на різного виду аналіз внутрішніх і зовнішніх конфліктів дитини. Групова психотерапія для соціально запущених дітей і підлітків повинна вестися з урахуванням знання законів міжособистісного впливу в малій групі. Ці діти уже відібрані життям і обставинами. Їм необхідно авторитетно пояснити сутність їх поведінки, обґрунтовано прогнозувати можливість і терміни корекції, навчати релаксації, аутогенному тренуванню, організовувати з ними тренінги спілкування по програмі ресоціалізації. З ними можливі - у залежності від різного ступеня неблагополуччя - і форми сімейної групової психотерапії, психотерапії спільної діяльності, ігрової психотерапії Традиційні методи психотерапії - спостереження, рефлексія й інтерпретація - можуть сьогодні з урахуванням нашого менталітету використовуватися разом зі схваленнями, порадами і вказівками. Методи сенсибілізації і десенсибілізації, метод, "виключеного часу" допомагають конкретним, дітям у конкретних ситуаціях. Дружнє спілкування в одних випадках і директивній прямолінійності в других дозволяють зробити допомогу ефективною.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
