142569 (691419), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Одним із основних недоліків спостереження "зсередини" (його часто також називають включеним) є небезпека того, що спостерігач може настільки ввійти у роль учасника подій і члена колективу, що це впливатиме на об'єктивність зібраного матеріалу і його інтерпретацію. Крім того, цей спосіб складний для реалізації, адже важко дослідникові укоренитися в студентський колектив, не кажучи вже про школярів.
Непряме (опосередковане) спостереження. Часто виникає необхідність у доповненні матеріалів безпосереднього спостере-ження, у їх коректуванні опосередкованим спостереженням, яке проводиться через уповноважених осіб. Це може бути один або група спостерігачів, які працюють за завданнями і програмою дослідника. Так, наприклад, викладачам педінституту, керівникам-методистам педагогічної практики доцільно залучати до опосередкованого спостереження студентів. Це дозволить проводити комплексні дослідження з певної проблеми або вивчати проблеми з галузей наук, суміжних з педагогікою.
Через опосередковане (стосовно викладача) і пряме (з боку студентів) спостереження кілька дослідників мають змогу одночасно вивчати певні сторони педагогічного процесу. Одні студенти можуть спостерігати за діями вчителя при проведенні конкретних етапів уроку, інші - за діями учнів класу на уроці, ще інші - слідкують за поведінкою окремих учнів при виконанні певних дій. Опосередковане спостереження дає можливість використовувати результати досліджень, що проводяться окремими спостерігачами, оцінювати педагогічні явища, процеси з різних боків, зіставляти оцінки спостережень.
Описані вище види (прямого і непрямого) спостереження можуть мати як відкритий, так і прихований (скритий) зміст.
Відкрите спостереження відбувається в умовах усвідомленого вчителем та учнями факту присутності сторонніх осіб. Необхідно зазначити, що педагогічна ситуація у присутності стороннього дещо змінюється, ніж у звичних умовах без спостерігача. Спостережувані явища, процеси будуть дещо спотворені, і в результатах дослідження матимуть місце елементи суб'єктивізму.
Приховане спостереження має певні переваги в плані наукового підходу до вивчення явищ і процесів, бо іспитники не сковані усвідомленням підконтрольності, і дослідження дає більш реалістичну картину процесу. Приховане спостереження за навчальним процесом (як аудіативне, так і аудіовізуальне) використовується у практиці роботи шкіл, вищих навчальних закладів, а також на виробництві, у медицині, у дослідженнях із психології, соціології та в інших галузях. Є думка, що приховане (окрите) спостереження за діяльністю вчителя - неетичне. До певної міри це так. Але, заперечуючи абсолютизм такої думки, слід зауважити, що за поведінкою і діями вчителя постійно стежать діти. Тому відчуття підконтрольності - звичайний стан педагога.
Результати відкритого і прихованого спостереження дають додаткову інформацію про реакцію учнів на контроль із ззовні.
Об'єктивність результатів досліджуваного явища залежить і від інших чинників, наприклад, тривалості проведеного спостереження. За тривалістю спостереження ділять на неперервне і дискретне (перервне).
Неперервне спостереження проводиться у тому випадку, коли потрібно відобразити явище у завершеному вигляді. При цьому спостерігається його початок, розвиток і завершення, тобто збігається тривалість неперервного педагогічного процесу з тривалістю його спостерігання. Цей вид спостереження можливий у тому випадку, коли досліджуване явище неперервне і проходить у відносно короткі проміжки часу. Так, наприклад, при вивченні побудови уроку завершений період спостереження вміщується у відповідний 45-хвилинний період. Тому подальше спостереження за іншими уроками протягом певного дня, місяця та ін. розглядається як повторення операції, де кожного разу відображається картина нового педагогічного явища у його завершеному вигляді.
Але неперервне спостереження не завжди можливо провести, особливо тоді, коли його предметом є процес, межі початку і завершення якого віддалені в часі. У цьому випадку використовують дискретне спостереження.
Дискретне (перервне) спостереження використовують не лише тоді, коли об'єкт спостереження дуже тривалий, але й тоді, коли педагогічний процес прихований, і спостерігачеві відкриваються явища, викликані певною ситуацією. Слід зазначити, що у дискретному дослідженні спостерігач часто не визначає відразу, які саме елементи виучуваного процесу (ситуації) він буде спостерігати. Таке спостереження ще називають неструктурованим. Неструктуровані спостереження часто використовують також у психології і соціології.
Як показує аналіз досліджень, у неструктурованому спостереженні необхідно зазначити основні (приблизні) елементи об'єкта спостережень. Сюди повинні входити: іспитники, обстановка, мета, поведінка, частота і тривалість та ін.
Раніше зазначалось, що виділити всі види спостережень, а тим більше їх охарактеризувати практично неможливо. Тому ми лише звертаємо увагу на ті види, які можуть використовуватись у педагогічних дослідженнях.
Монографічне дослідження охоплює певну кількість педагогічних явищ, які певним чином взаємопов'язані, стежить за їх розвитком, взаємостосунками, характером взаємного впливу, дією на основний досліджуваний процес. "Особливістю монографічного дослідження є широта і повнота охоплення якого-небудь питання, великої кількості взаємопов'язаних явищ" (3,77).
Прикладами монографічних досліджень можуть бути спостереження за процесом формування духовних потреб школярів, виявлення причин неуспішності учнів та шляхів її подолання, вивчення закономірностей та механізму функціонування шкільного колективу та ін.
Статистичне спостереження є процесом збирання даних про педагогічні явища для їх кількісно-якісного висвітлення.
Спостереження можна також характеризувати за ознаками впливу на досліджуваний процес: контрольовані і неконтрольовані.
Контрольоване спостереження ставить за мету збирання первинної інформації для створення більш точної картини та перевірки тих чи інших гіпотез дослідження. Контроль здійснюється збільшенням числа спостерігачів та порівнянням результатів їх спостережень, а також через інтенсифікацію спостереження - проведення його за одним і тим же об'єктом багаторазово.
При неконтрольованому спостереженні досліджуються реальні життєві ситуації, коли ставиться мета загального опису того чи іншого явища або процесу, і, що головне, - опис тієї атмосфери, у якій відбувається спостережувана подія. Тут спостереження, як правило, не має чіткого плану, і лише головний об'єкт його визначений заздалегідь. Успіх неконтрольованого спостереження дуже залежить від кваліфікації спостерігача.
Завершуючи характеристику спостереження, можна зазначити його певну обмеженість. Йому властиво охоплювати лише зовнішні прояви педагогічного процесу. Спостерігати можна лише те, що здатні сприйняти наші органи чуття.
3. Організація спостереження. Поняття методики і техніки спостережень
Опис основних видів спостереження як методу збирання первинних емпіричних даних дозволяє визначитися з доцільністю використання певного з них. Аналіз наукових джерел, а також досвід роботи показують, що чим складніший, з багатьма елементами пізнання об'єкт, чим більш специфічними є завдання дослідження, тим інтенсивнішим повинно бути спостереження, тим чіткіше необхідно дотримуватись правил проведення процедури, тим ретельніше повинні контролюватись одержані результати.
Метод спостереження у дидактиці має ряд особливостей, якими відрізняється від цього ж виду дослідження у інших галузях наукового пізнання. Специфіка спостереження педагогічних процесів полягає у тому, що спостерігач має справу з живим і дуже сприйнятливим до сторонніх джерел інформації об'єктом, до того ж неорганізованим.
Разом з тим, метод спостереження дуже близький до буденного педагогічного спостерігання, що охоплює невід'ємну частину навчально-виховного процесу.
Аналіз дидактичного спостерігання висвітлений у працях М.А.Данилова, Л.В.Занкова, Н.В.Кузьміної, М.М.Скаткіна, Г.І.Щукіної та ін. Так, наприклад, Г.І.Щукіна досліджувала окремі дії вчителя у навчальному процесі, зокрема: рухи рук, позу, міміку (широко відкриті очі, посмішку та ін.).
У дослідженнях, які базуються на спостереженні, виявляються певні процеси, що вимагають більш уважного вивчення. Об'єктом дослідження можуть бути, наприклад, причинно-наслідкові зв'язки.
Розглянемо деякі елементи проведення спостереження, які необхідно проаналізувати для чіткої організації дослідження.
1) Формулювання дослідницьких цілей є наслідком аналізу проблемної ситуації, яка зацікавила дослідника і здалась йому вартою уваги, вартою більш докладного вивчення. Аналіз ситуації і виявлення в ній відомого та невідомого, як правило, проводяться на основі вивчення літератури з теми та досвіду компетентних осіб і сприяють формулюванню головної дослідницької проблеми та додаткових проблем.
2) Виявлення та аналіз змінних - теж важлива категорія досліджень. Змінні - це чинники, які можуть набувати різних значень у досліджуваному об'єкті. Вони інформують про те, з якого боку нас цікавлять дані об'єкти, а також характеризують правила впорядкування фактів і подій, що розглядаються під певним кутом зору.
Аналіз змінних завжди розпочинається із вивчення їх залежностей. При дослідженні процесу чи змісту освіти самою змінною можуть бути зміни, що проходять з учнями, в сфері їх знань та умінь, в емоційній та руховій сфері.
3) Перетворення проблеми у гіпотезу є наступним етапом у процесі дослідження. На цьому етапі дослідник шукає відповіді на головні та допоміжні питання, що в результаті когнітивної обробки та одержання додаткової інформації набувають конкретного характеру. Таким чином вони перетворюються у гіпотези, які при визначенні напрямків подальших пошуків набувають характеру робочих гіпотез.
4) Вибір техніки та інструментів дослідження - це важливий етап дослідницької роботи, який залежить від об'єктів дослідження, їх популяції та вибірки.
Що таке "техніка дослідження"? У наукових джерелах, які стосуються визначення цього питання, використовуються різноманітні терміни, зокрема: "дослідницька техніка", "методика дослідження", "метод спостереження", "процедура спостереження" та ін. Тут поки що немає єдиного підходу. Ми подаємо свою інтерпретацію розуміння цього питання.
Так, наприклад, дослідницьку техніку можна розглядати як методи спостереження або як процедуру спостереження. Необхідно вважати, що метод спостереження - спосіб пізнання педагогічного факту, а методика спостереження - це система дій для реалізації цього способу, і техніка дослідження є інструментуванням процедури використання того чи іншого методу. Метод спостереження може втілюватися в різноманітних техніках досліджень: анкеті, усному опитуванні, тестуванні. Оперування поняттям процедури дослідження можливе через її розуміння як системи дослідницьких дій, скерованих на розв'язання поставленого питання. У цьому значенні поняття техніки дослідження та процедури дослідження є дещо близькими.
5) Важливим елементом у спостереженні є визначення популяції та вибірки. Залежно від характеру дослідження спостерігач може вивчати всю популяцію, наприклад, учнів певної школи, класу чи групи, або її частину. Ця частина і є вибіркою. Вибірка може бути як цілеспрямованою, визначеною з певною метою дослідження, так і випадковою. Випадкова вибірка отримується шляхом відбору певного відсотка досліджуваних осіб (об'єктів), причому оптимальний його відбір, обчислений за допомогою відповідних статистичних методів, дозволяє на основі вивчення відібраної групи зробити висновок про характеристику всієї популяції.
Коли враховано всі перелічені обставини, продумано всі реальні та ймовірні можливості спостереження, відібрано певні його види, складається план роботи. У ньому визначається об'єкт, цілі, час, тривалість спостереження, передбачуваний результат. Розробляється програма дій, яка включає питання, що їх треба з'ясувати за допомогою цього методу дослідження.
До наукового спостереження педагогічних процесів пред'являється ряд вимог, з яких найбільш важливими є:
1. Навмисність. Спостереження проводиться для вирішення певного, змістовного та чітко поставленого завдання. Навмисність підказує дослідникові, які об'єкти слід вибрати для спостереження і що в них треба вивчати. Вона виключає безпредметний підхід, неточність, розпливчастість у дослідженні.
2. Планомірність. Дослідник повинен чітко уявляти послідовність роботи, щоб виключити безладність, випадковість спостереження. Необхідно скласти план дослідження, що відображає питання, на які він хоче знайти відповіді, їх послідовність (програму спостереження), місце і час здійснення, способи фіксації матеріалу.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
