123338 (689436), страница 3
Текст из файла (страница 3)
G4=m4·=29*9.81=284,49H
G5=m5·g=190*9.81=1863,9 H
Моненти інерції ланок:
Сили інерції:
Моменти сил інерції:
-
Графоаналітичний метод силового розрахунку механізму важіля
Графоаналітичний метод силового аналізу проводиться по групах Ассура.
Досліджуємо сили, що діють на групу Ассура, складену з ланок 4 та 5 (див арк. 2) і у відповідальних точках прикладаємо зовнішні сили.
У графоаналітичному методі сили інерції і момент сили інерції замінюємо однією рівнодіючою, яка за величиною дорівнює силі інерції, співпадає з нею за напрямком, а точка прикладання знаходиться на відстані hi таким чином, щоб момент рівнодіючої сили відносно центра ваги співпадав за напрямком з моментом сили інерції.
Для ланки 4
Переносимо на креслення (арк. 2) з масштабним коефіціентом μ=0,0025;
= 0,0049/0,004 = 0,123 мм
Реакції в кінематичних парах прикладаємо у вигляді двох складових, які напрямлені вздовж та перпендикулярно ланці. Для поступальної кінематичної пари направляюча – повзун, тому реакцію прикладаємо перпендикулярно направляючій.
Складаємо рівняння рівноваги для кожної ланки групи Ассура окремо
З креслення визначемо плечі сил:
СД = 0,319 м
Для усієї групи Ассура складаємо векторне рівняння рівноваги:
Згідно цього рівняння складаємо силовий багатокутник.Вибираємо масштабний коефіціент μF=77 Н/мм.
Визначаємо інші реакції ( R05 та
):
R05 = 0 Н
=
=7716,39Н
R34=7716,39 H
Досліджуємо сили, що діють на группу Асура, складену з ланок 2 та 3 (див. аркуш 2) і у відповідних точках прикладаємо відповідні сили.
Сили та моменти сил інерції замінюємо рівнодіючими, які за величиною рівні силам інерції і прикладені на відстані
та
:
З урахуванням масштабного коефіціента μ=0,0025 знаходимо плечі рівнодійних на кресленні:
Складаємо рівняння моментів сил, що діють окремо на ланки 2 і 3 відносно точки В і визначаємо тангенціальні складові реакцій.
Для ланки 2:
,
де h2 = 0,117 м,
АВ = 0,291 м,
.
І звідси :
Для ланки 3:
де О2В = 0,29 м,
h3 = 0,147 м,
,
.
І звідси :
Запишеио векторне рівняння рівноваги сил, що діють на групу Ассура, складену з ланок 2 і 3.
.
Будуємо план сил відповідно до цього рівняння і визначаємо величини та напрямки реакцій
(див. арк. 2). Знайдемо довжини векторів сил на кресленні з масштабним коефіціентом μF=0,007Н/мм.
Визначаємо з креслення :
Розглянемо рух вхідної ланки. Вхідною ланкою механізму є кривошип 1, який здійснює обертальний рух. Привод у рух цієї ланки здійснюється від електродвигуна через планетарний редуктор і відкриту зубчату передачу коліс 4 і 5. Ланка 1 виконується разом з колесом 5, або жорстко з нею зв’зуються. На зубчате колесо з боку спряженого колеса 4 діє сила, яку називають зрівноважуючою, або рушійною. Накреслимо ведучу ланку разом з колесом 5 (див. аркуш 2).
Число зубів колеса 5 Z5 = 35, колеса 4 Z4 = 16, а модуль зубчатих колес m = 8 мм. З цих даних знайдемо радіусb колес 5 і 4:
r5 = m Z5 / 2 = 140 мм.
r4 = m Z4 / 2 = 64 мм.
Зрівноважуючу силу Рзр Прикладаємо в полюсі зачеплення коліс і 5 і направимо по лінії зачепленя, яка складає з дотичною до початкових кіл кут приблизно w = 24.
В точці А кривошипа прикладаємо силу реакції R12 з боку ланки 2. Величину та напрямок цієї реакції визначаємо з рівності
.
Запишемо векторне рівняння рівноваги сил, що діють на вхідну ланку:
.
Будуємо силовий трикутник відповідно векторного рівняння, з якого візначаємо сили Рзр і R01 ( масштабний коефіціент виберемо рівним μF=77Н/мм ). Тоді
З креслення визначаємо:
Fзр = 41,78*77=3217 Н,
R01 = 63,44*77=4484,88 Н.
13 ВИЗНАЧЕННЯ ЗРІВНОВАЖУЮЧОЇ СИЛИ МЕТОДОМ
«ВАЖІЛЯ» ЖУКОВСЬКОГО
Побудуємо план швидкостей, повернутий на 900 проти руху кривошипа (див. арк. 2)
В центрах ваги прикладаємо сили ваги, в точках прикладання рівнодіючих сил інерції прикладаємо ці сили, а в точці р під кутом 240 до нормалі до ррV зрівноважуючу силу Рзр. Точки прикладання рівнодіючих сил інерції поділяють відповідні відрізки швидкостей у тій же пропорції, у якій поділяють ланки точки Кі.
Згідно теореми Жуковського розглядувана система сил перебуває у стані рівноваги. Складаємо рівняння моментів сил, діючих на ”важіль”, відносно полюсу рV.
G2·116,6 + G3·50.45 + G4·101,26 + G5·101.63 + Р2·56,33 + Р3·75,75 + Р4·104,57+P5·101.63 - Pзр·173,58 = 0;
Звідси
Pзр=3104 Н
Похибка у визначенні зрівноважуючої сили:
Δ=
·100%=3,5%
14 СИНТЕЗ ЗУБЧАТОГО ЗАЧЕПЛЕННЯ
Розрахунок розмірів коліс для нерівнозміщеного зачеплення
Досліджуємо зачеплення коліс 4 і 5 привода. Для розрахунків приймаємо Z4=16, Z5=35 та модуль m=8мм (див. бланк задання).Визначемо геометричні розміри зубчастих коліс. Визначемо спочатку параметри зачеплення, які не залежать від зміщення.
Крок зуба по ділильному колу:
Діаметри ділильних кіл:
Діаметри основних кіл:
Визначаємо кут зачеплення:
Визначаємо значення кута з таблиці інвалют:
Діаметри початкових кіл:
Звідси знаходимо міжосьову відстань:
Коефіціент сприйманого зміщення міжосьової відстані
Коефіціент вирівнювального зміщення:
Виличина заходу зубців:
Висота зуба:
Діаметри кіл западин:
Діаметри кіл головок:
Товщіна зуба по ділильному колу
Якісні показники зачеплення
Визначення коефіціента перекриття
Коефіціент перекриття, по якому можна судити про плавність передачі:
Коефіціент перекриття показує кількість зубців, що одночасно знаходяться в зачепленні в часі. Коефіціент 1,157 означає, що 15,7% часу зачеплення здійснюється двома парами зубців, а 84,3% часу зачеплення – однією парою зубців.
Визначання коефіціент питомого ковзання
Коефіцієнти питомого ковзання ν4 і ν5 , по судять про відносний знос профілів, визначаємо за формулами:
де АВ – довжина теоретичної лінії зачеплення, мм; Х – поточні значення координати точки зачеплення, виміряне від початкової точки А колеса 4 теоретичної лінії зачеплення, або, інакше, радіус кривизни евольвенти колеса 4, а АВ-Х – радіус кривизни евольвенти колеса 5.
Довжина теоретичної лінії зачеплення:
АВ=аw·sinαw=189,14·sin26,580=84.63мм
Координату Х приймаємо через кожну 0,1·АВ. Значення коефіціентів питомого ковзання заносимо в таблицю
| хАВ | ν4 | ν5 |
| 0 | -∞ | 1,000 |
| 0,1 | -3,500 | 0,778 |
| 0,2 | -1,000 | 0,500 |
| 0,3 | -0,167 | 0,143 |
| 0,4 | 0,250 | -0,333 |
| 0,5 | 0,500 | -1,000 |
| 0,6 | 0,667 | -2,000 |
| 0,7 | 0,786 | -3,667 |
| 0,8 | 0,875 | -7,000 |
| 0,9 | 0,944 | -17,000 |
| 1 | 1,000 | -∞ |
Визначення умови рівнозношенності.
Якщо точка контакту буде на початку практичної лінії зачеплення, то
Максимальний коефіціент питомого ковзання колеса 4 на ніжки зуба буде
Якщо точка контакта буде в кінці практичної лінії зачеплення, то
Умова рівнозношеності:
Але -1,192 ≠ -1,557, тому умова рівнозношеності не виконується і колесо 5 буде зношуватись швидше.
15 СИНТЕЗ ПЛАНЕТАРНОЇ ПЕРЕДАЧІ
Визначення передаточного відношення планетарної передачі
Привод механізму парової машини складається з планетарного редуктора і зовнішньої зубчастої передачі коліс 4 і 5. Число обертів ротора двигуна nдв=1500 об/хв., а число обертів вала колеса 5, тобто вала кривошипа nкр=400об/хв.
Загальне пердаточне відношення привода
Передаточне відношення зубчатої пари коліс 4 і 5:
Передаточне відношення планетарного редуктора:
За результатами розрахунку на ЕОМ вибираємо числа зубців коліс редуктора.
Z1=32; Z2=32; Z2’=17; Z3=47; число сателітів К=3.
Перевіримо отримані параметри за умовами забеспечення складання, співвісності та сусідства.
Умова складання
- умова виконується
Умова свіввісності
Z1+Z2=Z2’+Z3
32+32=17+47 - умова виконується
Умова сусідства
(32+32)sin600>2
55.42>2 - умова виконується
Кінематичне дослідження привода
Графічний метод дослідження містить в собі побудову картини лінійних швидкостей та діаграм частот обертання коліс.
Визначемо радіуси початкових кіл планетарної ступені редуктора:
rw1=m∙Z1=2∙32/2=32мм
rw2=m∙Z2=2∙32/2=32мм
rw2’=m∙Z2’=2∙17/2=17мм
rw3=m∙Z3=2∙47/2=47мм
Креслимо схему привода у двох проекціях (див. аркуш 3) з масштабним коефіціентом
µl=rw1/O1A=0.032м/16мм=0,002м/мм
Визначемо лінійну швидкість точки А контакту коліс 1 і 2
З точки А – точки контакту коліс 1 і 2 відкладаємо відрізок АD=50,26мм, який зображує вектор лінійної швидкості колеса 1.
Масштабний коефіціент швидкості
µV=VA/AD=0,1 мс-1/мм
Швидкість центра колеса 1, точки О1, дорівнює нулю. Закон розподілення швидкостей по колесу 1 буде прямою лінією, що з’єднує точки О1 і D.
Колеса 2 і 2’ представляють собою єдине тверде тіло – блок шестерен. Швидкість точки В контакту коліс 2’ і 3 дорівнює нулю. Закон розподілення швидкостей по блоку коліс 2 і 2’ буде прямою лінією, що з’єднує точки Д і В плану. Продовжимо цю лінію до пересічення з горизонтальною лінією, проведеною з точки О2. Відрізок О2Е є швидкістю центра блока коліс 2 і 2’ і , одночасно, також швидкістю точки О2 водила Н. Закон розподілення швидкостей по водилу Н і колесу 4 є прямою, що з’єднує точки Е в О1. Цьому законові підкоряється і швидкість точки С контакту коліс 4 і 5. Проведемо з точки С горизонтальну пряму до пересічення з лінією О1Е в точці F. Закон розподілення швидкостей по колесу 5 є прямою, що з’єднує точки F і О5.















