123136 (689370), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

До поточного ремонту відносять всі види робіт, що викликають порушення нормальної роботи мережі та різних споруд на ній. Ці роботи включають заміну кришок люків, усунення свищів в колодязях, регулювання кришок під рівень проїжджої частини, ремонт набивання лотків в колодязях, ремонт засувок, різного роду шиберів, заміна та кріплення скоб тощо.

До капітального ремонту відносять роботи, які вимагають значних затрат часу та матеріалів, а саме – встановлення нових та заміна старих колодязів і труб, які стали непридатними. Часто при проведенні цих робіт ділянку мережі відключають.

Правильно організована експлуатація каналізаційних мереж дозволяє значно продовжити строк їх служби, скоротити матеріальні та трудові витрати.

3. Перекачування стічних вод

3.1 Насоси для перекачування стічних вод

У тих випадках, коли неможливо здійснити відвід стічних вод самопливом на очисні споруди, застосовують насоси. При цьому, виходячи із особливостей рідини, яка перекачується (наявності в ній паперу, ганчір'я та інших домішок), до насосів пред'являють такі вимоги: вони не повинні засмічуватись покидьками, які знаходяться в стоках; їх конструкція повинна забезпечувати можливість прочищення робочого колеса, корпуса та патрубків.

З урахуванням цих вимог насоси, які застосовуються для перекачування стічних вод, мають ряд конструктивних особливостей, а саме:

а) насоси будуються тільки з одним робочим колесом і без напрямних апаратів;

б) робочі колеса мають всього дві-чотири лопаті;

в) на корпусі насосу і вхідному патрубку встановлюються люки-ревізії.

Для перекачування стічних вод промисловість випускає насоси

марки CM. Окрім цих, використовують насоси, які розраховані на перекачування рідин з великим вмістом завислих речовин: землесоси, шламові, торфонасоси, шнекові насоси та інші.

3.2 Схеми та конструкції насосних станцій

Каналізаційні насосні станції за призначенням бувають головними (перекачують стічні води зі всієї території), районними (перекачують стічні води з окремих басейнів каналізування), лінійними або підкачування (перекачують стічні води з максимально заглибленого колектора в колектори з меншим заглибленням) та місцевими (перекачують стічні води від одного або декількох будинків).

Каналізаційні насосні станції мають машинне відділення, приймальний резервуар, побутові та допоміжні приміщення. В машинному залі розташовують основні та резервні насоси, а також все допоміжне обладнання для нормальної роботи насосів. Приймальний резервуар утворює регулюючу ємність, яка забезпечує найбільш ефективну рівномірну подачу насосів і розміри якої визначаються за поєднаним графіком притоку і відкачування стічних вод (не менше за 5-ти хвилинну подачу найбільшого із встановлених насосів). Приймальний резервуар обладнують решітками для затримання великих механічних домішок. Затримані домішки подрібнюють в спеціальних апаратах і скидають в канал перед решітками. Машинний зал та інші службові приміщення відділяють від приймального резервуару суцільною водо-і газонепроникною стінкою.

Схеми та конструкції насосних станцій залежать від гідрогеологічних умов, глибини підвідного колектору, типу та кількості насосів, особливості розташування насосних агрегатів тощо. Як правило, насосні станції розташовані в понижених місцях, мають значне заглиблення і часто нижче рівня підземних вод. В цьому випадку доцільно застосовувати каналізаційні насосні станції шахтного типу і круглі в плані (мал. 13а, б). Опускний спосіб будівництва дозволяє долати труднощі зведення споруди, які обумовлені складними гідрогеологічними умовами та значною глибиною станції. Кругла форма в плані вигідна і в конструктивному відношенні.

При перекачуванні стічних вод, що містять пожежо- та вибухонебезпечні речовини, приймальні резервуари відокремлюють від машинного відділення, яке може розміщатися на меншій глибині (мал. 1).

Значно спрощується схема та конструкція насосної станції, якщо вона має невелику глибину і зводиться в сухих ґрунтах. Станція може мати прямокутну форму, а резервуар поєднуватись з машинним відділенням (мал. 13г).

Каналізаційні насосні станції, що перекачують невелику кількість стічних вод (місцеві або розташовані в сільських населених пунктах), будують підземними і повністю автоматизованими. Доступ для огляду і проведення профілактичних заходів здійснюється через люк.

В тих випадках, коли при перекачуванні невеликих витрат стічних вод висота підйому не перевищує 4 м рекомендується приймати насосні станції з шнековими насосами (мал. 13д).

Насоси вибирають за максимальною подачею насосних станцій і потрібним напором. Напірні трубопроводи від насосних станцій виконують, як правило, в дві лінії. Швидкість руху води в них приймається 1… 1,5 м/с.

Мал. 13. Схеми насосних станцій:

а, б – шахтного типу відповідно з горизонтальними та вертикальними насосами; в-з окремо розташованим приймальним резервуаром; г – прямокутна в плані; д – з шнековими насосами: 1 – решітка; 2 – електродвигун; З – напірний трубопровід; 4 – насос; 5 – всмоктувальний трубопровід; 6 – шнековий підйомник

Maл. 14. Каналізаційні насосні станції:

а) шахтного типу з горизонтальними фекальними насосами; б) із шнековими насосами: 1 – подвійний трубопровід; 2 – щитовий затвор; 3 – молоткова дробарка; 4 – решітки; 5 – приймальний резервуар; 6 – щит управління; 7 – кран-балка; 8 – напірний трубопровід; 9 – шнековий підйомник; 10 – вихідний трубопровід

Maл. 15. Каналізаційна насосна станція з окремо розташованим резервуаром:

1 – решітки; 2 – приймальний резервуар; 3 – всмоктувальні труби; 4 – напірні труби; 5 – кран-балка; 6 – машинне відділення

Розміри насосних станцій визначають, виходячи з об'єму приймального резервуару, габаритів обладнання, складу допоміжних та побутових приміщень. Підземна частина каналізаційних насосних станцій виконується з бетону або залізобетону, а наземна – з цегли.

Насосні станції повинні бути обладнані внутрішнім водопроводом, опаленням, освітленням та вентиляцією. Для практичного застосування розроблені типові проекти насосних станцій різної потужності з різною глибиною підвідного трубопроводу. На мал. 14, 15 приведені приклади каналізаційних насосних станцій.

Використана література

1. Альтшуль А.Д-, Киселев П.Г. Гидравлика и азродинамика (Основи механики жидкости): Учебное пособиє для вузов. 2-е изд. – М.: Строй-издат, 1975. – 1975. – 323 с.

2. Богословский В.Н. и др. Отопление и вентиляция: Учеб. для вузов. -2-е изд., – М: Стройиздат, 1980. – 295 с.

3. Внутрєннее оборудование горячего и холодного водоснабжения и центрального отопления из труб РЕ-Хс (VPE-c), LPE, PVC-C nPVC-U система KAN-therm. Справочник проектировщика. Современньїе систе-мьі отопления и водоснабжения. – Варшава, фирма «KAN» 1997. – 81 с. Внутренние санитарно-технические устройства. В 3 ч. Ч. 1. Отопление; Под ред И.Г. Староверова и Ю.И. Шиллера. -4-е изд., – М.; Стройиздат, 1990. – 344 с.

4. Внутренние санитарно-технические устройства. В 3 ч. 4.2. Водопровод и канализация; Под ред. И.Г. Староверова и Ю.И. Шиллера. – 4-е изд., – М.: Стройиздат, 1990. – 247 с.

5. Державні будівельні норми України: Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення: ДБН В.2.2. – 9–99. – Вид.офіц. – К.: Держбуд України, 1999. – 94 с. Єнін

6. ДБН В 2.5–20–2001. «інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання».

7. Жуковський CO, Лабай В.Й. Системи енергопостачання і забезпечення мікроклімату будинків та споруд. Навч. посібник. – Львів: Астрономогео-дезичне товариство, 2000. – 259 с.

8. Зінич П.Л. Вентиляція громадських будівель і споруд: Конспект лекцій. К.:КНУБА, 2001. – 228 с.

9. Измєнение №1 к СНиП 2.04.05–91. Отопление, вентиляция и кондици-онирование. Госкоштет строительства, архитектурьі и жилищной политики Украиньї. – К.: Укрархбудінформ, 1998. -19 с.

10. Инженерное оборудование зданий и сооружений: Учебник; Под ред. Ю.А. Табунщикова. – М.: Вьісш. школа, 1989. -238 с.

11. Инженерное оборудование зданий и сооружений: Учебное пособиє; Под ред. Н.В. Пащенко. – М.: Вьісш. школа, 1981. – 344 с.

12. Кедров B.C., Ловцов Е.Н. Санитарно-техническое оборудование зданий: Учеб. для вузов. – М.: Стройиздат, 1989. -495 с.

13. Кравченко B.C. Водопостачання і каналізація: Підручник. – Рівне: Вид-во РДТУ, 2002. – 285 с.

14. Кравченко B.C., Саблій Л.А. Гаряче водопостачання будівель: Навч. посібник, – 2-е вид. – Рівне, РДТУ, 2000. – 152 с.

15. Кравченко B.C., Саблій Л.А., Зінич П.Л. Санітарно-технічне обладнання будинків: Підручник. – Рівне: УДУВГП, 2003 – 442 с.

16. Кязимов К.Г., Гусев В.Е. Основи газового хазяйства: Учебник. – 3-є изд. – М.:Вьісшая школа, 2000 – 462 с.

17. Лукиньїх А.А., Лукиньїх Н.А. Таблицьі для гидравлического расчета канализационньїх сетей и дюкеров по формуле акад. Н.Н. Павловского. М., Стройиздат, 1974. – 156 с.

18. Обогревание полов с ислользованием многослойньїх труб (РЕ-АІ-РЕ) системьі «КИСАН». Руководство по проектированию, сборке и монтажу. Инструкция 2. – Варшава, Польша, 1999. – 52 с.

19. Пальгунов П.П., Исаев В.Н. Санитарно-технические устройства и газоснабжение зданий. Учебник для техникумов. – М.: Стройиздат, 1991. -416 с.

20. Русланов Г.В., Розкин М.Я., Ямпольский З.Л. Отопление и вентиляция жилых и фажданских зданий: Справочник. – К.: Будівельник, 1983. –

21. 272 с.

22. «Ринок інсталяцій», №4, 2004. Вид-во «ЕКОінформ».

23. Сергейчук О.В. Архітектурно-будівельна фізика. Теплотехніка огороджуючих конструкцій будинків. Навч. посібник. – К.: Такі справи, 1999. – 156 с.

24. Справочник проектировщика. Внутренние санитарно-технические устройства: В 2 ч. /Под ред. И.Г. Староверова. – М.: Стройиздат, 1978. – ч. 2: Вентиляция и кондиционирование воздуха. – 510 с.

25. Справочник по инженерному оборудованию жильїх и обшественньїх зданий / П.П. Якубчик, А.Е. Татура, Н.А. Черников, О.А. Продоус; Под ред. В.С. Дикаревского. – Киев: Будівельник, 1989. – 360 с.

26. Тихомиров KB., Сергиенко К.С. Теплотехника. Теплогазоснабжение и вентиляция: Учебник для вузов. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Стройиздат, 1991. – 480 с.

27. Шевелев Ф.А., Шевелев А.Ф. Таблицьі для гидравлического расчета водопроводньїх труб: Справ, пособие. – М.: Стройиздат, 1984. -116 с. ЩекинР.В. идр.

28. Расчет систем центрального отопления. – К.: Вища школа, 1975. – 216 с. Щекин Р.В. и др. Справочник по теплоснабжению и вентиляции. Книга І. – Киев: Будівельник, 1976.

29. Щекин Р.В., Кореневский CM., Бем Г.Е. и др. Справочник по теплоснабжению и вентиляции. Кн. 2-я. – К.: Будівельник, 1976. – 352 с. Зкология города: Учебник – Либра, 2000. – 464 с.

Характеристики

Список файлов курсовой работы