123136 (689370), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Залежно від виду фунту, матеріалу та діаметру труб їх кладуть безпосередньо на фунт або штучну основу. Влаштування штучної основи під труби необхідно при слабкій несучій здатності ґрунту або при можливому зниженні несучої здатності при замочуванні чи по іншим причинам. В супіщаних, суглинистих і сухих глинистих фунтах труби кладуть на піщану подушку, в водонасичених ґрунтах – на шар щебеню, гравію або крупного піску, а в деяких випадках – на бетонну основу (мал. 4, 5). В торф'яниках, пливунах і. слабих насипних ґрунтах влаштовують фундамент з паль під труби усіх діаметрів, а стики герметизують еластичними матеріалами.
Для огляду і прочищання каналізаційної мережі на ній споруджують оглядові колодязі. їх роблять скрізь, де змінюється напрям, діаметр або уклон лінії. Залежно від призначення оглядові колодязі підрозділяються на лінійні, поворотні, з'єднувальні, контрольні, промивні та перепадні. Лінійні колодязі встановлюють на прямих ділянках каналізаційних мереж усіх систем через 35–300 м залежно від діаметру труб. Поворотні колодязі встановлюють в місцях зміни напрямку мережі в плані або по висоті. З'єднувальні оглядові колодязі встановлюють в місцях з'єднання каналізаційних ліній. Промивні колодязі передбачають на тих ділянках каналізаційної мережі, де можливе випадання осаду в трубах. Пересадні колодязі споруджують її місцях, де з'єднуються труби на різній глибині, що має місце при Приєднанні бокових протоків до основної каналізаційної мережі, при «м.шпуванні перепадів в зв'язку з різкою зміною рельєфу місцевості необхідності зменшення швидкості протоку стічних вод по мережі. І колодязі встановлюють перед червоною лінією забудови її патрони будинків в місцях під'єднання дворової, квартальної або мережі до вуличної.
Мал. 4. Штучні основи під самопливні трубопроводи:
І гравійно-щебенева; б – залізобетонна плоска; в-бетонна спрофільована; г - бетонна спрофільована; д – щебенева з водонепроникним піддоном; є – гравійно-щебенева; є – бетонна з дренажем; ж – залізобетонна на палях: 1 – трубопровід; 2 – «сипання з нормальним ущільненням; 3 – засипання з підвищеним ступенем ущільнення; 5 – гравійно-щебенева підготовка; 6 – залізобетонна плоска основа; 7 – Пптонна основа (І шар); 8 – бетонна основа (П шар); 9 – залізобетонна спрофільована 90 нова; 10 – бетонна підготовка; 11 – водонепроникний шар (грунтоасфальт); 12 – дімміаж; 13 – цементний розчин; 14 – залізобетонний пояс; 15 – залізобетонні палі
Мал. 5. Природні основи під самопливні трубопроводи
а ґрунтова плоска; б – фунтова плоска з піщаною підготовкою; в – ґрунтова і профільована; г – ґрунтова спрофільована; 1 – трубопровід; 2 – засипання траншеї; 3 – кігипання з підвищеним ступенем ущільнення; 4 – плоска; 5 – піщана подушка; П спрофільована основа.
Колодязі на напірних трубопроводах встановлюють при необхідності розміщення в них засувок, випусків, вантузів та іншої арматури. Оглядові колодязі виконують з цегли або залізобетону. В плані вони можуть мати круглу або прямокутну форму (мал. 6).
Man. 6. Оглядові каналізаційні колодязі:
а) круглий; б) прямокутний: 1 – чавунний люк з кришкою; 2 – горловина; 3 – скоби; 4 – робоча камера; 5 – лоток; 6 – бетонне дно; 7 – плита перекриття
Основними елементами колодязів є: основа (підготовка, плита та набивний лоток), робоча камера перекриття або перехідна частина, горловина, кришка з люком. Висоту робочої камери приймають, як правило, 1800 мм. Розміри камери обумовлені можливістю виконання робіт по огляду, прочищенню та ремонту мережі. Діаметри круглих камер лінійних колодязів на побутовій мережі приймаються залежно від діаметра найбільшої труби.
Розміри прямокутних в плані камер приймають: при діаметрі труб до 700 мм – 1000 мм; при діаметрі труб більше 700 мм – довжина L та ширина В приймаються за формулами:
L = d +400 мм; В = d + 500 мм,
Перехідну частину між робочою камерою та горловиною виконують за допомогою плоского перекриття або однобічного конуса. Горловина служить для опускання робітників у камеру. Діаметр горловини колодязів на мережах каналізації усіх систем приймають 700 мм. Робочі камери та горловини обладнують скобами та драбинами для спуску в колодязь. Люки встановлюють на одному рівні з верхом проїжджої частини з твердим покриттям і на 50–70 мм вище поверхні землі в зеленій зоні.
2.2 Перетин самопливних трубопроводів каналізаційних мереж з перешкодами
При прокладанні каналізаційних мереж зустрічаються перешкоди різного виду: річки, яри, канали, підземні трубопроводи та споруди, залізниці та автостради. Спосіб перетину залежить від розташування каналізаційних трубопроводів, виду перешкоди і місцевих умов.
Якщо каналізаційні трубопроводи розташовані значно вище перешкоди, то перетин виконують у вигляді самопливного трубопроводу, який прокладається по естакаді. Естакада – це опорна конструкція у вигляді мосту (мал. 7). Трубопровід прокладають в утепленому коробі без зміни уклону, який надано колектору. Естакади виготовляють зі збірного залізобетону на залізобетонних або металевих опорах.
Мал. 7. Естакада
Якщо каналізаційні трубопроводи розташовані значно нижче перешкоди, то перетин виконують у вигляді самопливного трубопроводу, прокладеного у футлярі або прохідних чи непрохідних тунелях (мал. 8). Якщо каналізаційний трубопровід і перешкода розташовані на одній і тій же відмітці або їх різниця незначна, то перетин виконують у вигляді дюкеру – напірного трубопроводу, який з'єднує два самопливних трубопроводи (мал. 9). Всі каналізаційні дюкери мають верхню і нижню камери і виконуються не менше, ніж у дві нитки, кожна з яких є робочою.
Мал. 8. Перетин самопливним трубопроводом залізничної колії: 1 – футляр; 2 – трубопровід
Мал. 9. Дюкери:
а – під транспортними магістралями; б – під водною перешкодою: 1 – трубопровід; 2 – шибер; 3 – засувка; 4 – колодязь; 5 – аварійний випуск; 6 – кожух
2.3 Дощові та загальносплавні каналізаційні мережі
Дощова каналізація служить для відведення дощових та талих вод. її, як правило, трасують по найкоротшій віддалі до місця випуску.
Зовнішня дощова каналізація складається з відкритих дощових кюветів і лотків, дощоприймачів (дощоприймальних колодязів), закритої мережі труб, зливоспусків і випусків. В закриту дощову мережу вода потрапляє через дощоприймачі – круглі або прямокутні колодязі, перекриті металевими решітками, які пропускають воду і затримують все, що може засмітити каналізаційну мережу (мал. 10, 11). Дощоприймачі встановлюють у зниженій частині проїздів біля тротуарів і перехресть вулиць на віддалі 50–80 м один від одного.
Випуск дощових стоків у водоймища проводиться переважно в межах міста або промислових підприємств. Із санітарних та естетичних міркувань дощові води слід випускати нижче рівня води в річці. Зливоспуски (див. мал. 12) на мережі дозволяють направляти найбільш забруднені порції дощових вод на очищення.
Мал. 10. Дощоприймальні колодязі:
а – конструкція із збірного залізобетону; б – схеми розташування на перехрестях вулиць; 1 – дорожнє покриття; 2 – решітка; 3 – бортовий камінь; 4 плита перекриття; 5 – стінові кільця; 6 – ходові скоби; 7 – бетон; 8 – з'єднувальний трубопровід
При загальносплавній системі каналізації влаштовується одна водовідвідна мережа, по якій відводяться стічні води всіх видів (пошугові, виробничі та атмосферні). В період сильних злив, які повторюються порівняно рідко, витрати дощових вод значно перевищують витрати побутових та виробничих стічних вод.
Мал. 11. Схеми розташування дощоприйомних колодязів на проїжджій частині дороги
Мал. 12. Схеми зливоспусків:
І криволінійним в план, боковий водозливом; б – з донним водозливом та порогом
2.4 Будівництво та експлуатація каналізаційних мереж
Каналізаційні мережі будують за погодженою та затвердженою проектно-кошторисною документацією відповідно до розбивання мережі в натурі. Технічний нагляд за будівництвом здійснюється замовником (відділом капітального будівництва або службою технагляду) та проектною організацією.
Будівництво каналізаційних мереж проводять переважно відкритим (траншейним) способом. Траншеї при цьому влаштовуються з відкосами або з вертикальними стінками. В останньому випадку виконують кріплення стінок траншеї. Характер кріплення залежить від глибини траншеї, властивостей ґрунтів, наявності ґрунтових вод. Глибина відкритої траншеї не перевищує 5–6 м у водонасичених ґрунтах і 7–8 м у сухих ґрунтах. Труби починають класти від нижнього колодязя розтрубами проти течії води. Одночасно з прокладанням труб герметизують стики. Перед засипанням траншеї рекомендується перевіряти світлом правильність укладання труб. Для цього в одному кінці ділянки встановлюють джерело світла (ліхтар), а в іншому – дзеркало, яке розташовують під кутом до осі труби. В дзеркалі повинен відбитися правильний світловий диск (переріз труби). Зміщення світлового диску вверх або вниз вказує на згин осі труби в профілі; зміщення диску вправо або вліво вказує на згин осі труби в плані. Після укладання труб набивають лотки оглядових колодязів та монтують стінки колодязів.
Закритими способами прокладання каналізаційних мереж користуються при будівництві мереж під проїздами з інтенсивним рухом транспорту, а також при значній глибині трубопроводів. При влаштуванні переходів під автострадами та залізницями закритим способом переважно використовують методи горизонтального буріння обо проколу.
Побудовані каналізаційні мережі повинні бути прийняті в експлуатацію. Для цього замовник пред'являє комісії такі документи:
виконавчі креслення на побудовані мережі та паспорти на труби, будматеріали і деталі;
акти на розбивання споруд в натурі та акти на приховані і спеціальні роботи (влаштування основи під труби, герметизація стиків, влаштування гідроізоляції, зварні та інші роботи); погодження на всі зміни проекту;
акти на гідравлічні випробування (на ексфільтрацію та інфільтрацію);
довідку від експлуатуючої організації про термін ліквідації недоліків та дефектів, якщо такі мали місце.
При прийманні в експлуатацію каналізаційних мереж особливу увагу слід звернути на:
а) якість основи під трубами та герметизацію стиків по всій довжині стику (фіксуються в актах на приховані роботи);
б) перевірку прямолінійності прокладених між двома сумісними колодязями труб на світло. При огляді трубопроводу допускається відхилення від зображення правильного кола не більше, ніж на ¼ діаметра по горизонталі, але не більше 50 мм в кожну сторону. Відхилення від правильної форми по вертикалі не допускаються;
в) гідравлічні випробування трубопроводів. Трубопроводи випробовуються на витік води з них та на інфільтрацію (попадання ґрунтових вод в труби та колодязі при високому рівні фунтових вод) за наявністю потоку води в трубі.
Для нормальної експлуатації каналізаційної мережі з метою її безперебійної роботи необхідно проводити нагляд за технічним станом мережі. При зовнішньому огляді мережі, який виконується одним-двома робітниками, виявляють дефекти люків та горловин колодязів, просідань фунту по трасі і біля колодязів. Періодичність такого огляду – один раз на два місяці.
Технічний огляд каналізаційних мереж проводиться 1–2 рази на рік бригадою із трьох слюсарів. Мета обстеження – виявлення пошкоджень мережі (стану люків, лотків, скоб), наявності інфільтрації та вентиляції, ступені наповнення труб, необхідності прочищення та ремонту мережі.
Ремонтні роботи, які виконуються при експлуатації каналізаційних мереж, розділяють на два види – поточний та капітальний ремонт.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
