83070 (688670), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

А – період часу з інтенсивним попитом;

В – період часу з нульовим запасом.

Інтенсивність попиту, що характеризується кутом нахилу ділянок лінії, що описує зміну запасів, в цій моделі є величиною змінної (кут нахилу різних ділянок ламаної – неоднаковий). Оскільки замовлення здійснюється через рівні проміжки часу, то величина партії, що замовляється, в різних періодах буде різна. Природно, застосовувати цю систему можна тоді, коли, є можливість замовляти партії, різні по величині (наприклад, у разі вживання контейнерної доставки товару, що замовляється, ця система незастосовна). Крім того, систему не застосовують, якщо доставка або розміщення замовлення виходить дорого. Наприклад, якщо попит за минулий період був незначний, то замовлення також буде незначне, що допустиме лише за умови і витрат, пов'язаних з виконанням замовлення.

Особливістю описуваної системи є також і те, що вона допускає виникнення дефіциту. Як видно з графіка, якщо попит різко посилиться (тобто графік круто піде вниз – ділянка А), то запас закінчиться до настання терміну подачі замовлення. Це означає, що система застосовна, коли можливі втрати від дефіциту для підприємства також неістотні.

Підводячи підсумок, відзначимо, що система контролю за станом запасів з фіксованою періодичністю замовлення застосовується в наступних випадках:

• умови поставки дозволяють одержувати замовлення різними по величині партіями

• витрати по розміщенню замовлення і доставка порівняно невелика

• втрати від можливого дефіциту порівняно невеликі.

На практиці по даній системі можна замовляти один з багатьох товарів, що закупляються у одного і того ж постачальника, товари, на які рівень попиту відносно постійний, малоцінні товари і т.д.

Система контролю за станом запасів з фіксованим розміром, замовлення. В цій системі контролю за станом запасів розмір замовлення на поповнення запасу є величиною постійної. Інтервали часу, через які проводиться розміщення замовлення, в цьому випадку можуть бути різні.

Нормованими величинами в цій системі є величина замовлення, розмір запасу у момент розміщення замовлення (так звана точка замовлення) і величина запасу страховки. Замовлення на поставку розміщується при зменшенні наявного запасу до точки замовлення. Як випливає з графіка, після розміщення замовлення запас продовжує зменшуватися, оскільки замовлений товар привозять не відразу, а через якийсь проміжок часу t. Величина запасу в точці замовлення вибирається такою, щоб в нормальній робочій ситуації за час t запас не опустився нижче страховки. Якщо ж попит непередбачено збільшиться (лінія графіка різко піде вниз – ділянка А графіка), або ж буде порушений термін поставки (t>1 – ділянка В графіка), то почне працювати запас страховки. Комерційна служба підприємства в цьому випадку повинна вжити заходів, що забезпечують додаткову поставку. Як бачимо, дана система контролю передбачає захист підприємства від утворення дефіциту.

На практиці система контролю за станом запасу з фіксованою кількістю замовлення застосовується переважно в наступних випадках:

– великі втрати в результаті відсутності запасу;

– високі витрати по зберіганню запасів;

– висока вартість товару, що замовляється;

– високий ступінь невизначеності попиту;

– наявність знижки з ціни в залежності.от кількості, що замовляється.

Система з фіксованим розміром замовлення припускає безперервний облік залишків для визначення точки замовлення. За наявності широкої номенклатури матеріалів (або асортименту для торгового підприємства) необхідною умовою вживання системи є використовування технології автоматизованої ідентифікації штрихових кодів.

Дану систему іноді називають «двохбункерною» (two-bin system), оскільки запас зберігається як би в двох складах-бункерах (на рис. 2.3.3 бункери 1 і 2). Спочатку задоволення попиту здійснюється з першого бункера (рис. 2.3.3а). Закінчення запасів в цьому бункері є точкою замовлення. У цей момент для постачання споживача відкривається другий бункер, одночасно постачальнику робиться замовлення (рис. 2.3.3б). У момент прибуття замовленого товару в другому бункері повинен залишатися запас не нижче за страховий (рис. 2.3.3в). При розподілі замовлення, що поступило від постачальника, спочатку повністю заповнюється другий бункер. Кількість, що залишилася, використовується для заповнення першого. [1]

Дана модель дозволяє наочно уявити собі поточний запас, оскільки тут – це та кількість запасу, яка фізично витікає з обох бункерів, забезпечуючи безперервність виробничого або торгового процесів між черговими поставками.

3. Індивідуальне розрахункове завдання

За наведеними нижче даними розрахуємо собівартість та відпускну ціну трьох видів виробів А, Б, В. Виготовлення цих виробів здійснюється у трьох цехах: №1, №2, №3.

Таблиця 3.1. Витрати сировини та матеріалів

Види витрат	Види сировини та матеріалів
	А	Б	В
Норма витрат матеріалу на виріб, кг	30	40	10
Маса матеріалу в готовому виробу, кг	28	38	8
Ціна 1 кг матеріалу, грн.	18	10	14
Ціна 1 кг повернених відходів, грн	2	5	6
Коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат	0,05

Таблиця 3.2. Основна заробітна плата виробничих робітників

Види витрат	Номер цеху
	1	2	3
Трудомісткість по цехам на виріб, н/г	19	17	28
Середній розряд роботи	4	4	5
Коефіцієнт доплат до годинного фонду	1,2
Додаткова заробітна плата	20%

Таблиця 3.3. Непрямі витрати

Види витрат	Номер цеху
	1	2	3
Основна заробітна плата виробничих робітників по підприємстві, грн	740
В тому числі по цехам, грн	68	42	88
Кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання по підприємству в цілому, грн	530
В тому числі по цехам, грн	82	17	50
Загальнозаводські витрати, грн	349
Інші виробничі витрати, %	1,1
Позавиробничі витрати, %	1,6

1. Визначимо вартість матеріалу за наступною формулою:

См = Q*Цм-q*Цв, (3.1)

де Q – норма витрат матеріалу на виріб, кг.;

Цм – ціна одного кілограму матеріалу, грн.;

q – величина реалізуючих доходів, кг (яку можна визначити як різницю між нормою матеріалу на виріб та маси матеріалу в готовому виробі);

Цв – ціна одного кілограму повернених відходів, грн.

Для початку знайдемо величину відходів, що реалізуються:

q А = 30–28= 2 (кг)

q Б = 40–38=2 (кг)

q В = 10–8=2 (кг)

Тепер визначимо ціну матеріалу.

На виріб А вона становить: См = 30*18–2*2=536 (грн.)

На виріб Б: См =40*10–2*5=390 (грн.)

На виріб В: См = 10*14–2*6=128 (грн.)

Також визначимо транспортно-заготівельні витрати, які складають 5% від ціни матеріалів.

На виріб А вони становлять: А=536* 0,05=26,8 (грн.)

На виріб: Б= 390*0,05= 19,5 (грн.)

На виріб В В= 128*0,05=6,4 (грн.)

2. Другим кроком при визначенні собівартості продукції є визначення основної та додаткової заробітної плати виробничих робітників.

Основну заробітну плату можна розрахувати за наступною формулою:

Зосн = Счт1*ТК*Тм, (3.2)

де Счт1 – часова тарифна ставка першого розряду (за умовою індивідуального завдання вона дорівнює 1,96 грн. та може коригуватися у відповідності до зміни мінімальної заробітної плати в чинному законодавстві);

ТК – тарифний коефіцієнт певного розряду роботи.

Тм – трудомісткість по цехам на виріб, н/г

Отже, основна заробітна плата цеху 1 становить:

Зосн = 1,96*19*1,48= 55,12 (грн.)

Цеху 2: Зосн = 1,96*1,48*17= 49,31 (грн.)

Цеху 3: Зосн = 1,96*1,71*28=93,84 (грн.)

Тепер розрахуємо коефіцієнт доплати до основної заробітної плати, який становить 1,2 від основної заробітної плати.

Для цеху 1 він становить: Здоп = 55,12*1,2=66,14 (грн.)

Для цеху 2: Здоп = 49,3181,2=59,17 (грн.)

Для цеху 3: Здоп = 93,84*1,2=112,61 (грн.)

Також визначимо додаткову заробітну плату виробничих робітників. Вона становить 20% від основної заробітної плати.

Для цеху 1 вона становитиме: Здод = 55,12*0,2=11,02 (грн.)

Для цеху 2: Здод = 49,31*0,2=9,86 (грн.)

Для цеху 3: Здод = 93,84*0,2=18,77 (грн.)

Тепер ми можемо визначити загальну заробітну плату. Вона складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та коефіцієнту доплати.

По цеху 1 вона становитиме: Ззаг = 55,12+66,14+11,02=132,28 (грн.)

По цеху 2: Ззаг = 49,31+59,17+9,86= 118,34 (грн.)

По цеху 3: Ззаг =93,84+112,61+18,77=225,22 (грн.)

Розрахуємо загальну заробітну плату по трьом цехам:

Ззаг = 132,28+118,34+225,22=475,84 (грн.)

3. Визначимо витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Утримання та експлуатація машин і устаткування є статтею комплексною та охоплює такі витрати, як амортизаційні відрахування, витрати на електроенергію, технологічний інструмент. На одиницю кожного різновиду витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування обчислюються методом розподілу пропорційно основній заробітній платі виробничників, тобто:

См= Сзо*(Рм/100), (3.3)

де См – витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування на одиницю продукції, грн.;

Сзо – основна заробітна плата виробничих робочих на 1 продукції, грн.;

Рм – відношення витрат на утримання та експлуатацію машин та устаткування до основної зарплати виробників (по цеху, підприємству), %

Спочатку визначимо Рм.

Для цеху 1: Рм = (82/68)*100=120 (%)

Для цеху Б: Рм = (17/42)*100=40 (%)

Для цеху В: Рм = (50/88)*100=57 (%)

Тепер ми можемо визначити витрати на утримання та експлуатацію машин та устаткування.

Характеристики

Список файлов курсовой работы