80600 (687791), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

ВАТ "Фармак" є учасником національних конкурсів з якості, бере участь у науково-практичних конференціях, семінарах, а також надає свою базу для їх проведення, у тому числі з метою висвітлення свого досвіду в розробці та впровадженні міжнародних стандартів. За останні роки підприємство одержало ряд нагород, сертифікатів, найбільш значними серед яких є:

• 1996-1997р. — Міжнародний Приз "За краще торгове ім'я" та приз "Арка Європи якості і досконалості" (за досягнення в області впровадження на підприємстві системи якості).

• 1998р. — фіналіст 3-го Українського національного конкурсу з якості;

• 1999р. — переможець 4-го Українського національного конкурсу з якості;

• 1999р. — золотий приз "За технологію і якість" у Німеччині.

• 2000р. — "Вища проба" у загальнонаціональному рейтингу-конкурсі (за випуск високоякісних серцево-судинних і ендокринних препаратів).

• 2000р. — Золота Нагорода за найвищу Якість і Ділові досягнення в категорії Platinum у США.

• 2001р. — нагорода EFQM "Визнання досконалості" (за результатами участі в європейському конкурсі з якості); Сертифікат на відповідність системи якості вимогам ДСТУ ISO 9001-1995.

• 2002р. — Сертифікат на відповідність системи менеджменту якості згідно ISO 9001:2000 у двох системах сертифікації: TUV Rheinland EUROQUA (Німеччина) і Системи сертифікації УкрСЕПРО.

• 30 квітня 2003 року — Голова Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення Михайло Пасічник вручив генеральному директору ВАТ "Фармак" Філії Жебровській сертифікат GMP, який свідчить, що система забезпечення якості і технічний стан виробництва L-Тироксину відповідають правилам Належної виробничої практики.

• 2 червня 2004 року — ВАТ "Фармак" отримало Сертифікат відповідності правилам GMP виробничої дільниці рідких лікарських засобів — назальних крапель та спреїв, а також Свідоцтво про атестацію лабораторій відділу контролю якості.

Завдяки досягнутим успіхам підприємство гідно показало себе на міжнародній фармацевтичній арені: ВАТ "Фармак" стало єдиним представником фармацевтичної індустрії країн-учасників СНД на престижній Міжнародній виставці фармацевтичних інгрідієнтів та допоміжних продуктів "CPHI Worldwide" в 2003 р. в м. Франкфурт.

Велика увага на підприємстві приділяється питанням екології. ВАТ "Фармак" працює над впровадженням системи екологічного менеджменту у відповідності зі стандартами ISO 14000. Впровадження системи управління навколишнім середовищем допоможе підприємству зміцнити впевненість усіх зацікавлених сторін у тому, що взяті на себе чіткі зобов'язання задекларованих положень політики, цілей і завдань ВАТ "Фармак" будуть дотримуватися.

У 2002 — 2004 р.р. продовжується другий етап спільного українсько-німецького проекту "УНИКУМ", в межах якого розпочато роботу по розробці та інтеграції системи екологічного менеджменту (СЕМ) в загальну систему менеджменту підприємства. В умовах насиченого ринку дедалі більшої вагомості набуває упаковка товару, яка є складовою іміджу підприємства і предметом новаторського пошуку. Розроблення принципово нових форм упаковок (аерозольних,вакуумних). З використанням упаковки пов'язані і певні проблеми. Для ідентифікації товарів і забезпечення достовірності інформації на упаковці велике значення має штрихове кодування товарів. Все це розуміє керівництво ВАТ „Фармак” і тому багато приділяє уваги розробленню нових сучасних форм упаковки зокрема таких, як аерозольна, вакуумна.

Отже, при досліджені ВАТ “Фармак”, можна сказати, що підприємство постійно займається проблемою формування асортименту, його оновленням. Всі лікарські засоби, що випускаються заводом зареєстровані і дозволені до застосування Міністерством охорони здоров'я України. Вся продукція, що реалізується, супроводжується сертифікатами якості, виданими відділом технічного контролю заводу і аналітичними паспортами державної інспекції по контролю якості лікарських засобів, отже підприємство є конкурентноспроможне.

ВАТ має свою товарну марку, товарний знак, що дає підприємству відрізнятися від конкурентів. Також, упаковка товару, яка є складовою іміджу даного підприємства, має штрихове кодування товарів.

3.2 Аналіз цінової політики підприємства

Виважена цінова політика здійснює значний вплив на ринковий успіх підприємства. Ціни часто змінюються протягом життєвого циклу товару: від високих для залучення покупців-новаторів, що орієнтуються на престиж, до низьких, розрахованих на масовий ринок.

Ціни тісно пов'язані з іншими складовими комплексу маркетингу підприємства, передусім із самим товаром, його якісними характеристиками, рівнем сервісу тощо. Рівень цін пов'язаний також з обраною системою розподілу товару і витратами на його просування. Групи товарів із різними рівнями цін залучають різні сегменти ринку.

Зміст цінової політики підприємства полягає в наступному:

1. Принципи ціноутворення

• орієнтація на збут

• орієнтація на прибуток

• орієнтація на ринок

1. Вибір цінової стратегії

• активна стратегія ціноутворення

• пасивна стратегія ціноутворення

1. Вибір методу ціноутворення

• Об’єктивні методи ціноутворення

• Суб’єктивні методи ціноутворення

1. Визначення умов диференціації та зміни

• Територіальна

• Часова диференціація

1. Визначення базового рівня ціни

2. Обґрунтування розмірів диференціації та зміни цін

Підприємство, враховуючи специфіку свого положення на ринку, може реалізовувати різні цінові стратегії.

Розроблення цінової стратегії передбачає прийняття великої кількості різних рішень відповідно до цього існує класифікація цінових стратегій:

1. Стратегічні рішення щодо цінового рівня

• Стратегія високих чи низьких цін

• Ціни на піонерні товари

• Стратегії щодо показників „ціна – якість”

• Стратегія не заокруглених цін

1. Стратегія єдиних чи перемінних цін

• Єдині ціни

• Перемінні ціни

• Цінова дискримінація

• Ціни, встановлені за географічним принципом

1. Цінові стратегії у межах товарного асортименту

   • Цінові лінії

   • Ціни на доповню вальні товари

   • Ціни на „обов’язкове приладдя”

Виходячи з принципів, покладених в основу ціноутворення, розрізняють стратегії, які ґрунтуються на:

- збуті, вони полягають у орієнтації на збільшення обсягів реалізації та максимізації своєї частки ринку у боротьбі з конкурентами;

- прибутку, вони полягають в орієнтації на отримання підприємством цільової норми та маси прибутку з кожної одиниці товарів, що реалізуються;

- ринковій ситуації, яка склалася. Вони полягають у визначенні рівня ціни, виходячи з кон'юнктури ринку, що склалася.

З точки зору активності та ініціативи підприємства з питань ціноутворення прийнято розрізняти активну та пасивну стратегії ціноутворення. Активну стратегію цін здійснюють підприємства, які більш або менш автономно встановлюють ціни на свою продукцію (товари), орієнтуючись на ринкові умови реалізації. Пасивна стратегія цін характеризується пасивністю підприємства при встановленні цін, їх орієнтацією, перш за все, на дії конкурентів.

Застосовуючи активну стратегію ціноутворення, підприємство може реалізувати різні тенденції щодо рівня цін та їх руху у часі.

Висока ціна на види товарів (продукції), які просуваються на ринок (стратегія високих цін), обирається, коли попит нееластичний (кількість продукції, що реалізується, не залежить від ціни) і відсутня конкуренція.

Вона використовується, перш за все, для нових видів продукції, в умовах дефіцитного ринку, для споживчого ринку на іміджеві та модні товари. Стратегія високої ціни може реалізовуватися досить довгий час за умови високої якості продукції, її відповідності світовим стандартам, захисту прав підприємства на її випуск (патенти, ноу-хау).

Стратегія вилучення є продовженням стратегії високих цін у випадках небезпеки виникнення імітаторів і конкурентів. В цей час витрати на просування товарів (продукції) на ринок вже покриті, отримані високі початкові прибутки дозволяють розширити виробничі потужності та збільшити пропозицію продукції. Обсяг виробництва тепер підприємство може запропонувати за більш низькими цінами, розширюючи коло потенційних споживачів продукції.

Низька ціна на товар, який просувається на ринок (стратегія низьких цін), може бути доцільна у тому разі, коли товар зустрічає дуже гнучкий (еластичний) попит, існує безпосередня небезпека конкурентів, наявні виробничі потужності дозволяють забезпечити високий обсяг реалізації продукції. У даному випадку підприємство робить ставку не на прибуток, який отримується з одиниці продукції, а на максимізацію маси отриманого прибутку завдяки великому обсягу збуту.

Стратегія проникнення полягає у встановленні низької ціни лише у разі впровадження товару на ринок з подальшим підвищенням рівня цін. Це здається можливим завдяки тому, що споживачі вже звикли до товару, підприємство має перевагу перед конкурентами за рахунок його якості, іміджу, мережі збуту абощо.

Стратегія пульсації характеризується систематичними змінами цін. Відчутне зниження ціни стимулює покупця і розширює можливості збуту, після чого ціни починають поступово зростати.

Визначення стратегії ціноутворення — це складне завдання, бо необхідно враховувати:

- стадію та динаміку життєвого циклу товару (продукції);

- можливості збільшення попиту (орієнтація на попит);

- наявність і активність конкурентів (орієнтація на стан ринку);

- повні та змінні витрати на виробництво та реалізацію продукції (орієнтація на витрати), які визначають мінімальний рівень ціни, який забезпечує беззбитковість діяльності підприємства.

Визначення стратегії ціноутворення зумовлює і вибір методу ціноутворення.

Після визначення цінових стратегій можна переходити до вибору моделі й конкретного методу розрахунку ціни. У практиці ціноутворення використовують різноманітні методи визначення вихідної ціни на товари, які можна об'єднати утри базові моделі, відповідно до факторів, що визначають цінову політику фірми:

1) модель ціноутворення, що базується на витратах виробництва;

2) модель ціноутворення, що базується на попиті;

3) модель ціноутворення, що базується на конкуренції.

Використання будь-якої з цих моделей передбачає урахування факторів, які покладено в основу двох інших моделей. Так, якщо використано витратну модель, визначену ціну на товар доцільно скоригувати з урахуванням ринкового попиту на цей товар і цін на товари конкурентів.

Кожна модель містить конкретні методи ціноутворення. Розглянемо найбільш поширеніші з них.

— метод надбавок;

— метод забезпечення цільового прибутку на інвестований капітал;

— метод максимізації поточного прибутку;

— аукціон;

— метод встановлення ціни на основі рівня поточних цін;

— метод визначення піни за рівнем конкурентоспроможності товару;

• метод встановлення ціни на основі торгів.

Для розрахунку мінімального рівня ціни продукції (робіт, послуг) використовуються об'єктивні методи ціноутворення, в основі яких лежить калькуляція ціни. Наприклад, розрахунок ціни на основі:

- змінних витрат на виробництво та реалізацію одиниці продукції (робіт, послуг), які визначають мінімальний, демпінговий рівень цін;

- повних витрат на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг), які забезпечують беззбитковість діяльності;

- середніх витрат плюс прибуток, рівень якого може встановлюватися, виходячи з вимог державного регулювання рівня рентабельності, або, виходячи з господарської доцільності в отриманні певної маси прибутку.

В будь-якому з випадків, які розглядалися, до складу ціни, крім витрат та прибутку підприємства, включаються також податки та відрахування, встановлені державою.

Оптимальне ціноутворення не може орієнтуватися тільки на ринок або тільки на витрати. Найчастіше необхідно брати до уваги обидва аспекти і використовувати не один, а декілька методів ціноутворення.

Отримана ціна, яка покриває витрати, повинна бути перевірена на її ринкову життєздатність, тобто можливість збуту продукції (товарів) за такою ціною з урахуванням ринкової кон'юнктури. Якщо ця вимога не виконується, необхідно вишукувати резерви зниження собівартості (витрат обігу) або зменшувати норму запланованого прибутку.

Ціна, визначена з орієнтацією на ринок, повинна бути перевірена на те, чи покриває вона, бодай, змінні витрати на виробництво та реалізацію, чи утворюється маржинальний доход, достатній для відшкодування постійних витрат та отримання прибутку. Якщо ця умова не виконується, необхідно шукати інші можливості реалізації продукції (товарів).

Наступним завданням, яке необхідно вирішити у ході розробки цінової політики підприємства, є визначення умов зміни та диференціації цін на товари (роботи, послуги).

В один і той же час підприємство може використовувати різні ціни на один і той же товар (роботи, послуги). Диференціація цін може здійснюватися за:

Характеристики

Список файлов курсовой работы