Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

З наведених прикладів видно, що описовий переклад не передає стилістичних особливостей слова і знімає його експресивне забарвлення.

Таким чином, розглянувши основні типи відповідників, перейдемо до наступного питання, що стосується проблеми визначення фразеологізмів у сучасній лінгвістиці.

2. Визначення фразеологічного звороту у сучасній лінгвістиці. Класифікація фразеологізмів

Фразеологія (від грец. phrasis „вираз, зворот” і logos „слово, вчення”) - 1) сукупність фразеологізмів певної мови;

2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови.

Фразеологія, дуже багата й різноманітна за формою та семантикою, являє собою великі складнощі як для тих, хто вивчає мову, так і для перекладачів. До її складу входить велика кількість сталих виразів, що відрізняються виразністю та стилістичною різноплановістю.

Ось чому для найменування реалій часто використовуються не тільки слова, але й словосполучення особливого типу - вони завжди функціонують з тим самим набором компонентів і мають цілісне значення, наприклад, розуму палата (про дуже розумну людину), кров з молоком (здоровий, який гарно виглядає). Отже, сполучення такого типу називають фразеологічними зворотами, або фразеологічним одиницями, фраземами, фразеологізмами.

Слово фразеологія у першому значенні використовується в широкому і вузькому розумінні. До фразеології у широкому розумінні відносять ідіоми, фразеологічні сполучення і стійкі фрази (прислів'я, крилаті вирази, фрази-привітання тощо, які нерідко виходять за межі словосполучень, тобто є реченнями). У вузькому - лише ідіоми та стійкі сполучення слів, функціонально співвідносні зі словом як номінативною одиницею мови. У цьому разі фразеологізми - це мовні знаки вторинної номінації.

У своїх працях М.Ф. Алефіренко, О.В. Кунін [2, 10] та деякі інші мовознавці роблять спробу виділити фразеологію в окремий ієрархічний рівень мови. Ми приєднуємося до точки зору науковців, які вважають, що фразеологізм - це окрема самостійна мовна одиниця, але і в такому разі він не відповідає критеріям рівневих одиниць. Від справжніх рівневих одиниць - фонем, морфем, слів - фразеологізми відрізняються тим, що вони:

1) різнорідні за своєю структурою;

2) не перекодовуються в одиниці вищого порядку;

3) не сполучаються з такими самими одиницями (фонеми поєднуються з фонемами, морфеми з морфемами, слова зі словами);

4) виникають зі словосполучень, але не внаслідок регулярної взаємодії слів, а всупереч їй;

5) у функціональному плані не мають тієї універсальності, яку повинні мати одиниці самостійного рівня мови.

Здебільшого поняття фразеологічної одиниці визначається на основі таких ознак, як структурно-семантична стійкість (постійне співвідношення значення сполучення слів з його лексико-граматичним способом вираження, що є наслідком переосмислення всього сполучення або окремих його компонентів) і відтворюваність. Однак не завжди ці критерії є самодостатніми, і нерідко при їх використанні поза фразеологією залишається чимало фраз, які інтуїтивно сприймаються як фразеологізми. Збільшення числа критеріїв також не розв'язує проблеми, бо залежно від того, які критерії приймає чи яким критеріям надає перевагу вчений, змінюється якісний і кількісний склад фразеологізмів.

Узагальнюючи всі наведені думки з приводу визначення фразеологічного звороту, можна сказати, що фразеологічний зворот - це усталене в складі і структурі, відтворене предикативне чи непредикативне словосполучення слів, що характеризується в більшому чи меншому ступені цілісністю і ідіоматичністю значення.

Класифікація фразеологізмів, здійснюється на різних основах - структурно-семантичній, граматичній і функціонально стилістичній. Першим у мовознавстві структурно-семантичну класифікацію фразем запропонував Ш. Баллі [4], який виділив звичайні сполучення, фразеологічні серії і фразеологічні єдності. Розвиваючи ідеї Ш. Баллі і досліджуючи проблему на матеріалі російської мови, В.В. Виноградов розробив класифікацію, засновану відразу на двох критеріях: ступені спаяності компонентів фразеологічного звороту і ступені вмотивованості значення фраземи значеннями компонентів. За цим критерієм В.В. Виноградов виділяє три типи фразеологізмів:

1. фразеологічні зрощення, в яких значення формально не вмотивоване значенням його складників (дати кучми - "побити", на руку ковінька - "вигідно");

2. фразеологічні єдності, в яких зміст опосередковано вмотивований значенням компонентів (прикусити язика - "замовкнути", не нюхати пороху - "не бути ще в боях", тримати камінь за пазухою - "приховувати злобу, ненависть до кого-небудь, бути готовим зробити прикрість комусь, вчинити помсту над кимось");

3. фразеологічні сполучення - фрази, створені реалізацією зв'язаних значень слів (зло бере, за неможливості радість бере, задоволення бере, добро бере, нагла смерть, рос. закадычный друг тощо).

М.М. Шанський виділив ще четвертий тип - фразеологічні вирази, до яких відніс стійкі за складом і вживанням звороти, що складаються зі слів з вільним значенням (серйозно і надовго, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь).

Л.А. Булаховський [6] здійснив класифікацію фразеологізмів за джерелами їх походження:

1) прислів'я і приказки;

2) професіоналізми;

3) усталені вислови з анекдотів, жартів тощо;

4) цитати з Біблії;

5) переклади іншомовних висловів;

6) крилаті вирази письменників;

7) влучні вирази видатних людей.

У класифікації запропонованій М.Т. Тагієвим [17] фразеологізми поділені на основі синтагматичних характеристик:

1) фразеологізми з однопозиційним оточенням (хто + лізе на стіну);

2) фразеологізми з двопозиційним оточенням (хто + взяв слово + з кого, що + червоною ниткою проходить + через що);

3) фразеологізми з трипозиційним оточенням (хто + коле очі + кому + чим).

Цікавим з цієї точки зору є положення А.В. Куніна [10] про такі мовні утворення, які є понадсловними термінами та мають буквальне, але ускладнене значення та, перетворюючись у фразеологічні одиниці (далі - ФО), набувають переосмисленого переносного значення. Такі одиниці він назвав ідеофразеоматичними, а клас одиниць, які вони утворюють - ідеофразеоматикою.

Проблема специфіки значення фразеологічного звороту розглядалась в науковій літературі неодноразово. Науковці визначили наступні ознаки, що становлять специфіку фразеологічного значення:

1. Відсутність спеціалізації компонентів у значенні фразеологічного звороту, цілісність значення фразеологізму. Ця особливість відрізняє значення ФО від значення вільного словосполучення, тому що в значенні слова теж немає спеціалізації компонентів, якщо під компонентами розуміти звуки, що складають вербальний образ слова.

2. Образність, експресивність значення фраземи, зумовлена семантичним збагаченням при її формуванні. Без сумніву, як кіт наплакав більш виразно, ніж просто мало, а російське ни кожи ни рожи - виразніше, ніж некрасивый.

1. Посилення сем інтенсивності, образності в значенні фраземи. Наприклад, чугуївська верста - "дуже високий", рос. кожа да кости - "дуже худий".

2. Опосередкованість зв'язку значення ФО з реаліями, що позначаються. Іншими словами, значення ФО ніколи не буває прямим, первинним - воно завжди формується на базі уже функціонуючих слів.

3. Переважно оцінна функція значень фразем. Фраземи рідко виконують номінативну функцію (білий гриб, сухе вино, волоський горіх та ін.), частіше їхня функція є конотативною.

1. Більш вузька сполучуваність фразеологічного значення. Наприклад, слово міцно сполучається з великою кількістю слів, фразема без задніх ніг, що має значення "міцно", - тільки зі словом спати.

2. Відмінність семантичної структури багатозначного фразеологізму від семантичної структури багатозначного слова (фразеосемантичні варіанти рівноцінні, ЛСВ частіше перебувають у відношеннях детермінації).

8. Відсутність словотвірного значення, відсутність семантичних типів формування фразеологічних значень.

Усі названі риси свідчать про те, що така специфіка значення фразеологічного звороту може складати неабиякі проблеми відтворення значення мовних одиниць при перекладі з однієї мови на іншу. Особливості перекладу таких мовних одиниць потребують додаткового пояснення.

3. Французькі фразеологізми в аспекті перекладу українською мовою

Фразеологізми, або зв'язані, сталі словосполучення, іноді навіть цілі речення, як правило, мають або повністю, або частково переносне значення. Основною особливістю фразеологізмів, на думку багатьох сучасних дослідників, є невідповідність плану змісту плану вираження, що визначає специфіку фразеологічної одиниці, надає глибину й гнучкість її значенню. Ці можливості лежать, очевидно, у самій природі фразеологізму - замкнутому мікроконтексті, у якому реалізуються не тільки формальні зв'язки між планом вираження й планом змісту такого знака, але й асоціативно-семантичні, причому не обов'язково логічно виведені із самого мікроконтексту. Саме ця невиводимість і дозволяє фразеологізму позначати найскладніші явища й відносини дійсності в ємній і виразній формі.

Найбільш переконливим доказом багатих можливостей фразеологічних одиниць - і особливої складності їх для перекладу - є те, що їх охоче не тільки вживають, але творчо перетворять багато письменників, філософів, журналістів й інші творчі мовні особистості.

Латинський фразеологізм:

"Qoud erat demonstrandum

Ce qu’il fallait dèmonstrer"

“Що і треба було довести”

У старовинних наукових книгах цей вислів часто зустрічається в скороченій формі - приводяться тільки перші літери слів: Q. E. D

Грецький математик, “батько геометрії" Евклід (ІІІ ст. до н. е.) подібними словами закінчував кожний математичний висновок.

Латинський фразеологізм:

“Quia nominor leo

Parce que je m’appelle lion”

“Бо я звуся левом”

Слова, запозичені з байки римського байкописця Федра (кінець I ст. до н. е. - перша половина I ст. н. е.). Лев та осел відправилися на полювання і стали ділити здобич. Одну половину лев взяв собі, як цар тварин, другу - як учасник полювання, а третю, пояснив він, “тому, що я лев”.

Латинський фразеологізм:

“Nosce te ipsum”

“Connais - toi toi - même”

“Пізнай себе”

Пізнай себе [gnothi seayton] - гр. надпис на храмі Аполона у Дельфах. Цей вислів приписують одному із семи мудреців. Звичайно вживається в лат. формі: nosce te ipsum.

Латинський вислів:

“Sint ut sunt, aut non sint”

“Qu’ils soient ce qu’ils sont, ou qu’ils ne soient pas”

“Нехай все залишається так, як є, або зовсім не буде ”

(Нехай існує в такому вигляді, як зараз, чи не існує зовсім). Ці слова приписують генералу ордена ієзуїтів Лоренцо Річчи, який відмовився зробити будь-які зміни в статуті ордену, що призвело за собою до вигнання ієзуїтів із Франції.

В дійсності вислів цей являється словами папи Клімента XIII, сказаним ним французькому посланцю в 1761 р. у відповідь на вимоги про зміну статуту ордена ієзуїтів.

Латинський вислів:

“Stans pede in uno”

“Debout sur un seul pied”

“Стоя на одній нозі”

(т. є. за той час, що можливо простояти на одній нозі)

Квінт Горацій Флакк (65 - 8 р. р. до н. е.), “Сатири”, (“Saturae”, 9 - 10):

“Nam fuit hoc vitiosus: in hora saepe ducentos,

Ut magnum, versus dictabat stans pede in une. ”

“Ось у чому був його порок. - Він вважав за велику справу

Двісті віршів вимовити, на одній нозі простоявши".

Латинський вислів:

“Sublata causa, tollitur morbus (effectus) ”

“La cause supprimée, l’effet disparaît”

“Ліквідуйте причину, тоді пройде і хвороба”

Одне із висловів, приписуємих др. гр. лікарю Гіппократу (460 - 377 р. р. до н. е.).

Латинський фразеологізм:

“Repetitio est mater studiorum”

“Repetition est mere d’etudion”

“Повторення - мати учення”

Латинський фразеологізм:

“Ne quid nimis”“”“”

Такі одиниці нерідко являють собою подвійну пастку для перекладачів, тому що їхнє існування, зрозуміле й саме собою, відкрите для носіїв мови, може бути не зафіксовано словниками, або вони можуть сполучати в собі можливості подвійного вживання: як зв'язаної, так і вільної одиниці. Французький вираз "avoir les crocs" може мати безпосереднє значення "мати ікла", але може вживатися не тільки в формальному виді, а й у переносному значенні "дуже хотіти їсти".

Фразеологізми відіграють важливу роль у спілкуванні й надають різні відтінки способу вираження: вони можуть зробити висловлення (текст) більш емоційним, додати йому виразність, певним чином направити естетичне сприйняття, забезпечити ті або інші культурні асоціації й т.п. Дуже часто фразеологізми служать свого роду кодом сигналу щодо статусу тексту (співрозмовника, теми висловлення, відносин між учасниками комунікації й ін.). Усі ці аспекти повинні враховуватися перекладачем при передачі змісту.

Характеристики

Список файлов курсовой работы