43433 (687397), страница 4
Текст из файла (страница 4)
Diamond cut diamond. (Наскочила коса на камінь) [Баранцев, 1973 : 18].
У масиві паремій виділяються чотири загальні типи прислів’їв: питальні, розповідні двоскладові, односкладові непредикативні та односкладові предикативні (головним чином імперативні), кожен з яких характеризується конкретними конституційними, змістовними та прагматичними властивостями. Багате різноманіття моделей властиве для розповідних прислів’їв (з простим та складним синтаксисом). Моделі з формою простого розповідного речення головним чином репрезентовані типами S+P, S+P+DO, S+P+IO, S+P+AM, S+P+IO/DO+AM та інші (де S – підмет, P – присудок, DO – прямий додаток, IO – непрямий додаток, AM – різні обставини (часу, місця, причини і т.д) [Хавхун, 1998 : 24].
Необхідно зазначити, що двоскладові речення-прислів’я утворюють найбільшу групу пареміологічних одиниць. У них проявляються головні тенденції розвитку паремій. Спектр значень охоплює поле асертивної бажаності, переваги, попередження, що інкорпорується у глибинну структуру прислів’їв з метою прищепити та скоординувати стереотипи світобачення і поведінки представників певного етносу.
Отже, синтаксична структура прислів’їв зазвичай будується за моделями простого або складного (складносурядного та складнопідрядного) речення [Коновець, 2000 : 9-10; Green, 2000 : 389]. Як правило, прислів'я включають 7±2 слів, що відповідає можливостям оперативної пам'яті і мовця, і слухача [Pawley, 1990 : 4; Пропп, 2001 : 17; Милюкова, 1987 : 164; Hirsch, 2002 : 189]. Стверджувальні або заперечні комунікативні типи висловлень репрезентуються у прислів’ях трьома синтактико-структурними підтипами: розповідним, спонукальним і питальним (напр., Life begins at forty, Give credit where credit is due, Why keep a dog and bark yourself?) [Pawley, 1990 : 7], із домінуванням стверджувальних форм (99, 26% серед досліджуваних [Pawley, 1990 : 7 : 9] 450 одиниць). Крім того, притаманні спонукальним прислів’ям імперативність та директивність [там само : 11] можуть бути виражені за допомогою розповідної моделі [Kuusi, 1998 : 254-255].
Результати ряду досліджень свідчать, що текст паремій за час свого існування набуває деяких лексико-граматичних змін [Kuusi, 1998 : 267]. Визначення допустимих меж лексико-граматичної варіативності прислів’я, яка не порушує його дидактичного змісту слід віднести до питань, що не отримали до цих пір остаточного вирішення.
Так, з одного боку, константність структури прислів’я [Кунин, 1970 : 196; Денисов, 1987 : 7; Dundes, 2000 : 389; Pawley, 1990 : 15; Молчанова, 2004: 86; Ковалів, 2007 : 37; Вяльцева, 1990 : 133] дозволяє відносити його до класу лексикалізованих реченнєвих основ (lexicalized sentence stems), як, наприклад, прислів’я A stitch in time saves nine, на відміну від речення А stitch in time saves twenty-six, яке втратило статус конвенційного прислів’я. З прикладу видно, що лексичні зміни у складі прислів’я можуть призвести до появи варіантів, що є граматично правильними реченнями, але вже не сприймаються як прислів’я, оскільки традиційність вживання прислів’я забороняє зміни в його лексико-граматичній основі [Avdikos, 1976 : 122].
Аналіз варіантів одного й того ж прислів’я, які містяться у пареміографічному словнику [Avdikos, 1976 : 29] показав, що зміни у лексико-граматичному складі прислів’їв можуть включати: вживання синонімів (напр., It is an ill bird that fouls its own nest – It is a foul bird that defiles its own nest), заміну архаїзмів на більш уживані лексичні одиниці (напр., Burnt bairns dread the fire – A burnt child dreads the fire), варіативність модальних дієслів (напр., Accidents will happen in the best regulated families – Accidents can occur in the best regulated families), прийменників (напр., The appetite comes with eating – The appetite comes in eating), артиклів (напр., Curiosity killed the cat – Curiosity killed a cat), числа іменника (напр., Don’t cross the bridges before you come to them – Don’t cross the bridge till you get to it), часових форм дієслів (здебільшого, взаємозамінність форм теперішнього та майбутнього неозначених часів) (напр., Bygones are bygones – Bygones shall be bygones), вживання пасивного стану замість активного (напр., You cannot catch old birds with chaff – Old birds are not to be caught with chaff), зміни у тема-рематичному членуванні (напр., The darkest hour is that before the dawn – It is always darkest before the dawn), наявність синтаксичних розширювачів (обставини, означення) (напр., Appearances are deceptive – Appearances often deceive), сполучникового й безсполучникового зв’язку (напр., Art is long, time is fleeting - Art is long and time is short), варіювання типів підрядних речень (напр., If the cap fits, wear it – Those whom the cap fits, let them wear it) тощо. При цьому необхідно зазначити, що зміни у лексико-граматичному складі прислів’я обмежуються відносною стабільністю його образної структури та вживаних лексичних одиниць [Avdikos, 1976 : 29].
Отже, однією з диференційних ознак прислів’їв та приказок вважається стійкість їх структурно-змістової основи, оскільки вони відносяться до текстів жорстокого типу, для яких характерні високий ступінь структурної цілісності, простота синтаксичної побудови та відсутність ускладнених лексико-граматичних засобів. Типовою ознакою прислів’їв є й те, що їхня синтаксична структура побудована за моделями простого або складного речення. Вони актуалізуються як розповідні чи спонукальні типи висловлень у стверджувальній або заперечній формі. Аналізуючи пареміологічний фонд англійської мови, доходимо висновку, що лексико-граматичні засоби (архаїзми, синоніми, пасивний стан, розповідне двоскладове речення, порівняння, модальні дієслова, синтаксичні розширювачі) зустрічаються у структурі майже кожної паремії.
1.2.3 Стилістичні засоби оформлення англійських паремій
При конкретному застосуванні того чи іншого образу зміст висловлюваної думки стає особливо ясним і дохідливим [Медведєв, 1982 : 53]. Наприклад, таке поняття як “праця” відтворюється у англійських прислів’ях за допомогою різних образів: A cat in gloves catches no mice - Без труда немає плода; He that would eat the fruit must climb the tree - Без трудів не їстимеш пирогів.
Образність цих прислів'їв досягається стилістичними засобами, які містяться в образній основі вислову. Під стилістичним засобом розуміється спрямоване і свідоме посилення певної структури або семантичної риси мовної одиниці (нейтральної чи експресивної), яке досягло узагальнення і типізації і стало таким чином образом породжуючої моделі [Galperin, 1971 :37].
Взагалі стиль – це не лише сукупність прийомів, а й відбиття у повідомленні сприйняття оточуючої дійсності, образного бачення світу та образного мислення, невід'ємного від емоційної оцінки за рахунок поєднання стилістичних засобів, які поділяються на образотворчі та виразні.
Образотворчими засобами мови називають усі види образного вживання слів, словосполучень та фонем, об'єднуючи їх загальним терміном "тропи". Їх суть полягає у зіставленні поняття, яке представлене у традиційному вживанні лексичної одиниці, з поняттям, яке передається цією ж одиницею у художній мові при виконанні спеціальної стилістичної функції. Найважливішими тропами характерними для прислів’їв, є метафора, метонімія, зіставлення, епітети та перифраз.
Виразні засоби, або фігури мовлення, не створюють образів, а підвищують виразність мовлення та посилюють емоційність за допомогою евфонічних, фонетико-стилістичних засобів: рими, алітерації, асонансу. Цей розподіл стилістичних засобів на образотворчі та виразно-умовні, оскільки образотворчі засоби, тобто тропи, можуть виконувати також експресивну функцію, а виразні можуть брати участь у створенні образності та зображенні.
Прикладом образотворчо-виразних засобів є метафора, а її репрезентацію у структурі паремій можна розглянути у такому прислів’ї: Every ass loves to hear himself bray - Кожна жаба вихваляє своє болото. У цьому прислів’ї слово "ass" вживається метафорично, і воно означає людину, яка дуже любить вихвалятися. Наведемо інший приклад вживання метафори у паремії: Nightingales will not sing in a cage - Золота клітка для пташки неволя. У структурі цього прислів'я зустрічається не одна метафора. Перша метафора “cage” ототожнюється з неволею; друга метафора – це “nightingale”, яка означає людину. Взагалі вживання двох метафор в одному вислові одночасно робить його цілком метафоричним.
Метафора – не єдиний троп, який є найчастотнішим у структурі прислів'їв. Привертає увагу велика кількість метонімій. У метонімічному значенні зустрічаються слова, в яких має місце зв'язок між почуттями та органом, який його створює, між органом та людиною, до якої він належить. Приклад вживання метонімії можна розглянути у таких прислів'ях: An ox is taken by the horns and a man by the tongue - Дурний язик голові не приятель); A honey tongue, a heart of gall - На язиці медок, а на думці льодок.
У цих прислів'ях слово "tongue" вживається у метонімічному значенні, а саме позначає процес мовлення, слова, які можуть нашкодити людині, поставити її у скрутне становище, або слова, промовлені не від щирого серця.
Як ми вже побачили, метонімія відрізняється від метафори. Метафора, як правило, визначається [Єрченко, 1994 : 98] як приховане порівняння, здійснюване шляхом застосування назви одного предмета до іншого і виявляє, таким чином, будь-яку важливу рису іншого. Метонімія, на відміну від метафори, яка базується на асоціації за схожістю, троп, який базується на асоціації за суміжністю. Вона полягає в тому, що замість назви одного предмета вживається назва іншого, пов'язаного з першим постійним внутрішнім та зовнішнім зв'язками [Арнольд, 1981: 98].
Іншою фігурою мовлення, яка часто зустрічається у прислів'ях, є повтор звуків, слів, морфем, синонімів. Повтори виконують функцію посилення, а лексеми, які повторюються, в більшості випадків стоять поряд.
Аналізуючи пареміологічний фонд англійської мови, доходимо висновку, що образотворчі стилістичні засоби (метафора, метонімія, зіставлення, епітет, перифраз)зустрічаються у структурі майже кожної паремії. Але крім образотворчих засобів ми стикаємося також із виразними засобами (рима, алітерація, асонанс), які, на відміну від перших, не створюють образів. Вони підвищують прагматичний ефект висловлювання та посилюють його емоційність за допомогою звукового оформлення.
Проведений вище аналіз дозволив сформувати класифікацію мовних засобів реалізації англійських прислів’їв та приказок, наведену на рисунку 1.1.
Рис. 1.1. Мовні засоби реалізації англійських прислів’їв та приказок.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
