43184 (687312), страница 3
Текст из файла (страница 3)
ВУ з суфіксами -изацій- / -ізацій- можуть утворюватися також від прізвищ відомих діячів у різних галузях суспільного життя: науці, культурі, техніці, освіті, політиці, спорті тощо. Ці ВД мають значення “наділення рисами чи властивостями, характерними для особи, від імені або прізвища якої виник іменниковий оказіоналізм”: піночетизація, сталінізація, суркізація тощо: Регулярне відхрещування НРУ від суркізації партії цю підозру тільки посилило (К. - №4. – 2002. – С.4).
Відзначається продуктивністю словотвірний тип абстрактних іменникових ВУ з суфіксом -ість, здатний передати різні значення опредметненої ознаки, властивості, стану. Своєрідність ВУ з формантом -ість виявляється в тому, що вони утворюються від прикметників з суфіксом -ськ- / -цьк-, що взагалі для української мови нехарактерно: французькість, європейськість, канадськість, львівськість, польськість тощо: Місцем нашої зустрічі Тарас Чубат обрав кав'ярню “Світоч”, чим укотре мене переконав, що коли людина вражена “львівськістю” – то це назавжди (УМ. – 2000. - №8. - С11).
Значну кількість ВУ складають деривати з суфіксом -щин-, які виникають від іменникових твірних основ і називають абстрактну ознаку. Вони позначають суспільне явище або сукупність певних рис чи ознак, що мають зв’язок з конкретною людиною – державним діячем, партійним лідером, історичною особою та ін.: брежнєвщина, жириновщина, лукашенківщина, тарапуньківщина, чародєєвщина, яворівщина тощо: Відомий і безвідмовний прийом ще з часів лисенківщини (ЗП.- 1990.- №3.- С.14).
Іменникові ВУ з суфіксом -изм / -ізм, мотивовані іменниками, мають кілька значень, які детермінуються словотвірною базою: 1) ідеологія, тобто наслідування ідей або поглядів особи, названої мотивуючим іменем: путінізм, лукашизм, маланчукізм, войтилізм; 2) течії, школи, групи людей – послідовників поглядів або творчого методу окремого митця: хвильовизм, бубабізм, валленродизм; 3) ознака за географічною характеристикою: атлантизм, африканізм, прусіанізм; 4) спосіб життя людини, існування країни, що, за певними ознаками, виявляється схожим із життям особи, ім’я якої виступає словотвірною базою: альфонсизм, нарцисизм, парнасизм: У другому таборі зібралися консерватори, прибічники “войтилізму без Войтили” (К. – 2000. - №2. - С19 ); Бубабізм – стиль поетичної групи “Бу-Ба-Бу” – Бурлеск-Балаган-Буфонада (К. - №7. – 2002. – С25); Що визначає нове бачення відповідності африканізму і Південної Африки (МУ. - №10. – 2001. – С12); Якщо не вважати за таку появу своєрідного альфонсизму: мовляв, світ (і Захід зокрема) повинен утримувати Росію, інакше вона образиться і не дружитиме із Заходом (Світ.- 1999.- №10.- С.84).
Для мови публіцистики характерні ВУ з суфіксами -іад-, -іан-, що мають значення “події, пов’язані з особою, названою мотивуючим словом” або позначають “дії, поведінку особи, вираженої твірною основою” [8;11]. Подібні ВД часто виникають від власних назв, серед яких домінують прізвища відомих політичних, громадських діячів, артистів тощо: кучміада (від прізвища Президента України Л.Кучми), Суворіада (від прізвиська відомого розвідника і письменника В.Різуна – Суворова); богданіана (від імені гетьмана Богдана Хмельницького), бондіана (від прізвища американського кіногероя Джеймса Бонда): А загалом, феномен всенародної “кучміади” – це щаслива зустріч монархічної законодавчої норми і споконвічного рабства (Д,. - №3. – 2000. – С21); Сумна колумбіана. Любов відкрити важче, ніж Америку (МУ. - №7. – 2000. - С 22).
Малопродуктивним у сфері ВУ є суфікс -ств- на позначення збірності, певної належності до чогось у будь-якій з тематичних груп іменників, що часто зустрічається в мові публіцистики як формант відпропріальних моделей [9;110]: візантійство, євразійство, малоросійство тощо: Візантійство – звичайне явище (К. - №6. – 2002. – С15).
Серед відіменникових відпропріальних типів поширеним є дериваційний тип із суфісом -к-, який передає словотвірну семантику предметності. Суфікс -к- слугує формантом і при утворенні ВД на позначення речей, приміщень [15;31]: катерининка, кравчучка, сталінка, хрущовка, брежнєвка: Сталінка недешево коштує в цьому районі (Д. - № 4. – 2001. – С43); “Кравчучка” теж святкує ювілей (УМ. - 2004. - №2. - С.15).
Наприкінці XX – на початку ХХІ століття активність в утворенні ВУ виявляють іншомовні, зокрема інтернаціональні суфіксоїди. Продуктивними серед них є суфіксоїди -маній-, -ман- (з грецької - пристрасть, безумство), що означають “надмірний потяг до чогось, захоплення кимось або чимось”, “той, хто захоплюється чимось, пристрасний любитель чогось”: довбушоманія, НАТОманія, роксоланоманія, кармелюкоманія, парижоман, союзоман тощо: ... недоречно … запевняти, ніби 400 тисяч молодих жінок виїхали нині за кордон під впливом “роксоланоманії”. Тоді треба піти далі і спитати: а звідки рекетири й кілери? Чи не від “кармелюкоманії” чи “довбушоманії”? (УіП. - №11. – 2001. - С 22.)
Меншою продуктивністю відзначаються суфіксоїди грецького походження -філ- (із значенням “великий любитель, пристрасний прихильник”), -фоб- (“той, хто боїться кого-, чого-небудь, не любить або не терпить когось чи щось”), -фобій-, (у перекладі означає “страх перед кимось або неприязнь до когось, чогось, хвороба”) [16;61]: мерседесофоб, кучмофобія, еротофіл, танатофіл тощо: Серед політичних сил-танатофілів можна виокремити три різновиди (УіП. - 2005. - №1-3 - С.22.).
Зрідка трапляються ВД з формантом -логій-, що називає певну науку або окремі розділи науки, а також -лог-, який вказує на значення “науковець в певній галузі”. Наприклад, роксоланологія - вчення про образ і особистість Роксолани (Насті Лісовської), шекспіролог – знавець особистості й творчості Шекспіра: Створена вже (неофіційно поки що) нова галузь історичної науки – роксоланологія (Д. - 1992. - № 11. - С.2).
Найпродуктивнішим суфіксом у прикметниковому словотворі ВУ є формант -ськ- з його варіантами -івськ- / -овськ- / -евськ- / -євськ-, за допомогою яких утворюються ВД [6;58]:
1) від прізвищ відомих державних, політичних, релігійних та громадських діячів (кравчуківський клуб, лазаренківські дідусі та бабусі, морозівська ніша, рейганівська країна, федірківський період, ющенківська зачіска);
2) від прізвищ митців і філософів: емерсонівський, конфуціанський, сковородинський, шопенгауерівський, шпенглерівський;
3) від топонімів, фірмонімів, політонімів: мекканський, сан-франциський (від назв міст), макдональдський (від назви всесвітньовідомої торгової марки), рухівський (від назви громадсько-політичної організації, а згодом української партії РУХ) тощо: На закритих курсах ужгородські перукарі створюють їм ющенківські зачіски (УіП. - 2004. - №3. - С.13); Конфуціанський час “цзю” – коло. Все, що є, було й буде (Ліс. – 2000. - №11-12. - С.45); У ранній, мекканський період його діяльності первісним напрямком молитви перших мусульман, очолюваних Мухаммадом, був саме Єрусалим (Ліс. – 2000 - №11-12. - С.52).
Малопродуктивним є суфікс -ов-, який виступає формантом для створення прикметникових ВУ від назв споруд (архітектонімів) або назв торгових марок (фірмонімів): біг-беновий (від назви лондонської вежі Біг-Бен), лукойловий (від назви російської нафтової компанії Лукойл): Горе ви моє лукойлове! (УіП. – 2005. - №4-5. - С.34).
Серед дієслівних відонімних одиниць за продуктивними типами із суфіксами -увати / -ювати були утворені лексеми афганізувати, африканізувати, білорусизувати, галичинізувати тощо: “Совка”, принаймні, його значну частину, можна було “українізувати”, втовкмачивши у підсвідомість нові пояснювальні схеми на місце старих (УіП. – 2004. - №6. - С.14).
Префіксальний спосіб.
Спостереження над мовою газет і журналів засвідчує постійне зростання групи іменникових ВУ з префіксами, що виражають значення колишньої ознаки, яка вже не виявляється (екс-), нової ознаки (нео-), надмірності, найвищого ступеня вияву ознак, властивостей, якостей або розмірів (над-, супер-), заперечення ознаки (не-), несправжньої ознаки (лже-) тощо, виражених іменниковою твірною основою.
Найбільшою продуктивністю відзначається іншомовний префіксоїд екс- зі значенням “колишній”. ВУ з цим компонентом охоплюють різні сфери життя й діяльності суспільства та окремої особи: екс-Останкіно, екс-Союз, екс-СРСР, екс-Югославія, екс-Роксолана, екс-“Чорноморець” та ін.: Попри рух Редьок і широку пропаганду успіху й одностайності на екс-Останкіно, саме мінська зустріч виявила імунодефіцит Співдружності (МУ. – 2003. - №5. - С 3).
Широковживаним є також інтернаціональний префіксоїд супер-, який є синонімом до питомого українського префікса над-: Супербритні (Бритні Спірс), суперNOKIA, суперМаріо (Маріо Лем’є): СуперМаріо відмовився залишити тренувальний майданчик (К. - №4. – 2002. – С32).
Серед українських афіксів, що приєднуються до антропонімних основ, поширений префікс не-, а також зустрічається префікс анти-: неКучма, неЛьвів, не-Попелюшка, неТичина, антиГрушевський, антиКарнегі: Реально “неЛьвів” ніколи не зможе заробляти стільки, скільки обласний центр, а люди і тут, і там однакові (ЗП. – 1998. - №6. – С12); Багатьом, мабуть, відома книга Дейла Карнегі. Так ось, американський психотерапевт Еверет Шостром висунув концепцію “антиКарнегі” (К. - №7. – 2002. – С15).
Малопродуктивними при творенні іменникових відонімних одиниць у сучасній публіцистиці є префіксоїди пост-, лже-: постчорнобиль, лже-Петриківка. Префіксоїд пост- позначає період існування явища, вираженого іменником-онімом, який настане у подальшому; формант лже- має дериваційну семантику “щось несправжнє”: Продовжуємо друкувати розроблені народним депутатом, радіобіологом М.І.Бідзілою поради і рекомендації щодо харчування в умовах постчорнобиля (УМ. - № 12. – 1998. - С8.); Чорні ящики лже-Петриківки, лжемистецтва наповнюють художні салони (К. - №6. – 2003. – С17).
Префіксально-суфіксальний спосіб.
Досить великою, як засвідчує корпус ілюстративного матеріалу, є кількість прикметникових ВУ з власне українськими префіксами до-, перед- і суфіксом -ськ- [21;71]. Ці словотвірні типи реалізують таке значення: поняття, виражене мотивуючим словом, передує у часі подіям, описуваним у контексті: дочорнобильський, допереяславський, передсеульський: Точилася війна з руйнівними догмами – якась ще дочорнобильська, чорнобильська й післячорнобильська апокаліптична какофонія (УіП. – 2003. - №6-7. - С.12).
Високою продуктивністю у деривації прикметникових ВУ є також словотвірні типи з префіксами пост-, після- (які є інтернаціональним і власне українським варіантами репрезентації одного й того ж словотвірного значення) і суфіксом -ськ-. Словотвірною базою для них виступають топоніми: післячорнобильський, післяхіросімський, післябрюссельський, постчорнобильський, поствашингтонський; антропоніми: післяхрущовський, післярейганівський, післяклінтонівський, постбрежнєвський, постгорбачовський: Бо з особливою самовідданістю став працювати фітотерапевт Григорій Костянтинович у післячорнобильський період (УіП. – 2001. - №4-5. - С.21); Під поствашингтонським сонцем буквально ожили (Д. - 1998. - № 9. - С.12);
Адвербіальні ВУ представлені невеликою кількістю слів. В основному прислівники творяться префіксально-суфіксальним способом – за допомогою префікса по- і суфіксів -ому-, -и- на основі прикметників: по-інгулецьки, по-копперфілдівськи, по-кучмівськи, по-лукашенківськи, по-лукашенківському, по-луцьки, по-Мукачевськи, по-ющенківськи, по-пустовойтенківськи: Саме Сєров був одним із прихильників російсько-білоруської інтеграції по-лукашенківському… (Д. - 2002. - № 10. - С.18); Комунізму по-луцьки не буде (УіП. – 20013 - №2-3. - С.13).
Префіксально-суфіксально-посфіксальний спосіб.
Формантом у цьому дериваційному способі виступає сполучення префікса з суфіксом і постфіксом. ВУ, що виникли в результаті дії цього способу, є оказіональними у сучасній публіцистиці. Так утворюються лише дієслова від іменників або прикметників: префікс до- + суфікс -и- + постфікс -ся: дотузлитися; префікс від- + суфікс -и- + постфікс -ся: відчупрунитися; префікс о- + суфікс -ува- + постфікс -ся: обальзакуватися: Тепер можна трохи заспокоїтись та почекати, до чого дотузляться на внутрішньому нашому фронті у Верховній Раді (К. - №4. – 2002. – С35); Коли пішов донецький губернатор Вадим Чупрун, всі зітхнули з полегшенням – відчупрунились (УіП.- 2005. - №1-3.- С.19); Невтомний і "творчо-багатогранний", народний артист СРСР, заслужений діяч і лауреат "різноідейних премій", непорушний і вічнонезмінний перший секретар СКУ Тимофій Левчук "обальзакується", “офранцужується" на посередньому творі "справжнього борця за мир" Натана Рибака "Помилка Оноре де Бальзака"... (К. - №7. – 2002. – С15).
Словоскладання.
Серед усього різноманіття складних ВУ спеціальні стилістичні функції виконують іменникові композити [25;15]. Вони відзначаються змістовною цілісністю, а їх компоненти доповнюють один одного й разом набувають нової семантики, в основному зрозумілої й без контексту. Експресивність складних іменникових відонімних утворень виникає завдяки конденсованому й місткому вираженню думки: кучмовоз, молодоукраїнець, новохвилівець, новорухівець, ольвіополіт, оскароносець, українозневажець, україноненависник; Медведчук-Янукович, Пінчук-Ахметов, Ющенко-Мороз-Тимошенко тощо.
Доцільно звернути увагу на утворення прикладкових складних ВД. Вони становлять оніми з характеристичним компонентом-прикладкою, який реалізує додаткове смислове навантаження: Як не вчить нас історія, а ми все ще, як іванушки-невсідома повторюємо: “Москва нас захистить” (ВК. - №3. – 2002. – С10).
Доволі продуктивний і спосіб утворення відонімного деривата, у структурі якого є цифровий компонент, що виражає уточнювальну темпоральну, як правило, або порядкову характеристику [26;34]. Такий спосіб словоскладання є зручним для публіциста (жанри передовиці, репортажу, замітки, нарису) через економію засобів мови, стислість і місткість фінального утворення: За часів Путіна І їм було продемонстровано, що з державою краще не гратися (ВК. - №5. – 2005. – С17); Як Чорнобиль-1986 поділив українське життя на до і після, так Переяслав-1654 поділив українську історію на до і після (ВК. - №3. – 2004. – С35).
Телескопічний спосіб.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
