42606 (687180), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Галицько-буковинська група говорів. У цій групі виділяються: 1) наддністрянські, 2) покутсько-буковинські, 3) східнокарпатські, чи гуцульські, говірки. Крім того, до цієї групи відносять і надсянські говірки, які, проте, рядом ознак прилягають до карпатської групи говорів.

Поширені згадані говори на території історичної Галичини та північної Буковини. Об’єднуються вони в одну групу рядом ознак, якими протиставляються, з одного боку, волинсько-подільським, а з другого ― карпатським говором.

Покутсько-буковинські, або надпрутські говірки. Поширені вони на Покутті і північній Буковині, тобто в південно-східних районах Івано-Франківської області, де побутують власне покутські говірки (перехідні до наддністрянських), і в Чернівецькій області, за винятком західних її гірських районів. На півночі межа цих говірок проходить по Дністру, де вони стикаються з подільськими і наддністрянськими говірками, далі йде по правій притоці Дністра річці Бистриці, збігаючись з межею також наддністрянських говірок, на заході покутсько-буковинські говірки сусідять із східно-карпатськими, чи гуцульськими, розмежувальна лінія яких (досить неокреслена) проходить через такі населені пункти з північного заходу на південь: Надвірна, Коломия, Кути (Івано-Франківська область), Вижниця, Берегомет і далі на південь по верхів’ю річки Сирету (Чернівецька область), а на півдні ― з румунською та молдавською мовами.

Покутсько-буковинські говірки досить неоднорідні. Поряд із власне покутськими і власне буковинськими виділяються ще північно-бессарабські говірки, які рядом ознак зближуються із сусідніми подільськими. Специфічні ознаки цих говірок такі:

Фонетичні ознаки: а) виразно виявлене ствердіння [с], [ц] в кінці слів (дес, хтос, сес, абис, та інш., конец, горнец, отец та інші), а також часто і в інших позиціях (вівца, к’ерниці, на лавищу та інші); б) шиплячі [ш], [ж], [ч] звичайно пом’якшуються (душ’е, лош’е, ж’еба, ч’ого, ч’ес, плач’, ш’о, ш’ч’о та інші); в) нерідко [р] пом’якшується (зокрема у власне у буковинських і північно-бессарабських говірках) (зор’а, ватр’е пор’идок, віуч’ер’, писар’, верх’, мор’е, тепер’ та інші); г) послідовний перехід [т] у [к], а [д] у [г] (к’іло, к’істо, г’іло, г’іти, жик’е, смік’е, ниг’іл’е, девік’ -дев’ять, шіск’ох - шістьох та інші); д) поширеність звукосполук [ги], [ки], [хи] (воуки, пастухи, воук’и пастух’и та інші).

Морфологічні ознаки: а) розрізнення, хоч і непослідовне, твердої і м’якої груп іменників І та ІІ відміни (конем, каменем, коневи, товаришеви, землеу, долонеу, та інші); б) у дієслівних формах І особи однини теперішнього часу [д], [т], [з], [с] нерідко зберігаються, не переходячи у відповідні шиплячі (ход’у, лет’у, воз’у, нос’у та інші), хоч поряд можливі й форми типу вожу, ношу та інші; в) у частині говірок, зокрема північно-бессарабських, можливі форми 3-ої особи однини дієслів ІІ відміни типу ходе, носе тощо; г) у дієсловах ІІ відміни в 3-ій особі множини звичайно виступають форми з опущеним кінцевим [т] особового закінчення (вони ход’е, нос’е, робл’е, мус’е тощо); д) вживаються паралельні складені форми майбутнього часу типу меш ходити ― будеш ходити, ме робити ― буде робити та інші; е) атематичні дієслова в 2-ій особі однини мають форми јіш’, даш’ та інші.

Розділ ІІ. Аналіз використання діалектизмів у творі Марії Матіос "Солодка Даруся"

Мова твору сучасної письменниці Марії Матіос "Солодка Даруся" належить до південно-західного наріччя, або діалектної групи, а саме до галицько-буковинської групи говорів. Покутсько-буковинські, або надпрутські говірки, поширені на Покутті і північній Буковині, стали основою для лексичної тканини твору.

Діалектизми, використані у творі "Солодка Даруся" можна розділити на чотири групи:

1. словотвірні;

2. граматичні;

3. лексичні;

4. фонетичні.

2.1 Лексичні діалектизми

Серед діалектизмів, використаних у творі "Солодка Даруся" найбільше лексичних :

"- Чи то(георгіни) в руки які недобрі дала, чи Варвара вночі вимикала, не мені вам, Марійо, казати, що то за відьма." (с. 10)

(вимикати - виривати )

"Ґаздику ґречний, я знав, що ви ґазда, але ніколи би не подумав, що ви так фальшиво дитину свою вчите!" (с. 23)

(ґазда - господар)

" ...Вуйко Василь - материн брат у третьому - дивився на Михайла і співчутливо, і сердито водночас: він добре розумів, яка біда наздогнала його свояка, але не розумів, якої помочі просить у старого ґазди, що тримає в Бозні полонину." (с. 164)

(вуйко - материн брат)

"Дехто, а особливо маєтні ґазди, усміхалися у вус і відмовляли - і тоді, Михайло не міг би сказати, як таке трафилося, але він перечікував у травах чи під стаями доти, доки не можна було вкрасти з видного місця бодай кулачок масла чи ґарчик сметани, і далі сідав на коня." (с. 165)

(ґарчик - горнець, кухоль, глечик)

"Зверху на вовняну кацавейку накинула половинку тертого-перетертого, давно вицвілого ліжника." (с. 25)

(ліжник - кустарний килим, коц)

"Тато взяв тоді свого бука, припрятаного на всяк випадок у хоромах, і дав Дарусі такого шміру по сраці, що вона півдня відсиджувалася у барабулинні поза стайнею." (с. 20)

(барабулиння - картоплиння)

"Хай тато краще питає, чого її так довго не було, ніж має кривитися, що донька ходить, як фіра без дишла." (с. 27)

(фіра - віз, підвода)

"Тебе твоя годує таким самим чіром, як пса, а Даруся мені грибочки у борщик кидає." (с. 59)

(чір - собача їжа, каша)

" - На добре, ґаздиньки, бо скілько того життя? Кавальчик! " (с. 83)

(кавалок - шматок)

"Аби язик по селу не пускала, та не мольфарила - а решта...най буде." (с. 87)

(мольфарити - чаклувати)

"В селі декотрі ґаздівські дівки не годні приховати від людських очей, що зайшли в передчасну тяж, хоч затискалися поясами і широкі спідниці з фалдами носили, а порядна шлюбна жінка, та ще така дрібна, що й не знати, де тота дитина в ній вмістилася, мало не до Покрови город обходила, щонеділі рівненько шпрунькала до церкви; і черевики сама собі до послідніх днів шнурувала." (с. 89)

(фалди - складки)

"Веремінність для ґаздині, що має вінчаного ґазду, - це не встид."

(с. 91)

(Веремінність - вагітність)

"Ґосподарки було не стільки, щоб дуже, але вже трохи було: корова, свиня, кури, троє товару дробу." (с. 92)

(дробу - овець)

"Розбуджені зі сну сусіди знизували плечима: увесь день Матронка

чипіла в городі..." (с. 93)

(чипіти - бути нахиленим)

"...а я ще, видите, Марійо, тут, а ви вже й дитину вслонили, і корову здоїли, та й пішла з тим до себе, а відтоді Марія її не виділа, бо й сама затяглася до хати ззагоді..." (с. 94)

(вслонили - приспали)

"Іншим разом курка розгребе грядку в сусідськім городі - а на другому краю села ґаздині вже вадяться про цю дурничку." (с. 95)

(вадяться - сваряться, сперечаються)

"Чи то перевізники були у змові зі стражами кордону, чи для заробітку подеколи невиправдано ризикували, чи тамтешні закони були трохи такі, як дишло...а може, те, що Черемошне тулилося у дідька за пазухою, то й дишло туди розверталося поволіше, ніж де-інде, але зрідка із шпаровитими гешефтарями траплялося саме так." (с.100)

(шпаровитий - винахідливий, метикуватий)

"...а з цього боку - поділяться ганічери сушеними сливами в міщуликові, зачепленім до верху довгої і гнучкої ліски чи жердки..." (с. 101)

(міщулик - мішечок)

"І притулились Михайло з Матронкою одне до одного так близько, що навіть через грубі їхні сардаки було чути прискорене биття сердець... " (с.102)

(сардаки - верхній вовняний гуцульський одяг (етнографізм))

" - А що , газдику, йдетесьоговечір до кобіти? " (с.103)

(кобіта - жінка, любка (полонізм))

"Михайло того не розуміє, бо то газдівства не стосується, а його інтересує лиш робота і господарка, але, Боже прости, Курик у селі такий був каламітний, що ще трохи - і тут тюрму був би собі заробив." (с.104)

(каламітний - заводій)

"І як то можна було тікати від своєї крові, а все на крішечку такої маленької жінки, як Куричка, звалити?" (с. 105)

(крішечку - дрібку)

"І чує він якусь неясну тривогу, так, нібито зараз його має украсти оцей половик, що мертво висить над карком, як над мершею, ніби справді цілиться в саме тім’я." (с. 105)

(половик - яструб)

"І чує він якусь неясну тривогу, так, нібито зараз його має украсти оцей половик, що мертво висить над карком, як над мершею, ніби справді цілиться в саме тім’я." (с. 105)

(мершею - мертвечиною)

"Вікно Михайло ще два тижні тому відтраджував мельникові, а крупи забрати не встигнув." (с. 107)

(відтраджувати - нести, переміщати)

" - Флинькаю, Міську любий, бо, як надумаю, що нас усіх тут чекає, то й камінь би заплакав." (с. 110)

(флинькати - плакати, схлипувати)

"А на пролюдень маєш телячі вироб’єки." (с. 110)

(вироб’єки - взуття, святкові постоли з телячої шкіри)

"Чоловіче, чи ти видів їх колись коло людей як будь, із латками, помняцканими, ніби їх пси тягали?" (с. 110)

(помняцканий - зімнутий, непрасований)

"- Ви би, Михайлику срібний, якось заглагоїли дитину." (с. 112)

(глагоїти - заспокоювати)

"Та й якої дідьчої мами було п’їланитися на дамбу, коли корови пасуться ближче до скалистого берега, на лузі..." (с. 114)

(п’їланитися - лізти, дертися)

"Не виглядна - і фертик. " (с. 115)

(фертик - по всьому)

"Груди спрутило від надлишку довго незціджуваного молока, потім вдарила гарячка і трималася тиждень..." (с. 115)

(спрутити - напнути)

"Ще дивіться, через таку любу згине чоловік." (с. 116)

(люба - кохання)

"Дивися, навіть кані не вступаються від Михайлової ґосподарки..." (с. 126)

(каня - яструб)

2.2 Граматичні діалектизми

Граматичні діалектизми представлені значно меншим числом:

"- Хрестіться, дітво, рано і увечір хрестіться, та просіть Бога, аби вас обминула така тяжка судьба." (с. 168)

(дітво - (зб.) діти)

"Тобі не пошкодить ні начиння в хату, ні вберя." (с. 121)

(вберя - вбрання, одяг)

"Станьте отутки та розкажіть до прикладу, що си робить, що ви такі, якби вам чіп у одне місце забив." (с. 121)

(що си робить - що вам зробилося)

" ...казали оногде старі люде: не можна так дуже любитися, як ці двоє любилися, - на людей не зважали..." (с. 116)

(люде - люди)

" І може тому таке ся причинило..." (с. 115)

(ся причинило - сталося )

" - ...Не хочу грішити, кумко-любко, але здаєми’ся, що з тою Матронкою щось нечисте замішано..." (с. 115)

(здаєми’ся - здається мені)

2.3 Фонетичні діалектизми

Фонетичні діалектизми надають мові твору неповторного колориту:

" ...Пристав був до солодкої Дарусі жити Іван Цвичок - чудний та дурнуватий, як вважали в селі, чоловік-зайда." (с. 38)

(Цвичок - цвях)

" А більше - не пам’ятаю ніц." (с. 136)

(ніц - нічого)

" Хоч ти мені трохи й свояк, але якась ви така фамілія, чоловіче, що ліпше її не мати, вибачєй мені на слові." (с. 165)

(вибачєй - вибачай)

" Ци ти думаєш, що инчі будуть раді, що їх молока загриміли до ґаліцейських шугаїв?" (с. 165)

(ци - чи)

(инчі - інші)

"Ви то не дуже у цему розумієтеся, бо баба-челядина не від войни і у воєннім ділі не розуміє ні дві - ні три." (с. 127)

(цему - цьому)

(войни - війни)

"ВІД МИНУЛОЇ ОСЕНІ, коли на Галіцію прийшли совіти..." (с.104)

(Галіція - Галичина)

"Як нова влада, Міську, приходить людям голову каламотити, то вона має бути степенна, сопокійна, аби втихомирити народ..." (с. 111)

(каламотити - крутити, колотити)

(сопокійна - спокійна)

"- Пане-домнуле, а ви бих поміняли свою любку на мою?" (с. 103)

(бих - б)

"...казали оногде старі люде: не можна так дуже любитися, як ці двоє любилися, - на людей не зважали..." (с. 116)

(оногде - іноді)

"Абих так здорова була, але даю вам голову на відтин, що вона не відьма." (с. 115)

(абих - аби)

2.4 Словотвірні діалектизми

Зустрічається у творі і словотвірний діалектизм:

"А коли вже по великій правді, то, як на те пішло, нічого ці двоє не хотіли... хіба що хотіли бути окремішними від усього."(с. 117)

(окремішний - те саме, що окремий)

Висновки

Проведене в роботі дослідження застосування діалектизмів у художніх творах дозволяє зробити наступні висновки.

Як відомо, діалектизми — це характерні для територіальних діалектів мовні особливості, що кваліфікуються як відхилення від літературної норми. Діалектизми виділяються на всіх рівнях мови — акцентуаційному, фонетичному, словотвірному, фразеологічному, лексичному та граматичному.

Український народ на час свого перетворення з народності в націю по суті не мав єдиної літературної мови. Перетворення українського народу в націю відбувалося дуже повільно і нерівномірно в зв'язку з розчленованістю нашого народу між різними державами, що позначилось на особливостях виникнення нової української літературної мови. Розчленованість і нерівномірність розвитку окремих територій українського народу обумовили те, що нова українська літературна мова виникає у вигляді кількох потоків (східноукраїнський, західноукраїнський, або галицький, закарпатський) на основі різних діалектів. З самого початку серед цих потоків виникнення нової української літературної мови один із них визначається головним — на основі середньонаддніпрянських говірок, що пізніше, в другій половині XIX і на початку XX ст., стає загальнонаціональною літературною мовою.

Ця нова Українська літературна мова, основана на розмовній мові середньої Наддніпрянщини, має окремі елементи з інших українських діалектів, особливо ж південно-західних (найбільше в лексиці, частково в синтаксисі). Останнє пояснюється тим, що серед потоків становлення нової української літературної мови досить сильним був той, що основувався на наддністрянських говірках – галицький.

На основі багатьох фактичних даних, зокрема і лінгвіністичного картографування, що проводилося 60-х роках 20-го століття, можна визначити такі три діалектні групи (наріччя) української мови: 1) північну, 2) південно-західну, 3) південно-східну. Ці діалектні групи мають свої говіркові масиви.

Характеристики

Список файлов курсовой работы