42277 (687070), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Для порівняльного аналізу фразеології англійської та української мов класифікація фразеологізмів за ознакою їхньої немотивованості, безумовно, важлива – тоді, коли за фразеологізмом, крім власне фразеологічного значення, не стоїть нічого, годі шукати асоціації у порівнюваній мові, і єдиним критерієм еквівалентності буде експресивність та стилістична маркованість.
Два інші підходи до виділення окремих груп (без особливої уваги до однорідності групи) – це структурний та семантичний.
Дієслівні фразеологізми в англійській мові складають левову частку всіх фразеологічних одиниць. Тут бачимо дієслова руху, мовлення, різноманітних
дій, стану тощо. У постпозиції до дієслова може бути різна кількість залежних від нього слів, та загалом увесь вираз еквівалентний дієслову.
Відзначимо, що англійському дієслівному фразеологізмові часто можна віднайти дієслівний відповідник в українській, хоча саме дієслово може належати до іншого семантичного поля.
Іменникові фразеологізми – це, як правило, такі, що мають у своєму складі ядерний іменник та виступають у реченні у функції іменника. Ті, що не мають відповідних фразеологічних еквівалентів, передаються описово, хоча можливі і кальки.
Прикметникові та прислівникові фразеологізми можуть мати в своєму складі як прикметники, так і інші частини мови, та виконують вони роль прикметника чи прислівника. [6]
Тож, ми визначили, що фразеологізм це стійкі сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні, а входять у нього як готові блоки з певними значеннями. Існують різні підходи щодо принципів класифікації фразеологізмів, та, як правило, вони все ж таки класифікуються за системою Виноградова В.В., цієї ж позиції дотримуємось і ми, а саме: фразеологічні зрощення, фразеологічні сполучення та фразеологічні єдності. Також визначили, що для порівняльного дослідження фразеологічної системи мови проблема мотивованості все ж не настільки важлива, щоб порівнювати фразеологічні одиниці у двох мовах за цією ознакою. Існує класифікація фразем за джерелами походження. До такій класифікації відносяться і прислів’я з приказками. Ще два підходи до виділення груп – структурний та семантичний, в якому фразеологізми поділяються на дієслівні, іменникові та прикметникові в англійській мові, та мають такі ж відповідники й в українській мові, та слід додати до української мови ще й прислівникові фразеологізми крім вищезазначених.
2. Прислів'я і приказки як жанр усної народної творчості
2.1 Проблеми дефініції прислів'їв і приказок
Прислів'я і приказки – широко поширений жанр усної народної творчості. [16] Невідомо час виникнення прислів'їв і приказок, але незаперечно одне: і прислів'я, і приказки виникли у віддаленій старовині, з тієї пори супроводять народу на всьому протязі його історії. Заслуговують уваги ті виразні засоби, за допомогою яких досягається стійкість або легкість для запам’ятовування прислів'їв і приказок. Один з таких засобів – це точна або ассонансна рима.
Проста збалансована форма прислів'їв і приказок є найбільш часто вживаним прийомом.
Стислість є істотним аспектом висловів, що запам'ятовуються. Лише дуже небагато прислів'їв і приказки багатослівні, більшість з них містить не більше п'яти слів.
Найчастіше прислів'я і приказки означають влучний образний вислів, типізуючі самі різні явища життя, які мають форму закінченої пропозиції. Прислів'я виражає закінчену думку.
Приказкою іменують короткий образний вислів, що відрізняється від прислів'я незавершеністю висновку.
У окремих роботах по фразеології головна відмінність прислів'я від приказки убачається в тому, що прислів'я виражає загальну думку, а приказка – думка часткового характеру. На думку цих лінгвістів, не тільки прислів'я, але і приказки можуть мати форму закінченої пропозиції.
Приказкою вважається стійка пропозиція такої ж структури, як і прислів'я, але така, що позбавлена дидактичного змісту.
Прислів'ями і приказками слід вважати ті вислови, які користуються суспільною популярністю. Звідси витікає, що звичайно це – старовинні вислови, оскільки за короткий строк вони не могли б стати частиною суспільної свідомості. Звичайно, бувають виключення, і деякі прислів'я і приказки уриваються в народну свідомість з незвичайною швидкістю, проте слід виключити з їх числа такі фрази-одноднівки, як «I couldn't care less» або «What's the odds?». [23]
Іноді дуже важко відрізнити прислів'я від приказки або провести чітку грань між цими жанрами. Приказка граничить з прислів'ям, і у разі приєднання до неї одного слова або зміни порядку слів приказка стає прислів'ям.
Тож, не дивлячись на розбіжності серед лінгвістів стосовно визначення прислів’я та приказки (деякі вважають, що приказкою називається короткий образний вислів, що відрізняється від прислів'я незавершеністю висновку. Інші вважають, що головна відмінність прислів'я від приказки убачається в тому, що прислів'я виражає загальну думку, а приказка – думка часткового характеру. На думку цих лінгвістів, не тільки прислів'я, але і приказки можуть мати форму закінченої пропозиції) у своєму дослідженні ми притримуємось думки лінгвістів, що вважають, що і приказки мають форму закінченої пропозиції, відповідно граничать між собою, та іноді майже не відрізняються.
2.2 Паремії – приказки та прислів’я в українській та англійській мовах
Тож, як ми вже визначили, до фразеологічних одиниць належать і комунікативні фразеологізми – паремії. Хоча вони не еквівалентні словам, їх відзначає характерна для інших фразеологізмів відтворюваність у мові в
готовому вигляді, образність і те, що загальні їхні значення все-ж таки здебільшого не зводяться до значень їхніх компонентів. [20]
У системі мови прислів’я та приказки займають особливе місце. Прислів’я – це короткий, усталений у мовній практиці, як правило, ритмічно організований вислів переважно повчального характеру, в якому зафіксовано багатовіковий досвід народу, має форму речення (простого чи складного). Приказка – це також короткий вислів, що може мати форму словосполучення чи неозначено-особового чи інфінітивного речення, усталеного та здебільшого повчального. На відміну від прислів’їв, що виражають судження метафорично, приказки можуть вживатися у своєму прямому значенні.
Паремії англійської та української мов можуть бути подібними за лексичним складом, комунікативним значенням та стилістичним забарвленням, та все ж значна частина англійських, і українських прислів’їв мають свої особливості, і відповідник у порівнюваній мові часто буває тільки приблизним. При порівнянні паремій характерним є визначення спільного асоціативного значення, аналогічність ситуації, у якій доречним є вживання прислів’я.
Так, однією з характерних рис українських прислів’їв є те, що значна кількість повчальних елементів мають іронічний характер.
Прислів’я та приказки можуть (і часто стають) джерелом фразеологізмів дієслівної чи іменної структури, у мовленні вони можуть вживатися вже як окремі дієслівні чи іменні фрази.
У мовленні часто вживаються лише фрагменти прислів’їв, створюючи ефект алюзії – адже такі одиниці зазвичай добре асоціюються не просто з прислів’ям, а і з тією ситуацією, тим прагматичним значенням, яке воно має у повному вигляді. Оновлення (осучаснення) прислів’я чи простого фразеологізму, прив’язка його до будь-якої конкретної ситуації робить його більш експресивним:
Cook arrived with coffee, and put down the tray with the air of a camel exhibiting the last straw. (Priestley) (від прислів’я it is the last straw that broke the camel’s back) (в українській мові – остання крапля від прислів’я остання крапля переповнює чашу терпіння). [13]
3. Способи відтворення паремій з англійської мови на українську та порівняння лексичних одиниць при відтворенні
Відтворення прислів'їв і приказок складає особливу перекладацьку проблему. На відміну від одиниць, фразеологізмів, еквівалентних слову, у прислів'їв і приказок образний зміст, тобто їх внутрішня форма, звичайно зберігає свою значущість. Воно функціонально дієво. Носії мови не тільки знають сенс прислів'я і ситуації, в яких її слід вживати, але і сприймають образ, метафору, порівняння, що формує прислів'я. Звичайно, початкові реалії, пов'язані з виникненням прислів'я, забуваються. Але двоплановість прислів'їв зберігається. Їх прямий сенс і сенс іносказання співіснують. Сенс вільного поєднання, що лежить в основі прислів'я, і її зміст іносказання актуалізується в мові. Тому перекладачу важливо передати обидва ці компоненти: і сенс прислів'я, і її метафоричний зміст. [18]
Звичайно використовуються слідуючи способи відтворення прислів'їв та приказок:
1. Повною відповідністю (еквівалентом) прислів'я, коли в мові перекладу є прислів'я, рівнозначне по сенсу, функції і стилістичним характеристикам прислів'ю оригіналу і співпадає з нею повністю або в основі своєї по образному змісту. Іншими словами, метафора, поміщена в прислів'ях, повинна спиратися на ідентичні образи.
Вовк і полічених овець краде.
A wolf guzzles counted sheep too.
З вовками жити – по-вовчому вити.
One must howl with the wolves.
Біда вівцям, де вовк пастушить.
To set the wolf – to keep the sheep.
Лихий чоловік у громаді, що вовк у стаді.
A bad man is like a wolf in the flock.
Там вовк не бере, де сам живе.
A wolf doesn’t steal where he lives.
Велика риба маленьку цілою ковтає.
The great fish eats up the small.
Риба та гості через три дні псуються.
Fish and company stink in three days.
Не вчи рибу плавати.
Never offer to teach fish to swim.
Дарованому коневі в зуби не заглядають.
Never look a gift horse in the mouth.
Замкнув стайню, як коней вкрали.
It is too late to shut the stable door after the horse has been stolen.
Кінь на чотирьох ногах, та й то спотикається.
A horse stumbles that has four lags.
Силуваним конем не поїдеш.
You can take a horse to the water but you cannot make him drink.
Як ми бачимо у цьому способі відтворення прислів’їв та приказок не втрачається лексична образність зоонімів. Якщо це риба в українській мові, то вона й залишається рибою і в англійській мові, так само як і вовк і кінь. Порушена тільки структура речення, що й являється розбіжністю зі способом відтворення за допомогою калькування.
Повні еквіваленти часто зустрічаються у так званих інтернаціональних прислів'ях і крилатих виразах, висхідних до біблейських і міфологічних джерел.
2. Частковою відповідністю прислів'я, коли прислів'я мови перекладу еквівалентне прислів'ю оригіналу по сенсу, функції і стилістичному забарвленню, але розрізняється своїм образним змістом.
Вовк вовка не кусає.
Dog doesn’t eat dog. – дослівно: собака не їсть собаку.
Вовк линяє, а натури не міняє.
The leopard cannot change its spots. – дослівно: леопард не в змозі замінити свої плями.
Замкнув вовка межи вівці.
Put a cat among the canaries. – дослівно: заперли кота серед канарейок.
Бережіть козла спереду, коня ззаду.
Beware of a silent dog and still water. – дослівно: бережіться мовчазного собаки та сталої води.
Знайся кінь з конем, віл з волом, свиня з свинею, рівня з рівнею.
Geese with geese and women with women. – дослівно: гусаки з гусаками, а жінки з жінками.
Розібравши цей спосіб відтворення можна зазначити, що тут втрачається лексична відповідність. Прислів'я мови перекладу еквівалентне прислів'ю оригіналу по сенсу, функції і стилістичному забарвленню, та втрачає образну відповідність. Взяти, наприклад, перше прислів’я – тут образ вовка міняється на образ собаки. І так майже з усіма прислів’ями та приказками.
3. При передачі прислів'їв нерідко використовується прийом калькування. Він відрізняється від описуваного в пункті 4 способу перекладу тільки тим, що калька не піддається ніякій персональній ритмічній і метафоричній організації. Прислів'я відтворюється майже дослівно, і сам контекст підказує, що читач має справу із стійким оборотом, відтворним по оригіналу. Іноді навіть в самому авторському тексті є ввідні пояснення, що вказують на фразеологізм: «як говорить прислів'я», «як завжди говорять», «всім відомо, що» і т. п. [1]
Вовк в овечій шкурі.
A wolf in sheep’s skin.
Голодний як вовк.
As hungry as a wolf.
Людина людині вовк.
A man is a wolf to a man.
Ні риба ні м'ясо.
Neither fish nor flash.
Риба починає псуватися с голови.
Fish begins to stink at the head.
Тут, як ми бачимо, зберігається повна специфіка прислів’я, приказки. Спосіб калькування зберігає усі образні лексеми в їх початковій формі, у формі мови оригіналу.
4. До відповідностей, «псевдоприслів'їв» вдаються, коли перекладач вважає недоцільним використовувати наявні в мові відповідності або коли в ньому взагалі немає повного або часткового еквівалента прислів'я. В цьому випадку перекладач «винаходить» прислів'я, відтворюючи без модифікацій або з деякими змінами образний зміст оригінального прислів'я і, звичайно, зберігаючи її сенс. При створенні такого «псевдоприслів'я» використовуються образні і звуко-ритмічні засоби. Словосполучення стилізується під прислів'я. У читача повинне скластися враження, що створене прислів'я існує в мові перекладу або що це іноземне прислів'я, відтворене засобами рідної мови із збереженням ознак прислів'їв, і їх характеристик. Відповідність, «псевдоприслів'я», – завжди результат творчого відтворення речення мови оригіналу.
Баба з воза – кобилі легше.
A good riddance to bad rubbish. – дослівно: добра прогулянка на погане сміття.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
