41741 (686913), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Щодо прислів’їв, запозичених з французької мови, прекрасним прикладом може виступати прислів’я:
The appetite comes with eating. (англ.) [2, 5] – Der Appetit kommt mit dem Essen. (нім.) [12, 1] – Апетит приходить під час їди.
Його автором був французький єпископ Жером де Анже, хоча своє широке вживання воно отримало після того, як Франсуа Рабле використав його у романі «Гаргантюа і Пантагрюель» [2, 5].
Безумовно, існує багато запозичень з Біблії. Наприклад, висловлювання
A soft answer turns away wrath. – М’яка відповідь відвертає гнів [2, 11].
Деякі приказки беруть своє коріння з теологічної доктрини сімнадцятого століття:
The end justifies the means. (англ.) [2, 12] – Das Ziel rechtfertigt die Mittel. (нім.) [12, 1] – Мета виправдовує засоби.
У будь-якому випадку з часом обидва джерела, і народне і літературне, опинились злитими воєдино.
1.2 Прислів’я як об’єкт фразеології
Різні дослідники припускають або не припускають можливість розгляду прислів’їв та приказок як одиниць фразеології, бо у відношенні об’єму фразеології вчені додержуються різних точок зору. За думкою О.В.Куніна, прислів’я повинні вивчатися у двох площинах: як у фразеології, так і у фольклорі [11, 8]. Значення прислів’їв та приказок формується у фольклорно-оціночній сфері, оскільки їх денотація – не денотація до світу, а привід для віднесення до системи цінностей [16, 167]. Однак, В.Н. Телія бачить протиріччя у тому, що прислів’я та приказки, водночас будучи одиницями фразеології, відносяться і до фольклору, бо використовуючи цей критерій, можна зробити висновок, що і всі інші види фразеологізмів можна віднести до одиниць фольклору. Але з цим не можна погодитись. По-перше, фразеологізми, на відміну від паремій, не укладаються в поняття «жанру». По-друге, вони не мають повчального характеру [22, 95].
Н.М. Шанський називає прислів’я та приказки «фразеологічними виразами», вважаючи, що від фразеологічних сполучень вони відрізняються тим, що в них немає слів з фразеологічно пов’язаним значенням [24, 44]. На його думку, необхідно звертати увагу на те, що в процесі спілкування вони не формуються мовцем, а відтворюються як готові одиниці з постійним складом та значенням [24, 48].
С.Г. Гаврин, опираючись на підхід функціонально-семантичної комплікативності, включає до складу фразеології усі сталі вирази слів [3, 24]. Л.В. Савенкова під пареміями розуміє вторинні мовні знаки – замкнуті сталі фрази (прислів’я та приказки), що являються маркерами ситуацій або відношень між реаліями. Вони привертають увагу мовців своєю семантичною місткістю та здатністю до вживання у різноманітних мовленнєвих ситуаціях з різними мовленнєвими цілями та формують одну з семіотичних підсистем, що забезпечують процес повноцінної комунікації носіїв мови [26, 1].
Е.А. Іванчикова ділить прислів’я та приказки на два класи: частина прислів’їв, що вживаються в якості різного роду повчань, нагадувань про здобутий в житті досвід, не відносяться до фразеології; друга частина – це прислів’я, які втратили зв’язок із ситуацією, що була їх першоджерелом, - має безпосереднє відношення до фразеологічних одиниць [6, 126].
Враховуючи думки вищезгаданих дослідників, ми дійшли висновку, що на даному етапі привалює широке розуміння об’єму фразеології, тому ми вважаємо, що прислів’я та приказки являються частиною фразеології, але формуються як окремий клас.
1.3 Розмежування прислів’я та приказки
До загальних ознак прислів’їв та приказок відносяться такі: стабільність (здатність до відтворювання), комплікативність (специфічне ускладнення семантичної структури, пов’язаної з пізнавальною діяльністю людини), експресивність (виразність та вплив на реципієнта), дидактичність (зміст повчального характеру), афористичність (здатність у лаконічній формі виразити чітке спостереження, що є узагальненням досвіду), лаконічність (здатність виразити повноту змісту у стислій формі) [18, 124].
Проте не менш важливим є питання про розмежування прислів’їв та приказок та їх ознак. У науці про мову ще не склалося загальноприйнятої думки щодо їх розмежування. Деякі вчені у якості основного критерію розмежування прислів’їв та приказок акцентують увагу на особливості синтаксичної структури [25, 1].
Так, відносячись до одного жанру, прислів'я і приказки відрізняються певними структурними особливостями. Прислів'я – це довершений за змістом вислів, який становить граматично й інтонаційно оформлене судження, як правило, у формі складного речення: «Поженешся за двома зайцями – жодного не здоженеш».
За визначенням В. Даля, прислів'я – це коротка притча, в якій висловлено судження, присуд, повчання. Приказка, за Далем, – це простий вислів без притчі, без судження, без висновку. Приказка – це образний вислів чи мовний зворот, який влучно характеризує людину, її вчинки, явища життя і т. ін., і є елементом ширшого судження: «Гнатися за двома зайцями». Прислів'ям властиве повне вираження думки, приказка висловлює думку неповно, часто є частиною прислів'я. На відміну від прислів'я приказка не висловлює повне твердження й висновок з нього, не дає узагальнення, а підкреслює особливість конкретного предмету чи явища, дає в дотепній образній формі спостереження над цим явищем. З цього випливає те, що на противагу синтаксичній двочленній завершеності прислів'я, приказка – одночленна з синтаксичного погляду. Вона переважно є неповним реченням або частиною речення [1, 26].
З.К. Тарланов вважає, що приказка відноситься до прислів’я як частина до цілого [19, 43]. Прислів’я може функціонувати окремо, приказка завжди повинна бути включена в переважаючу її одиницю, у складі якої вона набуває функціонального статусу.
С.Г. Гаврин дотримується іншої думки та вважає, що не лише прислів’я, але й приказки можуть мати форму завершеного речення [3, 75]. За думкою, О.Н. Широкової, до прислів’їв відносяться сталі народні вислови, що мають переносне значення, а до приказок – народні вислови, що не мають переносного значення [24, 1].
Існує думка про те, що паремії потрібно розглядати в функціональному аспекті. Говорячи про функціонування в мовленнєвих актах, приказки реалізують номінативну функцію, в той час як прислів’я – комунікативну [10, 102].
Інколи сама приказка не дає жодної поради і не містить застереження, але її можна легко перетворити на прислів’я.
Наприклад, ми можемо узяти приказку to cry for the moon [14, 61] (англ.) чи nach dem Mond greifen (langen) [14, 62] (нім.) (бажати неможливого) і надати їй форму поради:
Don't cry for the moon або
Only fools cry for the moon. – Лише дурні бажають неможливого [14, 61].
Звертаючи особливу увагу на деякі систематизовані ознаки прислів’їв та приказок, можна по-новому переосмислити терміни „прислів’я” та „приказка” та зробити висновки щодо їх розмежування. Першою такою признакою є емоційне забарвлення. Прислів’я – це ціле завершене судження, воно завжди має яскравий емоційний ореол, приказка використовується носіями мови лише у відношенні конкретної ситуації як частина будь-якого судження [23, 106], тому приказка поза цим судженням не наділена емоційним ореолом, тобто в ній ця ознака не завжди присутня. Наступною ознакою може служити оцінювання. По-перше, прислів’я у загальному вигляді констатує риси людей та властивості явищ, наприклад:
Das leben ist kein Kinderspiel - leben ist eine Kunst. – Життя пережити – не поле перейти [2, 16];
по-друге, дає їм оцінку:
Lehre tut viel, das Leben mehr. – Наука навчає багато чого, а життя – ще більшого [2, 76];
по-третє, встановлює характер дії:
He that lies down with dogs must rise up with fleas. – З ким поведешся, від того й наберешся [2, 81].
Приказка з’явилась з утвердженням в мовленні сталих мовленнєвих образних виразів, що використовуються за принципом аналогії до подібних явищ [21, 76]. Вона підкреслює порівняння та надає новизну та оригінальність цьому порівнянню, тому оцінювання може бути присутнє.
Говорячи про наступну рису, це – сталість. Сталість може бути кількох видів: сталість вживання, структурно-семантична, лексична, морфологічна та синтаксична [11, 32]. Прислів’я володіє усіма перерахованими видами сталості, завдяки тому, що прислів’я – це цільнопредикативна конструкція. Щодо статусу приказки, то не можна із впевненістю казати, що прислів’я стале у морфологічному аспекті, оскільки воно завжди повинно бути включеним у переважаючу її одиницю і синтаксично несамостійна.
У структурному відношенні приказка являє собою образ, що визначає або особу, або дію, або обставини дії [13, 87]; прислів’я завжди має форму речення; частіше всього має структуру загально-особового речення. Прислів’я – це цільнопредикативні конструкції, що побудовані переважно за діючими моделями простого та складного (складносурядного та складнопідрядного речень). Не лише прислів’я, а й приказки можуть мати форму завершеного речення, але прислів’я – на відміну від приказки – завжди синтаксично та композиційно завершений поетичний твір, воно здатне до самостійного функціонування, та не має контекстуальної прив’язки [3, 143] (відсутність прив’язки – це показник жанрової незавершеності).
Переосмислення компонентів є ще одним показником. Мова йде не лише про перенос у метафоричному чи метонімічному плані, але й нерівноцінність сумарного значення змісту відповідного речення (сумі лексичних та граматичних значень його компонентів) [12, 57]. Прислів’я та приказки у цьому відношенні рівні.
Глава II. Прислів’я та приказки у функціонально-семантичному
аспекті
Прислів’я та приказки виступають родовою характеристикою людини, родини, суспільства, народу, культури [5, 23]; тому виявлення специфіки їх мовної реалізації необхідно для з’ясування характеру сприйняття й інтерпретації причинно-наслідкових зв’язків подій, що відбуваються в мовному колективі.
2.1 Міжмовні відповідники прислів’їв та приказок
Будучи невід’ємним компонентом духовної культури, прислів’я та приказки вражають близькістю життєвих поглядів, точності, влучність, проникливості та мудрості виразів. Тому ми можемо вилучити групу прислів’їв та приказок, спільних за змістом, тобто абсолютних еквівалентів.
Time is money. (англ.) [2, 23] – Zeit ist Geld. (нім.) – Час – гроші [14, 548].
All roads lead to Rome. (англ.) [2, 76] - Alle wege fuhren nach Rom. (нім.) – Усі дороги ведуть у Рим [14, 43].
Packed like herrings. (англ.) [2, 136] - Wie die Heringe sitzen [stehen]. (нім.) — Сидіти як оселедці в бочці [14, 473].
All cats are grey in the dark. (англ.) [2, 88] – Bei Nacht sind alle Katzen grau. (нім.) – Вночі усі коти сірі [14, 64].
All is well that ends well. (англ.) [2, 165] - Ende gut – alles gut (нім.) – Усе добре, що добрий кінець має [14, 107].
Але при всій своїй універсальності прислів’я та приказки проявляють в різних мовах свою специфіку вербалізації, використовують різні образи. Це явище обумовлене тим, що мовці суб’єктивно інтерпретують навколишню дійсність. Хоча способи вираження думок у мовах відрізняються, ми можемо знайти аналоги паремій між мовами. Це так звана група умовних еквівалентів.
Safety is in number. (англ.) [2, 65] (букв.: Безпека – в кількості) – Einen ist keinen. (нім.) (букв.: Один – все рівно, що ніхто) – Один у полі – не воїн [12, 1].
The cow knows not the worth of her tail till she loses it. (англ.) [2, 79] (букв.: Корова не знає ціни хвоста, поки не загубить його.) - Hat die Kuh den Schwanz verloren, so merkt sie erst, wozu er gut gewesen. (нім.) (букв.: Загубить корова хвоста, тоді зрозуміє, навіщо він потрібен.) - Маємо - не дбаємо, втративши – плачемо [14, 287].
When in Rome, do as the Romans do. (англ.) [2, 148] – (букв.: Коли знаходишся в Римі, роби так як римляни.) - Andre Stadhen, andre Mädchen. (нім.) (букв.: Інші міста – інші дівчата.) - У чужий монастир із своїм уставом не сунься [12, 1].
To put all eggs in one basket (англ.) [2, 137] (букв.: покласти усі яйця до одного кошику) – alles auf eine Karte setzen (нім.) – поставити усе на карту [7, 857].
В окремих випадках, коли не можна підібрати ані еквіваленту, ані аналогу формується група паремій антонімічної заміни. Як в німецькій, так і в англійській мові вони небагаточисельні.
A house divided against itself cannot stand. (англ.) (букв.: Будинок, поділений сварками, встояти не в силах.) – Хто батьків поважає, той вовік не пропаде [2, 13]
The more haste, the less speed. (англ.) (букв.: Чим більше поспіх, тим менше швидкість.) – Тихше їдеш, далі будеш [2, 97].
Zum Lernen ist niemand zu alt. (нім.) (букв.: Ніхто не є старим для навчання.) – Вік живи – вік учись [7, 978].
Та чимало приказок і прислів’їв є «індивідуальними» — вони притаманні тільки одному народу та пов’язані з його цінностями, життєвим досвідом, історією. І це продовжує викликати зацікавленість. Зазвичай вони передаються в іншій мові описово чи називаючи загальний зміст паремії [7, 93]. Наприклад, англійські та німецькі вислови:
to be on Jack Jones – бути самотнім [12, 1];
before you can say Jack Robinson – вмить [12, 1];
da bin ich schlecht verheiratet – тут я сів у калошу (букв.: і тут мене невдало одружили) [14, 549];
bei jmdm. in der Kreide stehen — бути чиїмось боржником (букв.: бути у когось у крейді) [7, 730].
Тобто після аналізу пареміологічного фонду англійської, німецької та української мов чітко виділяються еквівалентна та без еквівалентна групи.
2.2 Синтаксичні особливості паремій
Конденсуючи народний досвід, прислів’я орієнтовані своїм змістом майже повністю на людину – риси її характеру, дії, відносини в сім’ї, колективі та суспільстві і т.д. Тому серед прислів’їв неважко виділити тематичні групи: прислів’я про любов та дружбу, чесність, лінь, розум, а також прислів’я, що відображають побут народу, хоча чітких меж між такими тематичними групами провести не можна [20, 35].
Саме тому німецькі прислів’я в основному оповідальні:
Besser spät als nie. (нім.) Краще пізно, ніж ніколи [14, 213].
І лише інколи зустрічаються спонукальні речення, наприклад:
Еile mit Weile. (нім.) Тихше їдеш – далі будеш [14, 377].
Питальні та окличні конструкції для них не є характерними. Превалюючи форма дієслова в прислів’ях – „позачасовий” презент-предикатив. З тієї ж причини багато прислів’їв сконструйовані як неозначено-особові речення з займенниками man, наприклад:
Den Freund erkennt man in der Not. (Друзі пізнаються в біді.) [12, 1]
Kleine Diebe hängt man, grosse lässt man laufen. (Що сходить з рук крадіям, за те шахраїв б’ють.) [13, 1078]
Was man nicht im Kopf hat, muss man in den Beinen haben. (За дурною головою нема ногам супокою.) [13, 1628]
Англійські паремії представлені трьома синтактико-структурними типами:
1) пріоритетним типом виступає розповідний;
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
