25023 (686697), страница 2
Текст из файла (страница 2)
У центрі Екваторіальної Африки, на дні велетенського прогину, вдавленого могутніми тектонічними силами в поверхню вулканічного плоскогір'я, лежить африканське озеро Вікторія. Воно розташоване на межі трьох африканських країн: Танзанії, Уганди і Кенії. Танзанії належить південна половина водойми, Уганді – північна, у Кенії невелика ділянка північно-східного узбережжя.
Озеро Вікторія має форму неправильного овалу; велика його вісь витягнута з південного заходу на північний схід майже на 350 кілометрів, довжина малої осі – 200 кілометрів. Найбільша глибина озера – 80 метрів, середня – 40 метрів.
Площа 68 тис. км2, довжина 337 км, найбільша ширина 275 км. Є частиною водосховища Вікторія. Безліч островів. Впадає багатоводна річка Каґера, витікає річка Білий Ніл. Озеро судноплавне, місцеві жителі займаються рибальством.
У часи глибокої геологічної давнини, багато мільйонів років тому, озеро займало значно більшу площу, порівняно з тією, яка відведена йому природою в сучасну епоху.
Стародавня водойма, виникнувши в третинний період, розширилась у вологий четвертинний період, коли її води вкривали всю територію нинішньої Уганди, а на схід розпросторювалися майже до озера Рудольфа.
Підняте горотвірними і вулканічними процесами на висоту 1134 метри над поверхнею океану та обрамлене плоскими порізаними берегами, озеро відкрите для всіх вітрів континенту. Його не захищають високі схили гір чи стіни провалів, як інші великі водойми Східної Африки, і тому над неозорим водним простором Вікторії вільно гуляють вітри, проносяться урагани, закручуються спіралі велетенських смерчів. Недарма район озера Вікторії вважається однією з ділянок земної кулі, де найчастіше бувають бурі.
Кліматичні умови цього району несприятливі для європейців. Тут панує спека, спостерігається висока вологість повітря, тропічні зливи чергуються з посухами, життя ускладнюють отруйні комахи, різні хвороби.
Середньорічна температура у цьому районі понад 25 градусів, а температура води близько 22 градусів.
Берегова лінія озера дуже звивиста й утворює численні бухти, затоки, миси й півострови. Бухти й затоки зручні для стоянки суден, захищені від вітрів. У затоках і гирлах річок водяться крокодили, бегемоти. По узбережжю щедро росте папірус, тростина, очерет.
В озері багато населених островів. Найбільші – Укереве, Сесе, Мансоме, Рувондо, Коме.
Береги в озера плоскі, часто заболочені, з буйними заростями папірусу. Трапляються ділянки тропічного лісу, подекуди, можна побачити поля бавовнику, кавові плантації, гаї бананових пальм.
Інший вигляд має південно-західне узбережжя. Тут близько до озера підходить платоподібна височина, яка обривається до води крутими схилами.
Озеро живиться водами численних річок, які течуть з навколишніх гір. Це переважно невеликі водотоки. З-поміж них виділяється лише повноводна Кагера, яку прийнято вважати за витік Нілу.
Коливання горизонту води впродовж року незначні, у межах 20-40 сантиметрів. Але розмах вікових коливань рівня озера досягає 2-3 метрів. Періодично спостерігаються значні підвищення рівня води, пов’язані з надто великими опадами.
Озеро оточене тропічною саваною, а з північно-західного боку підступають джунглі екваторіального тропічного лісу.
На озері гніздяться фламінго, вінценосний журавель та сила-силенна іних птахів. У водах Вікторії водиться багато крокодилів.
Багатий і різноманітний рибний світ озера; тут налічується понад 100 видів риби, причому багато з яких зустрічаються тільки в озері Вікторія.
Найпоширеніша риба – хроміса (із ряду окунеподібних),а найважливіша в промисловому відношенні тілапія, особливо її різновид – балта (по місцевому «нгеге»). Ловлять також усача, або барбель (по місцевому – «ксінджа»).
Відкрив озеро і назвав його в честь Королеви Вікторії британський мандрівник Джон Хеннінг Спік в 1858 році.
Північне узбережжя озера перетинає екватор. Озеро при максимальній глибині 80м відноситься до досить глибоких озер.
Озеро отримує величезна кількість води від дощів, більш ніж від всіх своїх приток.
В околицях озера проживає 30 мільйонів чоловік. На південних і західних берегах озера живе народ хайя, який умів вирощувати каву ще задовго до приходу європейців.
У його водах водиться величезна кількість крокодилів, а також тут до цих пір живе риба ланг, що жила тут 300 мільйонів років тому.
На території озера знаходяться знамениті заповідники і Національні парки. Найцікавіший Національний парк острова Рубондо (450км.2). Унікальність Рубондо в тому, що тут не можна переміщатися на машині (в цілях збереження навколишнього середовища).
На острові немає хижаків, тваринний і рослинний світ Рубондо надзвичайно багатий. Поєднання густого лісу, саванни і болот створило ідеальні умови для життя найрізноманітніших тварин. Деякі з яких – унікальні. Наприклад, сітатунґа зустрічається в Танзанії практично тільки на острові Рубондо. Сітатунґа – це незвичайна антилопа, що живе на болотах. Крім того, тут мешкають слони, носороги, жирафи, бегемоти, крокодили, шимпанзе, зелені мавпи, дикобрази, мангусти, пітони, які можуть проковтнути невелику антилопу, мамби, кобри, гадюки, метелики і багаточисельні птиці: соколи, орли, цаплі-голіафи, ібіси та королівські зімородки.
Зростання чисельності населення на узбережжі озера Вікторія.
Динаміка зростання чисельності населення на узбережжі озера Вікторія в порівнянні з динамікою зростання чисельності населення Африки
Екологічний стан озера знаходиться в серйозній небезпеці через інтенсивне зростання чисельності місцевого населення, суцільної вирубки лісів по всьому узбережжю, надрозвиненої рибноекспортной індустрії і, як наслідок, зникнення більше 50 % місцевої риби (раніше тільки видів окуня-пеструна налічувалося близько 400), гіпертрофованого зростання водоростей і зливу неочищених стічних вод підприємств і каналізаційних вод прибережних поселень.
З метою збільшення поголів'я риб у води озера був випущений нільський окунь, що привело до зникнення багатьох видів місцевих риб. Заподіяний збиток величезний і в значній частці непоправний. Традиційний громадський спосіб життя з його привласнюючим господарством на озері був зруйнований і мало-помалу сходить нанівець.
Окрім евтрофізації та зливу стічних вод, за інтенсивне висихання озера відповідальні також водні лілії. Ці прісноводі рослини, що відрізняються надзвичайною стійкістю і інтенсивним розмноженням, були завезені до Африки на початку XX століття як прикраси. З тих пір вони інтенсивно поширюються. В кінці 1990-х водні лілії стали причиною різкого скорочення поголів'я риби в озері Вікторія, оскільки водні лілії поглинають з води значну кількість кисню. Крім того, їх вусики і листя блокують притоки і відтоки вод з озера, ускладнюють рибальство і судноплавство.
У зв'язку з падінням рівня води в озері Вікторія, на початку 2006 року представник «Організації по зменшенню наслідків стихійних лих при ООН» повідомив, що Уганда споживає більше води з озера, чим це передбачено відповідним міжнародним договором, підписаним 50 років тому.
86% прихідної частини водного балансу припадає на опади.Становить відповідно 1453 мм на рік. Ще 14% складає річний дохід річок.Становить 237 мм.
81,6% витратної частини водного балансу припадає на випаровування.Становить 1374 мм на рік. Ще 18,4% складає річний стік річок,який становить 316 мм.
Вікторія–озеро прісне.Солоність якого становить 90,6 мг⁄л.В іонному складі переважають елементи HCO3,які становлять 86,2%.Менша частка припадає на елементи Na+K,які становлять 53,4%.На Ca припадає 30,2%.Mg–16,4%.Найменша частка припадає на Cl,який становить 12,1%.
2.3 Верхнє
Озеро Верхнє, обмежене Онтаріо, Канадою і штатом Міннесота, США, на півночі і Вісконсіном і Мічіганом, США, на півдні, є найбільшим з Великих озер Північної Америки. Це – найбільше прісноводе озеро в світі за поверхневою площею і третє в світі по величині прісноводе озеро за об'ємом.
На мові Ойібве, озеро називають «Gichigami» («велика вода»), але воно більше відоме як «Gitche Gumee», записано Генрі Уодсуортом Лонгфеллоу в Пісні Hiawatha . Озеро Верхнє згадується «Gitche Gumee» у пісні «Аварія Едмунда Фітжеральда», Гордона Лайтфута.
Озеро назвали «le lac sup e rieur», або "Верхнє Озеро", в сімнадцятому сторіччі французькі дослідники, тому що воно було розташоване вище за Озеро Гурон.
Озеро Верхнє – найбільше прісноводе озеро в світі по поверхневій області. Озеро Байкал в Росії є найбільшим за об'ємом, як і озеро Танганьіка. Каспійське море значно більше, чим озеро Верхнє і по поверхневій області і за об'ємом, але воно є солончаком. Хоча зараз воно ізольоване, у минулому воно неодноразово зв'язувалося і ізолювалося з Середземномор'ям через Чорне море.
Щорічні шторми на озері Верхньому регулярно реєструють висоту хвилі більш ніж 20 футів (6 м). На озері були зареєстровані хвилі більш ніж 30 футів (9 м).
52% прихідної частини водного балансу припадає на опади і становить 800 м на рік. Ще 48% річного притоку річок.Становить 730%.
42,6% витратної частини водного балансу припадає на випаровування і становить ~650 мм на рік.Ще 57,4% річного стоку річок.Становить ~880 мм.
Озеро Верхнє–прісне.Солоність його становить 81,7 мг⁄л. В хімічному складі переважають елементи HCO3 –89,8%.Менша частка припадає на елементи Са–62%, Na+K–14,0%, SO4–5,6%.Найменшу відсоткову частку містить Cl–4,6%.
2.4 Маракайбо
Озеро Маракайбо (ісп. Lago de Maracaibo) – велике солонувате озеро у Венесуелі. Озеро з'єднується на півночі з Венесуельською затокою дрібною протокою (глибина 2-4м) і живиться водою з безлічі струмків і річок, найбільша з яких річка Кататумбо. Маракайбо – найбільше озеро в Південній Америці, його площа складає 13 210 км², це також одне з найдавніших озер на Землі (по деяких оцінках — друге по старовині). На берегах озера проживає майже чверть населення Венесуели.
Через озеро Маракайбо лежить морський шлях до двох портів: Маракайбо і Кабімас. У басейні озера Маракайбо є великі запаси нафти, унаслідок чого озеро служить джерелом добробуту Венесуели. Спеціально проритий глибокий канал в озері дозволяє заходити туди океанським судам. Міст Генерала Рафаеля Урданети (Puente General Rafael Urdaneta) 8км довжиною, відкритий в 1962 році), перекинутий через протоку до моря, є одним з найдовших мостів у світі.
У 1499 році Алонсо де Охеда відкрив озеро Маракайбо і дав країні назву Венесуела – «Маленька Венеція». Порт Маракайбо був заснований в 1529 році на західній стороні озера. У липні 1823 року тут відбулася битва при Маракайбо, що зіграла важливу роль у війні за незалежність Венесуели.
Видобуток нафти в басейні почався в 1914 році, свердловини були пробурені компанією „Bataafsche Petroleum Maatschappij”, попередником „Royal Dutch Shell”.
Декілька сіл, побудовані прямо в озері на палях, до цих пір існують в південній і південно-західній частині озера. Ці села відрізані від благ сучасної цивілізації, вони вимирають і страждають від багатьох хвороб, зокрема від хвороби Хантінгтона, відомішою під назвою танець святого Віта.
В озеро впадає більш ніж 200 річок. Найбільші включають річку Ніпігон, річку Св. Луї, Голубінную річку, річку Списів, Уайт-Рівер, річку Мічипікотен, річку Бруль і річку Каміністіква. Озеро Верхнє втікає в Озеро Гурон через річку Св.Марис. Стремніни на річці викликають необхідність шлюзів, частини Водного шляху Великих озер, щоб переміщати човни при 25 футовій (7.6 м) різниці у висоті з озером Гурон.
Найбільший острів в озері Верхньому – острів Ройал в штаті Мічіган. Інші великі відомі острови включають острів Мадлін в штаті Вісконсін і Мічипікотен в області Онтаріо.
Великі міста на озері Верхньому включають: подвійні порти Дулут, штату Міннесота і Верхній, Вісконсін; Тандер-бей, Онтаріо; Маркветт, Мічіган; і два порогові міста Св. Марії, в Мічігані і в Онтаріо. Дулут, в західній точці озера Верхнього, є самим внутрішньоматериковим пунктом на фарватері Святого Лаврентія і самим внутрішньоматериковим портом в світі.
Північноамериканські кратоны і підстилаючі породи сформували межконтинентную тріщину, що містить сьогоднішнє озеро Верхнє.
Серед красивих місць на озері: Апостольські острови Національного побережжя; Національний Парк острова Ройял; Національний Парк «Pukaskwa»; Провінційний Парк Озера Верхнього; Національна Область Відпочинку «Гранд-айленд»; Сплячий Гігант (Онтаріо); і Живописні Скелі Національного побережжя.
Розмір озера Верхнього створює обмежений океанський або морський клімат (що зазвичай відзначається в таких місцях, як Нова Шотландія). Повільна реакція води на температурні зміни допомагає зменшувати навколишню температуру повітря влітку і зимою, і створює сніжний ефект на озері в холодніші місяці. Горби і гори, які оточують озеро, формують сферу, яка тримає вологість і туман, особливо в низовинах. Поверхнева температура озера Верхнього нагрівалася до 2.5 ° C в 1979 році, що було приписане глобальному потепленню.
Північний берег озера Верхнього відноситься до часу підстави Землі. Приблизно 2.7 мільярда років назад, магма, що привела свій шлях до поверхні створила інтрузивні граніти Канадського щита. Ці стародавні граніти можуть бути знайдені на північному березі і сьогодні. Область, що оточує озеро, опинилася багата корисними копалини. Мідь, залізо, срібло, золото і нікель найчастіше здобувалися в цих місцях. Приклади включають золоту копальню «Hemlo» біля Марафону, мідь в крапці «Mamainse», срібло в «Срібному Острівці» і уран в крапці «Theano».
Гори постійно руйнувалися приблизно 2,49 мільярда років назад, вносячи шари відкладень, які ущільнили і стали вапняком, доломітитом, таконітом і сланцем.
Приблизно 1,1 мільярда років назад, континент був розколений, створюючи одну з найглибших тріщин в світі. Озеро знаходиться над цієї довгої Східно-африканської зони мезо-протерозойських розломів, міжконтинентальної тріщини, яка пояснює її великі глибини. Магма проходила між шарами осадкової скелі, формуючи діабазові силлові потоки. Цей твердий діабаз захищає шари осадкової породи, формуючи плосковерхі столові гори в області Тандер-бея. Аметист формується в деяких із западин, створених міжконтинентальною тріщиною, і в області Тандер-бея знаходиться декілька аметистових шахт.
Лава прорвалася з тріщини і сформувала чорну скелю базальту острова Мічипікотен, півострова Чорної Затоки, і острова Св. Ігнатія.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
