15246 (686503), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Дослідимо витрати кормів на 1 ц продукції яловичини та порівняння їх з зоотехнічними нормами у КСП «Україна»:

Таблиця 2.12.

Витрати кормів на 1 ц продукції яловичини та порівняння їх з зоотехнічними нормами у КСП «Україна»

Порівнюючи фактичні витрати на виробництво 1 ц яловичини із зоотехнічними нормами, ми бачимо, що у 2007 році була економія кормів на 2 ц.к.од., а у 2009 році були здійснені перевитрати на 22 ц.к.од. Тобто, підприємство не працює на ефективне використання кормів. І у 2009 році підприємство за рахунок неекономного використання кормів може отримати збитки у вигляді 282 ц яловичини.

Розділ 3. Проект підвищення економічної ефективності виробництва яловичини

3.1 Перспективи розвитку м’ясного скотарства

У збільшенні виробництва яловичини і підвищення ефективності виробництва, важливе місце займає науково обгрунтоване перспективне планування основних напрямів розвитку скотарства. Перспективне планування напрямів розвитку тваринницьких галузей тісно пов’язане з поглибленням спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

У нашому випадку на перспективу збільшення виробництва, яловичини відбуватиметься як за рахунок збільшення поголів’я так і за рахунок поліпшення його якісних показників, тобто екстенсивно і інтенсивно.

Основою для визначення перспективних обсягів виробництва окремих видів скотарської продукції е твердий план продажу продукції державі. Крім того, враховується внутрішньогосподарські потреби.

Збільшувати виробництва яловичини необхідно забезпечувати за рахунок підвищення продуктивності праці. Важливими факторами її зростання і зниження собівартості м’яса є підвищення продуктивності худоби завдяки поліпшенню годівлі, племінної роботи, а також застосування комплексної механізації виробничих, процесів[9;39].

Інтенсифікація яловичини проводиться виведенням нових продуктивніших порід худоби, підвищенням продуктивних якостей використовуваних тварин, впровадженням прогресивних способів відтворення стада, які дозволяють у короткий строк збільшити вихід продукції. Інтенсифікація передбачає також забезпечення повноцінної годівлі тварин Із застосуванням хімічних, біологічних препаратів. Впровадження досягнень зоотехнічної й ветеринарної науки, удосконалення засобів механізації ферм утримання худоби.

Оцінка ефективності факторів і досягнутого рівня інтенсивності, а також вибір раціональних напрямів інтенсифікації виробництва, здійснених на основі розрахунку показників економічної ефективності. Висока економічна ефективність інтенсифікації яловичини можлива лише тоді, коли темпи росту обсягу валової продукції випереджують темпи витрат виробництва.

Тваринницькі комплекси на промисловій основі - це спеціалізовані господарства для виробництва високоякісної скотарської продукції з мінімальними затратами праці й коштів на базі машинної технології і принципу організації виробничих процесів. Машинна технологія охоплює складний комплекс питань, пов’язаних з усіма сторонами функції виробництва, основними з яких є високий рівень і концентрації, інтенсивне кормовиробництво, що відповідає вимогам промислової технології, однорідність стада при високому рівні продуктивності тварин, комплексна електрифікація і автоматизація виробничих процесів, організація праці на основі її спеціалізації управління машинами і обладнанням[11;74].

Нові промислові методи виробництва яловичини становлять нові вимоги до системи годівлі: однорідність кормів за фізико-механічними властивостями, що створює можливість комплексної механізації і автоматизації процесу годівлі. Ідентичність типу і складу раціону в літній і зимовий періоди, стабільність кормової бази, тобто повне забезпечення необхідної кількості та якості кормів незалежно від погодних умов.

Впровадження нової прогресивної технології виробництва продукції яловичини на промисловій основі вимагає певної стандартизації всіх знарядь і засобів виробництва, в тому числі і головного знаряддя і засобу виробництва - самої тварини.

Головні вимоги яким повинні відповісти тварини в цих умовах є їх однорідність, певна стандартизація за такими ознаками, як жива вага, продуктивність_, швидкість молоковіддачі, придатність до машинного доїння, швидкість подання кормів, можливість функції чіткого регулювання процесів відтворення, що забезпечують ритмічне одержання продукції, пристосованість їх до нових умов експлуатації на фермах промислового типу, стійкість проти інфекційних захворювань.

Виконання цих вимог неможливе без підвищення ефективності селекційно-племінної роботи. Дальше удосконалення планових порід провадитиметься у напрямку: підвищення продуктивності якості м’яса, зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції, створення стад, які б відповідали вимогам для використання на високомеханізованих фермах[9;30].

Розрахуємо економічну ефективність виробництва яловичини на перспективу до 2012 року:

Таблиця 3.1.

Розрахунок економічної ефективності виробництва яловичини на перспективу до 2012 року в КСП «Україна»

Розрахувавши економічну ефективність виробництва яловичини на перспективу до 2012 року, можна зробити висновок, що підприємство повинне спрямувати свою діяльність на збільшення продуктивності ВРХ на 204 г та зменшення собівартості 1 ц на 273,7 грн. При цьому підприємство буде отримувати прибуток з 1 ц 109,99 грн і рівень рентабельності збільшиться з 30,39% до 15,27%.

3.2 Зміцнення і розвиток кормової бази

Корми — один з найважливіших видів матеріальних ресурсів, необхідних для виробництва тваринницької продукції, оскільки продуктивність тварин на 50 – 80% залежить від факторів зовнішнього середовища, з яких найголовнішим є годівля.

Годівля має велике значення. Тільки при забезпеченні тварин повноцінними кормами можна забезпечити їх високу продуктивність.

Від годівлі залежить не тільки кількість, а й якість продукції. При відгодівлі корів застосовують зелені корми, відходи технічного виробництва: борошняного, цукрового; комбікорми.

На практиці згодовують концентровані корми у вигляді пійла. Чим кращі грубі і соковиті корми, тим менше потрібно кормів.

Організація кормової бази включає певну систему виробництва і використання кормів, що характеризується відповідною структурою посівних площ кормових культур, технологією виробництва, заготівлі, зберігання і приготування кормів[7;58].

Використовується багато різноманітних кормів, які за походженням поділяють на такі групи: рослинні, корми тваринного походження і мінеральні. Корми рослинного походження, в свою чергу, поділяються на концентровані (зерно фуражне, комбікорми, висівки, макуха, шроти та ін.), соковиті (силос, коренеплоди, бульбоплоди, баштанні культури), грубі (сіно, сінаж, солома, полова), зелені (сіяні трави, трави природних лук і пасовищ).

Міцна кормова база передбачає виробництво різних видів кормів залежно від галузі тваринництва, враховуючи при цьому природно-економічні умови господарства. Загальну кількість кормів і окремих їх груп обчислюють у кормових одиницях.

За одиницю кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.

Співвідношення кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства. Головне завдання кормової бази г це забезпечення раціональної годівлі тварин збалансованими за всіма поживними речовинами кормами. При цьому в раціонах тварин має забезпечуватися оптимальне співвідношення кормових одиниць, перетравного протеїну, мінеральних речовин, мікроелементів та вітамінів.

Повноцінність і збалансованість кормових раціонів - найважливіша умова підвищення ефективності годівлі та продуктивності тварин.

Відповідно до біологічних особливостей худоби кормові раціони значно відрізняються за співвідношенням у них різних видів кормів. У раціонах годівлі найбільшу питому вагу займають концентровані корми.

У кормових раціонах скотарства концентровані корми становлять 25%. У раціонах годівлі ВРХ 19-20% кормів припадає на силос, 18% - на сіно, сінаж і солому, до 30% - на зелені корми сіяних трав, природних лук і пасовищ. У вівчарстві переважають пасовищні та грубі корми[3;61].

Рівень розвитку кормової бази визначається такими показниками: обсягом виробництва кормів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 га кормової площі, на 1 умовну голову худоби (в ц корм. од.).

Основною умовою прискореного розвитку виробництва м’яса ВРХ в країні є створення міцної кормової бази в кожному господарстві. Саме це безпосередньо визначає можливості збільшення поголів'я ВРХ і підвищення його продуктивності.

Створення міцної кормової бази в кожному господарстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка б повністю забезпечувала протягом року поголів'я ВРХ якісними і повноцінними кормами.

Під кормовою базою розуміють обсяг і структуру кормів, систему їх виробництва та використання в тваринництві. Створення кормової бази в кожному підприємстві передбачає таку систему і структуру виробництва кормів, яка повністю забезпечує поголів'я різноманітними, якісними і повноцінними за поживністю кормами [2;78].

При вирощуванні і відгодівлі молодняку ВРХ треба мати необхідну кількість кормів, багатих на перетравні поживні речовини.

Основним напрямом дальшого розвитку скотарства і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва яловичини на основі зміцнення кормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів та переведення галузі на індустріальні технології, широкого використання спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної технології, удосконалення організації і оплати праці в умовах колективного підряду і орендних відносин.

Сучасний рівень виробництва кормів у господарствах України є недостатнім. Збільшення обсягів виробництва кормів повинна забезпечити інтенсифікація польового кормовиробництва на основі підвищення врожайності сільськогосподарських культур, зокрема кормових, шляхом поліпшення культури землеробства, більш ефективного внесення добрив, підвищення рівня механізації виробничих процесів, застосування матеріальної зацікавленості в кормовиробництві [8;63].

Головним напрямком збільшення виробництва біологічно повноцінних кормів, як основного фактора інтенсифікації тваринництва є підвищення врожайності зернофуражних і кормових культур. У середньому з гектара ріллі необхідно одержувати не менше 35-40ц – на Поліссі [10;98].

Особливу увагу слід звернути на максимальне збільшення виробництва високобілкових концентрованих кормів за рахунок зернових і зернобобових культур, а також трав’яного борошна з бобових багаторічних трав, соковитих – за рахунок сіножатей, комбінованого силосу, коренеплодів.

Прогресивна технологія заготівлі, зберігання та підготовки кормів до згодовування включає насамперед: консервування вологого зерна, приготування комбікормових силосу з консервантами, виробництво трав’яного борошна із стабілізаторами каротину, заготівлю вітамінної сінної січки, досушеної активним вентилюванням, брикетування та гранулювання кормів, приготування монокорму, будівництво типових силосних споруд, безстінних чи механізованих циліндричних скиртоутворювачів з активним вентилюванням.

Інтенсифікація скотарства ставить нові вимоги перед кормо виробництвом: в кормах необхідно підвищити вміст протеїну, біологічно активних речовин, поліпшити їх засвоюваність. Заготівлю і зберігання кормів слід організувати так, щоб протягом усього року максимально зберегти їх поживні якості і біологічну цінність [16;58].

Істотне значення має підготовка кормів до згодовування : подрібнення, запарювання та здобрення грубих кормів, дріжджування, використання кормових сумішей тощо. Значний ефект має впровадження прогресивних способів заготівлі кормів: приготування сінажу, застосування при суміші сіна активного вентилювання, виробництво білково-вітамінного трав’яного борошна.

Годівля тварин повинна бути збалансованою за всіма елементами живлення – енергією, перетравним протеїном, незамінними амінокислотами, мінеральними речовинами і вітамінами [12;64].

3.3 Інтенсифікація виробництва яловичини

Основним напрямом подальшого розвитку скотарства і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва яловичини на основі зміцнення кормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів і переведення галузі на індустріальні технології, широкого використання високопродуктивних спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної потокової технології, тощо.

Узагальненим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, який відображає сукупні затрати живої і уречевленої праці, є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на га с/г угідь. Цей показник безпосередньо виражає суть інтенсифікації і характеризує рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва.

Важливим показником рівня інтенсивності сільського господарства є річні виробничі витрати на гектар с/г угідь. Річні витрати с/г виробництва включають частину вартості основних фондів у розмірі амортизації, віднесеної на собівартість продукції, а також вартість спожитих оборотних засобів, у тому числі і оплату праці. Цей показник залежно від об’єкта інтенсифікації може характеризувати рівень інтенсивності с/г виробництва підприємства або окремих його галузей[7;68].

Характеристики

Список файлов курсовой работы