13653 (685874), страница 5
Текст из файла (страница 5)
Раціональні розміри землекористування обумовлені двома головними чинниками:
-
ефективним завантаженням (використанням) техніки;
-
додержання науково обґрунтованих сівозмін.
Значне поліпшення технічного забезпечення приватного підприємництва в сільському господарстві може бути вирішено:
-
Ліквідація монополізму в першій сфері АПК;
-
Формування і розвиток лізингових поставок з боку держави;
-
Забезпечення фермерів цільовими кредитами під придбання технічних засобів. Крім того, для фермерства важливим є отримання техніки в оренду, прокат і лізинг.
З питань придбання техніки повинні враховуватися два моменти:
- набір основних і спеціалізованих машин повинен бути заснований на економічній вигідності, тобто купувати машини або одержувати їх на інших умовах;
- необхідно враховувати, що терміни використовування машин у фермерських господарствах при відповідному зберіганні і технічному обслуговуванні можуть бути значно продовжені. Відповідно до збільшення термінів використання машин зменшуються витрати та їх знос.
Фермерські господарства, як і інші сільськогосподарські виробники, не можуть успішно розвиватися без створення ефективної кредитної системи. Прийняття Земельного Кодексу в жовтні 2001 р. потребує створення державно-комерційного Земельного банку, який буде надавати іпотечні кредити під заставу землі і майна. Необхідно ширше створювати селянські спілки для самокредитування. Держава через надання безпроцентних кредитів і прямих дотацій може стимулювати розвиток тваринництва фермерських господарств.
Висновки та пропозиції
1. Економічна ефективність фермерських господарств зумовлена такими чинниками їх функціонування: поєднання стимулів власника і виробника до високопродуктивної праці; господарське ставлення до землі; застосування інноваційних технологій; поєднання функцій власності, праці та управління в одній особі; пристосованість до функціонування в ринкових умовах. Закономірностями сучасного етапу розвитку фермерських господарств є: тенденція до інтернаціоналізації господарювання, як їх частка в загальному обсягу виробництва продукції аграрного сектора, участь в господарських зв'язках з іншими інтеграційними структурами; нерівномірність розвитку та загострення конкуренції за ринки збуту продукції, сфери прикладання капіталу, джерела сировини і робочої сили.
2. Серед комплексу принципів розвитку фермерських господарств основними визначені: добровільність створення господарства; самостійне формування програми діяльності і вільний вибір її видів; самостійний вибір форм землекористування; право вільного найму працівників; забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію; повна економічна і юридична відповідальність за результати господарської діяльності; вільне розпорядження доходом на свій розсуд; самостійність у визначенні цін на вироблену продукцію, виконані роботи, надані послуги; самостійність у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
3. В якості головного критерію ефективності функціонування фермерських господарств виступає доходність. Особлива увага приділена методиці обліку та оцінки витрат і доходів фермерських господарств. Обґрунтований алгоритм програми виробничої діяльності фермерського господарства. В основі методики дослідження розвитку фермерства доцільно застосовувати комплексне поєднання статистико-економічних, економіко-математичних та соціологічних методів, а також моделювання, економічних порівнянь, експертних оцінок.
4. Матеріально-технічне та ресурсне забезпечення фермерських господарств є недостатнім. Забезпеченість різними видами техніки у 2005 р. була на рівні 14,6% – 66%. Підвищення рівня механізації і ефективності використання технічних засобів можливо досягти на основі прокату і оренди машин, лізингових операцій, на кооперативних засадах. Основу трудових ресурсів складають члени фермерських родин (58%). Фермерські господарства забезпечили роботою 3% трудових ресурсів села.
5. У загальному обсязі валової продукції фермерських господарств питома вага галузі рослинництва складає 78%. Фермери вирощують переважно найбільш доходні культури: зернові та соняшник - 12,6% і 18,9% рівня сільгосп підприємств. Вони є основними виробниками багатьох видів овочів (29,7%) та баштанних культур (38,6%). Середня урожайність зернових та зернобобових складає 17,4 ц/га,. продовольчих баштанних - 32,9 ц/га, цукрових буряків (фабричних) – 364,2 ц/га, соняшнику – 8,4 ц/га, овочів – 208,3 ц/га, картоплі – 153,8 ц/га. Тваринництво у фермерських господарствах розвинуте недостатньо. Виробництво продукції тваринництва залишається незначним - 22% загальнообласного обсягу.
6. Ефективність виробництва у фермерських господарствах вимірюється загальною сумою виручки від реалізації. Найбільша питома вага в структурі виручки від реалізації продукції припадає на доходи від продажу зернових і зернобобових культур – 39,6%, соняшнику – 26,1%, картоплі і овочів – 24,7%. Питома вага доходу від продажу тваринницької продукції є незначною . Рівень ефективності роботи фермера визначається як результат співставлення доходу з витратами чи використаними ресурсами. У структурі виробничих витрат фермера найбільшу питому вагу займають матеріальні витрати - 62,9%. Дохідність фермерського господарства визначається рівнем рентабельності, що показує величину прибутку на 1 грн. виробничих витрат. 7. При обґрунтуванні раціонального напряму спеціалізації враховано: природно - кліматичні умови, високу продуктивність галузі, відповідний набір власної техніки (по вирощуванню зернових для господарств розміром 50-400 га - 18 – 25 одиниць, овочів на крапельному зрошенні для господарств розміром 10-50 га - 11 – 15 одиниць техніки), основних фондів (нормативна потреба в залежності від розміру ферми та напрямку спеціалізації, Уникнення зайвих витрат при об’єднанні в кооперативи.
8. Подальший розвиток фермерства потребує вирішення його проблем через державну підтримку, вдосконалення фінансово-кредитного механізму та податкової політики, регулювання аграрного ринку. Система державної підтримки повинна включати: гарантовані державою закупівельні ціни на основні види сільськогосподарської продукції, дотації, спрямовані на пріоритетний розвиток галузевої структури фермерських господарств.
9. Активізацію розвитку та підвищення ефективності фермерських господарств здійснювати через формування кооперативних об’єднань фермерів. Важливим є створення кооперативів по зберіганню продукції, її переробці, маркетингових кооперативів.
10. Однією з головних умов підвищення ефективності розвитку фермерських господарств є формування ефективної галузевої структури і встановлення оптимального розміру виробництва.
Використана література
-
Бабич М. М. Нормативно-правове забезпечення функціонування фермерських господарств //Економіка АПК – 2007 №12 С. 68-74
-
Волоська В.В. Ефективність виробничої діяльності фермерських господарств //Агроінком -2007-№11-12 С.37-42
-
Каправий В. Практичний маркетинг фермеру //Баланс-Агро-2008 №11 С. 3
-
Похилено І. Поняття фермерського господарства, як організаційно-правової форми суб’єктів малого підприємництва //Підприємництво, господарство і право -2007 - №11 С.56-58.
5) Закон України “Про селянське (фермерське) господарство” //Відомості Верховної Ради – 1993р. № 32//.
6)Постанова КМУ “Про розвиток селянських (фермерських) господарств”. //Аграрне законодавство України. Випуск – 1 К.Юрінком 1996р. с.176//.
7) Аграрне право України. //К.Юрінком. 1996р. с.286-299.//.
8). Скрипник С.В. Місце фермерських господарств у сільськогосподарському виробництві // Матеріали ЙЙЙ міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень ’2004”. Т. 50. Економіка АПК- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 62 – 86.
9) Джерело: Статистичний збірник “Сільське господарство України” за 2001 рік. – К. : Держкомстат України, 2002. – С. 235.
10) Колокольчикова І.В. Методологія оцінки ефективності селянських (фермерських) господарств // Регіональні перспективи. – 2002. – № 6 (25). – С. 89-91.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
