13402 (685787), страница 8

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 8)

Під поділом і кооперуванням праці розуміють форми організації трудових колективів, тобто найдоцільніше розчленування виробничого процесу, добір працівників відповідних професій та встановлення певних зв’язків між ними, організацію орендних відносин, індивідуальних і сімейних ферм.

Кооперування включає в себе наступні елементи:

• розподіл робочої сили по галузям господарства з урахуванням рівня механізації виробництва і раціональне використання її шляхом правильного розміщення по робочих місцях;

• створення найбільш досконалих форм первинних виробничих одиниць (бригад, ферм) і методи управління ними;

• організація праці в середині виробничих одиниць;

• раціональну організацію окремих виробничих процесів.

Розрізняють цехову й бригадну організаційні системи. У великих за розміром господарствах найчастіше функціонує цехова організація. Але однією з основних форм є виробнича бригада.

Виробнича бригада – це постійний колектив робітників, об’єднаних єдиним виробничим процесом. Цей колектив виконує, як правило, своїми силами весь цикл робіт по виробництву продукції і відповідає за кінцевий результат праці.

Також однією з важливіших умов підвищення продуктивності праці, тобто її ефективності, є поліпшення умов, в яких здійснюється процес виробництва.

Умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, які в процесі праці впливають на працездатність і здоровя людини. Тому поліпшенню таких умов як елемента наукової організації праці необхідно приділити особливу увагу.

У сільському господарстві робоче місце – зона дії працівника і розміщення засобів виробництва, необхідних для виконання певної роботи. На ньому залежно від виду роботи може працювати один чи кілька чоловік.

До організації робочого місця ставляться такі вимоги: точне виконання прийнятої в господарстві технології; по можливості скорочення ручної праці; створення умов для застосування передових методів і прийомів роботи; дотримання ергометричних вимог при забезпеченні працівника засобами виробництва, сировиною та матеріалами, тарою то що; раціональне оснащення основним і допоміжним обладнанням; створення необхідних санітарно-гігієнічних та комфортних умов роботи.

Найбільш економічний ефект одержують при впровадженні не окремих пропозицій, а комплексу заходів, що передбачають поліпшення умов і безпеки праці, раціональний режим праці та відпочинку, використання передової техніки й технології виробництва.

Організація праці в господарстві повинна постійно вдосконалюватись. Але при будь-якій її зміні повинні зберігатися наступні основні умови:

• постійний склад робітників в галузі або у виробничій одиниці господарства;

• закріплення за бригадою землі (на строк не менше повної ротації сівозміни) і техніки;

• плановість в роботі і внутрішньогосподарський розрахунок;

• матеріальна відповідальність кожного колективу і кожного працівника за кінцевий результат праці;

• послідовне впровадження в життя принципу матеріальної відповідальності робітників, оплата праці за кількість виробленої продукції з урахуванням її якості.

Оплата праці – це частина одержаного продукту, виділена на особисте споживання відповідно до кількості та якості затраченої праці. Основними завданнями її організації є стимулювання підвищення продуктивності праці, врожайності сільськогосподарських культур, запобігання втратам продукції, економія грошових і матеріальних ресурсів.

Основні принципи організації праці – її гарантованість, розмір оплати відповідно до кваліфікації працівника, кількості, якості та строку виконання робіт; матеріальна заінтересованість працівника в підвищенні продуктивності праці; простота й зрозумілість зв’язку оплати з кінцевим результатом виробництва.

На сільськогосподарських підприємствах оплату праці всіх учасників виробництва доцільно ставити в пряму залежність від валового або госпрозрахунку доходу, зберігаючи її гарантовану частину. На розпайованих підприємствах дивіденди, які нараховують на пай кожному членові колективу, також поліпшують матеріальний стан працівників і соціальні умови на селі.

Проаналізуємо рівень оплати в господарстві.

Таблиця 3.2 –

рівень оплати праці в ПСП „приморський”

Аналізуючи таблицю 3.2 можна відмітити, що фонд оплати праці штатних працівників в 2004 р. зменшився на 72.8 тис. грн. в зрівнянні з 2002 р. так фонд основної заробітної плати в 2004 р. скоротився на 21.2 % і в 2004 р. питома вага фонду основної заробітної плати становить 59.6 5 від фонду оплати праці штатних працівників. Фонд додаткової заробітної плати складає 29.6 % від фонду оплати праці штатних працівників. Цей фонд в 2004 р. скоротився в порівнянні з 2002 р. на 23.4 %. В господарстві в 2004 р. збільшились виплати премій за виробничі результати і надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів в зрівнянні з 2002 р., але зменшились по відношенню до 2003 р. сума заборгованості із виплати заробітної плати (на кінець року) в 2004 р. скоротилася в зрівнянні з 2002 р. і відхилення склали 27.4 %.

На сільськогосподарських підприємствах застосовують тарифну систему, яка враховує характер та умови праці, забезпечує дотримання принципу однакової оплати за рівну працю. Ця галузь народного господарства відрізняється від інших тим, що виробництво в цілому і виконання окремих робіт тут пов’язані з впливом природних факторів, дія яких залежить від зони, пори року й стадії виробництва, особливо у рослинництві. Тому більшу частину робіт доводиться виконувати в обмежені строки, недотримання яких призводить до зменшення обсягу виробництва продукції та погіршення її якості. Існують роботи, пов’язані з використанням шкідливих речовин (гербіциди, пестициди тощо), для виконання більшості робіт потрібні певна професійна підготовка і кваліфікація. Це зумовлює необхідність значної кількості професій для успішного ведення господарства.

Тарифна система складається з трьох основних частин: тарифних сіток, тарифних ставок і тарифно-кваліфікаційних довідників.

Система оплати праці поєднує основну оплату з додатковою і преміальною. Вона значно посилює вплив оплати праці на кінцеві результати виробництва, сприяє посиленню режиму економії, впровадженню прогресивних технологій виробництва, нової техніки, вдосконаленню організації підприємства й застосування наукової організації праці. На відрядній формі ґрунтуються проста необмежена відрядна та відрядно – преміальна системи. Розвитком останньої є акордно-преміальна система, яка передбачає підвищення заробітку при збільшенні обсягу виробництва та скороченні витрат на одиницю продукції. На принципах почасової оплати побудовано просту необмежену почасову й почасово-преміальну системи. Почасово-преміальна система характеризується стимулюванням працівників за умови виконання і перевиконання планових показників виробництва.

Характеристики

Список файлов курсовой работы