176295 (685563), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Розподілу цехових і загальексплуатаційних витрат між різними видами продукції проводиться пропорційно сумі основної зарплати робітників.

Позаексплуатаційні витрати включають витрати по реалізації продукції, на науково-дослідну роботу, на освоєння нової техніки і зміст вищестоящих організацій. Ці витрати розподіляються між окремими видами виробів пропорційно загальексплуатаційної собівартості.

Усі витрати на виробництво продукції в залежності від способу віднесення їх у собівартість поділяються на прямі і непрямі. Прямі витрати – це ті які знаходяться в прямої залежності від обсягу випуску чи виробу від часу витраченого на його виготовлення.

Непрямі витрати – ці витрати, рівень, що не завжди знаходяться в прямої залежності від рівня обсягу робіт. Перемінні витрати змінюються пропорційно обсягу робіт. Постійні витрати – які не залежать від обсягу продукції, що випускається, (оренда приміщень, амортизація, зарплата управлінського персоналу.)

Структура собівартості – це відношення окремих чи елементів статей виробництва до загальної суми витрат.

3. Стосовно етапів виробництва продукції собівартість підрозділяється на:

– технологічну;

– цехову;

– загальексплуатаційну (заводську, виробничу);

– повна собівартість(комерційна).

Собівартість продукції по обліку розділяють на:

– планову (на основі норм);

– фактичну (по факті).

4. Методи визначення собівартості продукції:

1) Метод калькулювання витрат, заснований на прямому рахунку витрат у відповідність з нормами витрати матеріальних технологічних трудових ресурсів.

2) Метод обліку основних техніко-економічних факторів, що полягає в обліку досягнутого рівня на початок планованого періоду і намічуваної зміни цього рівня на перспективу.

5. Кадри, продуктивність і оплата праці

План

1. Склад і структура кадрів, промислових будівельних виробів і конструкцій

2. Визначення потреби в кадрах

3. Продуктивність праці і її показників

4. Оплата праці

Кадри – склад працівників, потрібний даної галузі, що володіють необхідними виробничо-технічними знаннями і практичними навичками для безпосереднього здійснення процесу виробництва і посібники їм.

Склад кадрів:

1) Кадри апарата міністерств і об'єднань.

2) Кадри промислових підприємств.

3) Кадри наукових і проектних організацій.

4) Кадри навчальних закладів.

Кадри промислових підприємств підрозділяються на промислово-виробничий персонал і непромисловий персонал. До цієї категорії відносяться працівники, що обслуговують непромислові служби підприємства.

ПВП підрозділяються на категорії:

– робітники;

– інженерно-технічні працівники;

– що служать (ІТП)

– молодший обслуговуючий персонал;

– учні й охорона.

Робітники, що безпосередньо беруть участь у виробництві поділяються на основних і допоміжним. ІТП виконують функції керування виробництвом, як керівники поділяються на лінійних і функціональним.

Лінійні – майстер, виконроб.

Функціональні – начальники відділів.

ІТП займаються питаннями технічної підготовки виробництва, технічні виконавці.

Що служать – працівники, що виконують функції обліку і постачання, збуту, фінансування і комплектування кадрів.

МОП обслуговує побутові нестатки працівників заводу (гардеробник, прибиральниця і т.д.)

Учні – обличчя, що проходять на заводі індивідуальне бригадне виробниче навчання.

Охорона – працівники сторожової і пожежної служби підприємства.

Кваліфікація – комплекс знань і умінь, для виконання роботи різної складності. Розрізняють некваліфікованих робітників (не мають ніякої підготовки), малокваліфіковані (вимагають підготовки протягом декількох тижнів), кваліфіковані (робітників готують протягом 2–3 років) і висококваліфікованих (готують протягом 5 і більш років).

У практиці обліку кадрів розрізняють явочний склад, обліковий і середньообліковий.

Обліковий склад включає всіх працівників, що з'явилися на роботу (явочний склад), а також працівників, що знаходяться у відпустці, відрядженні, що не з'явилися через хворобу. В обліковий склад включаються працівники з дня зарахування на роботу.

У залежності від терміну на який укладений трудовий договір працівник підприємства на постійних, тимчасових, що надійшли на роботу на певний строк, але не більше ніж на 2 місяці; і сезонні працівники, що надійшли на роботу в період сезонних робіт.

Середньообліковий склад за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування облікового числа працівників за всі календарні дні і розподілом отриманої суми на повне число календарних днів.

Продуктивність праці визначається кількістю продукції, виражена в натуральному грошовому численні, зробленим робітником в одиницю часу, розрізняють індивідуальну, локальну і суспільну продуктивність праці.

Для визначення рівнів продуктивності праці існує 2 методи:

1) Прямої, вироблення продукції – визначаються:

грн/чол; грн/чол*год

2) Зворотний (визначення трудомісткості продукції, тобто витрати робочого часу на одиницю виробленої продукції:

чол. дн/м3

Методи виміру рівня продуктивності праці:

1. натуральний;

2. вартісний;

3. трудовий(нормативний)

Резерви і фактори підвищення продуктивності праці.

Резерви – 2 групи:

1) зниження трудомісткості;

2) поліпшення використання робочого часу.

Для виявлення резервів і розробки заходів необхідно знати фактори руху сили до підвищення продуктивності праці.

Фактори – 4 групи:

1) матеріально-технічні фактори;

2) організаційні;

3) економічні;

4) соціальні.

Заробітна плата.

Заробітна плата – грошове вираження частини доходу підприємства, що надходить в індивідуальне споживання працівників відповідно до кількості і якості затрачуваної праці в суспільному виробництві.

Заробітна плата – фонд життєвих засобів що забезпечують відтворення робочої сили.

Форми оплати праці:

1) відрядна;

2) погодинна і її різновид – штатноокладна.

Відрядна зар. плата залежить від кількості виконаної роботи.

Різновиду відрядної оплати праці:

1) пряма відрядна;

2) відрядно-преміальна;

3) відрядно-прогресивна;

4) акордна.

Погодинна форма оплати підрозділяється по годинних тарифних ставках:

1) проста погодинна;

2) почасово-преміальна.

В основу обох форм оплати праці покладена тарифна система.

Її елементи:

– тарифні ставки;

– тарифні сітки;

– тарифно-кваліфікаційний довідник.

Тарифні ставки бувають: годинні, денні, місячні.

Тарифна сітка – шкала розрядів, кожному з який привласнений тарифний коефіцієнт. У будівництві і будівельній індустрії використовується 6-розрядна сітка, а в промисловості 6 і 8 розрядна сітка.

Тарифний розряд характеризує рівень кваліфікації робітників. Тарифний коефіцієнт відбивається відношенням ставок зарплати робітників по 6-ти розрядній сітці.

6. Ціноутворення в промисловості

План

1. Роль і функції ціни. Принципи ціноутворення

2. Види цін

3. Формування ціни на нову продукцію

1) Ціна – це грошове вираження вартості. Вартість – витрати суспільної-необхідної праці на випуск продукції.

Загальний рівень цін залежить від попиту та пропозиції.

3-м пропозиції – виробників рахують вигідним направляти велика кількість ресурсів на виробництво даного товару при більш високій ціні, чим при більш низкою.

Рівноважна ціна – ціна, при якому кількість товару запропонованого на ринку дорівнює кількості товару, на який мається попит.

Якщо ціна установиться вище ціни рівноваги то попит знижується, а пропозиції підвищується(надлишок). Будь-яка інша ціна, відмінна від рівноважної буде хитлива у виді конкуренції.

Надлишковий попит(дефіцит) супутній ціні, нижче ціни рівноваги покаже покупцям, що потрібно запропонувати більш високу ціну, якщо вони не хочуть залишитися без товару.

Зростаюча ціна буде спонукувати фірми до росту пропозиції, і витісняти споживачів, тому що попит падає.

Що змусить ціни рости?:

1) перевищення попиту над пропозиціями;

2) ріст зарплати, що перевищує ріст продуктивності праці;

3) невисока ефективність використання основного капитала;

4) ажіотажний попит;

5) слухи.

Що змушує ціни знижуватися?:

1) перевищення пропозиції над попитом;

2) стабільний рівень доходів при росту продуктивності праці.

3) Відсутність попиту на товар;

4) необхідність термінової реалізації товару;

5) ряд державних мір (стабілізаційна політика, збалансованість бюджету).

6) слухи.

Функції цін.

1).облікова (облік витрат).

2) розподільна

3) стимулююча

Види цін на товари

директивні (фіксовані чи централізовані).

регульовані.

вільні (за умови зробленої конкуренції).

Види цін у залежності від обороту, що обслуговується.

– виробнича (сума усіх вироблених і маркетингових витрат).

– оптова.

– роздрібна (до основної ціни додаються торгові націнки).

3. Установлення ціни на товар

1) Установлення стратегії фірми.

а) політика «зняття вершків».

б) забезпечення виживаності.

в) максимализація поточної прибутку.

г) завоювання ринку по якості товару.

2) Формування кривої попиту

3) Підрахунок сумарних витрат.

4 Вивчення цін конкурентів.

5) Вибір методу ціноутворення.

6) Формування ціни з обліком повного психологічного сприйняття

4 Основні методи ціноутворення.

1) Розрахунок ціни по методу «середні витрати + прибутку».

2) Розрахунок ціни на основі аналізу» беззбитковості».

3) Розрахунок ціни на основі цінності товарів, що відчувається.

4) Установлення ціни на рівні поточних цін.

5) Установлення ціни на основі закритих торгів.

7. Особливості ціноутворення в будівництві

1) ціна на кожен об'єкт має індивідуальну характеристику

2) у формуванні ціни беруть участь замовник, підрядчик, проектувальник;

3) ціна об'єкта визначається кошторисом, складеної на основі проекту і називається кошторисною вартістю;

4) обов'язкові нормативи встановлюються на окремі елементи ціни.

Крім кошторисної вартості включають:

1) будівельно-монтажні роботи;

2 витрати на придбання устаткування;

3) інші роботи і витрати.

Кошторисна вартість буд-монтажних робіт включає прямі витрати, загальвиробничі й адміністративні витрати і прибуток.

Сбмр =ПВ+ОЗП+ЗВ+Пр

ПЗ=Смат + ОЗП + Семм + П (вартість матеріалу + основна заробітна плата робочих + вартість експлуатації машин і механізмів + інші витрати)

З моменту включення вартість матеріалів, конструкцій, напівфабрикатів, вкл. витрати по установці, доставці на склад, заготовільно-складські витрати, а також на доставку матеріалів придбаного складу до місця укладання.

ОЗП – витрати робітників на будівельно-монтажних роботах

Семм – витрати на обслуговування, по експлуатації, вартість пально-мастильних матеріалів, а також 3/пл. раб., витрати на ремонт і обслуговування цих машин.

П – враховують витрати по найманню і змісту транспорту, зайнятого на вивозі ґрунту і перевозку матеріалів від придбаного складу до місця укладання.

Поточні одиничні розцінки складені на підставі РЭСН (ДБН Д.2.2–99).

Заробітна плата робітників-будівельників і монтажників розрахована на підставі середніх розрядів робіт, відзначених у нормах РЭСН, і усередненої вартості людино-години по розрядах робіт у будівництві, приведеної в Додатку 1 до ДБН Д.1.1–1–2000.

Витрати по експлуатації будівельних машин і механізмів розраховані за усередненими показниками вартості експлуатації будівельних машин і механізмів, приведеним у РСНЭМ (стор. 199).

Заробітна плата робітників, зайнятих на керуванні й обслуговуванні машин, розрахована як сума заробітної плати машиністів і робітників, зайнятих ремонтом і технічним обслуговуванням і перебазуванню машин і механізмів.

Вартість матеріальних ресурсів розрахована за поточними цінами. Витрати на перевезення розраховані з застосуванням усереднених показників проїзної плати за перевезення будівельних вантажів автомобільним транспортом, приведених у Збірнику №1, січень 2001 року, «Ціноутворення в будівництві» на відстань 30 км.

У складі кошторисної вартості матеріальних ресурсів враховані заготівельно-складські витрати:

– для будівельних, санітарно-технічних і електротехнічних матеріалів, виробів і конструкцій – 2%;

Характеристики

Список файлов книги