176291 (685562), страница 6
Текст из файла (страница 6)
6.1 Правові основи керування
Екологічна безпека міста поряд з ефективним функціонуванням засобів захисту навколишньої природного середовища, забезпечується правовими, організаційними, економічними і соціальними факторами.
Основними законодавчими актами, спрямованими на забезпечення екологічної безпеки, є:
«Закон України про охорону атмосферного повітря»; прийнятий 16.10.1992 р., зі змінами від 28.02.1995р.,
«Закон України про охорону навколишньої природного середовища»; прийнятий 25.06.1991р., зі змінами і доповненнями від 5.051993р., 6.03 1996р., 19.11.1997 р., 5.03.1998 р.;
«Водяний кодекс України»; прийнятий 6.06.1995 р.;
«Земельний кодекс України»; прийнятий 18.12.1990 р., зі змінами і доповненнями від 13.03. і 26.12.1992 р., 5.05.1993 р.,
«Кодекс України про надра»; прийнятий 27.07.1994 р.,
«Лісовий кодекс України»; прийнятий 21.01.1994 р.
«Закон України про охорону навколишньої природного середовища» Є основним законодавчим актом, що регулюють відносинам в області охорони, використання і відтворення поновлюваних природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації наслідків впливу господарської й іншої діяльності на природне середовище.
Закон регламентує найбільш загальні правові питання природокористування. Більш конкретно питання охорони і використання земельних, водяних, лісових ресурсів, надр, атмосферного повітря, включаючи питання, властивим екологічним проблемам міста, регламентовані іншими, розглянутими далі, законодавчими актами.
Закон визначає дії (чи бездіяльності), що відносяться до правопорушень в області природо використання. Кваліфікація складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок залучення винних до адміністративної і кримінальної відповідальності за їхнє здійснення регламентовані «Кодексом України про адміністративні правопорушення» і «Кримінальним кодексом України». Нагляд за дотриманням природоохоронного законодавства здійснює міська екологічна прокуратура.
«Закон України про охорону атмосферного повітря» із усіх природоохоронних законодавчих актів у найбільшій мері торкається правове регулювання сугубо міських проблем, тому що джерела впливу на повітряний простір розташовані переважно в межах границь міста.
Законом установлені єдині для України нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря, до яких відносяться гранично припустимі концентрації (ПДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і гранично припустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючих і інших видів шкідливого фізичного і біологічного впливу на атмосферне повітря. Передбачається можливість установлення більш твердих екологічних нормативів для атмосферного повітря курортних, лікувально-оздоровчих, рекреаційних і інших районів, де пред'являються підвищені вимоги до якості повітряного середовища.
Відповідно до класу екологічної небезпеки підприємства довкола нього встановлюється санітарно-захисна зона. З меж санітарно-захисної зони повинні бути відселені жителі і виведені об'єкти соціального призначення. Питання фінансування цих заходів і терміни їхньої реалізації зважуються підприємствами і місцевими органами влади.
До правопорушень в області охорони атмосферного повітря в міському середовищі відносять:
порушення прав громадян на екологічно безпечний стан атмосферного повітря;
перевищення лімітів викидів забруднюючих речовин і нормативів ПДВ;
перевищення нормативів гранично припустимих рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів;
здійснення незаконної діяльності, що негативно впливає на погоду і клімат;
експлуатація транспортних засобів, технологічного устаткування й інших об'єктів, що не відповідають установленим вимогам по охороні атмосферного повітря;
відмовлення від видачі своєчасної, повної і достовірної інформації про стан атмосферного повітря, джерел забруднення, а також чи приховання перекручування зведень про екологічну обстановку, що склалася в результаті забруднення атмосферного повітря.
«Водяний кодекс України», регулює в правовому відношенні питання водокористування, зокрема міськими водяними об'єктами, установлює наступні нормативи в області використання й охорони вод.
«Земельний кодекс України» передбачає три форми власності на землю в Україні – державну, колективну і приватну.
Кодексом передбачається передача частини земель з державної власності в колективну і приватну. За законом не всі землі можуть передаватися в колективну і приватну власність.
Риса міста – зовнішня границя земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення й обумовлена проектом планування і забудови чи міста техніко-економічним обґрунтуванням розвитку міста. Використання міських земель здійснюється відповідно до проекту планування і забудови міста і планами земельно-господарського пристрою.
6.2 Організація системи керування
Відповідно до законодавства України керування екологічною безпекою міст здійснюють обласні, міські і районні ради народних депутатів, їхній виконавчий і розпорядницький органи (місцеві органи влади) і спеціально уповноважені державні органи.
До спеціальних державних органів відносять:
органи по охороні навколишньої природного середовища і використанню природних ресурсів, що входять у систему міністерства охорони навколишньою природним середовищем і ядерної безпеки України;
міські і районні санітарно-епідеміологічні станції Міністерства охорони здоров'я України;
Органи по використанню й охороні водяних ресурсів Державного комітету України по водяних ресурсах;
Органи по використанню й охороні земельних ресурсів державного комітету України по земельних ресурсах;
Органи геологічного контролю Державного комітету України по геології і використанню надр;
Лісову охорону Міністерства лісового господарства України.
Місцеві органи влади в межах своєї компетенції:
дають згоду на розміщення на підвідомчій території підприємств і організацій;
затверджують проекти планування і забудови населених пунктів, їхні генеральні плани і схеми промислових вузлів;
видають і скасовують дозволу на спеціальне використання місцевих природних ресурсів;
організують розробку і затверджують місцеві екологічні програми;
затверджують ліміти викидів в атмосферу, скидань стічних вод і розміщення відходів;
організують збір, переробку, утилізацію і поховання промислових і побутових відходів;
погоджує плани роботи підприємств і організацій по охороні навколишньою природним середовищем і використанню природних ресурсів;
організують навчання навколишньою природним середовищем;
надають підприємствам, організаціям і громадянам інформацію про стан навколишньої природного середовища і захворюваності населення;
здійснюють контроль за дотриманням природоохоронного законодавства;
обмежують, чи припиняють припиняють господарську діяльність підприємств і організацій у випадках порушення ними природоохоронного законодавства;
організують роботу з ліквідації екологічних наслідків аварій і стихійних лих.
Організаційні функції керування природовикористаннєм міському середовищі здійснюють відділи екології при міськвиконкомах. Звичайно вони входять до складу керування по капітальному будівництву і житлово-комунальному господарству.
Спеціально уповноважені державні органи в межах своєї компетенції:
здійснюють керування і контроль за використанням і охороною й атмосферним повітрям, поверхневих і підземних вод, земель, надр, лісів;
видають дозволу на спеціальне використання природних ресурсів;
установлюють ліміти і видають дозволу на викиди в атмосферу, скидання стічних вод і поховання відходів;
обмежують ліміти і видають дозвіл на викиди в атмосферу, скидання стічних вод і поховання відходів;
чи обмежують припиняють діяльність підприємств і організацій, їли їхня експлуатація ведеться з порушенням природоохоронного законодавства;
застосовують адміністративні санкції у відношенні облич, винних у порушенні природоохоронного законодавства.
У містах функціонують керування і відділи (інспекції) спеціально уповноважених державних органів в області природо використання , підлеглих відповідним міністерством і відомством України. Координація діяльності всіх органів в області природо використання здійснюється органами екологічної безпеки Міністерства охорони навколишньої природної і ядерної безпеки України.
6.3 Економічний моніторинг природо використання.
Економічні заходи, спрямовані на охорону навколишньої природного середовища і раціональне використання природних ресурсів, включає:
визначення джерел фінансування заходів щодо охорони навколишньої природного середовища;
установлення лімітів використання природних ресурсів, викидів в атмосферне повітря, скидань стічних вод у водяні об'єкти і розміщення відходів;
установлення нормативів і розмірів скидань за використання природних ресурсів, викиди забруднюючих речовин у навколишню природне середовище, розміщення відходів і інші види шкідливого впливу;
збори за погіршення якості природних ресурсів;
надання суб'єктам підприємницької діяльності податкових кредитних і інших пільг при впровадженні ними енерго- і ресурсосберегаючих процесів, маловідходних і безвідхідних технологій, розвитку нетрадиційних джерел енергії, здійсненні інших ефективних заходів по охороні навколишній природному середовищу і заощадженню природних і енергетичних ресурсів;
відшкодування збитків, заподіяних порушенням природоохоронного законодавства;
стимулювання діяльності по охороні навколишній природному середовищу й економії природних і енергетичних ресурсів.
Фінансування природоохоронних заходів здійснюється за рахунок державного і місцевого бюджетів, засобів підприємств і організацій, фондів охорони навколишньої природного середовища, добровільних внесків і інших засобів.
На підставі встановлених лімітів і нормативів зборів визначаються розміри платежів (зборів) за спеціальне природокористування. При дотриманні лімітів ці платежі (збори) відносять на витрати виробництва, а при порушенні встановлених лімітів збори за погіршення якості природних ресурсів стягують за рахунок прибутку підприємств і організацій.
Засобу від зборів за використання природних ресурсів надходять у державний і місцеві бюджети і направляються на виконання робіт з відтворення і підтримки цих ресурсів у належному стані. Засобу від зборів за забруднення навколишньої природного середовища направляються в місцеві обласні і державний фонд охорони праці. Розподіл засобів між місцевими, обласними і державними природоохоронними фондами виробляються в співвідношенні: 20, 50 і 30% відповідно, а між Київським і Севастопольської міськими і державним природоохоронними фондами відповідно 70 і 30%. Крім зборів за забруднення навколишньої природного середовища, до складу природоохоронних фондів включається частина коштів, стягуваних за порушення норм і правил природокористування, збиток, заподіяний порушенням природоохоронного законодавства в результаті господарської й іншої діяльності, а також добровільні внески і пожертвування.
Засобу місцевих, обласних і державних фондів охорони навколишньої природного середовища можуть витрачатися тільки на цільове фінансування природоохоронного і ресурсосберегаючих заходів, включаючи наукові дослідження, заходи для зниження впливу забруднення навколишньої природного середовища на здоров'я населення, а також на стимулювання працівників органів по охороні природи і суспільних інспекторів охорони природи. Розподіл засобів фондів на здійснення тих чи інших природоохоронних заходів і стимулювання співробітників виробляється по представленню місцевих органів охорони природи.
Кошти, стягувані з підприємств і організацій, посадових осіб і окремих громадян, у тому числі іноземних, за порушення природоохоронного законодавства, зараховуються на окремий рахунок місцевих органів по охороні природи і можуть витрачатися на заохочення особливо відрізнилися співробітників цих органів і суспільних інспекторів по охороні природи (табл.6.1). Ці ж засоби можуть витрачатися на різні і зміцнення матеріально-технічної бази органів по охороні природи.
Таблиця(6.1). Засоби, що надходять на рахунок місцевих органів по охороні природи в результаті виконання ними функцій по контролі за дотриманням природоохоронного законодавства.
| Джерела надходження засобів | Відрахування на поточний рахунок органів по охороні природи, % |
| 1. Штрафи, стягувані з громадян за порушення природоохоронного законодавства. 2. Те ж з посадових осіб 3. Засобу, стягувані з громадян у відшкодування збитку, нанесеного природними ресурсами 4. Те ж із суб'єктів підприємницької діяльності 5. Засобу від реалізації незаконно добутих природних чи ресурсів продукції виготовленої з них 6. Засобу від реалізації конфіскованих знарядь незаконного видобутку природних ресурсів. | 100
50 50
50 50
20 |
Тема 7. Місцевий бюджет
7.1 Історія виникнення і визначення місцевого бюджету
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
