142606 (685341), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Облік населення в Україні здійснюється по населених пунктах на певну дату (як правило на початок року). Дата, на яку розраховується чисельність, називається критичним моментом (датою). Під час обліку населення на певну дату в межах кожного населеного пункту необхідно розрізняти постійне і наявне населення.

До постійного населення належать особи, які постійно проживають у даному населеному пункті (не менше одного року), незалежно від їх фактичного місцезнаходження на критичну дату. Даний населений пункт для цих осіб є їхнім постійним місцем проживання.

До наявного населення належать особи, які фактично проживали в даному населеному пункті на момент обліку незалежно від їхнього постійного місця проживання.

Для обліку чисельності населення загальні визначення чисельності населення конкретизуються додатковими ознаками, які дозволяють правильно розмежовувати ці категорії населення. З огляду на це, перш за все виділяються показники тимчасово проживаючого і тимчасово відсутнього населення.

До тимчасово проживаючого населення, яке враховується як наявне населення, але не входить в чисельність постійного населення даного населеного пункту, належать особи, які мають постійне місце проживання в іншому населеному пункті та проживають на території даного населеного пункту не більше певного часу (наприклад, не більше одного року).

До тимчасово відсутнього населення, яке необхідно враховувати в числі постійного населення даного населеного пункту, належать особи, які вибули за межі цього населеного пункту (виїхали на тимчасову роботу, у відрядження, на виробничу практику і т.д.), за умови, якщо їх відсутність не перевищує певного періоду (наприклад, не більше одного року).

Однак існують окремі виключення із цих загальних принципів. Зокрема, особи, які навчаються на стаціонарі у вищих навчальних закладах, належать до постійного населення за місцем навчання, незалежно від тривалості їхнього фактичного проживання у населеному пункті, де знаходиться навчальний заклад.

До наявного населення належать не тільки особи, які фактично перебувають у даному населеному пункті, але також і ті особи, що постійно проживають в цьому населеному пункті, а в період реєстрації населення знаходяться на роботі за межами вказаного населеного пункту, але кожного дня повертаються до місця постійного проживання. До наявного населення даного населеного пункту належать також особи, які постійно проживають у ньому, але на момент обліку перебувають в одноденних будинках відпочинку, в профілакторіях, а також особи, що знаходяться в дорозі, в приміських потягах, автобусах. Особи, які їдуть у потягах, на суднах чи автобусах далекого слідування, належать до наявного населення тієї території, на якій вони знаходились на момент обліку населення.

Співвідношення між чисельністю постійного і наявного населення визначається різницею між кількістю тимчасово відсутніх та тимчасово проживаючих осіб.

Таким чином, постійне населення кожного населеного пункту дорівнює наявному населенню мінус тимчасово проживаюче плюс тимчасово відсутнє:

[1]

Наявне населення в межах даного населеного пункту дорівнює постійному населенню мінус тимчасово відсутнє плюс тимчасово проживаюче:

[2]

Показники чисельності постійного і наявного населення необхідні при вирішенні питань господарського і соціального будівництва в окремих адміністративних районах і населених пунктах. Наприклад, під час планування на території міського населеного пункту торгової мережі або міського транспорту необхідно використовувати наявне населення; у той же час для розрахунків можливих контингентів учнів у загальноосвітніх школах, для розрахунків розмірів житлового будівництва, кількості лікувальних закладів необхідні дані про постійне населення.

Дані про чисельність постійного і наявного населення використовуються також для перевірки правильності обліку населення, так як по країні в цілому чисельність постійного і наявного населення, по суті, збігаються і можуть лише незначно відхилятись внаслідок тимчасового виїзду окремих громадян в інші країни і приїзду в дану країну іноземців.

У практичній роботі для тих чи інших економічних розрахунків необхідні дані не тільки про чисельність на певну дату, але і середня чисельність населення за певний період часу, наприклад за рік. На основі цих даних обчислюють такі важливі показники, як розміри виробництва і споживання окремих видів промисловості продукції в середньому на одного жителя, середньорічні контингенти працездатного населення тощо.

Для оцінки демографічного процесу необхідні інтервальні показники. З цією метою вживається не моментна чисельність населення, а середня. Залежно від первинних даних та мети розрахунку використовуються такі середні: арифметична проста - у разі, коли відомі дані про чисельність населення на початок S₀ на кінець року S_1:

[3]

хронологічна - коли відомі дані на початок кожного місяця або кварталу:

[4]

де п - число моментів, перших чисел місяців або кварталів.

арифметична зважена - коли проміжки часу між моментами не рівні:

[5]

де , t_і - проміжок часу між датами. Коли середня чисельність розраховується за тривалий період часу, протягом якого населення змінюється нерівномірно, застосовують величину, скориговану на середню геометричну:

[6]

де K_i - ланцюгові річні коефіцієнти зростання (скорочення), П - добуток коефіцієнтів, n - кількість років у періоді, за який обчислюється середня.

Важливим питанням статистики населення є вивчення характеру його розміщення по території, а також інтенсивності розміщення.

Загальна чисельність населення України складається із чисельності міського і сільського населення.

До міського населення належать особи, які проживають в міських поселеннях (міста, селища міського типу).

До сільського населення належать жителі сільських населених пунктів (села, селища).

Для правильного обліку чисельності міського і сільського населення як постійного, так і наявного, необхідно мати точні дані про адміністративно-територіальний поділ країни чи конкретного району. Дані про адміністративно-територіальний поділ грунтуються на офіційних матеріалах: Постановах Верховної Ради України і Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннях обласних, районних міських та селищних рад.

Відповідно до діючого “Положення про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою України" до міст належать населені пункти, які мають промислові підприємства, комунальне господарство, житловий фонд всіх форм власності, мережу соціально-культурних закладів і підприємств побуту, з кількістю населення понад 10 тис. чол, з яких не менше, як дві третини зайнятого населення становлять особи, котрі працюють на промислових та інших несільськогосподарських підприємствах.

До селищ міського типу можуть належати населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах з виробництва і переробки сільсько-гоподарської продукції, а також населені пункти, на території яких розташовані вищі навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії т інші стаціонарні та оздоровчі заклади, які мають житловий фонд приватної та комунальної власності, з кількістю населення понад 2 тис. осіб, з яких не менше як дві третини працюють на несільськогосподарських підприємствах.

Історія заселення території і формування сучасного населення Рівненщини налічує багато віків. Сприятливі природні умови, велика площа лісів, багатоводні річки, родючі грунти сприяли заселенню і освоєнню лісостепової і лісової зон. У 1939 р. в межах області проживало 1057 тис. чол., а за даними перепису населення 2001р. - 1173,3 тис. осіб наявного населення. Зменшення населення 1959 р. у порівнянні з 1939 р. відбулось здебільшого як результат загибелі людей у Великій Вітчизняній Війні, вивезення на каторжні роботи і концтабори, голоду і різкого скорочення природного приросту.

Чисельність, структура населення і трудові ресурси мають внутріобласні відмінності, зумовлені характером історичного процесу заселення і економічного розвитку окремих частин Рівненщини, а також особливостями їх природних умов і розподілу природних ресурсів.

Відображенням історико-географічних особливостей заселення території області виступає людність населених пунктів.

В області налічується 1003 сільських населених пунктів, у розміщенні яких (з огляду на людність) простежуються певні закономірності:

загальне переважання населених пунктів з населенням від 250 до 1000 мешканців;

перевага укрупнених населених пунктів (з населенням понад 1000 чоловік) у поліській зоні;

дрібні сільські поселення (з кількістю до 250 чол), зосереджені головним чином у лісостепових районах.

В останні роки продовжується переміщення населення з села у міські населені пункти, що негативно впливає не тільки на загальну чисельність сільського населення, але й на його віковий склад.

Рівненська область була утворена 4 грудня 1939 року в складі Української РСР. Територія області становить 20,1 млн. км², за адміністративно-територіальним устроєм поділена на 16 районів, 4 міста обласного підпорядкування, 16 селищних та 338 сільських рад.

За міжпереписний період відбулися такі зміни:

збільшилась область на один район за рахунок поділу Млинівського району на Млинівський та Демидівський;

місто Острог набуло статусу міста обласного підпорядкування;

селищу міського типу Березно надано статус міста;

смт Першотравневе перетворено у село Моквин.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року в області проживало 1173,3 тис. осіб або 2,4% загальної чисельності України. На кожний квадратний кілометр території припадає 58,4 особи. За кількістю населення область посідає 21 місце в Україні. Меншими за чисельністю населення є Тернопільська (1142,4 тис. осіб), Кіровоградська (1133,0 тис. осіб), Волинська (1061,0 тис. осіб) та Чернівецька (923 тис. осіб) області.

За останні чотири десятиліття середньорічні темпи приросту населення області систематично знижувались. Якщо в міжпереписний період 19591969 рр. середньорічний приріст дорівнював 2,9% або 11,5 тис. осіб в рік, то вже в 19701978 рр. - 0,75% або 8,9 тис. осіб, в 19791988 рр. - 0,45% або 4,9 тис. осіб, а в 19892001 рр. тільки 0,03% або 0,3 тис. осіб.

В структурі чисельності населення України частка населення області фактично залишається майже стабільною: в 1959 і 1970р.р. вона складала 2,2%, в 1979р. - 2,3%, в 1989р. - 2,2% і в 2001р. - 2,4%.

Останнім часом в науково-практичних статистичних дослідженнях використовується типологічне групування чисельності населення за демографічними районами.

Демографічним районуванням називається поділ територій, до якої належить досліджений об’єкт, на зони з подібними демографічними характеристиками.

За допомогою районування виявляється регіональна специфіка процесів природного і механічного рухів населення з урахуванням впливу чинників соціально-економічного характеру.

На території України існують чітко визначені 4 демографічні райони: статистичний (м. Київ за специфікою в демографічному плані був виділений в окремий район); західний з центром у м. Львів (Рівненська, Волинська, Чернівецька, Львівська, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська області); південно-центральний, який є багатоядерним районом, центрами якого виступають Дніпропетровськ, Донецьк, Одеса, Харків (Дніпропетровська, Донецька, Луганська, Харківська, Миколаївська, Одеська, Херсонська області та АР Крим); північно-центральний (Вінницька, Київська, Кіровоградська, Житомирська, Сумська, Полтавська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області).

Окреме місце посідає показник густоти (щільності) населення, осіб/км², що є критерієм концентрації розміщення населення по території.

[7]

Щільність населення в межах окремих регіонів, поселень істотно відрізняється, тому цей показник використовується у порівняльному та динамічному аналізі. Проте щільність міського та сільського населення порівнюватися не можуть, оскільки площа території цих поселень визначається за різною методикою. Якщо щільність міського поселення розраховується на площу, обмежену кордонами міста, то щільність сільського населення - на всю площу сільськогосподарських угідь, а не тільки на територію пунктів проживання.

Густота населення (число жителів на 1 кв.км) в Рівненській області значно нижча, ніж в середньому по республіці, але перевищує густоту сусідньої Волинської області. (див. табл.1).

Таблиця 1

	Густота населення
	1959	1970	1979	1989	2001
Україна	64,9	78,1	82,4	85,6	80,0
Рівненська область	45,8	52,1	55,8	58,2	58,4
Волинська область	44,2	48,2	50,3	52,5	52,4

У вищезгаданих північних районах низька щільність населення обумовлена екологічною ситуацією, що виникла внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.

За проживанням у міській та сільській місцевості розподіл населення станом на 5 грудня 2001 року характеризувався такими даними: кількість міського населення області становило 549,7 тис. осіб або 46,9% всього населення, сільського - 623,6 тис. осіб або 53,1%. Область одна з небагатьох областей України, в яких питома вага чисельності сільського населення більша за міське.

Серед міських поселень 66,7% - це невеликі поселення з числом мешканців до 10тис. осіб. В них проживає лише 18,4% міського населення. Основна маса міського населення (74,6%) зосереджена в трьох містах обласного підпорядкування - Рівне, Дубно, Кузнецовськ і трьох районного (Здолбунів, Костопіль, Сарни). Майже кожний другий міський житель - це мешканець обласного центру.

Характеристики

Список файлов ВКР