96700 (685156), страница 10
Текст из файла (страница 10)
Проблематичним для українсько-словацького співробітництва 1990-х років, однак був той факт, що взаємодія на рівні глав держав певний час не мала достатньо регулярного та інституційного характеру. Після візиту президента СР М. Ковача до Києва у 1993 р. сторони тривало не спромоглися підняти зустрічі на найвищому рівні до рангу офіційних. Впродовж другої половини 1990-років обидва президента зустрічалися і комунікували в основному на самітах глав держав Центральноєвропейської ініціативи і на більш-менш регулярних зустрічах президентів країн Центральної Європи. Однак перший офіційний візит до Словаччини Президент України Л.Кучма наніс лише в 2001 р.
При цьому, слід зазначити, що діалог між українським президентом і його словацьким колегою – Р. Шустером досить продуктивний. Глава словацької держави постійно надає політичну підтримку Україні в її євроінтеграційних планах, розвитку зв`язків із загальноєвропейськими інституціями і трансатлантичними структурами. Офіційні та робочі і неформальні зустрічі двох президентів суттєво спряли прискоренню не тільки міждержавного співробітництва на рівні центральних органів влади двох держав, але й міжрегіональних, транскордонних зв`язків.
В цілому в українсько-словацьких міждержавних стосунках з дня проголошення незалежності обох держав не існувало спірних проблем і протиріч. З самого початку відносини між Україною та СР мали добросусідський, партнерський характер. Фактом є, що Україна першою з-поміж країн світу визнала незалежність СР. У 1993 р. були зроблені перші конкретні кроки до створення солідної міжнародно-правової основи двостороннього міждержавного українсько-словацьких відносин, насамперед підписано базовий договір про дружбу і співробітництво.
На деякий час в 1993-1994 рр. були помітними прохолодні стосунки між державами, це пояснюється зміною влади і вибраного нового курсу. У 1994-1995 рр. нова словацька влада на чолі з М. Мічіаром взяла курс на реалізацію нової східної політики, проголосивши водночас принцип нейтралітету і позаблоковості СР. Такий статус в середині 1990-х років фактично мала і Україна, котра добровільно відмовилася від статусу ядерної держави. Схожість позицій обох держав на міжнародній арені у той час створювала позитивне підґрунтя для розвитку двостороннього співробітництва. Але уже на київських переговорах проявився специфічний підхід словацького урядового керівництва до політичної і господарської співпраці з Україною. Зокрема, офіційна Братислава розглядала у зовнішньоекономічних зв`язках Україну лише як “передмістя для проникнення словацьких товаровиробників на більш об`ємний російський ринок. Загалом і зовнішньоекономічна, і зовнішньополітична лінія СР все більше спрямовувалася на Російську Федерацію. За спробою словацької економічної експансії на російський ринок з середини потрібно бачити і прагнення СР зменшити надзвичайно великий для такої компактної економіки дефіцит у зовнішньоторговельному обігу з РФ – щорічно не менше 1 млрд. дол. США внаслідок імпортної залежності Словаччини від поставки російських енергоносіїв. Але і за таких об`єктивних обставин економічна і політична орієнтація СР на РФ відсувала питання співробітництва з Україною на другий план.
Серйозним кроком до кардинальної зміни українсько-словацької співпраці стали переговори урядових делегацій на початку 1996 р. на Штрбському Плесі (Високі Татри). У спільній заяві прем`єрів Є. Марчука та В. Мечіара вказувалося на потенційно великі можливості співробітництва між Україною та СР, особливо у економічній сфері. Але без врахування реальної ситуації в економіці обох країн главами урядів було поставлено завдання збільшити майже вдвічі обсяг взаємного товарообігу. Це завдання виявилося не реальним для виконання, тим більше в умовах глобальної економічної кризи 1997- 1998 рр. та колапсу російського фінансового ринку, який неминуче досить суттєво відбилося на економіці України та СР.
Таким чином, переорієнтація українсько-словацького міждержавного співробітництва з середини 1990-х років із політичних на економічні проблеми виявилася не зовсім результативною. Навіть з світогосподарських об`єктивних причин різка інтенсифікація двосторонніх економічних зв`язків була неможливою. При цьому, українська економіка знаходилася ще у стані глибокої системної кризи. А без стійких економічних інтересів сторони знаходили все менше і спільних зовнішньополітичних інтересів.
З приходом до влади у 1998 р. нового уряду на чолі з М. Дзюріндою проголосив курс на вступ СР до НАТО і ЄС. В листопаді 2002 р. на Паризькому саміті НАТО Словаччина була запрошена до вступу в альянс, а на Копенгагенському саміті (грудень 2002 р.) – до Європейського Союзу. Повноправним членом НАТО і ЄС Словацька Республіка стала вже в цьому році - 1 травня.
Тому зараз Словаччина має дещо інший статус на міжнародній арені, відмінний від України. Можливість самостійного розвитку міждержавних зв`язків із Україною певним чином Словаччині регламентуватиме Брюссель. Гальмуюче діятимуть ще й інші негативні чинники, зокрема, нові східні – шенгенські кордони ЄС.
Така зміна геополітичного тла і нові умови можуть ускладнити практичну реалізацію українсько-словацького партнерства. Та проаналізований нами досвід міждержавного співробітництва України і СР в 1990-ті роки засвідчує, що запобігти стагнації двосторонніх українсько-словацьких стосунків можна здійсненням провідних спільних кроків з розбудови міждержавного співробітництва на всіх сформованих за минуле десятиліття напрямках і рівнях співпраці.
Проведені в дипломній роботі аналізу процесу становлення і розвитку системи українсько-словацьких міждержавних відносин в 1990-ті роки дозволяє зробити щодо цього наступі узагальнення, висновки і рекомендації:
Становлення і розвиток українсько-словацького міждержавного співробітництва впродовж 1990-х років мали системний характер: еволюція різних напрямів, форм і видів відносин між Україною та Словаччиною відбувалися під цілеспрямованим керівництвом держав і відповідних державних органів і в кінцевому результаті привела до формування цілісної системи двосторонніх добросусідських відносин та заклала основи стратегічного українсько-словацького партнерства у стосунках між двома незалежними державами.
Упродовж 1990-х років сформувалися системи ефективної взаємодії між основними державними інституціями України і СР – парламентами і урядами, главами держав і урядів, міністерствами і відомствами та іншими структурами державної влади і органами самоврядування.
Разом з тим, зв`язки головних суб`єктів – структурних елементів системи українсько-словацького міждержавного співробітництва мали в досліджуваний період різну інтенсивність і глибину.
Офіційні контакти глав держав першої половини 1990-х років обмежились тільки одним офіційним візитом президента СР М. Ковача в 1993 р. до України. Робочі зустрічі президентів двох країн стали більш-менш регулярними та інтенсивними лише наприкінці 1990-х років. У 1999 р. відбулося три зустрічі українського і словацького резидентів – Л. Кучми і Р. Шустера (15 червня 1999 р.; 10-11 вересня 1999 р.; 30 листопада 1999 р.); 2000 р. – президенти мали дві зустрічі і переговори (19 квітня 2000 р.; 19 листопада 2000 р.). Ці інтенсивні і постійні робочі контакти глав держав дозволили перейти до компромісних форм співпраці. З початку третього тисячоліття безпосередні контакти і переговори президентів України та СР здійснювалися переважно в ході офіційних візитів. 12-14 червня 2001 р. Л. Д. Кучма наніс перший офіційний візит до Словаччини, а 1-3 грудня 2002 р. Р. Шустер відвідав з офіційним візитом Україну. Таким чином, співробітництво глав держав зараз є ключовою ланкою політичного діалогу між Україною і Словаччиною.
Досить тісним уже з середини 1990-х років були прямі контакти між кабінетами міністрів України і СР та главами урядів. У 1995-1997 рр. започаткована принципово нова форма співпраці урядів – регулярні зустрічі і переговори міжурядових делегацій. Припинення регулярних зустрічей урядових делегацій після 1997 р. варто вважати серйозною втратою для обох сторін і всієї системи українсько-словацького міждержавного співробітництва, слід зауважити, що така співпраця була унікальною формою міждержавного співробітництва України з країнами Центрально-Східної Європи. Тому вбачається доцільним відновлення такої плідної форми взаємодії урядів для обох сторін і всієї системи українсько-словацького міждержавного співробітництва.
Важливе місце у співпраці країн займають міністерства закордонних справ, які застосовують у своїй роботі методи регулярних консультацій, попереднього вияснення і узгодження позицій, організації візитів і переговорів глав та відповідальних працівників зовнішньополітичних відомств тощо. Проте у роботі МСЗ України є помітні прорахунки, зокрема, це стосується відсутністю протидії МЗС України планам СР - введення в 2000 р. для українських громадян “жорсткого” візового режиму.
Особливо важливу, якщо і незамінну роль у формуванні системи і координації міждержавного співробітництва України і СР з середини 1990-х років зіграла діяльність Міжурядової українсько-словацької комісії з питань торгово-економічного і науково-технічного співробітництва та Міжурядової українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури. Як засвідчує аналіз результатів їх роботи за попередній період – це один із найбільш ефективних механізмів реалізації конкретних завдань двостороннього міждержавного співробітництва.
Позитивом, однак, слід вважати створення українсько-словацької міжпарламентської групи, яка повинна взяти на себе роль ініціатора та координатора взаємодії законодавчих структур.
Чинники, які впливали на розвиток системи українсько-словацького міждержавного співробітництва в 1990-ті роки і будуть визначати його майбутню еволюцію варто розділити на декілька груп. Це – головна група: системні або визначальні системотворчі фактори. Вони мають внутрішньополітичний і зовнішньополітичний характер. Зокрема, з-поміж зовнішніх чинників важливу системотворчу роль відіграють, з одного боку, як позитив, спільні для України і СР національно-державні інтереси щодо зміцнення миру і міжнародної безпеки та практична їх участь у створенні нової системи колективної безпеки і стабільності в глобальному і європейському вимірі; посилення євроінтеграційих процесів і розширення ЄС та НАТ на Схід, з чим пов`язаний і основний – проєвропейський курс української і словацької зовнішньої політики; подальше поглиблення регіонального і субрегіонального співробітництва; розвиток добросусідських, партнерських українсько-словацьких відносин. З іншого боку, ряд зовнішніх чинників гальмуюче діє на еволюцію двостороннього міждержавного співробітництва. Зокрема, дещо відмінне міжнародне і геополітичне становище України та СР, належність до різних інтеграційних об`єднань і структур. У цьому сенсі найсерйознішою якісною зміною є вступ Словаччини до ЄС і НАТО, за реалії того, що Україна ще тривалий час знаходитиметься поза євроінтегаційними і трансантлантичними структурами і залишатиметься членом СНД та інших міжнародних об`єднань на пострадянському просторі. Тому варто в українсько-словацькому міждержавному просторі формувати такі механізми співпраці, які б не вступали в протиріччя із виконанням Україною і Словаччиною договірних зобов`язань перед іншими державами-партнерами або їх об`єднаннями. Загалом, спільними і погодженими діями обох сторін цілком можливо хоча б пом`якшити дію несприятливих зовнішніх впливів на українсько-словацьке співробітництво.
На жаль, приходиться констатувати, що як і в 1990-ті роки головним системним чинником гальмування українсько-словацьких відносин в найближчий час буде комплекс складних внутрішніх факторів. Найбільш серйозні з-поміж них – суттєве відставання України від Словаччини у справі реформування економічної і політичної системи, реального впровадження ринкових відносин та побудови демократії і громадянського суспільства, наближення його за цими характеристиками до цивілізованих європейських стандартів дещо вищий.
У цьому сенсі партнерське співробітництво між Україною та СР може зіграти позитивну роль навіть у демократизації українського суспільства. Для сучасної України представляє значний інтерес досвід Словаччини із динамічної зміни характеру внутрішньополітичних перетворень наприкінці 1990-х років та радикальної переорієнтації зовнішнього курсу словацької держави. Саме це дозволило СР в надзвичайно короткий період часу, з історичного погляду, наздогнати інші держави Вишеграду в процесі інтеграції до загальноєвропейських структур. Україні зовсім не завадило б використання позитивних моментів інтеграційного досвіду СР та словацької стратегії і практики прискорення наближення до ЄС і НАТО.
Конструктивна, погоджена і послідовна робота з подальшого зміцнення і вдосконалення міждержавного співробітництва України і СР об`єктивно необхідна навіть в силу того, що ці держави географічно розташовані поряд. І, може, не настільки важливо, чи будуть їх стосунки формально йменуватись стратегічним партнерством. Але за суттю вони мають залишатися дійсно партнерськими на довготривалу перспективу – рівноправними, добросусідськими відносинами співробітництва двох незалежних європейських держав.
ЛІТЕРАТУРА
-
Арон Р. Мир і війна між націями. Пер. з фран. – К.:МП “Юніверс”, 2000. – 668 с.
-
Байцура А. Русини та українці? // Дукля. – 1997. - №6. - С.77-85.
-
Бача Ю. За і проти. Про умови розвитку культури українців Чехословаччини після 1945 року // Дукля. – 1990. - №2. – С.38-52.
-
Біттнер О. На перехресті європнйських доріг (Словаччина) // Урядовий кур`єр. – 1998. – 18 липня.
-
Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и её геостратегические империативы. – М.: Международные отношения, 1999. – 256 с.
-
Ванат І. Волинська акція. Обмін населенням між Чехословаччиною Радянським Союзом навесні 1945 року. – Пряшів: Союз русинів-українців СР, 2001. – 256 с.
-
Ванат І. Кілька штрихів до питання дослідження духовної культури українців Пряшівщини // Дукля. – 1997. - №6. – С.86-89.
-
Ванат І. До питання про так звану українізацію русинів Пряшівщини // Нове життя. – 1998. - №50-51 (додаток). – С.1-32.
-
Ваш С.Владимир Мечіар:”Ухожу от вас с Господом Богом…” // Зеркало неделі. – 1998. – 3-9 октября. С-5.
-
Васильєва-Чикаленко Л.Д. Україна в міжнародних відносинах (1994-1996). – К.: Освіта, 1997. – 368 с.
-
Віднянський С.В. У країна та “українське питання” в політиці Чехословаччини // Українська державність у хх столітті. Історико-політичний аналіз. – К.: Політична думка, 1996. – С.177-198.
-
Віднянський С.В. Українське питання в зовнішньополітичних концепціях Чехословаччини (1918-1989 рр.) // Український історичний журнал. – 1997. - №1. – С.43-61.
-
Віднянський С.В. Консолідація профспілкового руху в Чехословаччині. 1969-1975 рр. – К.: Наукова думка, 1979. – 212 с.
-
Віднянський С.В., Брцький П. П. Україна як суб`єкт історії Європи у мунулому і в наші дні // Україна в європейських міжнародних відносинах. Нак. зб. – К.: Інститут історії України НАН України, 1998. – С.88-106.
-
Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Україна в постмодерній системі міжнародних відносин // Науковий вісник Дипломатичної Академії України. – Випуск 5. Українська зовнішня політика та дипломатія: десять років незалежності. – К.: Дипломатична Академія України при міністерстві закордонних справ України, 2002. – С.221-229.
-
Віднянський С.В., Сюсько І.М. Русини-українці в Чехословаччині: процес національного самоусвідомлення // Український історичний журнал. – 1991. - №5. – С.86-95.
-
Вовканич І.І. Чехословаччина в 1945-1948 рр.: Нарис історії перехідного періоду. – Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2000. – 352 с.
-
Вовканич І.І., Гайдош М. Оптаційні процеси між Чехословаччиною і СРСР у перші післявоєнні роки // Науковий вісник. – Вип.2 – 1998.
-
Вовканич І.І., Мадісон І. Українсько-науковий семінар “З історії та сучасного розвитку національних меншин в Україні й Словаччині: прблеми і шляхи досягнення національної злагоди” // Український історичний журнал. – 1996. №5. – С.154-156.
-
Вовканич І.І., Сюсько І.М. Сучасна словацька історіографія про українсько-русинську проблему в СР // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. №12. – Луганськ: ЛДПУ, 2000. – С.10-20.
-
Гайніш Й.Й. Про стан і перспективи розвитку словацької національної освіти на Закарпатті // Кордони єднання. Проблеми міжетнічних відносин у Карпатському Єврорегіоні. – Ужгород: Карпати, 2001. – С.60-61.
-
Гнать І. Ноєві нащадки і їх нащадки під Бескидом (Після ітродукції – про карпаторосів О. Солженіцина) // Дукля. – 1999. - №2. – С.39-44.
-
Деятельность обществ дружбы с СССРв странах социалистического содружества. – К.: Наукова думка, 1987. – 287 с.
-
Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. – К.: Політична думка, 1997. – 508 с.
-
Етнічні меншини Східної та Центральної Європи: компаративний аналіз становища та перспективи розвитку. – К.: ІНТЕЛ, 1994. – 207 с.
-
Євтух В.Б. Етнополітика в Україні: правничий та культурологічний аспекти. – К.: Фенікс, 1997. – 316 с.
-
Івченко О.Г. Україна в системі міжнародних відносин: історична ретроспектива та сучасний стан. – К.: РІЦ УАННП, 1997. – 688 с.
-
Ілюк М. З`їзд русинів-українців Чехословаччини // Дукля. – 1990. - №2. – С.36-37.
-
Ільченко В. Україна та Словаччина націлилися на мільярдний оборот // Урядовий кур`єр. – 1997. – 15 березня. – С.3.
-
Історія південних і західних слов`ян./ Ред.кол. Жебокрицький В.А., Дзюбко І.С., Кізченко А.Ф., Гранчак І.М. – К.: Видавництво київського університету. – 1966.- 387 с.
-
Історія Центрально-Східної Європи. – Посібник для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів. / За ред. Л.Зашк ільнякою – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2001.- 660 с.
-
Історія південних і західних слов`ян./ Ред.кол. Гранчак І.М., Кізченко А.Ф., Чорній В.П. – К.: Вища школа. – 1987. – 448 с.
-
Интернациональное сотрудничество КПСС и КПЧ: история и современность / Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС, Ин-т марксизма-ленинизма ЦК КПЧ; Под общ. Ред. А.Г. Егорова, З. Снитила. – М.: Политиздат, 1984. – 455 с.
-
История Чехословакии. Т.1/ Под.ред. Санчука Г.Е., Третякова П.Н. – М.: Издательство АН СССР. – 1956. – 415 с. с ил.
-
История Чехословакии. Т.3/ Под.ред. Мельниковой И.Н., Недорезова А.И., Прасолова С.И., Шленовой Н.А. – М.: Издательство АН СССР. – 1960. – 662
-
Калиниченко П.М., Колесник В.П. Граница дружбы и мира: о советско-польском приграничном сотрудничестве. 1956-1979. – Львов: Издательство при Львовском государственном университете издательского объединения “Вища школа”, 1980. – 182 с.
-
Кальвокоресси П. Мировая история после 1945 года: в 2-х кн. – Кн.1. /пер с англ. – М.: Международные отношения, 2000. – 592 с.
-
Кальвокоресси П. Мировая история после 1945 года: в 2-х кн. – Кн.2. /пер с англ. – М.: Международные отношения, 2000. – 592 с.
-
Колесник В.П. Интернациональные связи трудящих приграничных областей СССР и европейских социалистических стран. – Львов: Издательство при Львовском государственном университете издательского объединения “Вища школа”, 1984. – 176 с.
-
Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи. Світова політика. – К.: “ФАДА ЛТД”, 2001. – 239 с.
-
Крушко С. Оптанти. Збірник статей, спогадів, документів та фотографій. – Пряшів: Координаційний комітет реоптантів, 1997. – 272 с.
-
Лаба І. Непрості проблеми українців Словаччини // Шлях перемоги. – 2002. – 9 січня. – с. 11.
-
Лаба І. Союз русинів- українців Словаччини та питання прикордонного культурного співробітництва // Кордони єднання. Проблеми міжетнічних відносин у Карпатському Єврорегіоні. – Ужгород: Карпати, 2001. – С.67-71.
-
Летопись важнейших событий советско-чехословацкой дружбы и сотрудничества (1944-1984)/ Отв.ред. Г.И. Шманько. – К.: Наукова думка. – 1986. – 200 с.
-
Макара М.П., Мигороч І.І. Закарпатський соціум: етнологічний аспект. – Ужгород: Патент, 2000. – 160 с.
-
Марциновський А. Брати-словаки – гості Верховної Ради // Голос України. – 1996. – 2 березня. – С.8.
-
Мельникова І.М. Україна у взаємовідносинах з прикордонними державами Центрально-Східної Європи: створення міжнародно-правових підвалин добросусідства і співробітництва (90-ті роки) // Україна в європейських міжнародних відносинах. Науковий збірник. – Інститут історіїУкраїни НАН України, 1998. – С.59-87.
-
Мельникова І.М., Пруниця С.Ю. Соціалістична Чехословаччина. – К.: Політвидав України, 1976.
-
Международные экономические отношения. / Под ред. Н.Н.Ливенцева. – М.: МГИМО; РОСПЭН, 2001. – 512 с.
-
Мігаш Й. Я вперше у житті став депутатом і відразу мене обрали головою парламенту (Бесіда) // Голос України. – 1999. – 7 травня. – С.3.
-
Міжнародні відносини та зовнішня політика (1980-2000 рр.): Підручник / Л.Ф. Гайдуков, В.Г. Кремінь, Л.В. Губернський та ін. – К.: Либідь, 2001. – 624 с.
-
Мітряєва С. Націонольно-культурні товариства Закарпатської області. – Ужгород: Видавництво В.Падяка,2001. – 164 с.
-
Новопашин Ю.С. Новая региональная идентичность Центрально-европейских стран как научная проблема // Словяноведение. – 1999. - №3. – С.15-29.
-
Основні напрями діяльності Союзу русинів-українців Словацької Республіки на наступний період (1995-1998) // Додаток до газети “Нове життя”. – 1995. - №1. – С.1-8.
-
Новопашин Ю.С. Восточноевропейские революции 1989 года: проблемы ызучения // Словяноведение. – 1999. - №4. – С.16-27.
-
Передрій О.С., Сюсько І.М. Західне прикордоння – ворота в Європу // Політика і час. – 1994. - №3. – С.54-61.
-
Передрій О.С., Сюсько І.М. Розлучення по-чехословацьки // Політика і час. – 1993. - №3. – С.55-59.
-
Поліологія поскумунізму: Політичний аналіз посткумоністичного суспільства./ Кер.авт.кол. В. Полохало. – К.: Політична думка, 1995. – 417с.
-
Постоловський Р.М. Проблема чехословацької демократії та її традицій в чеській, словацькій та зарубіжній історіографії // Слов`янський вісник: Міжвідомчий науковий збірник. Вип.1. – Рівне: РПУ, 1998. – С.22-37.
-
Приходько В.О. Становлення і розвиток українсько-словацьких взаємин // Дослідження історії соціально-економічного розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи: сучасний стан, прблеми, перспективи. – Ужгород: Патент, 1998. – С.98-110.
-
Приходько В.О. Чехословаччина і розвиток українсько-словацьких взаємовідносин: проблеми історіографії (1918-1998) // Закарпаття в складі Чехословаччини. Проблеми відродження і національного розвитку. – Ужгород: Патент, 1999. – С.111-128.
-
Приходько А. “Ніжна революція” в Чехословаччині та формування нової і зовнішньої політики. – Ужгород: ГРРВВКІ, 1999. - 96 с.
-
Политическая трансформация стран Центральной и Восточной Европы М.: «ИМЭПИ РАН», - 1997. – 135 с.
-
Политический ландшафт стран Восточной Европы середини 90-х годов. Ред. Зудинов Ю.Ф., - М.: РАН Институт славяноведения балканистики, - 1997. – 261 с.
-
Послереволюционная Восточная Европа: экономические ориентиры и политические коллизии, редактор Новопашин Ю.С., - М.: Избранное 1995. – 215 с.
-
Проноза В.В., Сюсько І.М. Співробітництво України з державами Центрально-Східної Європи: регіональний аспект міжнародної економічної інтеграції (90-ті роки) // Україна в європейських міжнародних відносинах. Науковий збірник. - К.: Інститут історії України НАН України, 1998. – С.117-139.
-
Революция 1989 года в странх Центральной (Восточной) Европы: Взгляд через десятилетие. – М.: Наука, 2001. – 204 с.
-
Сергієнко Т. Білатеральні зв`язки словаків та українців. Історія та сучвсність // Міжетнічні відносини на Закарпатті: стан, тенденції і шляхи поліпшення. – Ужгород: ГРВВУСПІ, 2001. – С. 113-117.
-
Сергієнко Т. Документаль джерела з історї українсько-словацьких відносин 90-х років хх ст. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Історія. – Ужгород: Видавництво В. Подяка, 2002. – С.186-191.
-
Сергієнко Т. Проблеми українсько-словацького співробітництва: погляд словацьких вчених. // Регіональні студії. Науковий збірник. Випуск 4. – Ужгород: Ліра, 2002. – С.89-99.
-
Сергієнко Т. Словацька національна меншиа в двосторонніх українсько-словацьких відносинах // Carpatika-Карпатика. Випуск 17. Українсько-словацькі взаємини в галузі історії, літератури та мови. – Ужгород: УжНУ, 2002. – С.122-129.
-
Токар М. Сторожниця. Сторінки історії суспільного та духовного життя. – Ужгород: Карпати, 1999. – 126 с.
-
Туряниця В. стан, проблеми реалізації конституційних прав і свобод українською національною меншиною в Словаччині і словацькою в Україні та шляхи їх розв`язання // Carpatika – Карпатика. Випуск 17. Українсько-словацькі взаємини в галузі історії, літератури та мови. – Ужгород: УжНУ, 2002. – С.86-100.
-
Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.). У 2-х кн. / Упоряд. Будаков В.В. та ін.; Відпов. ред. Удовенко Г.Й.; МЗС України. Кн. 1. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 736 с.
-
Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.). У 2-х кн. / Упоряд. Будаков В.В. та ін.; Відпов. ред. Удовенко Г.Й.; МЗС України. Кн. 2. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 736 с.
-
Україна і Європа (1990-2000 рр.). Частина 1.Україна в міжнародних відносинах з країнами Центральної та Південно-Східної Європи. Анотована історична хроніка // Мельникова І.М., Євсеєнко І.В., Знаменська М.В., Мартинов А.Ю. – К.: Інститут історії України НАН України, 2001. – 308 с.
-
Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти: [Кол. моногр.] / За ред. Ф.М. Рудича. – К.: МАУП, 2002. – 488 с.
-
Українська державність у хх столітті. Історико-політичний аналіз. – К.: Політична думка. – 1996. – 436 с.
-
Черній А.І., Черній В.А. Історія південних і західних слов`ян.В 3-х частинах.Частина 1,2,3.(від найдавніших часів до кінця хх ст.). – Рівне: Рівненський інститут слов`янознавства Київського слов`янського університету – 1999. – 397 с.
-
Duleba A. Ukrajina a Slovensko. Geopoliticke` charakteristiky vy`vinu a medzina`rodne` postavenie Ukrajiny. Implikacie pre Slovensko. – Br.: Veda, 2000. – 402 s.
Додаток 1
Таблиця 1. Номінальний ВВП України і СР та інших країн Центрально-Східної Європи в другій половині 1990-х років (дол.США).
Роки | Україна 49,7 млн.чол.) | Словаччіна (5,4 млн.чол.) | Польща (38,6 млн.чол.) | Чехія (10,3 млн.чол.) | Угорщина (10,2 млн.чол.) |
1996 | 44,448 | 18,8 | 134,4 | 56,6 | 44,8 |
1997 | 50,150 | 19,4 | 143,1 | 56,5 | 45,6 |
1998 | 42,404 | 20,9 | 157,0 | 55,0 | 47,6 |
1999 | 25,1 | 18,6 | 154,6 | 53,6 | 48,2 |
Додаток 2