2298 (684757), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

Вексель - це цінний папір, що оформлений у строгій відповідності з вимогами закону і містить у собі безумовне абстрактне грошове зобов'язання.

При розрахунках за зовнішньоторговельними операціями використовуються простий і переказний вексель (тратта). Частіше застосовується переказний вексель, що являє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) у встановлений термін вказану у векселі суму. При виникненні такого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором відносно боржника (трасату), і боржником відносно ремітента.

Новий Закон України „Про обіг векселів” [6, c.3] додатково впровадив особливості вексельного обігу в Україні:

1. Заборонено видачу безтоварних векселів (ст.4). Прості та переказні векселі тепер можна видавати (первинна емісія - не плутати з купівлею-продажем векселя) лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари (раніше була продукція), виконані роботи, надані послуги.

2. Платіж за векселем може здійснюватись лише у безготівковій форм (ст.6). Судячи з усього, це унеможливлює i проведення погашення векселів взаємозаліками у прямій формі (ст.217 ЦК), втім зберігаються можливості зустрічного індосаменту-викупу векселів без їхнього погашення.

3. Вексель опротестований нотаріусом (виконавчий напис), стає виконавчим документом. Це положення звільняє векселедержателя, інших кредиторів за векселем від необхідності звертатись до арбітражного суду для задоволення своїх вимог, тобто звільняє від довготривалої складної процедури з непередбачуваним результатом.

5. Вексельна форма розрахунків та їх умови обов’язково повинні оформлятись відповідними договорами або передбачатись ними (статті 4,9).

У сфері міжнародного платіжного обороту застосовуються норми і національного, і міжнародного права. Так, у 1930 р. у Женеві ряд країн прийняли "Однотипний вексельний закон" [7, c.2]. На його основі держави - учасники угоди, у тому числі й СРСР, уніфікували національне вексельне законодавство, їх стали називати країнами Женевської угоди. Третю, самостійну групу утворюють країни, чиє вексельне законодавство не належить до двох інших систем. Тому в міжнародних розрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавстві різних країн, і передбачати в контрактах, який із чинних нормативних актів регулюватиме фінансові відносини за угодою.

Оскільки переказний вексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лише представником справжніх грошей, у міжнародній практиці заведено, що боржник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцепт відбувається у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписується акцептантом.

Для належного виконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи в банк з інкасовим листом товаро-відвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовому дорученні експортер вказує, що товаро-відвантажувальні документи, за якими імпортер може отримати товар, мають бути передані інкасуючим банком імпортеру проти акцепту виставленої на нього тратти (схема міжнародної вексельної операції наведена на рисунка Д.2 додатку Д).

Надійнішою гарантією порівняно з акцептом за траттами і простими векселями у міжнародній торгівлі є їх авалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним поручительством, до якого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантію платежу за траттою або простим векселем (повністю чи частково) з боку банку, якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем.

У міжнародному платіжному обігу вексель є оборотним фінансовим документом. Це означає, що з переданням векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризики за цим документом. Передання векселя здійснюється шляхом простого вручення або за допомогою передавального напису (індосаменту). Такий напис ставиться на зворотному боці векселя і підписується індосантом.

Третім засобом платежу, використовуваним у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Це розрахункова банківська операція, що полягає у пересиланні платіжного доручення одного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений на основі вказівок переказодавача - клієнта банку, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу (бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками і підрядниками у разі "передоплати ними за узгодженням із різними кредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошей на рахунках платників.

При розрахунку дорученнями скорочується час і документообіг операції, що ілюструє наведена нижче схема (рисунка Д.3 Додатку Д).

Документарний акредитив являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі доручення його клієнта - імпортера, на користь експортера. Банк, що видає зобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійснення платежу іншим банком (тратта - документ, що містить наказ продавця (експортера) покупцю (імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін).

На рисунку Д.4 Додатку Д наведений загальний механізм проведення акредитивної операції, який може змінюватись в залежності від виду акредитива [61, c.36].

1.2.3 Необхідність та принципи міжнародного кредитування

Міжнародний кредит - це економічні відносини, які виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагородою (відсотками) [67].

Отже, суб'єктами міжнародного кредиту виступають приватні фірми, акціонерні комерційні банки, інколи брокери, посередники, уряди, регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути. Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють такі види міжнародного кредиту [71]:

міжнародний кредит між фірмами різних країн як різновид комерційного кредиту;

банківський кредит у міжнародній торгівлі;

брокерський кредит як проміжна форма між фірмовими та банківськими кредитами;

міжнародні (міжурядові) кредити, включаючи змішані (надання допомоги у вигляді урядових субсидій);

кредити регіональних банків розвитку;

кредити міжнародних кредитних та валютно-фінансових організацій;

Основною сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин. Рух цієї форми капіталу пов'язаний з наданням суб'єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка [70].

Операції на світовому ринку капіталів за своїм характером поділяються на комерційні - ті, що пов'язані із зовнішньою торгівлею, та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та інше).

За строками операцій розрізняють міжнародний грошовий ринок та міжнародний ринок капіталу, на якому здійснюються середньострокові та довгострокові операції.

Міжнародний кредит виконує низку важливих функцій [77]:

1. Забезпечує перерозподіл між країнами фінансових і матеріальних ресурсів, що сприяє їх ефективному використанню.

2. Посилює нагромадження в межах всього світового господарства за рахунок використання тимчасово вільних грошових коштів одних країн для фінансування капіталовкладень в інших країнах.

3. Прискорює реалізацію товарів.

У розвитку світового господарства міжнародний кредит відіграє важливу роль, сприяючи розвитку продуктивних сил та розширенню масштабів торгівлі.

Форми міжнародного кредиту класифікуються за наступними принципами [83]:

1. За призначенням розрізняють зв'язані ті фінансові кредити.

Зв'язані кредити мають цільовий характер, закріплений в кредитних угодах. До них належать:

комерційні кредити, які надаються для закупівлі певних видів товарів чи оплати послуг;

інвестиційні - для будівництва конкретних об'єктів, на прямі капіталовкладення, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів;

проміжні - для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг;

Фінансові кредити не мають цільового призначення.

2. За джерелами кредитів:

зовнішнє кредитування;

внутрішнє кредитування;

3. За формою надання кредитів:

товарні;

валютні;

4. За строками міжнародні кредити поділяються на:

надстрокові - добові, тижневі, до трьох місяців;

середньострокові - між 15 роками;

довгострокові - понад 57 років;

5. За валютою позики:

у валюті країни-позичальника;

у валюті країни-кредитора;

у валюті третьої країни;

6. За забезпеченістю:

забезпечені (товарними документами, цінними паперами, векселями, нерухомістю тощо);

бланкові - під зобов'язання боржника;

7. За формою надання кредитів:

готівкові;

акцептні;

8. За суб'єктами кредитних відносин:

державний;

приватний;

кредит міжнародних фінансових організацій;

9. За видом ставки кредита:

фіксована;

плаваюча;

комбінація ставок;

10. За способом погашення кредита:

з рівномірним погашенням;

з нерівномірним погашенням;

з одночасним погашенням;

з ауїтентним погашенням (відсотки погашаються разом з основним боргом);

1.2.4 Валюто-обмінні операції та операції з банківськими металами

Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб'єктам цього ринку (далі - суб'єкти ринку), до яких належать [20]:

Національний банк України;

уповноважені банки (комерційні банки, що отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями);

уповноважені фінансові установи (що отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями).

Згідно “Правилам торгівлі іноземною валютою" [20]:

2. Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються суб'єктами ринку на міжнародних валютних ринках та/або на міжбанківському валютному ринку України.

4. Уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) мають право за згодою клієнта здійснювати вільний або обов'язковий продаж іноземної валюти (якщо на міжбанківському валютному ринку України попиту на цю валюту немає або він обмежений) шляхом купівлі за цю іноземну валюту іншої іноземної валюти на міжнародному валютному ринку з дотриманням обмежень, визначених цими Правилами, з подальшим продажем останньої за гривні на міжбанківському валютному ринку України.

5. Операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) мають право здійснювати лише на умовах "тод" (поставка валюти відбувається сьогодні), "том" (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або "спот" (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди).

6. Валютні операції з іноземними валютами I групи Класифікатора на умовах "форвард" дозволяється здійснювати лише для хеджування ризиків зміни курсів іноземних валют щодо інших іноземних валют, що виникають під час виконання клієнтами-резидентами, які є суб'єктами господарської діяльності, зовнішньоекономічних договорів у разі дотримання таких обов'язкових умов:

угоди на умовах "форвард" уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) укладають за дорученням та за рахунок коштів вищезазначених клієнтів і лише з банківськими установами;

валюти угоди є іноземними валютами I групи Класифікатора.

Проведення операцій з іншими деривативами, базовим активом яких є іноземна валюта I групи Класифікатора (ф'ючерс, опціон тощо), не дозволяється.

7. Уповноваженим банкам (уповноваженим фінансовим установам) забороняється здійснення безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти I групи Класифікатора за іноземну валюту інших груп Класифікатора, за винятком купівлі іноземної валюти I групи Класифікатора за іноземну валюту інших груп Класифікатора на міжнародних валютних ринках.

8. Укладення і підтвердження угод з купівлі-продажу іноземних валют за гривні між уповноваженими банками (уповноваженими фінансовими установами) проводиться виключно під час проведення Торговельної сесії, яка являє собою визначений проміжок часу, що встановлюється та змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України. Проведення операцій з купівлі-продажу іноземних валют за гривні між уповноваженими банками (уповноваженими фінансовими установами) поза межами Торговельної сесії забороняється, крім випадків, передбачених цими Правилами. Національний банк України має право змінити режим Торговельної сесії, попередивши про це уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) не пізніше ніж за два робочих дні до часу зміни.

9. Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи:

договір з нерезидентом, оформлений відповідно до вимог чинного законодавства України, або інший документ, який згідно з чинним законодавством України має силу договору;

вантажна митна декларація (за формою, встановленою відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 N 574, зі змінами), якщо товар ввезений на територію України (вантажні митні декларації, за якими здійснене митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов'язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для купівлі іноземної валюти);

акт (здавання-приймання тощо) або інший документ, який свідчить про надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності;

Характеристики

Список файлов ВКР