107347 (684115), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

-путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку дітей;

-товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнародних організацій в Україні;

-товарів, робіт, послуг (за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів. На цих підприємствах інвалі­ди повинні становити не менше 50% загальної кількості працюючих, а фонд оплати їхньої праці - не менше 40% суми загальних витрат на оплату праці.

2. Операції з надання послуг:

-перевезення пасажирів міським і приміським пасажирським транспортом, автомобільним транспортом у межах районів (за умо­ви, що тарифи на такі перевезення регулюються законодавче);

-ремонт шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охорони здоров'я;

-обробка землі сільськогосподарськими виробниками багатодітним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкільним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сільській місцевості;

-послуги освіти, які надаються установами освіти, що мають відповідний дозвіл;

-послуги з виховання і навчання дітей у дитячих музичні школах, художніх школах, школах мистецтв;

-послуги, що надаються установами охорони здоров'я, які ма­ють спеціальний дозвіл на надання таких послуг;

-доставка пенсій і грошової допомоги населенню.

3. Операції з виконання робіт:

-будівництво за рахунок коштів інвесторів житла для військо­вослужбовців, ветеранів війни, членів сімей військовослужбовців, що загинули, виконуючи службові обов'язки;

-будівництво житла, що здійснюється за рахунок коштів фізичних осіб за умови передачі його у власність тим самим фізичним особам.

4.Операції з передачі:

-земельних ділянок, що знаходяться під об‘єктами нерухомості або незабудованої землі;

-безкоштовної передачі рухомого складу однією залізницею або підприємством залізничного транспорту іншим залізницям або підприємствам залізничного транспорту загального користування державної форми власності.

5.Операції завезення на митну територію України продуктів морського промислу, виловлених суднами України.

Згідно із Законом “Про податок на додану вартість” застосову­ються дві ставки оподаткування: 20% і нульова. Нульова ставка оподаткування ПДВ застосовується до таких операцій:

-продаж товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України;

-продаж робіт (послуг), призначених для використання і спо­живання за межами митної території України;

-продаж товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної тор­гівлі, що розміщені на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах);

-надання транспортних послуг з перевезення пасажирів і ван­тажів за межами митного кордону України;

-продаж вугілля та продуктів його збагачення, вугільних і торф'яних брикетів, електроенергії.

Не дозволяється застосування нульової ставки ПДВ до операцій, що зв'язані з вивезенням (експортом) товарів (робіт, послуг), у тих випадках, коли ці операції звільнені від оподаткування на митній території України.

На операції, вивільнені від оподаткування, виписується окрема накладна.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, з яких оригінал передається покупцю, копія залишається у продав­ця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. ЇЇ може виписувати тільки особа, зареєстрована як платник податку.

Датою виникнення податкових зобов'язань при продажу товарів, виконанні робіт, наданні послуг вважається дата, що припадає на податковий період, у якому здійснилася будь-яка з подій, що відбулася раніше. Це дата зарахування коштів від покупця (замовника) на рахунок платника податку в банку чи дата відвантаження товару, оформлення документа, що засвідчує виконання робіт (послуг) платником податку”

У механізмі обчислення податку на додану вартість задіяний податковий кредит.

У податковий кредит включаються тільки суми сплачено­го податку, підтверджені податковими накладними і митни­ми деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прий­мання робіт (послуг) чи банківським документом, що підтвер­джує перерахування коштів в оплату їх вартості.

Терміни сплати ПДВ встановлюються залежно від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік. При обсязі операцій з продажу товарів (робіт, послуг), що перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у податковий період, строк сплати становить 1 календарний місяць, при обсязі операцій менше вказаної суми - за вибором платника податку - місячний чи квартальний. Конкретний термін встановлюється податковим органом за заявою платника податку, що подана за місяць до початку календарного року. Протягом календарного року доз­воляється заміна квартального податкового періоду на місяч­ний, починаючи з будь-якого кварталу поточного року. Зво­ротні зміни в одному календарному році не дозволяються.

Облік платників податку шляхом ведення реєстру здійсню­ється центральним податковим органом України.

Платники податку шляхом подання реєстраційної заяви зобов'язані зареєструватися у податковому органі за місцем їх знаходження.

Суб'єкт підприємницької діяльності за власним бажанням може бути зареєстрований як платник до досягнення рівня операцій у 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян. При реєстрації платнику податку присвоюється інди­відуальний податковий номер і видається свідоцтво про ре­єстрацію.

Порушення терміну реєстрації тягне за собою відпові­дальність у формі штрафу, розмір якого становить 20 неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян. Якщо після закін­чення граничного терміну реєстрації особа здійснювала опе­рації з продажу товарів (робіт, послуг) без стягнення подат­ку на додану вартість, штраф відповідає розмірові нарахова­ного податку на весь обсяг такого продажу, але становить не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Крім того, особа позбавляється права включати у податко­вий кредит суми сплаченого податку на додану вартість при придбанні товарів. У разі продажу товарів за готівку чи за допомогою кредитних дебетових карток, до суб'єкта засто­совуються додаткові фінансові санкції, що встановлені за­конодавством за порушення правил здійснення та обліку результатів продажу за готівку.

Податок на додану вартість зараховується у державний бюджет і використовується у порядку черговості:

1. На бюджетне відшкодування податку на додану вартість;

2. На формування бюджетних сум, як субвенції місцевим бюджетам.

Акцизний збір.

Акцизний збір — це непрямий податок на високорента­бельні і монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (продукцію)¹.

Перелік підакцизних товарів і ставки встановлюються Вер­ховною Радою України. До підакцизних товарів відносять­ся: алкогольні напої, тютюнові вироби, шоколад і шоколадні вироби, ікра осетрових і лососевих риб, відеотехніка і теле­візори кольорового зображення, легкові, пасажирські та ван­тажепасажирські автомобілі, хутряні і шкіряні вироби, ки­лими і килимові вироби машинного виробництва та ін.

Стягнення акцизного збору проводиться на підставі Декре­ту Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року “Про акцизний збір” і Закону України від 15 вересня 1995 року “Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби”, а та­кож Закону України від 16 лютого 1995 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на спирт етиловий і алкогольні напої” зі змінами від 12 червня 1997 року і від 12 лютого 1998 ро­ку; Закону України від 24 травня 1996 року “Про ставки ак­цизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби і шини для них”; Закону України від 11 липня 1996 року “Про ставки акцизного збору і ввізне мито на деякі товари (продук­цію)”; Положення “Про виробництво, зберігання і продаж ма­рок акцизного збору”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 1996 року і Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 1997 року М9 666 “Про заходи щодо введення марок акцизного збору на алко­гольні напої вітчизняного виробництва”.

Суб‘єктами податку є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), виробники підакцизних товарів, а також суб'єкти підприємницької діяльності, що імпорту­ють підакцизні товари (продукцію); громадяни України, іно­земні громадяни, особи без громадянства, які ввозять пред­мети (товари) на митну територію України згідно з чинним законодавством.

Об'єктом оподаткування є:

а) обороти з реалізації підакцизних товарів вітчизняного виробництва шляхом Їх продажу, бартерних операцій, бе­зоплатної передачі товарів чи з частковою їх оплатою;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім п."а"), а також для своїх робітників (за винятком алкогольних на­поїв і тютюнових виробів відповідно до Закону від 15 верес­ня 1995 р.);

в) вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виго­товлених українськими виробниками на давальницькій ос­нові;

г) митна вартість імпортних товарів (продукції), що вво­зяться на митну територію України і придбані за іноземну валюту, з врахуванням мита і митних зборів;

д) предмети (товари), що ввозяться (пересилаються) на митну територію України громадянами України, інозем­ними громадянами і особами без громадянства вартістю понад 200 Євро, а у разі ввозу одиничного неподільного предмета - вартістю, що не перевищує 300 Євро (Поста­нова Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1996 р. №1010 “Про удосконалення порядку ввозу (пересилання) громадянами предметів (товарів) в Україну”).

Ставки акцизного збору єдині по всій території України. Вони встановлені:

а) у відсотковому відношенні до обороту реалізації, об­міну, передачі товарів (продукції);

б) у твердих сумах з одиниці реалізованого товару.

З метою повноти охоплення джерел оподаткування підак­цизних товарів Указом Президента України від 12 липня 1995 р. №609 “Про марки акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби” введено обов'язкове маркування цих товарів шляхом позначення марками акцизного збо­ру пляшок і пачок у порядку, передбаченому Правилами виготовлення, збереження і продажу марок акцизного збору.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, яким мар­куються алкогольні напої і тютюнові вироби, наявність яко­го підтверджує оплату акцизною збору чи належне оформ­лення векселя.

Терміни сплати встановлені залежно від суб'єктів і суми акцизного збору. Так, підприємства-виробники, що реалі­зують алкогольні напої, акцизний збір сплачують на третій робочий день після здійснення обороту по реалізації; підпри­ємства-виробники, що реалізують тютюнові вироби, - що­місячно, до 16 числа наступного за звітним місяця, виходя­чи з фактичного обсягу реалізації тютюнових виробів за ми­нулий місяць; власники (замовники) алкогольних напоїв і тютюнових виробів, виготовлених у межах України з даваль­ницької сировини, - не пізніше дня отримання готової про­дукції.

Усі інші підприємства (крім вищезазначених), у яких середньомісячні суми акцизного збору за минулий рік становили 50 тис. гривень, сплачують його подекадне 15, 25 числа поточного місяця і 5 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного оподатковуваного оборо­ту за відповідну декаду. Підприємства, у яких середньо­місячні суми акцизного збору за минулий рік становили до 50 тис. гривень включно, а також суб'єкти підприєм­ницької діяльності без створення юридичної особи, що постійно проживають на території України, - щомісяч­но, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця по фактичному оподатковуваному обороту за минулий місяць.

Суми акцизного збору з товарів, що виробляються в Ук­раїні, розподіляються між державним бюджетом і місцеви­ми бюджетами за місцем виробництва товару у співвідно­шенні, яке щорічно визначається при затвердженні держав­ного бюджету. Акцизний збір з товарів, що ввозяться на те­риторію України, повністю надходить до державного бюд­жету України.

Мито.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів і транс­портних засобів, які переміщуються через митний кордон країни. Це, переміщення може бути зв'язане з ввезенням, вивезенням або перевезенням транзитом товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну і регулювальну функції. Регулювальна функція спрямована на формування раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника (мито на імпорт); заохочення або обмеження експорту (мито на експорт). Міжнародна практика свідчить, що найбільш поширеним є мито на імпорт.

Мито стягується на основі Митного кодексу України і Закону України "Про єдиний митний тариф" від 5 лютого 1992р.

Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари чи інші предмети, що ввозяться на митну територію України чи вивозяться за її межі.

Платниками мита є фізичні та юридичні особи. Сплата податку здійснюється під час перетину митного кордону. У кінцевому підсумку реальними платниками мита на імпорт (ввізне мито) є спожи­вачі товарів, що імпортуються. Однак під час перетину митного ко­рдону мито сплачує суб'єкт господарювання.

На фінансову діяльність імпортерів-суб'єктів господарюван­ня будуть справляти вплив: визначення об'єкта оподаткування, роз­мір ставок податку, податкові пільги, терміни сплати ввізного мита.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товару, що перемішу­ється через митний кордон.

Сплачують ввізне мито також громадяни України, іноземні громадяни і осо­би без громадянства за предмети вартістю, що перевищує 200 Євро, і за одиничний неподільний предмет вартістю понад 300 Євро (Постанова Кабінету Міністрів України “Про удосконалення порядку ввозу (пересилання) грома­дянами предметів (товарів) в Україну” від 27 серпня 1996 р. № 1010).

Для визначення митної вартості товару, що імпортується, вартість товару у валюті, яка визначена укладеним контрактом, перераховується в національну валюту України за кур­сом Національного банку на день подання митної декларації.

Законом визначені 3 види ставок мита:

Характеристики

Список файлов реферата