2 (682683), страница 11

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 11)

У складі нематеріальних активів відображаються придбані підприємством, установою права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності та інші аналогічні майнові права. Нематеріальні активи відображаються у балансі в сумі витрат на придбання і доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання відповідно до запланованої мети.

Вартість нематеріальних активів погашається віднесенням на витрати виробництва та обігу відрахувань за нормами, визначеними виходячи з встановленого терміну їх використання. Якщо неможливо визначити термін корисного використання нематеріальних активів, норми зносу встановлюються з розрахунку на десять років /але не більше терміну діяльності підприємства/. Знос нематеріальних активів враховується і відображається у звітності окремо.

Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара, що використовується для пакування і транспортування продукції /товарів/, інші матеріальні ресурси відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю. Давальницька сировина відображається за балансом за цінами, вказаними у договорі.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається виходячи з витрат на їх придбання, включаючи сплату процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів, націнки /надбавки/, комісійні винагороди, сплачені постачальницьким і зовнішньоекономічним організаціям, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.

Готова продукція відображається у звітності за фактичною виробничою собівартістю, що складається з витрат, пов'язаних з використанням основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів, та інших витрат на виробництво продукції.

Підприємство /за винятком спільних підприємств з іноземними інвестиціями /подає квартальну і річну бухгалтерську звітність:

органам, у сфері управління яких перебуває підприємство; учасникам, засновникам - відповідно до установчих документів;

державній податковій інспекції;

Мінфін може визначати інші державні органи, яким подається бухгалтерська звітність.

Припинення діяльності підприємств.

Припинення діяльності підприємства являє собою одне з юридичних понять господарського права. Це специфічна правова робота. В зміст поняття «припинення» входять юридичні підстави («умови»), акти та процесуально-правові дії щодо припинення діяльності підприємства як суб'єкта права. Ці підстави, акти та дії передбачені законодавством про підприємства. Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх видів визначені Законом «Про підприєм­ництво» (ст. 11).

Діяльність підприємця припиняється: з власної ініціативи підприємця; на підставі рішення суду у випадках, передбачених законодавством України; у разі закінчення строку дії ліцензії; на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Загальний процесуальний (процедурний) порядок і форми припинення регулює Закон «Про підприєм­ства в Україні» (ст. 34-36). У разі банкрутства підприємства правовідносини припинення регулюються Законом Украї­ни від 14 травня 1992 р. «Про банкрутство» (Відомості Верхов­ної Ради України.—1992.—№31.—Ст. 440), який теж поши­рюється на підприємства всіх видів.

Особливі підстави і форми припинення підприємств ок­ремих видів встановлені також законами про ці підприєм­ства та іншими нормативними актами (зокрема, про корпо-ратизацію, приватизацію та ін.).

Юридичні підстави. Діяльність підприємств припиняє його власник (вищий орган підприємства, уповноважений орган). Припинення за юридичними підставами, як за­значалось вище, може бути двох видів: добровільним і при­мусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприєм­ства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути: зміна профілю діяльності, конкуренція, зато­варення тощо.

До передбачених законом чи установчим договором об­ставин відносяться: а) закінчення строку, на який створю­валося підприємство; б) досягнення мети, поставленої зас­новниками під час створення підприємства (ст. 19 Закону «Про господарські товариства»). Установчі документи підприємств можуть включати й інші підстави даного виду. Рішення про припинення підприємства з цих підстав прий­має його вищий орган. Підприємці зобов'язані припиняти свою діяльність також у разі закінчення строку ліцензій (ст. 11 Закону «Про підприємництво»).

Види юридичних підстав примусового припинення підприєм­ства визначені в законодавстві про підприємства у вигляді примірного переліку (ст. 34 Закону «Про підприємства в Україні», ст. 19 Закону «Про господарські товариства»).

Примусово підприємства припиняються, по-перше, на підставі рішень суду (арбітражного суду) про визнання не­дійсними установчих документів підприємства (не­відповідність їх чинному законодавству) та акту (рішення засновника) про створення підприємства. По-друге, підприє­мство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законо­давства. По-третє, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) у разі несвоєчасного по­відомлення ним про зміну свого місцезнаходження (при зміні місцезнаходження підприємство повинно в семиденний термін повідомити про це реєструючий орган). По-четвер­те, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішен­ня арбітражного суду про визнання його банкрутом. Поря­док такого припинення визначає Закон «Про банкрутство».

Закон передбачає дві правові форми припинення підприєм­ства: ліквідацію і реорганізацію (ст. 34 Закону «Про підприєм­ства в Україні»). У випадку ліквідації підприємство припи­няється як суб'єкт права без правонаступництва. Реоргані­зація передбачає виникнення на основі діючого підприєм­ства одного або більше нових підприємств як суб'єктів пра­ва. У разі реорганізації підприємства усі його права та обо­в'язки переходять до правонаступника (правонаступників). Законодавство визначає п'ять правових способів реоргані­зації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділ та пе­ретворення. З юридичної точки зори ці способи розрізня­ються залежно від того, до якого суб'єкта права переходять всі майнові права та обов'язки підприємства, що реєстру­ються.

Злиття двох і більше підприємств в одне означає перехід прав і обов'язків кожного з них до підприємства, що виник­ло внаслідок правового акту злиття. У цьому випадку вини­кає нове підприємство.

Приєднання одного підприємства до іншого означає, що до нього переходять права і обов'язки приєднаного підприєм­ства. Нове підприємство внаслідок такої реорганізації не виникає.

Поділ підприємства є створенням на базі одного існуючого підприємства двох і більше підприємств як суб'єктів права. Це поділ усього майна підприємства. Даний спосіб реорга­нізації передбачає затвердження власником (уповноваженим ним органом) роздільного акту (балансу). Згідно з цим актом частина майна та відповідні права та обов'язки реорганізованого підприємства переходять до підприємств, створених внаслідок поділу.

Виділ передбачає, що з діючого підприємства виділяються один або більше структурних підрозділів, які створюються як самостійні підприємства. Поділу всього майна підприєм­ства цей спосіб реорганізації не передбачає. Згідно з розді­льним актом (балансом) до них переходять частини майна та відповідні права і обов'язки реорганізованого підприєм­ства.

Перетворення підприємства як спосіб реорганізації озна­чає перетворення однієї форми власності в іншу (наприк­лад, державної в колективну) і, відповідно, зміну організа­ційно-правової форми підприємства. Даний спосіб реоргані­зації масово застосовується в процесах корпоратизації і при­ватизації майна державних підприємств. При перетворенні до підприємства, яке щойно виникло, переходять права і обов'язки колишнього підприємства.

Ліквідація і реорганізація підприємства тягне за собою виключення його з державного реєстру підприємства України. З дати виключення підприємство вважається реоргані­зованим чи ліквідованим.

Статусу суб'єкта права і юридичної особи підприємство позбавляється після здійснення щодо нього заходів, які є ліквідаційним процесом, врегульованим законом. Зокрема, це такі заходи:

1. Ліквідація підприємства ліквідаційною комісією, що призначається органом (особою), який прийняв рішення про ліквідацію. Цей орган (особа) може покласти обов'язок щодо ліквідації підприємства на його органи управління.

2. Встановлення порядку і строків ліквідації. Їх встановлює орган, що прийняв рішення про ліквідацію (власник, уповноважений орган, суд, арбітражний суд). Встановлюється також строк для задоволення претензій кредиторів. Він не може бути менше двох місяців з моменту оголошення про ліквідацію.

3. Виконання ліквідаційною комісією своїх обов'язків: по­відомлення про ліквідацію підприємства в пресі (за місцем знаходження), про порядок і строки ліквідації; вжиття не­обхідних заходів для стягнення дебіторської заборгованості підприємства, виявлення його кредиторів та претензій ос­танніх. Кредитори та інші юридичні та фізичні особи, що мають угоди з підприємством, повідомляються про ліквіда­цію письмово.

4. Здійснення ліквідаційною комісією згідно з встановле­ним законом порядком: інвентаризації і оцінки майна органі­зації, реалізації майна, розрахунків з кредиторами і членами трудового колективу, складання ліквідаційного балансу і подання його органу, який призначив ліквідаційну комісію, або власнику.

Майнові претензії кредиторів до ліквідовуваного підприєм­ства задовольняються з його майна. При цьому законода­вець припускає, що відповідного майна для задоволення претензій всіх кредиторів може не вистачити (презумпція недостатності майна). Тому в законодавстві про ліквідацію підприємств діє загальне правило щодо черговості задово­лення боргів ліквідовуваним підприємством-боржником.

Залежно від підстав ліквідації підприємства встановлено два види черговості. Якщо підприємство ліквідується у зви­чайному порядку, діє черговість, встановлена статтею 36 Закону «Про підприємства в Україні». Вона має бути конк­ретизована статутом.

Якщо підприємство оголошене банкрутом, діє черговість, визначена статтею 21 Закону «Про банкрутство». Звичайна черговість — це першочергові та інші борги підприємства-боржника. Першочерговими є борги:

— перед бюджетом;

— витрати на відновлення природного середовища, якому завдано шкоди ліквідованим підприємством;

— розрахунки з оплати згідно з трудовими договорами (кон­трактами) ліквідованого підприємства;

— вимоги кредиторів, забезпечені заставою. Черговість задоволення інших боргів має бути встановле­на у статуті (установчому договорі). Вона повинна визнача­тися згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 36 Закону «Про підприємства в Ук­раїні», а саме:

— друга черга — за вимогами органів державного соціаль­ного страхування і соціального забезпечення. В межах цієї черги здійснюється капіталізація платежів, належних з підприємства у зв'язку з заподіянням каліцтва, іншого уш­кодження здоров'я громадянина або в зв'язку з його смер­тю;

— третя черга — своєчасно виявлені і заявлені вимоги кре­диторів, не забезпечені заставою;

— четверта черга — повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства і виплати по акціях трудового колективу;

— п'ята черга — претензії, виявлені і заявлені після закін­чення строку, встановленого для їх заявлення, а також будь-які інші вимоги.

Суть черговості полягає в тому, що вимоги кожної наступ­ної черги виконуються після повного задоволення вимог попередньої черги. Якщо в межах однієї черги майна для повного погашення боргів не вистачає, воно розподіляється між кредиторами пропорційно заявленим ними і визначе­ним ліквідаційною комісією сумам.

При ліквідації підприємства застосовується категорія так званих «погашених» претензій (ч. З ст. 36 Закону «Про підприємства в Україні»). Погашеними згідно з законом визнаються претензії: а) не задоволені за браком майна; б) не визнані ліквідаційною комісією. Останні можуть бути оскаржені до суду або арбітражного суду кредиторами. По­зови про задоволення їх вимог мають бути подані кредито­рами протягом місяця від дня одержання повідомлення про повне або часткове невизнання претензій. Майно, що зали­шається після погашення боргів підприємства, використо­вується згідно з рішенням власника майна.

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражу. Реорганізація підприємства, яка може викликати екологічні, демографічні та інші негативні наслідки, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

Підприємство ліквідується також у випадках:

• визнання його банкрутом;

• якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законодавством і в передбачений рішенням строк не забезпечено додержання цих умов або не змінено вид діяльності;

• якщо рішенням суду будуть визнанні недійсними установчі документи і рішення про створення підприємства;

• на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

При реорганізації і ліквідації підприємства звільнюваним працівникам гарантується додержання їх прав та інтересів відповідно до трудового законодавства України.

Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття.

При приєднанні одного підприємства до іншого останньому переходять усі майнові права та обов'язки приєднаного підприємства.

У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки

Характеристики

Список файлов реферата