95056 (682463), страница 4

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 4)

В переглянутій мною літературі більше даних міститься про зміни, що спостерігаються під впливом іонізуючого випромінювання в щитовидній залозі. Це, мабуть, пов’язано з тим, що щитовидна залоза розміщена на передній поверхні шиї, відразу ж під шкірою, потрапляє у зону опромінення. Крім того, щитовидна залоза активно захоплює йод, який потрапляє в організм, як звичайний, так і радіоактивний. Для того, щоб зрозуміти, як діє радіоактивний йод на щитовидну залозу, розглянемо її будову і функції.

Будова щитовидної залози

Щитовидна залоза (glandula tryreoidea) – найбільший ендокринний орган дорослої людини. Вона складається з 3 основних частин – двох бокових долей і з’єднуючого їх перешийка.

Закладається щитовидна залоза за час 3 тижня внутрішньоутробного розвитку життя.

Щитовидна залоза виробляє гормони, необхідні для нормальної життєдіяльності організму. Збільшення або пониження функції щитовидної залози призводить до хвороб, які, прогресуючи, призводять до смерті. Гормони щитовидної залози – тироксин і трийодтиронін містять відповідно 4 і 3 атоми йоду. Тому щитовидна залоза є основним постачальником йоду в організмі і відіграє важливу роль в обміні йоду.

Йод, що потрапить в організм людини більш чим на 90% поглинається щитовидною залозою. Функціональний стан щитовидної залози характеризується її здатністю вилучати йод із крові, синтезувати з нього тифоїдні гормони і виділяти їх в кров. Йод є важливим компонентом в структурі гормонів щитовидної залози.

Щитовидна залоза володіє здатністю створювати „запаси” йоду для свого функціонування, котрих вистачає на 4-10 тижнів без доступу йоду із зовнішнього середовища.

До хвороб щитовидної залози відносять :

1) тиреотоксикоз, в основі якого лежить підвищення функціональної активності щитовидної залози. Найчастіше причинами є інфекції та психічні травми.

2) гіпотиреоз – зниження функціонування щитовидної залози. Хвороба виникає у зв’язку з ураженням самої щитовидної залози або внаслідок захворювання нервової системи.

3) ендемічний зоб – збільшення щитовидної залози спричинене йодною недостатністю. Ендемічний зоб поширений майже в усіх країнах світу. На нього хворіють ~ 200 млн. чоловік. Це Західна Україна, Білорусія, Кавказ, Киргизія, Узбекистан, Алтай, Далекий Схід.

4) тиреоїд та пухлини – захворювання щитовидної залози, що дає мало зовнішніх проявів. Спільним для них є те, що на збільшення щитовидної залози довгий час ніхто не звертає уваги, тому що людина не відчуває ніяких неприємних відчуттів. Лише при значному збільшенні щитовидної залози можуть з’являтися скарги на відчуття задухи в області шиї, кашель, інколи легку болісність при прощупуванні.

Збільшеними можуть бути як вся щитовидна залоза рівномірно (дифузний зоб), так і окремі її ділянки (вузловий зоб). Вузли можуть спостерігатись і при збільшенні всієї залози (змішаний зоб). Виявити захворювання на ранніх стадіях можна в тому випадку, якщо регулярно проходити огляд у лікаря ендокринолога.

Доброякісна пухлина щитовидної залози або зоб визначається при прощупуванні (пальпації). Цим методом визначають розміри щитовидної залози, оцінюють її збільшення та наявність вузлів. У 1994 році була створена для лікарів всіх спеціальностей класифікація:

Степінь 0 – Зобу немає

Степінь 1 – Розміри доле й щитовидної залози більші дистальної фаланги проводиться пальпація досліджування пацієнта;

Степінь 2 – Зоб пальпується, але не видно на око;

Степінь 3 – Зоб пальпується і видно на око

Злоякісні пухлини також прощупуються, але для того, щоб їх відрізнити від доброякісних необхідно проводити ще й ультразвукове обстеження. При тиреоїдіті і дифузному зобі назначають медикаментозне лікування, при злоякісних пухлинах і вузловому зобі – необхідна операція.

Виникає питання, наскільки неминуче ураження щитовидної залози при дії радіоактивних речовин, як швидко воно може виникнути, і хто належить до груп ризику. Все це залежить перш за все від сили радіаційної дії. Вважають, що чим вища доза радіонуклідів йоду, поглинених щитовидною залозою, тим раніше виникнуть її захворювання. Також слід враховувати, що щитовидна залоза у дітей отримує більш виражене добове навантаження, ніж у дорослих. Це пов’язане не тільки з більшою активністю щитовидної залози у дітей, але й з більшими відносно маси тіла розмірами і більшим споживанням молока, що забруднене радіонуклідами найбільше з усіх харчових продуктів.

Як відомо, при аварії на ЧАЕС значну частину викидів склав радіоактивний йод. Це стало причиною збільшеної уваги лікарів до стану щитовидної залози у дітей із зон, де було забруднене цим нуклідом, внаслідок чого він потрапляв в організм при диханні, з продуктами харчування. Дослідження рівня гормонів щитовидної залози було проведено ~ у 50 тис. людей і показало, що в перші місяці у досліджуваних спостерігалась підвищена доза тиреоїдних гормонів як реакція на проникнення в щитовидну залозу радіоактивного йоду. Виявилось, що згодом організм впорався з цим відхиленням: перевів гормони в неактивну форму. В подальших спостереженнях спостерігалось нормалізація рівня гормонів вже через рік після аварії.

Однак, це, на мою думку, не є заспокійливий фактор. Адже не виключена можливість віддалених наслідків: хронічний тиреоїдит, пухлини щитовидної залози, тому що ці захворювання навіть при малих навантаженнях на щитовидну залозу можуть розвиватися через 3-10 і більше років після аварії. Так, наприклад, у людей, що піддались опроміненню в Японії і на Маршаллових островах, пухлини щитовидної залози були виявлені через 20-30 років. Висновок напрошується сам: аварія на ЧАЕС відбулася у 1986 році, а сьогодні вже 2005 рік, то ж за прогнозами саме ми і наші нащадки будуть „відповідати” власним здоров’ям за катастрофу на ЧАЕС та постійні газові та аерозольні викиди, радіоактивний йод з АЕС, що нас оточують.

Аналіз стану здоров’я учнівської молоді на прикладі захворювання щитовидної залози

В результаті аналізу літературних джерел я дійшла висновку, що вміст радіоактивних елементів на Землі не є постійним і залежить від місцевості, де проживає людина, від природного радіаційного фону місцевості, від близькості розташування АЕС біля населених пунктів. Наша місцевість, а саме с.Крупець, знаходиться в 30-км зоні ХАЕС, тому кількість радіоактивних елементів, з якого боку не дивитись, періодично збільшується як в атмосфері, так і в інших оболонках Землі. Одні вчені, енергетики і політичні діячі відстоюють тезу про те, що без атомної енергетики людство не може обійтися ; противники АЕС (а їх кількість зросла після аварії на ЧАЕС та розсекречування матеріалів пов’язаних з діяльністю колишнього Мінатоменерго) стверджують, що цей метод одержання енергії повинен бути якомога швидше з огляду на ту шкоду й потенціальну смертельну небезпеку для біосфери, яку він несе.

Так як Крупець розташований поблизу м.Нетішина, де побудована ХАЕС, частина батьків учнів нашого класу працюють саме там. А радіація має таку особливість: все, що стикається з радіоактивним матеріалом саме стає радіоактивним. Крім обладнання на АЕС радіоактивним стає і одяг обслуговуючого персоналу, який потрібно через певний період захоронити на багато років. Але надійних методів зберігання радіоактивних відходів немає. Тому і наші батьки приносять у домівки „радіацію” зі своїми речами, що, звичайно відображається на стані здоров’я дітей, як найбільш чутливої ланки. Кожен з нас чув таке поняття як ендемічний зоб. До зон йододефіциту в Україні відносять такі області як Чернівецька, Львівська, Волинська, Закарпатська, Тернопільська, Рівненська останні з яких є сусідніми з нашою областю. Тому сміливо можна стверджувати, що і в Хмельницькій обл., як частини Полісся, спостерігається йодна недостатність, де кількість природного йоду зменшена. Спектр ЙДЗ у дітей різного віку надзвичайно широкий. У дітей і підлітків дефіцит йоду спричиняє затримку фізичного розвитку, погіршення інтелектуальних здібностей, складності при навчанні в школі, юнацький гіпотиреоз, високу захворюваність і схильність до хронічних захворювань, у дівчат-підлітків – порушення в становленні репродуктивної системи.

Частота і вираженість проявів дефіциту йоду залежить від ступеня важкості, який в різних країнах і навіть окремих регіонах країни може коливатись від незначного до важкого, коли гіпотиреоз розвивається у 7,5 – 13,3% немовлят, а кретинізм – у 0,3 – 13%.

Крім прямого дефіциту йоду існують різноманітні фактори, що спричиняють його відносну недостатність, навіть при його адекватному надходженні в організм людини. Збільшують дефіцит йоду надлишок таких мікроелементів, як кальцій, магній, цинк (зв’язуються з йодом), фтор, хлор, бром (витісняють йод), марганець.

Щитовидна залоза постійно, як губка, накопичує в собі природний йод для нормального функціонування, і в разі його нестачі нагромаджує радіоактивний, що зумовлює збільшення захворюваності від населення серед населення, а особливо дітей.

Через це у школах нашого району щороку восени проводиться поглиблений медичний огляд дітей і підлітків.

Я проводила дослідження стану здоров’я, а саме захворювання щитовидної залози, серед учнів, що навчаються у Крупецькому нвк, Кривинській ЗОШ, Улашанівському нвк. Всі досліджуванні навчальні заклади знаходяться поблизу ХАЕС і розташовані від неї на відстані:

Кривин - 4, Крупець - 11, Улашанівка - 12.

Медичне обстеження учнів у лікаря ендокринолога за останні 3 роки показало такі результати, які відображено у додатках №Г, Д, Ж.

Ці дані я відобразила у вигляді графіків, щоб простежити зміну захворюваності щитовидної залози у досліджуваних шкільних закладах. (Звертатись до додатку №З)

Висновок

Згідно аналізу літературних джерел на стан здоров’я населення природні джерела радіації, як такі, не впливають. Погіршення стану здоров’я сприяють штучні джерела радіації, норми яких у різні роки варіюють. Зокрема на стан здоров’я щитовидної залози на різних етапах онтогенезу людини впливають:

1. наявність достатньої кількості природного йоду в конкретній місцевості;

2. вплив шкідливих радіонуклідів йоду після аварії на ЧАЕС;

3. вплив радіонуклідів АЕС, що періодично потрапляють в атмосферу (зокрема у Славутському районі – викиди з ХАЕС).

На основі власних досліджень і спостережень я дійшла висновку, що у досліджуваних навчальних закладах щороку кількість дітей і підлітків, що мають хвороби щитовидної залози збільшується. Це, звичайно, насторожує, тому що велика кількість досліджень у різних країнах світу показала, що більше ніж ⅔ дітей, що мешкають у регіонах з вираженим, помірним і навіть легким дефіцитом йоду у н/с, мають відхилення по різним показникам інтелектуального розвитку. У таких дітей IQ на 10-15% нижче, ніж у їх однолітків, що мешкають у місцевостях з достатнім забезпеченням йодом. Крім того, якщо не проводити йодну профілактику, кожне наступне покоління має коефіцієнт IQ на 10-15 пунктів нижче, ніж попереднє. Це означає, що ~ на 20% стає більше дітей, яким важко навчатися в школі, освоювати нові знання і навики. А це відповідно відбивається на рівні і економічного, і політичного розвитку країн і приводить до наукового і технічного відставання цілих націй.

На Україні вперше була визначена йодна недостатність у різних регіонах у 50-х роках хх ст. У зв’язку з цим проводилась профілактика, яка заключалась у споживанні хворими антиструміну. З 80-х років хх ст., увага до даного питання дещо послабилась, тому і на сьогодні ми маємо зростання кількості захворювань щитовидної залози серед дітей і дорослих.

Проте у світі проблема захворюваності щитовидної залози не знімалась. Тому в Україні у вересні 2002 р. постановою кабінету міністрів в Україні №14/18 від 2002 р. було прийнято державну програму про профілактику йодної недостатності на 2002-2003 роки.

З цього ж 2002 р. по всій Україні працює міжгалузева комплексна програма „Здоров’я нації”, де першим пунктом є проведення профілактики йодної недостатності у населення.

У 2004 р. було прийнято наказ МОЗ України №219-32 від 27.04.2004 р. „Про затвердження плану обстеження репрезентативних груп населення в рамках системи біологічного моніторингу на 2004-2005 р.р.”. У зв’язку з цим у квітні 2005 року у Хмельницькій області рівень йодурії (виділення йоду з сечею) визначали церій – арсенітним методом. Результати лабораторного дослідження йодурії свідчать про недостатній рівень забезпечення йодом різних верств населення в обстежених районах. До районів обстеження був включений і Славутський район. За результатами медичної йодурії м.Хмельницькому відповідає слабка ступінь йододефіциту, Новій Ушиці – слабка ступінь, Славута – середня ступінь.

У відповідності до вимог у Славутському районі проводяться заходи щодо профілактики йододефіцитних захворювань. Існує три основних види йодної профілактики:

1) Масова

2) Індивідуальна

Характеристики

Список файлов реферата