94379 (682031), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Науково обґрунтовані принципи профілактики й лікування ХННК у дітей з урахуванням механізмів його формування, клініко-морфологічної форми захворювання, стану кишкового тонусу, моторики, біоценозу й гемодинаміки товстої кишки.

Наукова новизна підтверджена 4 державними патентами на винахід (отримані у співавторстві): «Спосіб диференційної діагностики хронічного невиразкового коліту й синдрому подразненого кишечника у дітей» (Деклараційний патент на винахід №55946А UA, МПК А61В6/00 від 30.07.2002 р.), «Спосіб прогнозування розвитку хронічних захворювань кишечника у дітей» (Деклараційний патент на винахід №64457 UА, МПК А61В10/00 від 03.06.2003 р.), «Спосіб диференційної діагностики моторної функції товстої кишки у дітей» (Деклараційний патент на корисну модель №5099 UA, МПК А61В5/05 від 05.07.2004 р.), «Система обробки інформації в електрогастроентерографії» (Патент на винахід №77724 UA, МПК А61В5/04 від 15.01.2007 р.).

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені критерії та алгоритм прогнозу розвитку ХННК, що дозволяє з високою надійністю (>95%) формувати групу підвищеного ризику виникнення цієї хвороби, а також підвищити ефективність первинної профілактики у дітей цієї групи за рахунок нейтралізації суттєвих прогностичних чинників.

Створена та впроваджена в практичну охорону здоров'я сучасна клініко-морфологічна класифікація ХННК у дітей, яка дає можливість об'єктивно охарактеризувати різні аспекти перебігу захворювання та сформулювати повний клініко-морфологічний діагноз.

Розроблені й впроваджені в практичну охорону здоров'я критерії діагностики й диференційної діагностики запальних і функціональних захворювань товстої кишки у дітей, що дозволяє підвищити ефективність доклінічної діагностики ХННК у дітей.

Розроблені та впроваджені в практичну охорону здоров'я принципи диференційованої корекції ХННК у дітей з урахуванням ступеню виразності запальних змін слизової оболонки, характеру порушень моторики і тонусу товстої кишки, наявності порушень кишкового біоценозу, що дозволяє підвищити ефективність лікувальних заходів.

За матеріалами дослідження видані методичні рекомендації «Хронічний неспецифічний невиразковий коліт у дітей. Етіологія, патогенез, класифікація, клінічні прояви, діагностика, лікування, диспансеризація», затверджені Українським центром наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи МОЗ України та узгоджені Директором департаменту організації та розвитку допомоги населенню МОЗ України Р.О. Моісеєнко, Київ, 2007 р.

Результати досліджень впроваджено в роботу ряду дитячих лікувальних установ України: міського дитячого гастроентерологічного відділення на базі 19-ї дитячої клінічної лікарні м. Харкова, Київського міського дитячого гастроентерологічного центра на базі 9-ї дитячої лікарні Подільського району м. Києва, міських й обласний дитячих лікарень м. Суми, 1-ї дитячої міської лікарні ім. Б.Я. Рєзника та обласної клінічної дитячої лікарні м. Одеси, Чернівецької обласної дитячої клінічної лікарні. Результати досліджень, що стосуються питань етіології, патогенезу, класифікації, особливостей клінічного перебігу, діагностики, диференційної діагностики й принципів корекції ХННК у дітей використовуються при проведенні педагогічного процесу на кафедрі педіатричної гастроентерології й нутріціології ХМАПО.

Особистий внесок здобувача. Визначено напрямок, мета й завдання роботи. Організовано клініко-параклінічні дослідження дітей, що страждають на захворювання кишечника, в тому числі 281 хворого на ХННК й 58 хворих СПК. Автор безпосередньо брав участь у проведенні ендоскопічних, реоректографічних й електроміографічних досліджень. Здійснено аналіз результатів досліджень та проведена їх статистична обробка, що дало можливість розробити нову клініко-морфологічну класифікацію ХННК у дітей, запропонувати концепцію його патогенезу й обґрунтувати принципи корекції. Сформульовані всі положення, висновки і практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на Українській науково-практичній конференції «Сучасні досягнення в гастроентерології» (Харків, 2006), ХVI міській науково-практичній конференції лікарів-педіатрів «Сучасні методи діагностики та лікування у практику охорони здоров'я дітей» (Харків, 2007), 4 обласній науково-практичній конференції лікарів-педіатрів «Актуальні питання дитячої гастроентерології» (Харків, 2007), науково-практичній конференції «Дитяча гастроентерологія: можливості та перспективи» (Харків, 2007), на засіданні Харківського відділення асоціації педіатрів України (Харків, 2006 р.); оприлюднені й обговорені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Нейро-імунно-ендокринні аспекти екопатологічних станів у дітей: шляхи вирішення проблеми на сучасному етапі” (Запоріжжя, 2004), 9-й конференції “Актуальні проблеми абдомінальної патології у дітей” (Санкт-Петербург, 2002), V науково-практичній конференції дитячих гастроентерологів, нефрологів і педіатрів «Актуальні питання хронічних захворювань печінки та нирок у дітей» (Симеїз, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання теоретичної та практичної медицини» (Суми, 2002), Конгресі педіатрів України «Актуальні проблеми й напрямки розвитку педіатрії на сучасному етапі» (Київ, 2003), Х конгресі дитячих гастроентерологів Росії (Москва, 2003), IХ Російському гастроентерологічному тижні (Москва, 2003), ХI конгресі дитячих гастроентерологів Росії (Москва, 2004), II з’їзді педіатрів України (Київ, 2004), Х Російському гастроентерологічному тижні (Москва, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні питання медичної реабілітації дітей та підлітків» (Одеса, 2005), ХII конгресі дитячих гастроентерологів Росії «Актуальні проблеми абдомінальної патології у дітей» (Москва, 2005), Всеросійській нараді «Актуальні проблеми абдомінальної патології у дітей» (Москва, 2006), Українській республіканській науково-практичній конференції «Лікування та реабілітація в загальній практиці – сімейній медицині» (Одеса, 2007).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 60 робіт, у тому числі 5 монографій (у співавторстві); 32 роботи – у наукових журналах і виданнях, рекомендованих ВАК України (23 одноосібно), 23 у журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах наукових конференцій і з'їздів, у тому числі Конгресу педіатрів України, З'їзду педіатрів України, Конгресу дитячих гастроентерологів Росії.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 333 сторінках, складається із вступу, огляду літератури, 7 глав власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів, висновків, практичних рекомендацій, робота ілюстрована 32 таблицями й 18 малюнками (займають 31 сторінку). Перелік використаних джерел літератури включає 518 найменувань (займає 58 стор.), у тому числі 220 авторів латиницею.

Основний зміст роботи

Матеріали й методи дослідження. Для рішення поставлених завдань проведено клініко-параклінічні дослідження 281 дитини із ХННК й 58 дітей із СПК, що склали групу порівняння.

Основний метод дослідження – аналіз клініко-лабораторно-інструментальних спостережень. Всі діти пройшли ретельне клінічне обстеження, що дозволило встановити попередній діагноз і визначити стан хворої дитини. У роботі використані морфологічні дослідження (гістологічна оцінка фрагмента слизової оболонки товстої кишки), інструментальні дослідження (ректороманоскопія, іригографія, реоректографія, електроміографія, контактна рідиннокристалічна термографія), імунологічні дослідження (визначення рівня прозапальних цитокінів сироватки крові), бактеріологічні дослідження (оцінка стану кишкового біоценозу), лабораторні дослідження (мікроскопічне дослідження калу).

Дослідження виконані із дотриманням основних положень GCP (1996 р.); Конвенції Ради Європи про права людини та біомедицину (від 4 квітня 1997 р.); Хельсінкської декларації Світової медичної асоціації про етичні принципи проведення наукових медичних досліджень за участю людини 1964-2000 рр.

Спостереження проведено в період 2001-2007 р. на кафедрі педіатричної гастроентерології й нутріціології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України, клінічною базою якої являється 19-ї дитяча клінічна лікарня (головний лікар – Ковалевська С.О.).

Верифікація діагнозу ХННК проводилася за допомогою інструментальних досліджень – ректороманоскопії, іригографії й морфології (гістологічне дослідження біоптатів слизової оболонки сигмоподібної кишки). Усього в 281 хворого ХННК проведено 281 ректоскопічне дослідження, 128 іригографічних й 208 морфологічних досліджень.

Ректороманоскопічне дослідження відбувалося в ендоскопічному кабінеті базового стаціонару за допомогою дитячого ректоскопа РД-1; гістологічне – у патоморфологічній лабораторії кафедри патологічної анатомії ХМАПО МОЗ України (зав. – проф. Садчиков В.Д.); біопсія СО сигмоподібної кишки здійснювалася щипцями Брюнінга; іригографічне дослідження проводилося у рентгенологічному відділенні 19-ї дитячої клінічної лікарні при консультативній участі кафедри дитячої рентгенології ХМАПО МОЗ України (зав. – проф. Спузяк М.І.).

Верифікація діагнозу починалася з ректороманоскопічного дослідження, яке проводилося на 2-3 добу перебування в стаціонарі. Запальні зміни слизової оболонки прямої і сигмоподібної кишок різного ступеню виразності виявлені в 249 з 281 хворого, були відсутні запальні зміни у 32 дітей.

Ректороманоскопічне дослідження було доповнено морфологічним. Гістологічна оцінка препаратів в 201 з 208 дітей виявила наявність поверхневих або атрофічних змін слизової оболонки, у тому числі у 25 з 32 дітей з негативними результатами ректоскопічного дослідження.

Іригографічне дослідження, яке було проведене у 128 дітей, в 111 з них виявило зміни, властиві лівосторонньому спадному коліту.

Проведені інструментальні дослідження дозволили вірогідно верифікувати групу хворих із ХННК, куди ввійшли:

• 201 дитина з морфологічно доведеним діагнозом хронічного коліту;

• 80 дітей, у яких морфологічне дослідження не проводилося й верифікація ґрунтувалася на позитивних результатах ректоскопічного й, у деяких хворих, іригографічного досліджень. При цьому враховувався високий ступінь збігу результатів ректоскопічного й морфологічного досліджень: при позитивній ректоскопії у 172 хворих із 174 (98,9%).

Крім того, як група порівняння, була виділена група дітей з діагнозом СПК, куди включені:

• 7 дітей з морфологічно негативними результатами гістологічного дослідження;

• 51 дитина з негативними результатами ректороманоскопічного й, у деяких випадках, іригографічного досліджень.

Крім ректоскопічного, морфологічного й іригографічного досліджень, хворим на ХННК проводилося реоректографічне, електроміографічне, тепловізійне, імунологічне, бактеріологічне дослідження, макроскопічне й мікроскопічне дослідження калу.

Реоректологічне дослідження проводилося реографом Р-4-02 та електрокардіографом ЕК 4Е 02 з використанням спеціально розробленого внутрішньопорожнинного датчика з електродами, що був розроблений особисто автором.

Електроміографічне дослідження здійснювалося за допомогою електроентерогастрографа, обробка інформації проводилась за допомогою системи обробки інформації в електрогастроентерографії. Моторна функція товстої кишки визначалася за коефіцієнтом А – відношенню середньої величини постпрандіального потенціалу до середньої величини базального потенціалу. Стан тонусу товстої кишки визначався за коефіцієнтом А/F, який дорівнює співвідношенню величин збільшення середньої величини базального потенціалу до збільшення базальної кількості максимумів.

Для виконання рідиннокристалічної термографії застосовувався набір термоіндикаторів багаторазового використання, виготовлений у НПО «Монокристалреактив» (м. Харків).

Визначення цитокінів – ФНПб та ІЛ-1б у сироватці крові проводилося в імунологічній лабораторії Інституту терапії ім. академіка Л.Т. Малої. Концентрацію ФНП-б вимірювали із застосуванням набору реагентів ProConTNF alfa (код К020) виробництва ООО «Протеїновий контур» (Санкт-Петербург, Росія). Аналіз ІЛ-1б проводили із застосуванням імуноферментної тест-системи для визначення ІЛ-1б людини виробництва ООО «Цитокин» (Санкт-Петербург, Росія).

Макроскопічне, мікроскопічне та лабораторне дослідження калу та реакція Трібуле-Вишнякова проводилися у клінічній лабораторії базового стаціонару; бактеріологічне дослідження калу – у бактеріологічній лабораторії інституту мікробіології ім. І.І.Мечникова (Харків) при консультативній участі проф. Савинової О.М.

Отримані результати оброблені на персональному комп'ютері типу IBM РС/АТ з використанням параметричних та непараметричних методів статистики. При визначені вірогідності розбіжностей між середньостатистичними ознаками показника застосовувався критерій t Ст’юдента. Оцінку значущості розбіжності між групами у частках здійснювали за допомогою методу кутового перетворення Фішера (Е.В. Гублер, 1978); відносно специфічними вважалися ознаки, у яких різниця у чутливості до захворювань, що диференціюються, досягала значущого рівня (95%, 99%, 99,9%). Розробку критеріїв прогнозу розвитку ХННК здійснювали за допомогою неоднорідної послідовної процедури Вальда у модифікації Гублера-Генкіна. Величину інформативності ознаки визначали за допомогою інформаційної міри Кульбаха.

Результати досліджень та їх обговорення. Серед обстежених хворих на ХННК з однаковою частотою зустрічалися діти обох статей: дівчатка – 136 (48,4%), хлопчики – 145 (51,6%). Більшість хворих – 255 (90,75%) перебувала до моменту початку захворювання у віці 7 і більше років, що відповідає молодшому, середньому та старшому шкільному віку й, можливо, пов'язане зі зміною способу життя й характеру харчування при вступі до школи, складностями адаптації в перші роки навчання і підвищеним фізичним та психічним навантаженням у наступні періоди.

Тривалість захворювання до моменту надходження в стаціонар у переважної більшості хворих – 228 (81,13%) перевищувала рік, що також опосередковано є підтвердженням хронічного рецидивуючого перебігу процесу.

Особливий інтерес, на наш погляд, має вивчення чинників ризику розвитку захворювання. Вивчено показники генеалогічного анамнезу, перинатальні чинники ризику, характер вигодовування дітей на першому році життя й харчування у наступні періоди, наявність в анамнезі інфекцій й інтоксикацій, фонові стани, що визначають несприятливий преморбідний фон, шкідливі звички, наявність супутніх захворювань травної системи. Усього за допомогою метода кутового перетворення Фішера (ц) проаналізовано 52 параметри. Найбільш високу значущість серед чинників ризику ХННК мали порушення харчування у дітей. Порушення харчування у дітей молодшого віку визначалися (у порядку значущості): несвоєчасне введення прикорму (ц=5,25, Р<0,001), порушення при введенні прикорму (ц=4,51, Р<0,001), незбалансоване харчування (ц=4,40, Р<0,001), використання нефізіологічних харчових сумішей (ц=3,94, Р<0,001), нераціональний питтєвий режим (ц=3,22, Р<0,001), раннє змішане вигодування (ц=2,74, Р<0,01), раннє штучне вигодовування (ц=2,24, Р<0,05). У дітей старшого віку передують порушення режиму харчування (ц=5,83, Р<0,001), порушення характеру харчування (ц=5,74, Р<0,001), переїдання (ц=4,13, Р<0,001), використання їжі, яка не відповідає віку дитини (ц=3,87, Р<0,001). Таким чином, недоліки вигодовування у дітей молодшого віку та порушення харчування у старшому віці є одними із найбільш вагомих чинників ризику ХННК у дітей.

Поряд з чинниками порушеного харчування, питому вагу, як виявили наші дослідження, мають інфекційні чинники ризику. Найбільш значущими з них виявилися наступні: перенесені кишкові інфекції в анамнезі (ц=3,78, Р<0,001), високий інфекційний індекс (ц=3,27, Р<0,001), частий прийом антибіотиків (ц=2,42, Р<0,05), часті респіраторні інфекції в анамнезі (ц=2,01, Р<0,05).

Роль обтяженої спадковості, як чинника ризику при захворюваннях травної системи, відома давно. У наших спостереженнях цей чинник мав дуже високу інформаційну значущість: обтяжена спадковість з захворювань органів травлення (ц=4,90, Р<0,001), обтяжена спадковість з захворювань кишечника (ц=3,91, Р<0,001).

Отримані дані дають змогу стверджувати, що саме ці чинники ризику – порушення вигодування та харчування, перенесені інфекційні кишкові захворювання та обтяжена спадковість по захворюванням травної системи, перш за все кишечника – слід розглядати як чинники, що визначають розвиток ХННК у дітей.

Що стосується інших чинників, то ми розглядали їх як сприяючі. До цих чинників перш за все відносяться: алергічні захворювання та стани в анамнезі (ц=3,47, Р<0,001) перинатальне ураження нервової системи (ц=2,58, Р<0,01), загроза зриву вагітності (ц=2,12, Р<0,05), супутня ендокринна патологія (ц=2,50, Р<0,05), супутня соматична патологія (ц=2,03, Р<0,05).

Характеристики

Список файлов реферата