92816 (680942), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

* Р < 0,05 порівняно з групою здорових жінок.

Функціональний стан системи ІФН у хворих на УГМ характеризувався пригніченням здатності лейкоцитів периферійної крові до синтезу in vitro - та -ІФН у відповідь на адекватну індукцію. Рівень сироваткового ІФН порівняно з контролем (2,3 0,4 Од/мл) був істотно підвищеним у хворих 1-ї групи з моно - та мікст-інфекцією (15,4 2,1 Од/мл, Р < 0,05 і 19,6 2,3 Од/мл, Р < 0,05), 2-ї групи (13,2 2,2 Од/мл, Р < 0,05 і 17,3 2,0 Од/мл, Р < 0,05), 3-ї групи (13,2 1,4 Од/мл, Р < 0,05) відповідно. Низький - та -інтерфероногенез лейкоцитів крові in vitro у хворих на УГМ спричинений, мабуть, блокуванням їхньої ІФН-продукуючої активності, що може бути однією з причин хронізації інфекційного процесу, а знижена продукція - та -ІФН у хворих з латентною інфекцією не дає змоги повною мірою знищувати збудників, вона лише пригнічує його розмноження. Мікоплазми здатні активувати клітини, до мембран яких вони прикріплюються: мембранні речовини деяких мікоплазм є пірогенами, вони стимулюють моноцити і можуть індукувати продукцію ними прозапальних цитокінів. Спонтанна продукція фактора некрозу пухлин (ФНП-) була вірогідно підвищена проти контролю у пацієнтів 1-ї та 2-ї груп як з моно-, так і з мікст-інфекцією. Індукована ліпополісахаридом (ЛПС) продукція ФНП- була нижче за контрольний показник у пацієнтів усіх груп. Виявлено вірогідне зниження функціонального резерву ФНП-продукуючих клітин відносно контролю (117,0 10,4%) як у хворих із моноінфекцією - 32,0 3,2; 58,4 5,8 і 67,7 7,4% відповідно в 1-й, 2-й та 3-й групах, так і у хворих 1-ї та 2-ї груп із мікст-інфекцією - 22,8 4,3 і 43,8 5,9% відповідно.

Проведені дослідження виявили у жінок, хворих на УГМ, недостатність клітинного імунітету, що може спричинювати неефективність антибактеріальної терапії і потребує застосування індукторів ІФН.

З урахуванням особливостей клінічного перебігу УГМ, даних імунологічних і мікробіологічних досліджень біоценозу цервікального каналу піхви і уретри хворих терапію УГМ умовно можна поділити на три етапи.

На першому етапі лікування вона має бути спрямована на елімінацію асоціаційних змішаних мікробних збудників. Другий етап передбачає проведення етіотропної і патогенетичної протимікоплазмової терапії. На третьому етапі треба провести корекцію мікробіоценозу піхви після комплексної етіопатогенетичної терапії хворих на УГМ.

Хворим на підгостру форму перебігу УГМ проведено етіотропне лікування в комбінації з імуномоделювальними препаратами. Серед них 29 хворим здійснено курс антибактеріальної терапії препаратом “Доксициклін” у комбінації з кагоцелом, а 31 хворій - комплексне лікування, яке включало прийом антибіотика полімік у поєднанні з кагоцелом. Із 62 хворих на хронічну форму УГМ 30 хворих проліковано комбінацією препаратів “Доксициклін” і “Кагоцел” та 32 хворі - “Полімік” і “Кагоцел”.

Культуральним методом DUO не раніше ніж через 4 тижні після останнього прийому антибіотиків ми провели контрольні дослідження ерадикації M. hominis, U. urealуticum, M. genitalіum. Встановлено, що в групі хворих на підгострий УГМ результати ефективності лікування були різними. Зокрема, відсоток ерадикації мікоплазм у підгрупі хворих на підгостру форму УГМ, де застосовували доксициклін і полімік у комплексі з кагоцелом становив 21(72,4%) і 29 (93,5%) (Р < < 0,05) відповідно.

У групі хворих на хронічні форми перебігу УГМ ефективність запропонованих нами схем лі-кування також вірогідно відрізнялись. Так, у групі хворих на хронічний УГМ культуральним методом DUO ерадикація мікоплазм виявлена у 19 (63,3%) хворих, які приймали доксициклін, кагоцел, та 27 (84,3%) хворих, які отримували полімік і кагоцел (Р < 0,05).

Комплексне лікування хворих на УГМ відновлювало показники моноцитів і нейтрофілів (фа-гоцитарне число ІФ, НСТ-тестів на фоні поступового збільшення функціонального резерву) після курсу лікування за двома схемами та через місяць спостереження (табл.2). Відбувалось незначне збільшення кількості Т-лімфоцитів, Т-хелперів, природних кілерів і зменшення Т-цитотоксиків у бік норми у хворих усіх груп. Підвищений індекс CD4+/CD8+ у пацієнток з підгострим перебігом УГМ, яким була призначена схема полімік + кагоцел, після лікування і через місяць знизився до норми, а знижений показник у пацієнток з хронічним перебігом зростав. Початково зменшена кількість активованих Т-лімфоцитів збільшувалась у всіх хворих на УГМ. Динаміка кількості загальних та активованих В-лімфоцитів мала тенденцію до зменшення, більшою мірою це виявилось у пацієнток із підгострим перебігом захворювання, які лікувались за другою схемою. Це сприяло зменшенню високих рівнів ЦІК, IgG і IgM в усіх групах й нормалізації вмісту сироваткового IgA (більшою мірою у хворих із підгострим перебігом хвороби). Суттєвіші зміни спостерігали при використанні другої схеми полімік + кагоцел. Антибактеріальна терапія із застосуванням кагоцелу знижувала рівень сироваткового ІФН, але контрольної величини не було досягнуто; підвищувала до контрольних величин продукцію -ІФН та -ІФН (вірогідно в групі 2В через 1 міс після завершення лікування). Спонтанна продукція ФНП- у хворих на УГМ після курсу лікування і через місяць зменшилась до норми (у хворих із хронічним перебігом помітніше), а індукована - істотно не змінювалась, що збільшувало функціональний резерв клітин-продуцентів.

Таблиця 2

Показники імунореактивності у жінок, хворих на УГМ, у динаміці комплексного лікування (M m)

Примітка. Cтроки обстеження: а - до лікування, в - через 1 міс після завершення лікування. Схеми лікування: А - доксициклін + кагоцел, В - полімік + кагоцел.

* Р < 0,05 - порівняно з групою здорових жінок.

Імуномоделювальна ефективність лікування УГМ при застосуванні другої схеми, яка включала “Полімік” як антибактеріальний засіб та імуномодулятор кагоцел, порівняно з деякими показниками імунного та інтерферонового статусу перевершувала першу схему лікування, в якій антибіотиком був доксициклін.

Отже, аналіз отриманих результатів засвідчив перевагу запропонованої нами комбінації полімік і кагоцел над комбінацією доксициклін і кагоцел у лікуванні мікоплазмової інфекції жіночого урогенітального тракту. Застосування у комплексному лікуванні препаратів ІФН нормалізує показники імунного статусу, що у більшості хворих сприяло елімінації мікоплазмової інфекції із їх організму.

ВИСНОВКИ

Вперше теоретично узагальнено і здійснено нове вирішення наукового завдання з підвищення ефективності лікування мікоплазмової інфекції урогенітального тракту жінок удосконаленням методів діагностики і контролю ерадикації збудника та комплексного лікування, яке передбачає використання індукторів ІФН у комплексі з етіотропною антибіотикотерапією на основі визначення зв’язку між характером клінічного перебігу інфекційного процесу, супутньою мікст-інфекцією, станом системи ІФН й іншими показниками системи імунітету.

1. Клінічний перебіг мікоплазмової інфекції урогенітального тракту жінок не залежить від виду мікоплазм, а визначається титром збудника в діагностичному матеріалі, наявності супутньої мікст-інфекції, станом системи імунореактивності організму. Детальний аналіз клінічних проявів при УГМ не виявив специфічної симптоматики цього захворювання. Головним чином на перший план виступає симптоматика неспецифічного запалення урогенітального тракту, що обґрунтовує доцільність проводити комплексну діагностику із застосуванням усіх доступних методів, у тім чи-слі й високоефективних молекулярно-біологічних.

2. Чутливість ПІФ, культурального методу DUO і ПЛР у діагностиці мікоплазмової інфекції урогенітального тракту відповідно становить 64,7; 86,6 і 91,6%. З урахуванням латентного та хронічного перебігу запального процесу урогенітального тракту, наявності супутньої мікст-інфекції та механізмів персистенції мікоплазмової інфекції верифікація діагнозу має ґрунтуватися на паралельному застосуванні декількох методів детекції інфекції, а саме: реакції ПІФ, культурального методу DUO і ПЛР з обов’язковим урахуванням клінічної картини захворювання. Це дає змогу знач-но підвищити ефективність та достовірність діагностики.

3. Мікоплазмова інфекція спричинює зміни у структурних компонентах слизової оболонки шийки матки як у гострому, так і у хронічному періодах захворювання, які носять гетерогений характер. Найвиразніші зміни стосуються епітеліальної пластинки та ендотеліальної вистелки кровоносних мікросудин. У гострому періоді у слизовій оболонці на перший план виступає темноклітинна дегенерація епітеліоцитів, тоді як за хронічного перебігу для них найхарактерніша метаплазія.

4. Ультраструктурним дослідженням встановлено, що мікоплазми у слизовій оболонці шийки матки розташовуються інтерепітеліально, периваскулярно, інтраваскулярно. Взаємодія мікоплазм із клітиною-хазяїном відбувається в декілька стадій: адгезія, інтердигітація мембран, лізис контактуючих мембран з наступним проникненням їхнього вмісту в цитоплазму клітини.

5. Зміни у системі імунітету хворих на УГМ характеризуються зниженою поглинальною активністю фагоцитарних клітин, активацією внутрішньоклітинного кисеньзалежного метаболізму нейтрофілів (по всіх групах хворих) і моноцитів (найбільшою мірою під час загострення захворювання) на фоні зниження резервних можливостей клітин, а також порушенням показників клітинного імунітету: зниження імунорегуляторного індексу за рахунок зменшення кількості Т-хелперів, насамперед у хворих із хронічним і латентним перебігом захворювання. Відмічено зменшення природних кілерів (CD16+) у хворих із мікоплазмовою моноінфекцією, що є причиною недостатнього знищення збудника та його довготривалої персистенції. Крім того, спостерігались зменшення кількості Т-лімфоцитів з активаційними маркерами HLA-DR.

6. Для хворих на УГМ характерним було пригнічення α - та -інтерфероногенезу, а також розвиток імунозапальної реакції, на що вказувало підвищення концентрації сироваткового ІФН і продукції прозапального цитокіну - ФНП-α.

7. Комплексне лікування хворих на УГМ із застосуванням індуктора ІФН кагоцелу в базисній антибактеріальній терапії сприяло поліпшенню деяких показників клітинного імунного та інтерферонового статусу: спостерігали підвищення фагоцитарної та ферментативно-бактерицидної активності нейтрофілів і моноцитів, а також їхнього ефекторного потенціалу; нормалізацію початково зменшеної кількості Т-лімфоцитів, Т-хелперів, активних Т-лімфоцитів і зменшення підвищеної кількості В-лімфоцитів і їх активацію; відновлення - та -інтерфероногенної здатності лейкоцитів і зниження рівня сироваткового ІФН. Призначення імуномодулятора препарату “Кагоцел” та антибактеріального засобу “Полімік” поліпшило інтерфероновий статус.

8. Розроблений і патогенетично обґрунтований метод комплексного лікування УГМ, який передбачає проведення етіотропної антибіотикотерапії препаратом “Полімік” у комплексі з препаратом групи індукторів ендогенного ІФН “Кагоцел” та місцевого лікування. Застосування запропонованого комплексного методу усуває патогенетичні механізми утворення персистентних форм мікоплазм, аутоімунні процеси в організмі, що по суті є профілактикою хронізації та ускладнень запального процесу.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Запропоновано комбінацію методів діагностики мікоплазмової інфекції урогенітального тракту, що значно підвищує ефективність діагностики і сприяє зменшенню частоти псевдо позитивних та псевдонегативних результатів дослідження.

2. Лікування мікоплазмозу урогенітального тракту має бути комплексним і поетапним з урахуванням клініко-патогенетичних особливостей і характеру мікробних асоціацій.

3. Потрібно використовувати прогностично значущі імунологічні критерії ефективності комплексної терапії, а саме зменшення у сироватці крові вмісту ЦІК, IgM і підвищення до норми рівня IgA.

4. Для лікування хворих на УГМ рекомендується застосовувати такий комплекс: полімік + кагоцел, що сприяє запобіганню розвитку персистентних форм мікоплазмової інфекції.

5. У комплексному лікуванні УГМ патогенетично обґрунтованим є застосування препаратів групи індукторів ендогенного ІФН, а саме “Кагоцелу”.

6. Для контролю ерадикації мікоплазмової інфекції після лікування пропонується застосовувати культуральний метод DUO, однак не раніше ніж через 4 тижні з дня останнього прийому антибіотиків.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Сохина О.Н., Костенко О.Ю., Лакатош В.П., Лазаренко Л.М., Прощенко О.М. Урогенитальный микоплазмоз и его роль в акушерско-гинекологической патологии Журн. “Здоровье женщины”. - 2006. - № 4 (28). - С.247-255. (Дисертант проводив підбір літератури, її аналіз, підготував статтю до друку).

2. Лакатош В.П., Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Корніліна Є.М., Лазаренко Л.М., Костенко О.Ю. Функціональний стан клітин периферичної крові хворих з різним перебігом урогенітального мікоплазмозу Журн. “Здоровье женщины”. - 2007. - № 3 (31). - С.70-73. (Дисертант проводив набір клінічного матеріалу, забір крові, аналізував отримані результати, підготував статтю до друку).

3. Прощенко О.М., Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Лакатош В.П. Стан інтерферонового статусу хворих на урогенітальний мікоплазмоз Укр. наук. -мед. молод. журн. - 2007. - № 3. - С.62-63. (Дисертант проводив набір клінічного матеріалу, забір крові, аналізував отримані результати, підготував статтю до друку).

4. Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Лакатош В.П., Корніліна Є.М., Лазаренко Л.М., Прощенко О.М. Стан імунної та цитокінової систем у хворих на урогенітальний мікоплазмоз Журн. “Здоровье женщины”. - 2007. - № 4 (32). - С.101-106. (Дисертант проводив набір клінічного матеріалу, забір крові, аналізував отримані результати, підготував статтю до друку).

5. Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Лакатош В.П., Корніліна Є.М., Шуревська О.Д., Костенко О.Ю. Стан показників гуморальної імунної відповіді у хворих жінок на урогенінальний мікоплазмоз Зб. наук. праць Асоціації акушерів-гінекологів України. - 2007. - С.5-8 (Дисертант проводив набір клінічного матеріалу, забір крові, аналізував отримані результати, підготував статтю до друку).

6. Халіль Ахмад Халіль Абу Сара, Прощенко О.Н. Сравнительная характериcтика чувствительности и специфичности методов диагностики урогенитального микоплазмоза у женщин Матеріали міжнар. наук. -практ. конф. молод. вчених. - Київ, 2007. - Вип. № 69. - С.98. (Дисертант проводив набір клінічного матеріалу, забір матеріалу для діагностики, проводив порівняльну оцінку методів дослідження, підготував статтю до друку).

АНОТАЦІЯ

Халіль Ахмад Халіль Абу Сара. Особливості клінічного перебігу, діагностики, терапії та контролю ерадикації урогенітального мікоплазмозу у жінок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, 2008.

Дисертацію присвячено питанню підвищення ефективності лікування урогенітального мікоплазмозу (УГМ) у жінок. Встановлено, що клінічний перебіг мікоплазмової інфекції урогенітального тракту жінок не залежить від виду мікоплазм, а визначається титром збудника в діагностичному матеріалі, наявністю супутньої мікст-інфекції та станом системи імунореактивності організму. Чутливість й специфічність реакції прямої імунофлуоресценції, культурального методу DUO та полімеразної ланцюгової реакції в діагностиці мікоплазмової інфекції урогенітального тракту становить 64,7; 86,6 і 91,6% відповідно. Ультраструктурним дослідженням встановлено, що мікоплазми у слизовій оболонці шийки матки розташовуються інтерепітеліально, периваскулярно та інтраваскулярно. Взаємодія мікоплазм із клітиною-хазяїном відбувається в декілька стадій: адгезія, інтердигітація мембран, лізис контактуючих мембран із наступним проникненням їхнього вмісту в цитоплазму клітини. В імунопатогенезі мікоплазмової інфекції урогенітального тракту виявлено дисбаланс імунної системи - риси вторинного клітинного імунодефіциту та активація гуморальної ланки імунітету. Від функціонування імунної системи, стану імунокомпетентних клітин та їхньої здатності до продукції різних медіаторів залежить клінічний перебіг урогенітальної мікоплазмової інфекції. Показано необхідність і доцільність проведення комплексної терапії хворих на УГМ, яка крім етіотропних препаратів включала індуктор ендогенного інтерферону кагоцел, що нормалізувало імунний та інтерфероновий статус. Найбільший імуномоделювальний ефект спостерігали в разі застосування лікувальної схеми, яка включала полімік і кагоцел. Ступінь відновлення порушених показників імунітету залежить від перебігу захворювання, наявності моно - і мікст-інфекції.

Ключові слова: мікоплазмоз, інтерферон, ультраструктура, імунітет, діагностика.

АННОТАЦИЯ

Халиль Ахмад Халиль Абу Сара. Особенности клинического течения, диагностики, терапии и контроля эрадикации урогенитального микоплазмоза у женщин. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца МОЗ Украины, г. Киев, 2008.

Диссертация посвящена вопросу повышения эффективности лечения урогенитального микоплазмоза (УГМ) у женщин. Установлено, что клиническое течение микоплазменной инфекции урогенитального тракта женщин не зависит от вида микоплазм, а определяется титром возбудителя в диагностическом материале, наличием сопутствующей микст-инфекции и состоянием системы иммунореактивности организма. Чувствительность и специфичность реакции прямой иммунофлуоресценции, культурального метода DUO и полимеразной цепной реакции в диагностике микоплазменной инфекции урогенитального тракта составляет 64,7; 86,6 и 91,6% соответственно. Ультраструктурным исследованием установлено, что микоплазмы в слизистой оболочке шейки матки располагаются интерэпителиально, периваскулярно, интраваскулярно. Взаимодействие микоплазм с клеткой-хозяином происходит в несколько стадий: адгезия, интердигитация мембран, лизис контактирующих мембран со следующим проникновением их содержания в цитоплазму клетки. В иммунопатогенезе микоплазменной инфекции урогенитального тракта обнаружен дисбаланс иммунной системы - черты вторичного клеточного иммунодефицита и активация гуморального звена иммунитета. Для больных УГМ характерными было угнетение - и -интерфероногенеза, а также развитие иммуновоспалительной реакции, на что указывала повышенная концентрация сывороточного ИФН и продукции провоспалительного цитокина ФНО-. От функционирования иммунной системы, состояния иммунокомпетентных клеток и их способности к продукции разных медиаторов зависит клиническое течение урогенитальной микоплазменной инфекции. Показана необходимость и целесообразность проведения комплексной терапии больных УГМ, которая кроме этиотропных препаратов включала индуктор эндогенного интерферона кагоцел, что нормализовало иммунный и интерфероновый статус. Наибольший иммуномодулирующий эффект наблюдался при применении лечебной схемы, которая включала полимик и кагоцел. Комплексное лечение больных ИГМ и использование индуктора ИФН кагоцела в базисной антибактериальной терапии способствовало улучшению некоторых показателей кисточного иммунного и интерферонового статуса: наблюдали повышение фагоцитарной и ферментативно-бактериальной активности нейтрофилов и моноцитов, а также их эффекторного потенциала; нормализацию начального уменьшения количества Т-лимфоцитов, Т-хелперов, активных Т-лимфоцитов и уменьшение повышенного количества -лимфоцитов и их активацию; восстановление - и -интерфероногенной способности лейкоцитов и уменьшение уровня сывороточного интерферона. Назначение иммуномодулятора препарата “Кагоцел” и антибактериального средства “Полимик” улучшило интерфероновый статус. Степень возобновления нарушенных показателей иммунитета зависит от течения заболевания, наличия моно - и микст-инфекции.

Ключевые слова: микоплазмоз, интерферон, ультраструктура, иммунитет, диагностика.

ANNOTATION

KHalil Ahmad KHalil Abu Sara. Features of clinical flow, diagnostic, therapy and control of ablation of urogenital mycoplasmosis for women’s. - Manuscript.

The thesis for scientific degree of Candidate of Biological Sciences in speciality 14.01.01. - obstetrics and gynecology. O. O. Bogomolets National Medical University, Health Ministry of Ukraine, Kyiv, 2008.

The thesis deals with perfection of therapy effectiveness urogenital mycoplasmosis with women’s.

The dissertation is devoted the issues of enhancement of efficiency of women’s urogenital mycoplasmosis treatment. It has been determined that clinical course of mycoplasmal infection of women’s urogenital tract doesn’t depend on a type of mycoplasma and it is determined by agent titer in exploratory material, availability of associated mixed infection and the state of organism immunoreactivity system. Sensitivity and peculiar character of immunofluorescence test, culture technique and polymerase chain reaction in diagnostics of mycoplasml infection of urogenital tract correspondingly makes 64,7; 86,6 and 91,6%. Ultrastructural investigation has determined that mycoplasma in endocervix are located in interepithalial, perivascular, intravascular way. Interaction of mycoplasms with host cell takes place in some phases: conglutination, membranes digitation, contacting membranes lysis with further penetration of their content into cell cytoplasm. In immunopathgenesis of mycolasmal infection of urogenital tract the imbalance of immune system has been detected - features of secondary cell immune deficiency and activation oh humoral chain of immunity. It has been determined that clinical flow of urogenital mycoplasmal infection will depend on functioning of immune system, state of immunocompetent cells and their capability to produce various madiators. The necessity and advisability of conducting the comlex therapy for urogenital mycoplasmosis patients has been justified which in addition to etiotropic preparations included the inductor of endogenic interferon “Kagotsel” that resulted in stabilization of immune and interferon status. It has been determined that the most immune molding affect was noticed at use of the treatment regimen including “Polymic” and “Kagotsel” and the rate of recovery of disturbed immune indexes depends on the course of the disease presence of mono - and mixedinfection.

Key words: mycoplasmosis, interferon, ultrastructure, immune resistance, diagnostics.

Характеристики

Список файлов реферата