92626 (680823), страница 4
Текст из файла (страница 4)
При вивченні процесів перекисного окислення ліпідів у крові та тканинах рани обстежених хворих були виявлені порушення прооксидантно–антиоксидантної рівноваги, що також підтверджується і отриманими експериментальними даними. Так, кількість дієнових кон’югат та малонового діальдегиду, по яких судили про активність перекисного окислення ліпідів, у крові хворих із гнійними ранами на 2 добу була в 1,6 та 2,41 рази відповідно вище норми. Активність СОД та каталази в еритроцитах хворих основної групи склала в середньому 1,542 ± 0,004 ум. од./мл і 2,2 ± 0,14 мкмоль/(хв мг) Нb, що в 1,53 та 1,09 рази нижче норми відповідно; у хворих контрольної групи – в 1,52 та 1,09 рази нижче норми відповідно (Р < 0,05). Активність СОД та каталази в гомогенатах біоптатів стінок і дна гнійної рани хворих основної групи склала в середньому 1,12 ± 0,01 ум. од./мг і 4,33 ± 0,14 мкмоль/(хв мг), що в 2,12 та 1,48 рази вище норми; у хворих контрольної групи співставлення – в 2,11 та 1,43 рази вище норми відповідно (Р < 0,05). В еритроцитах та гомогенатах біоптатів стінок і дна гнійних ран хворих обох груп до лікування спостерігалось достовірне (Р < 0,05) зростання активності ГР, яке слід розцінювати як адаптаційну реакцію на збільшення вмісту відновленого NADPH. Так, активність ГР в еритроцитах та гомогенатах біоптатів стінок і дна гнійних ран хворих основної групи, як і групи контролю, зростала в 1,09 та 1,21 рази відповідно норми. Активність ГПО при діабеті знижується внаслідок алостеричного інгібування ферменту NADPH. Так, активність ГПО в еритроцитах та гомогенатах біоптатів стінок і дна гнійних ран хворих основної групи, як і контрольної групи, була нижче норми в 1,43 та 2,62 рази відповідно.
На 20 добу у хворих основної групи вміст дієнових кон’югат та малонового діальдегіда у тканинах зменшився в 2,03 та 2,14 рази відповідно в порівнянні з початком лікування (в контрольній групі – в 1,59 та 1,70 рази відповідно менше в порівнянні з початком лікування). На 20 добу лікування у хворих основної групи активність СОД та каталази у тканинах рани вірогідно не відрізнялися від норми (Р < 0,05). У хворих контрольної групи на 10 добу після початку лікування активність СОД та каталази була в 1,5 та 1,38 рази відповідно нижче в порівнянні з початком лікування (Р < 0,05) і вірогідно нижче, ніж у хворих основної групи. В еритроцитах та гомогенатах біоптатів стінок і дна гнійних ран хворих основної групи активність глутатіопероксидази зростала в 1,44 та 2,58 рази відповідно в порівнянні з початком лікування і вірогідно не відрізнялися від норми (Р < 0,05). У хворих контрольної групи в еритроцитах та гомогенатах біоптатів стінок і дна гнійних ран активність глутатіопероксидази зростала в 1,26 та 1,58 рази відповідно в порівнянні з початком лікування і достовірно була нижче від норми.
В той самий час в еритроцитах та гомогенатах біоптатів стінок і дна гнійних ран хворих основної групи зберігалась тенденція до зниження активності глутатіонредуктази (в 1,09 та 1,16 рази відповідно в порівнянні з початком лікування) до показників норми. У хворих контрольної групи в еритроцитах та гомогенатах біоптатів стінок і дна гнійних ран активність глутатіоредуктази знизилась в 1,07 та 1,14 рази відповідно в порівнянні з початком лікування і достовірно була нижче від норми.
Концентрація відновленого глутатіону (GSH) продовжувала зростати в еритроцитах та гомогенатах біоптатів стінок і дна гнійних ран хворих обох груп. При цьому це зростання було достовірно більше у хворих основної групи (в 1,91 та 1,97 рази відповідно в порівнянні з початком лікування), ніж у хворих контрольної групи (в 1,79 та 1,66 рази відповідно), і вірогідно не відрізнялося від норми (Р < 0,05).
Отже, проведені нами дослідження показали, що застосування місцевого фотохімічного впливу активує репаративні процеси у рані, прискорює її загоєння, ефективно корегує порушення в системі ПОЛ–АОЗ, зменшує терміни лікування хворих на 7,05 доби і число ускладнень, що дозволяє застосовувати метод для лікування гнійно–запальних захворювань м'яких тканин.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове рішення актуальної задачі по лікуванню гнійно–запальних ускладнень синдрому стопи діабетика, що дозволило рекомендувати місцевий фотохімічний вплив та застосування ферментного препарату серратіопептидази як ефективний метод корекції цих ускладнень.
1. При гнійно–запальних ускладненнях синдрому стопи діабетика розвиваються швидко прогресуючі порушення мікроциркуляції, киснезабезпечення, реології, апоптоза та прооксидантно–антиоксидантної рівноваги у м`яких тканинах діабетичної стопи.
2. Місцеве застосування фотохімічно активованого 40% розчину мазі “Левомеколь” в комлексі з пероральним вживанням ферментного препарата серратіопептидази в експерименті достовірно ефективно (Р < 0,05) корегує порушення регуляції апоптозу клітин м'яких тканин уражених задніх лап щурів, знижуючи рівень деградації ДНК до початкового рівня інтактних тварин.
3. Застосування місцевого фотохімічного впливу та ферментного препарату серратіопептидази дозволяє прискорити загоєння гнійно–запальних ускладнень синдрому стопи діабетика у 1,54 рази, зменшити число ускладнень з 16,9 % до 11,2%, скоротити середні терміни лікування на 7,05 доби.
4. Застосування місцевого фотохімічного впливу та ферментного препарату серратіопептидази дозволяє у 88,2% хворих з гнійно–запальними ускладненнями синдрому стопи діабетика домогтися відновлення прооксидантно–антиоксидантної рівноваги в терміни до 20 днів; у 91,1% хворих значно покращився стан мікроциркуляції та оксигенації в терміни до 20 днів.
5. Включення в комплекс лікування гнійно–запальних ускладнень синдрому діабетичної стопи місцевого вживання фотохімічно Valkion–активованих мазей на поліетиленоксидній основі в комплексі з ферментним препаратом серратіопептидази дозволило добитися збільшення добрих результатів лікування в 1,33 рази, задовільних результатів – в 1,11 рази, а кількість "високих" ампутацій понизити в 1,45 раз. Це дозволяє рекомендувати впровадження даного методу в клінічну практику.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Бабенков Г.Д., Долгополов В.В., Потій В.В., Шипілов К.В., Пелешенко О.С. Вплив фотохімічно активованого 40% розчину мазі “Левомеколь” на апоптоз у м`язах задніх лап щурів при гнійно–запальних ускладненнях цукрового діабету // Клін. хірургія. – 2006. – № 7. – С. 58–60 (особистий внесок здобувача: реферування джерел наукової інформації, написання основної частини статті).
2. Долгополов В.В. Опыт лечения гнойно–некротических осложнений синдрома диабетической стопы на фоне артериальной гипертензии // Укр. мед. альманах. – 2004. – № 4. – С. 36–37 (особистий внесок здобувача: реферування джерел наукової інформації, написання основної частини статті).
3. Долгополов В.В. Вивчення впливу ферментного препарату СертаТМ та фотохімічно активованої мазі “Левомеколь” на стан мікроциркуляції нижніх кінцівок у комплексі хірургічного лікування діабетичної стопи // Укр. мед. альманах. – 2005. – № 5. – С. 40–44 (особистий внесок здобувача: реферування джерел наукової інформації, написання основної частини статті).
4. Бабенков Г.Д., Соляник Ф.Т., Мирошниченко П.В., Шаповалов Н.А., Большак А.А., Лукаш С.А., Долгополов В.В. Опыт лечения больных с осложненными формами синдрома диабетической стопы // Укр. мед. альманах. – 2006. – № 1. – С. 53–54 (особистий внесок здобувача: реферування джерел наукової інформації, підбір та обробка клінічного матеріалу).
5. Долгополов В.В. Процеси перекисного окислення та стан системи антиоксидантного захисту при гнійно–запальних процесах на фоні експериментального цукрового діабету та шляхи їх корекції // Укр. мед. альманах. – 2006. – № 4. – С. 23–29 (особистий внесок здобувача: реферування джерел наукової інформації, написання основної частини статті).
6. Патент 47619А Україна. МПК А61М16/14 Засіб місцевого застосування Valkion–терапії у лікуванні гнійно–запальних захворювань / Г. Д. Бабенков, О. В. Ковєшніков, В. В. Потій, М. В. Міщенко, В. В. Долгополов (Україна). – Заявл. 03.05.01; Опубл. 15.07.02 // Бюл. № 7.
7. Патент 76190 Україна. МПК А61К9/06, А61В17/00, А61М29/00 Спосіб лікування гнійно–запальних захворювань / Г. Д. Бабенков, А. В. Торба, В. В. Долгополов (Україна). – Заявл. 11.03.04; Опубл. 17.07.06 // Бюл.№ 7.
8. Бабенков Г.Д., Хунов Ю.А., Кириченко Б.Б., Соляник Ф.Т., Чайка О.О., Мирошниченко П.В., Долгополов В.В. Опыт лечения гнойно–некротических осложнений синдрома диабетической стопы // Клін. хірургія. – 2004. – № 4–5. – С. 66–67 (особистий внесок здобувача: реферування джерел наукової інформації, підбір та обробка клінічного матеріалу).
9. Бабенков Г.Д., Долгополов В.В., Потий В.В. Клиническое обоснование местного применения Valkion–терапии в комплексном лечении гнойно–некротических осложнений синдрома диабетической стопы // Матеріали наук.–практ. конф. з міжнарод. участю “Хірургічне лікування ран та дефектів м'яких тканин” 16–17 декабря 2005 г. / Клін. хірургія. – 2005. – № 11–12. – С. 6 (особистий внесок здобувача: реферування джерел наукової інформації, підбір та обробка клінічного матеріалу, підготовка стендового матеріалу).
10. Бабенков Г.Д., Мірошниченко П.В., Чайка О.О., Долгополов В.В. Вивчення впливу ферменту серратіопептидази та фотохімічно активованої мазі “Левомеколь” на оксигенацію тканин гомілки в комплексі хірургічного лікування синдрому діабетичної стопи // Матеріали ХХІ з`їзду хірургів України 5–7 жовтня 2005 р., м. Запоріжжя. – Т. 2. – С. 189–191 (особистий внесок здобувача: реферування джерел наукової інформації, написання основної частини статті, підготовка стендового матеріалу, підбір та обробка клінічного матеріалу).
11. Бабенков Г.Д.., Долгополов В.В., Потій В.В., Мірошниченко П.В., Пелешенко О.С. Експериментальне дослідження впливу фотохімічно активованого розчину мазі на гідрофільній основі на апоптоз у м`язах задніх лап щурів при гнійно–запальних ускладненнях цукрового діабету / Укр. мед. альманах. – 2006. – № 3. – С. 193 (особистий внесок здобувача: реферування джерел наукової інформації, написання основної частини статті, підготовка стендового матеріалу, підбір та обробка клінічного матеріалу).
12. Бабенков Г.Д.., Мирошниченко П.В., Долгополов В.В, Строило А.Б., Карлов Д. И. Опыт лечения больных с деструктивными формами синдрома диабетической стопы / Укр. мед. альманах. – 2006. – № 3. – С. 194 (особистий внесок здобувача: реферування джерел наукової інформації, написання основної частини статті, підготовка стендового матеріалу, підбір та обробка клінічного матеріалу).
АНОТАЦІЯ
Долгополов В.В. Оптимізація хірургічного лікування діабетичної стопи. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.03. – хірургія. – Національний інститут хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова, Київ, 2008.
Дисертація присвячена вивченню змін стану перекисного окислювання ліпідів, стану системи антиоксидантного захисту, регуляції апоптозу, мікроциркуляції, й особливостей репаративних процесів у хворих на цукровий діабет із гнійно–запальними ураженнями нижніх кінцівок і проведенню їх корекції за допомогою сучасного хірургічного лікування з використанням місцевого фотохімічного впливу та ферментного препарату серратіопептидази.
Матеріалом дисертаційної роботи стали експериментальні дані, отримані від 174 дорослих безпорідних білих щурів з алоксановим діабетом, а також результати клінічного спостереження за 163 хворими з гнійно–запальними ускладненями синдрому діабетичної стопи.
Шляхом комплексного вивчення активності перекисного окислювання ліпідів, регуляції апоптозу, стану системи антиоксидантного захисту, цитологічного складу рани, стану мікроциркуляції та гемореології встановлено ряд факторів, що погіршують перебіг репаративних процесів у гнійній рані.
На цій підставі запропоновано патогенетично обґрунтоване лікування у вигляді місцевого фотохімічного впливу та ферменту серратіопептидази і показана його ефективність, що дало змогу забезпечити фазність ранового процесу та зменшити середні строки лікування на 7,05 доби та число ускладнень з 16,9 % до 11,2 %.
Ключові слова: цукровий діабет, місцевий фотохімічний вплив, перекисне окислювання ліпідів, антиоксидантний захист, апоптоз, серратіопептидаза.
АННОТАЦИЯ
Долгополов В.В. Оптимизация хирургического лечения диабетической стопы. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.03 – хирургия. – Национальный институт хирургии и трансплантологии имени А. А. Шалимова, Киев, 2008.
Диссертация посвящена изучению изменений состояния перекисного окисления липидов, регуляции апоптоза, состояния системы антиоксидантной защиты, микроциркуляции, гемореологии и особенностей репаративных процессов у больных сахарным диабетом с гнойно–воспалительными поражениями нижних конечностей и проведению их коррекции при помощи современного хирургического лечения с использованием местной фотохимической активации и системной энзимотерапией.
Материалом диссертационной роботы стали экспериментальные данные, полученные у 174 взрослых беспородных белых крыс с аллоксановым диабетом, а также результаты клинического наблюдения за 163 больными с гнойно–воспалительными осложнениями синдрома диабетической стопы.
Путем комплексного изучения активности ПОЛ, регуляции апоптоза, состояния системы антиоксидантной защиты, цитологического состава раны, состояния микроциркуляции и гемореологии установлен ряд факторов, ухудшающих течение репаративных процессов в гнойной ране. На этом основании предложено патогенетически обоснованное лечение в виде местной фотохимической антиоксидантной терапии.
Эффективность предложенного лечения оценивалась по динамике интоксикации организма на основании клинических данных, уровня молекул средней массы, индекса Я. Я. Кальф–Калифа, также по активности ПОЛ и состоянию системы АОЗ в крови и тканях гнойной раны, состоянию микроциркуляции и гемореологии. Больные обследовались в динамике, что давало возможность контролировать эффективность проводимого лечения. Одновременно изучался микробиологический статус и цитологическая картина гнойных ран, что позволило объективно контролировать течение репаративного процесса.
Установлено, что у наблюдавшихся больных отмечаются значительные нарушения в системе АОЗ на фоне активации ПОЛ в крови и тканях гнойной раны. Это приводит к интоксикации организма, нарушению фазности репаративных процессов в ране.
Нами был разработан способ местной фотохимической антиоксидантной терапии, применение которой позволило уменьшить активность ПОЛ и стабилизировать функцию системы АОЗ. На фоне такого лечения в короткие сроки уменьшается интоксикация организма, активируются репаративные процессы в ране. Обнаружено, что сочетание фотохимической терапии и системной энзимотерапии у таких больных обеспечивает фазность течения репаративных процессов и уменьшает сроки лечения на 7,05 суток, а количество осложнений снижает с 16,9 % до 11,2 %.
Ключевые слова: сахарный диабет, местное фотохимическое воздействие, перекисное окисление липидов, антиоксидантная защита, апоптоз, серратиопептидаза.
SUMMARY
Dolgopolov V.V. Optimization of surgical medical treatment of diabetic foot. – Manuscript.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
