91783 (680208), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Крім цього, виявлено підвищення вмісту у волоссі хворих з ВК при ХПМК у порівнянні з межами норми, таких токсичних МЕ як: барій (в 0,8 %); свинець (в 0,8 %); кадмій (в 9,8 %); сурма (в 7,4 %); рубідій (в 0,8 %); стронцій (в 63,1 %); цирконій (в 6,6 %); титан (в 23 %); хлор (у 5,7 %). У хворих з ВК при ХПМК, у порівнянні зі здоровими особами контрольної групи, виявлено тенденцію до зростання вмісту при прогресуванні стадії захворювання кадмію (у 9,8 %; при ППНКМ – в 29,3 разів (p>0,05), при ДЕ І ст. – в 28,2 разів (p>0,05), при ДЕ ІІ ст. – в 40,4 разів (p<0,05)).
У хворих з ДЕ І ст. перманентного перебігу було виявлено підвищення вмісту наступних токсичних МЕ: свинцю (в 2,5 %); стронцію (в 59,1 %); цирконію (в 7,5 %); титану (в 40 %) та хлору (збільшення у 30 %).
Отже, дослідження вмісту есенціальних і токсичних МЕ у волоссі методом РФС дозволило виявити наступні відмінності ДЕ І ст. перманентного перебігу від ДЕ І ст. з ВК. Так, надлишок кадмію спостерігався лише у хворих з ДЕ І ст. з ВК (у 9,7 % (p>0,05)), а при ДЕ І ст. перманентного перебігу кадмій був у межах норми. Надлишок рубідію спостерігався лише у хворих з ДЕ І ст. з ВК (у 3,2 % (p>0,05)), а при ДЕ І ст. перманентного перебігу рубідій був у межах норми. Надлишок титану частіше виявлявся у хворих з ДЕ І ст. перманентного перебігу (у 40 %), у порівнянні з пацієнтами з ВК при ДЕ І ст. (у 19,4 % (p<0,05)).
У волоссі 31 здорової особи, що належали до контрольної групи, виявлено у недостатності калій (в 1,6 разів нижче норми), у надлишку кальцій (в 1,4 разів вище норми), стронцій (в 1,4 разів вище норми) та титан (в 2,5 разів вище норми).
Виявлені відхилення вказаних есенціальних та токсичних МЕ у здорових осіб контрольної групи, на нашу думку, були проявом первинного мікроелементозу (М). Слід нагадати, що незважаючи на те, що це були клінічно здорові люди, дані відхилення показників МЕ можна віднести за рахунок сформованого екзогенного первинного М, що пов’язано з тим, що здорові особи контрольної групи проживали у певній геохімічній зоні мешкання з наявністю антропогенного забруднення навколишнього середовища. У вітчизняній науковій літературі всі патологічні стани, що викликані дефіцитом, надлишком чи дисбалансом МЕ, відносять до М (Авцын А.П., Жаворонков А.А., 1991, Білоус В.В., Білоус В.І., 2006). Патоморфологічний субстрат М може проявлятися на органному, тканинному і клітинному рівнях.
Слід врахувати, що обстежені хворі з ВК при ХПМК, у значній кількості випадків мали хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту (у 67,3 %), що могло призводити до певних порушень у надходженні МЕ до організму пацієнтів упродовж тривалого часу. Отже, в комбінації з незбалансованим та неповноцінним харчуванням, особливостями біогеохімічної зони мешкання, у хворих з ВК при хронічній ішемії мозку, у порівнянні зі здоровими особами контрольної групи, на додаток до первинного М, сформувалися більш виражені порушення гомеостазу МЕ за рахунок недостатності (або надлишку) декількох МЕ або ж їх дисбалансу, що мало залежність від стадії та перебігу ХПМК.
Ми вважаємо, що виявлені особливості порушень вмісту МЕ у хворих з ХПМК є ознаками сформованого вторинного М. Вторинний М, згідно класифікації А.П.Авцына та співавт. (1991), відносять до полімікроелементозів, що приєднуються до основного захворювання на різних стадіях його перебігу (як наслідок чи ускладнення). На нашу думку, у хворих з ВК при хронічній ішемії мозку був сформований вторинний М на фоні основного захворювання (ХПМК), що пов’язано з порушеннями з боку функціонування надсегментарного відділу ВНС за рахунок дезінтеграції функцій як ерготропної, так і трофотропної систем ВНС, що, у свою чергу, призводило до дизрегуляції механізмів гомеостазу (зокрема, гомеостазу МЕ).
У якості порівняння за нозологією, нами було вивчено показники вмісту МЕ у волоссі 26 хворих з ЦА з наявністю ВК. Вибір ЦА, в якості контрольної групи порівняння за нозологією, був пов’язаний з тим, що при ЦА в клінічній картині поряд з лікворно-гіпертензійними кризами облігатно присутніми є і вегетативні порушення, зокрема, і у вигляді ВК, за рахунок формування вегетативної дисфункції та розвитку синдрому вегетативної дистонії. Аналіз вмісту МЕ у хворих з ЦА з наявністю ВК дозволив виявити певні відмінності від показників здорових осіб контрольної групи. Виявлено зміни вмісту у волоссі хворих з ЦА з наявністю ВК, у порівнянні зі здоровими особами контрольної групи, наступних есенціальних МЕ: кальцію – підвищення у 2,3 разів (p0,05); заліза – зменшення у 1,3 разів (p0,05).
Проведене дослідження вмісту есенціальних МЕ у волоссі хворих з ЦА з наявністю ВК виявило множинні відхилення від меж норми: кальцію (збільшення у 80,8 %); цинку (зменшення у 30,8 %, збільшення у 30,8 %); калію (зменшення у 26,9 %, збільшення у 30,8 %); йоду (зменшення у 23,1 %, збільшення у 11,5 %); міді (зменшення у 38,5 %); селену (зменшення у 38,5 %, збільшення у 30,8 %); заліза (зменшення у 69,2 %, збільшення у 3,8 %); брому (зменшення у 73,1 %); нікелю (зменшення у 19,2 %, збільшення у 3,8 %); молібдену (збільшення у 23,1 %); хрому (зменшення у 11,5 %, збільшення у 11,5 %); марганцю (зменшення у 42,3 %, збільшення у 7,7 %); ванадію (збільшення у 30,8 %); сірки (збільшення у 3,8 %).
Виявлено підвищення вмісту у волоссі хворих з ЦА з наявністю ВК наступних токсичних МЕ: барію (у 3,8 %), стронцію (у 88,5 %), цирконію (у 15,4 %) та титану (у 42,3 %).
У хворих з ВК при ЦА, у порівнянні з пацієнтами з ВК при ДЕ І ст., виявлені були і певні відмінності у вмісті МЕ: так, у 80,8 % хворих з ВК при ЦА кальцій (p<0,05) виявлявся тільки у надлишку. А такі есенціальні МЕ як бром (у 73,1 % (p0,05)), у пацієнтів з ВК при ЦА виявлялися лише у недостатності. Крім цього, виявлено певні відмінності і у вмісті токсичних МЕ у хворих з ВК при ЦА, у порівнянні з пацієнтами з ВК при ДЕ І ст.. Так, при ЦА з ВК, на відміну від ДЕ І ст. з ВК, вміст кадмію (р>0,05) знаходився у межах норми. Крім цього, у пацієнтів з ВК при ЦА, у порівнянні з хворими з ВК при ДЕ І ст., цирконій був у надлишку у 15,4 % (р>0,05).
Таким чином, хворі з ВК як при ДЕ І ст., так і при ЦА з ВК, мали чисельні порушення показників вмісту есенціальних та токсичних МЕ. Ми вважаємо, що в комбінації з незбалансованим та неповноцінним харчуванням, особливостями біогеохімічної зони мешкання у хворих з ВК при ЦА теж був сформований вторинний М внаслідок недостатності (або надлишку) декількох МЕ або ж їх дисбалансу. Отже, у хворих з ВК як при хронічній ішемії мозку, так і при ЦА, а також у пацієнтів з ДЕ І ст. перманентного перебігу, внаслідок недостатності (або надлишку) декількох МЕ або ж їх дисбалансу, сформувався вторинний М, що мав певні характеристики, які залежали від нозології, стадії та перебігу хвороби.
Таким чином, співставлення стану забезпечення есенціальними і токсичними МЕ у хворих з ВК при ДЕ І ст. і у пацієнтів з ВК при ЦА, виявило як відмінності, так і схожість не тільки у якісному, а і у кількісному вмісту досліджених МЕ у волоссі осіб зазначених груп. Саме тому, тільки широкий спектр визначення МЕ, в комплексі з іншими параклінічними дослідженнями, з достатнім ступенем обґрунтування, може бути, використаним при проведенні додаткових діагностичних заходів у хворих з ВК при ДЕ та при ЦА.
На кінцевому етапі досліджень нами була зроблена спроба провести корекцію описаних вище змін у неврологічному статусі у хворих з ВК при хронічній ішемії мозку. Завданням нашого дослідження було оцінити ефективність препарату солкосерил у комплексному лікуванні хворих з ВК при ХПМК. Для цього на фоні базисного лікування (гіпотензивні, вазоактивні та седативні препарати) було використано введення солкосерилу в дозі 2 мл розведеного у 15 мл 0,9 % розчину натрію хлориду внутрішньовенно струйно на протязі 5 днів. Комплексне лікування хворих проводилось упродовж 14 днів, що було пов’язано з певними часовими обмеженнями стаціонару. Під нашим спостереженням знаходилося 29 хворих з ВК при хронічній ішемії мозку. Було вивчено зміни у динаміці скарг, загально-клінічного обстеження, даних неврологічного статусу (кожного дня – до лікування, під час та після курсу лікування), інструментального обстеження (РЕГ, ЕЕГ). Ефективність лікування оцінювали за результатам динаміки неврологічного статусу з урахуванням основних симптомів клінічного синдрому та динаміки показників РЕГ та ЕЕГ.
У результаті повторного РЕГ обстеження 28 хворим після курсу лікування солкосерилом виявлено позитивну динаміку у 72,4 % пацієнтів. За результатами ЕЕГ обстеження 14 хворих після проведеного курсу лікування солкосерилом позитивні зміни біоелектричної активності головного мозку спостерігалися у 9 пацієнтів. Крім цього, позитивний вплив солкосерилу виявився у зменшенні вираженості скарг, частковому регресі неврологічних симптомів (вестибулярної і мозочкової атаксії, пірамідної недостатності). Результатом лікування хворих з ВК при ХПМК на фоні базисного лікування з залученням солкосерилу було: значне покращення – у 55,2 % осіб, помірне покращення – у 34,5 %, незначне покращення – у 10,3 %. Таким чином, отримані результати клініко-параклінічного дослідження продемонстрували клінічну ефективність солкосерилу на фоні базисної терапії при лікуванні хворих з ВК при ХПМК.
Враховуючи, що у хворих з ВК при хронічній ішемії мозку виявлено ознаки вторинного М, досліджено склад солкосерилу на вміст 28 МЕ методом РФС. У солкосерилі виявлено присутність наступних 10 есенціальних МЕ: селену (0,09 + + 0,01 мкг/мл), цинку (0,02 + 0,008 мкг/мл), марганцю (0,09 + 0,01 мкг/мл), сірки (972,95 + 66,3 мкг/мл), калію (211,01 + 6,9 мкг/мл), кальцію (17,4 + 1,47 мкг/мл), міді (0,06 + 0,01 мкг/мл), хрому (0,04 + 0,01 мкг/мл), брому (30,9 + 0,28 мкг/мл) та заліза (0,03 + 0,01 мкг/мл). У залишковій кількості були виявлені такі токсичні МЕ як свинець (0,3 + 0,02 мкг/мл), стронцій (0,02 + 0,007 мкг/мл) та хлор (479,56 + 9,1 мкг/мл). Отже, есенціальні МЕ, що входять до складу солкосерилу, можуть визначати частину фармакологічної активності препарату за рахунок впливу на вміст МЕ в організмі людини.
ВИСНОВКИ
1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми, що полягає в уточненні деяких особливостей клініко-параклінічної характеристики захворювань у хворих з пароксизмальними станами при хронічних порушеннях мозкового кровообігу, що базується на комплексному дослідженні показників вмісту макро- і мікроелементів.
2. Встановлено, що у формуванні хронічних порушень мозкового кровообігу певна роль належить комплексу факторів ризику, до яких слід відносити перенесені упродовж життя гострі та хронічні захворювання, травми, що сприяють формуванню недостатності вегетативного забезпечення, що призводить до розвитку і прогресування цереброваскулярних захворювань.
3. У хворих з вегетативними кризами при хронічних порушеннях мозкового кровообігу зміни вегетативної нервової системи, наростають по мірі прогресування захворювання. Особливістю клінічних проявів дисфункції вегетативної нервової системи у хворих з вегетативними кризами при хронічних порушеннях мозкового кровообігу є поліморфність, з домінуванням проявів з боку серцево-судинної системи як у міжкризовому періоді, так і під час кризу.
4. Встановлено, що у хворих з вегетативними кризами при хронічних порушеннях мозкового кровообігу в більшій мірі патологічні зміни спостерігались у судинах вертебро-базилярного басейну. У пацієнтів з дисциркуляторною енцефалопатією І ст. перманентного перебігу переважав гіпертонічний тип реоенцефалограм (у 64,3 %), а у хворих з наявністю вегетативних кризів при дисциркуляторній енцефалопатії І ст. – змішаний тип реоенцефалограм (у 69,4 %).
5. Встановлено, що у хворих з вегетативними кризами при хронічних порушеннях мозкового кровообігу вираженість неспецифічних дифузних змін біоелектричної активності головного мозку корелював зі стадією прогресування захворювання. Виявлено, що у хворих з вегетативними кризами при дисциркуляторній енцефалопатії І ст. частіше визначався І тип електроенцефалограм (у 48,1 %), а у з пацієнтів з дисциркуляторною енцефалопатією І ст. перманентного перебігу – ІІІ тип електроенцефалограм (у 48,4 %).
6. У волоссі хворих з вегетативними кризами при хронічних порушеннях мозкового кровообігу у залежності від стадії прогресування хвороби, у порівнянні зі здоровими особами контрольної групи, виявлено тенденцію до зростання вмісту таких есенціальних МЕ як кальцій, молібден та токсичного мікроелементу кадмію. При подальшому поглибленні стадії ХПМК зміни таких есенціальних МЕ як калій, залізо та мідь мали тенденцію до зниження рівня.
7. При дисциркуляторній енцефалопатії І ст. з наявністю вегетативних кризів на відміну від дисциркуляторної енцефалопатії І ст. перманентного перебігу виявлені певні відмінності у показниках вмісту есенціальних (міді, сірки, йоду, селену, брому) та токсичних (титану, кадмію, рубідію) макро- та мікроелементів. Так, у волоссі хворих з дисциркуляторною енцефалопатією І ст. з наявністю вегетативних кризів дисбаланс вмісту міді був достовірним у 28,8 %, а при ДЕ І ст. перманентного перебігу вміст міді знаходився у межах норми; вміст сірки мав тенденцію до дисбалансу лише у хворих з ДЕ І ст. з вегетативними кризами (у 7,3 %); при ДЕ І ст. з вегетативними кризами у 51,6 % хворих відмічався дисбаланс вмісту йоду.
8. Встановлено відмінності кількісних показників вмісту есенціальних (кальцій, бром, мідь) та токсичних (кадмій, цирконій) макро- та мікроелементів у волоссі хворих з вегетативними кризами при хронічних порушеннях мозкового кровообігу і церебральних арахноїдитах. Так, у хворих з церебральним арахноїдитом з наявністю вегетативних кризів, на відміну від пацієнтів з дисциркуляторною енцефалопатією І ст. з вегетативними кризами, достовірно підвищувався вміст кальцію (у 80,8 %), достовірно знижувався рівень брому (73,1 %), відмічалися тенденції до підвищення рівню цирконію (у 15,4 %), зниження рівню міді (у 38,5 %).
9. У складі препарату солкосерил виявлено наявність таких есенціальних макро- та мікроелементів як калій, селен, цинк, кальцій, мідь, залізо, бром, марганець, сірка та хром, що розширює терапевтичні можливості його використання при цереброваскулярних захворюваннях. Застосування солкосерилу у хворих з вегетативними кризами при хронічних порушеннях мозкового кровообігу позитивно впливає як на загальний стан хворих, так і на показники церебральної гемодинаміки з позитивними змінами РЕГ у 72,4 % хворих.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
