91403 (679925), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Післяопераційні ускладнення в контрольній групі виявлені у 33 (27,7±4,1%) хворих. З них сероми становили 30 випадків (25,2±4,0%). Середній сумарний об’єм серозних виділень в контрольній групі склав 261,0±35,1мл. У 3 пацієнтів (2,5±1,4%) виникли нагноєння рани. Таким чином, застосування ЛГ на передопераційному етапі лікування хворих достовірно не збільшувало середню кількість серозних виділень з рани у хворих основної групи - 254±20,9 мл проти 261±35,1 мл в контролі (р>0,05) та кількість випадків нагноєння післяопераційної рани.

Результати цих досліджень дозволили зробити висновок, що використання ЛГ в комбінації з НПХТ не приводило до збільшення кількості післяопераційних ускладнень, які впливали б на загальний стан хворих та термін перебування в стаціонарі.

Проаналізовано вплив ЛГ на ступінь регресії пухлинного процесу. Оцінку ефективності лікування проведено за принципами RECIST (табл. 1).

Таблиця 1

Безпосередній ефект лікування, оцінений за системою RECIST

*- р<0,05 при порівнянні з контрольною групою

Об'єктивний позитивний ефект у хворих основної групи відмічено у 44 випадках (77,2±5,5%), в той час, як у контрольній групі – в 57 випадках (47,9±4,6%). Тобто, застосування НПХТ в умовах ЛГ дозволило отримати на 29,3±6,0% вищий об'єктивний позитивний ефект в основній групі у порівнянні з контролем (р<0,05).

Після проведеного передопераційного лікування середній розмір пухлини у хворих основної групи зменшився на 15,9±3,2 мм, а в контрольній групі на - 6,7±2,4 мм (р<0,05). Середній розмір лімфатичних вузлів у хворих основної групи зменшився на 7,6±1,4 мм, а в контрольній групі на - 3,8±1,2 мм (р<0,05) (табл. 2).

Таблиця 2

Середні розміри пухлини і реґіонарних лімфатичних вузлів до та після лікування хворих основної та контрольної груп

*- р<0,05 при порівнянні з контрольною групою

Середній відсоток пухлин, які регресували, в основній групі склав 48,8±7,9%, а в контрольній групі – 25,6±5,0%. Ці дані чітко засвідчують, що застосування ЛГ посилює цитостатичний ефект НПХТ, що проявилось зменшенням на 23,2±7,9% середнього розміру пухлини в основній групі у порівнянні з контролем (р<0,05).

Середній відсоток лімфатичних вузлів, які регресували, в основній групі становив 67,0±12,0%, а в контрольній групі – 30,7±8,1%. Таким чином, можна констатувати, що частота регресії лімфатичних вузлів в основній групі на 36,3±12,0% більша у порівнянні з групою контроля (р<0,05).

Хворим основної групи виконана ОЗО у 21 випадку (36,8±6,4%) (р<0,05), РМЕ у 36 випадках (63,2±6,4%, р<0,05). У хворих контрольної групи виконана також 21 ОЗО (17,6±3,5%) та 98 РМЕ (82,4±3,5%).

Отриманий лікувальний ефект після проведеної НПХТ в комбінації з ЛГ було реалізовано збільшенням кількості виконаних ОЗО (на 19,2±5,2%) у хворих основної групи в порівнянні з контролем (р<0,05).

Найчастіше ОЗО виконувались у хворих основної групи при локалізації пухлини в верхньо-зовнішньому квадранті, що становило 66,7±10,2% та верхньо-внутрішньому квадранті 19±8,6%, тоді як в контрольній групі – відповідно у 71,4±9,9% та 14,3±7,6% випадків у таких же квадрантах (р>0,05).

Результат порівняльного аналізу динаміки скарг пацієнток обох груп за шкалою EORTC QLQ-C30 та шкалою болю (Visual Analog Scale) показав, що виконання ОЗО у хворих на РМЗ достовірно покращило якість життя у порівнянні з хворими, яким виконана РМЕ. Зокрема, узагальнюючий бал якості життя у хворих, яким виконано РМЕ в цілому становить 8,2±0,5, а у хворих із ОЗО – 9,8±0,5 (р<0,05).

Також проведено аналіз обсягу оперативного втручання в залежності від гістологічного типу пухлини і відмічено наступну залежність. У хворих основної групи з інвазивним протоковим раком виконано 15 органозберігаючих операцій (36,6±7,5%) (р<0,05) та 26 РМЕ (63,4±7,5%) (р<0,05), а в контрольній групі – 14 ОЗО (17,4±3,9%) та 78 РМЕ (82,6±3,9%). Тобто, у хворих основної групи з інвазивним протоковим раком виконано на 19,2±7,5% ОЗО більше, ніж у групі контролю (р<0,05).

У хворих основної групи з інвазивним дольковим раком виконано 4 ОЗО (50±17,8%) і 4 РМЕ (50±17,8%), в контрольній групі – 4 ОЗО (22,2±9,8%) та 14 РМЕ (77,8±9,8%). Отже, у хворих основної групи з інвазивним дольковим раком виконано на 27,8±17,8% ОЗО більше, ніж в контрольній групі (р<0,05).

Найчастіше органозберігаючі операції виконувались у хворих основної групи при локалізації пухлини в верхньо-зовнішньому квадранті - 66,7±10,2%, та верхньо-внутрішньому квадранті - 19±8,6%, тоді як в контролі - 71,4±9,9% та 14,3±7,6% випадків відповідно у тих самих квадрантах (р>0,05).

Оцінено лікувальний патоморфоз пухлини та його залежність від гістологічного типу РМЗ. Так, у хворих основної групи з інвазивним протоковим раком лікувальний патоморфоз ІІІ та ІV ступеня виявлено у 15 випадках (36,5±7,5%), а у хворих контрольної групи – 7 випадках (7,6±2,8%). Таким чином, включення в схеми передопераційного лікування хворих на РМЗ ЛГ призвело до збільшення на 28,9±7,5% кількості випадків лікувального патоморфозу ІІІ та ІV ступеня у хворих основної групи у порівнянні з контролем (р<0,05).

У хворих основної групи з інвазивним дольковим раком лікувальний патоморфоз ІІІ та ІV ступеня відмічено у 3 випадках (37,5±11,4%), а в групі контролю у 2 випадках (8,1±6,4%). Таким чином, проведена ЛГ у хворих з інвазивним дольковим раком збільшила на 29,4±11,4% кількість випадків лікувального патоморфозу ІІІ та ІV ступеня (р<0,05).

Слід відмітити, що поряд з радіосенсибілізуючим ефектом, гіпертермія здатна підвищувати протипухлинну дію багатьох хіміотерапевтичних препаратів. Це обумовлено як змінами їх циркуляції у кровоносних судинах та розповсюдження у пухлині за умов гіпертермії, так і посиленням їх цитостатичної дії на процеси репарації. Результати наших досліджень свідчать, що у хворих основної групи в порівнянні з контрольною групою посилення цитотоксичного впливу НПХТ за рахунок проведення сеансів ЛГ підтверджено збільшенням частоти об'єктивного позитивного ефекту на 29,3±6,0%; більш значному зменшенні середнього розміру пухлини (на 23,2±7,9%, р<0,05) та лімфатичних вузлів (на 36,3±12,0%, р<0,05); збільшенням частоти лікувального патоморфозу ІІІ та ІV ступеня на 32,8±6,2% (р<0,05). Отриманий клінічний ефект від проведеної ЛГ дозволив виконати у хворих основної групи на 19,2±5,2% більше ОЗО в порівнянні з контролем (р<0,05).

Доведено, що застосування ЛГ також покращує віддалені результати лікування. Так, трирічна загальна виживаність в основній групі хворих склала 93±3,4%, а контрольній групі - 86,6±3,1%. Застосування ЛГ на передопераційному етапі лікування збільшило загальну трирічну виживаність хворих основної групи на 6,4±3,4% у порівнянні з контрольною групою (р>0,05).

Був проведений порівняльний аналіз показників трирічної загальної виживаності хворих обох груп в залежності від гістологічного варіанту РМЗ. Виявлена наступна закономірність: у хворих основної групи з інвазивним протоковим раком трирічна загальна виживаність склала 90,2±4,6%, а в контрольній групі 89,1±3,2% (р>0,05). Тобто, проведення ЛГ у хворих з інвазивним протоковим раком молочної залози достовірно не збільшує загальну трирічну виживаність. В той же час у хворих основної групи з інвазивним дольковим раком трирічна загальна виживаність склала 100%, а в групі контролю - 66,7±11,1% (р<0,05). Таким чином, проведення курсів НПХТ в умовах ЛГ у хворих основної групи з інвазивним дольковим раком молочної залози збільшило загальну трирічну виживаність на 33,3±11,1% у порівнянні з хворими контрольної групи (р<0,05).

При проведенні ЛГ безрецидивний період в середньому склав 32,0±2,1 місяців в основній групі та 31,1±1,7 місяців в контрольній (р>0,05). Трирічна безрецидивна виживаність в основній групі хворих становила 80,7±5,2%, а в контрольній – 78,2±3,8%. Таким чином, проведена ЛГ збільшило трирічну безрецидивну виживаність у хворих основної групи на 2,5% в порівнянні з контролем (р>0,05).

Нами дана оцінка безрецидивного періоду в залежності від менструальної функції хворих. Так, безрецидивний період у хворих зі збереженою менструальною функцією основної групи становив 33,7±3,3 місяця, тоді як в контрольній групі - 31,2±2,6 місяця. Тобто, застосування ЛГ в комплексному лікуванні хворих на РМЗ зі збереженим менструальним циклом збільшило тривалість безрецидивного періоду хворих в основній групі на 2,5 місяця у порівнянні з контролем (р>0,05). Застосування ЛГ у пацієнтів менопаузального віку достовірно збільшило тривалість безрецидивного періоду хворих основної групи на 5,1±2,2 місяця у порівнянні з контрольною групою (р<0,05).

Проаналізовано вплив обсягу оперативного втручання на тривалість безрецидивного періоду хворих обох груп. Безрецидивний період хворих, яким виконана РМЕ, в основній групі становив 31,9±2,7 місяця, в контрольній - 31,1±1,9 місяця (р>0,05). Безрецидивний період у хворих, яким виконана ОЗО, в основній групі дорівнювала 32,0±2,7 місяця, в контрольній групі - 30,4±4,4 місяця (р>0,05). Таким чином, при дотриманні показань до виконання ОЗО обсяг оперативного втручання не впливав на тривалість безрецидивного періоду.

Проведено порівняльний аналіз безрецидивного періоду хворих обох груп в залежності від гістологічного варіанту раку молочної залози. Виявлена наступна закономірність. У хворих основної групи з інвазивним протоковим РМЗ безрецидивний період склав 30,8±3,2 місяця, а в контрольній групі 30,7±2,1 місяця. Тобто, проведення ЛГ у хворих з інвазивним протоковим РМЗ достовірно не впливає на тривалість безрецидивного періоду.

В той же час у хворих основної групи з інвазивним дольковим РМЗ безрецидивний період становив 33,7±4,5 місяця, а в контрольній групі - 27,6±3,3 місяця. Тобто нами відмічено, що застосування ЛГ на передопераційному етапі лікування хворих з інвазивним дольковим РМЗ збільшує безрецидивний період на 6,1±4,5 місяця у порівнянні з контролем (р>0,05).

Отримані результати дозволяють зробити узагальнюючі висновки: застосування ЛГ у хворих на передопераційному етапі лікування у порівнянні з хворими, які на цьому етапі лікування отримували лише НПХТ збільшує загальну трирічну виживаність хворих на 6,4%±3,4 (р>0,05); збільшує трирічну безрецидивну виживаність хворих основної групи на 2,5% (р>0,05); збільшує загальну трирічну виживаність хворих основної групи з інвазивним дольковим раком молочної залози на 33,3±11,1% (р<0,05); достовірно збільшує тривалість безрецидивного періоду хворих основної групи в менопаузі на 5,1±2,2 місяця (р0,05).

Висновки

В дисертаційній роботі обґрунтовано метод застосування ЛГ в комбінації з поліхіміотерапією на етапі передопераційного лікування хворих на РМЗ, що значно підвищує його ефективність.

1. Розроблений спосіб застосування ЛГ в комплексному лікуванні хворих на РМЗ не викликає негативних змін показників гемограми, коагулограми, біохімічних показників крові, не супроводжується розвитком ускладнень, що суттєво впливають на загальний стан хворих та термін перебування хворих в стаціонарі.

2. Включення ЛГ в стандартну схему лікування хворих на РМЗ дозволило отримати об'єктивний позитивний ефект (повна та часткова регресії) на 29,3±6,0% вищий у порівнянні з контрольною групою (р<0,05), призвело до зменшення розміру первинної пухлини в середньому на 23,2±7,9% більше, ніж в контролі (р<0,05).

3. Після використання ЛГ у хворих на РМЗ загальна трирічна виживаність виросла на 6,4±3,4%, тривалість безрецидивного періоду в основній групі хворих менопаузального віку збільшилась на 5,1±2,2 місяця у порівнянні з контрольною групою (р<0,05).

4. Застосування ЛГ дозволило збільшити відсоток виконаних органозберігаючих операцій в основній групі на 19,2±5,2% у порівнянні з контрольною групою (р<0,05), що, в свою чергу, скоротило час перебування хворої в стаціонарі на 1,6±0,8 доби.

5. Результатом модифікуючого впливу ЛГ на НПХТ стало отримання лікувального патоморфозу ІІІ та ІV ступеня в основній групі на 32,8±6,2% частіше, ніж у контрольній групі хворих (р<0,05).

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Розроблений спосіб застосування локальної гіпертермії, проведеної на гіпертермічний установці Termotron RF-8 (Yamamoto Vinita, Японія), у хворих на РМЗ ІІ стадії є безпечним, ефективним, доступним та доцільним з метою покращення безпосередніх і віддалених результатів лікування.

2. Спосіб неоад'ювантної поліхіміотерапії в умовах локальної гіпертермії дозволяє отримати об'єктивний позитивний ефект відразу після двох курсів НПХТ, що скорочує термін передопераційного лікування та обсяг оперативного втручання - збільшує частку виконання органозберігаючих операцій.

3. Виконується вказаний спосіб наступним чином: на гіпертермічний установці Termotron RF-8 проводять шість сеансів локальної гіпертермії на пухлинне вогнище та зону реґіонарного лімфовідтоку. Температура у пухлині 42-43˚С, тривалість одного сеансу 60 хвилин. Одночасно з сеансом локальної гіпертермії хворі отримують системну ПХТ за схемою FАС. Другий курс НПХТ проводять через 21 день.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Щепотин И.Б., Чешук В.Е., Мотузюк И.Н.. Стандарты диагностики и критерии эффективности лечения больных раком молочной железы // Український медичний альманах. – 2005. – Т.8, №3.- С.125-126. (Особистий внесок дисертанта: збір та обробка матеріалу, аналіз результатів).

2. Щепотін І.Б., Чешук В.Є., Мотузюк І.М., Дроздов В.М., Нейман А.М., Валевахіна Т.М., Півнюк В.М.. Результати застосування неоад'ювантної поліхіміотерапії у комбінації з локальною гіпертермією при лікуванні хворих на рак молочної залози // Науковий вісник Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця. – 2005. – №3-4. – С.73-78. (Особистий внесок дисертанта: збір та обробка матеріалу, написання статті).

3. Щепотін І.Б., Мотузюк І.М., Манжура О.П., Нейман А.М., Вакуленко Г.О. Перспективні напрямки у лікуванні хворих на рак молочної залози та рак ендометрія // Онкологія. – 2006. – Т.8, №1. – С.53-56 (Особистий внесок дисертанта: проведення операцій, збір та обробка матеріалу, написання статті).

4. Пат. № 13946 UA, МКІ А 61 К 7/20, A61N 1/06 Спосіб неоад'ювантної хіміотерапії хворих на рак молочної залози. Щепотін І.Б., Чешук В.Є., Мотузюк І.М., № U200510981; заявл. 21.11.05, опубл.17.04.06 Бюл. № 4. Розподіл інтелектуальної власності у винаході – Мотузюк І.М. -50%. Запропонував, розробив та підготував патент.

5. Щепотін І.Б., Мотузюк І.М., Чешук В.Є., Зайчук В.В., Сидорчук О.І., Кравченко О.В., Дроздов В.М., Валевахіна Т.М., Півнюк В.М.. Неоад'ювантна поліхіміотерапія в умовах локальної гіпертермії хворих місцево-розповсюдженим раком молочної залози // Матеріали ІХ Російського онкологічного конгресу. Москва, 22-24 жовтня 2005р.-С.116.

6. Щепотін І.Б., Нейман А.М., Зайчук В.В., Мотузюк І.М., Сидорчук О.І., Дроздов В.М., Катеринич О.О., Савчук С.А., Григорук О.В., Салата А.М., Колеров О.Г.. Неоад'ювантна терморадіотерапія хворих з місцево-поширеним раком грудної залози // Матеріали ХІ з'їзду онкологів України. Судак, 29 травня-2 червня 2006 р.- С.102.

7. Лісецький В.А., Сидорчук О.І., Нейман А.М., Колеров О.Г., Салата А.М., Дроздов В.М., Мотузюк І.М., Чешук В.Є., Зайчук В.В., Валевахіна Т.М.. Післяопераційні ускладнення, що виникли після передопераційної променевої терапії та методика їх профілактики// Матеріали ХІ з'їзду онкологів України. Судак, 29 травня-2 червня 2006 р.- С.84.

8. Щепотін І.Б., Чешук В.Є., Малець М.С., Мотузюк І.М., Зайчук В.В.,Сидорчук О.І, Левчишин Я.В.. Результати одномоментних мастектомій з TRAM-реконструкцієй у хворих раком молочної залози// Матеріали ХІ з'їзду онкологів України. Судак, 29 травня-2 червня 2006 р.- С.101.

9. Щепотін І.Б., Мотузюк І.М., Чешук В.Є., Сидорчук О.І., Зайчук В.В., Дроздов В.М., Малець М.С., Паукова В.П., Валевахіна Т.М., Півнюк В.М.. Неоад'ювантна поліхіміотерапія в умовах локальної гіпертермії при лікуванні хворих на рак молочної залози// Матеріали ХІ з'їзду онкологів України. Судак, 29 травня-2 червня 2006 р.- С.101

10 Щепотін. І.Б., Чешук В.Є., Я.В.Левчишин, В.М.Дроздов, Мотузюк І.М., Захарцева Л.М., , Малець М.С., Анікусько М.Ф., Зайчук В.В.. Оптимізація органозберігаючого лікування хворих на рак молочної залози І-ІІ стадії// Матеріали ХІ з'їзду онкологів України. Судак, 29 травня-2 червня 2006 р.- С.101-102.

11. Мотузюк І.М., Штефура В.В., Тимовська Ю.О., Левчишин Я.В., Лобанова О.Є., Малець М.С., Нейман А.М., Манжура О.П.. Перспективи застосування неоад’ювантної поліхіміотерапії в комбінації з локальною гіпертермією у комплексному лікуванні хворих на рак молочної залози// Матеріали VІІ-ї міжнародної конференції молодих онкологів “Сучасні проблеми експериментальної та клінічної онкології” Київ, 2-3 лютого 2006 р.- С.12.

АНОТАЦІЯ

Мотузюк І.М. Застосування локальної гіпертермії в комплексному лікуванні хворих на рак молочної залози. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07 – онкологія. - Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького НАН України, Київ - 2008.

Розроблений, досліджений та впроваджений спосіб застосування локальної гіпертермії (ЛГ) в комплексному лікуванні хворих на рак молочної залози (РМЗ).

Доведено, що проведення неоад'ювантної поліхіміотерапії в умовах ЛГ у хворих на РМЗ покращує ближні та віддалені результати лікування. Запропонований метод не впливає на кількість та тривалість ранніх післяопераційних ускладнень. Встановлено, що використання вказаної методики дозволяє вірогідно збільшити частку виконаних органозберігаючих операцій, покращити якість життя, зменшити частоту розвитку рецидивів і метастазів, збільшує тривалість безрецидивного періоду, а також показники загальної та безрецидивної трирічної виживаності.

Обґрунтовано, що методика неоад'ювантної поліхіміотерапії в умовах ЛГ найбільш ефективна у хворих з місцево-поширеними формами раку молочної залози ІІ стадії (Т_1-2N₁М₀).

Ключові слова: рак молочної залози, локальна гіпертермія, поліхіміотерапія, лікувальний патоморфоз, виживаність.

АННОТАЦИЯ

Мотузюк И.Н. Применение локальной гипертермии в комплексном лечении больных раком молочной железы.– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.07 – онкология. – Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р.Е.Кавецкого НАН Украины, Киев- 2008.

Диссертация посвящена проблеме повышения эффективности комплексного лечения больных раком молочной железы (РМЖ) путем проведения курсов неоадьювантной полихимиотерапии (НПХТ) в условиях локальной гипертермии (ЛГ) и изучению клинических эффектов ее применения.

Задачи исследования: разработать способ химиотерапии больных РМЖ с применением ЛГ на предоперационном этапе лечения; провести сравнительный анализ показателей эффективности лечения (общей и безрецидивной выживаемости) при химиотерапии на фоне ЛГ и без нее; исследовать переносимость и возможные осложнения при использовании ЛГ у больных РМЖ; определить клинический эффект (частичная и полная регрессия опухоли) проведенной НПХТ в условиях ЛГ и без нее; изучить влияние ЛГ в неоадьювантном режиме на объем оперативного вмешательства (процент органосохраняющих операций); изучить влияние применения ЛГ на лечебный патоморфоз.

Работа выполнена в рамках открытого рандомизированного контролируемого исследования. В диссертационной работе изложены результаты лечения 176 больных. Больные, включенные в исследование, прошли двойную слепую рандомизацию в соотношении один к двум методом «конвертов». Сравнительные группы были стратифицированы по возрасту, стадии заболевания, гистологическиму типу РМЖ, степени дифференцировки опухоли, количеству метастатически измененных лимфатических узлов, расположению опухоли в молочной железе, протоколам стандартного противоопухолевого лечения.

Больные были рандомизированны на 2 группы: контрольная группа больных получила два курса НПХТ по схеме FАС, а основная - аналогичные два курса НПХТ на фоне ЛГ, проведенной на опухоль и зоны реґионарного лимфооттока одновременно с введением химиопрепаратов. Схема НПХТ включала препараты: доксорубицин 30 мг/м², флуороурацил 400 мг/м², циклофосфамид 300 мг/м² или 400 мг/м² в зависимости от дня введения химиопрепаратов. Курсы НПХТ проводили внутривенно в 1, 4 и 8 день с интервалами 3 недели. Больные основной группы получили шесть сеансов ЛГ по 60 минут, которая была проведена на гипертермической установке Теrmotron RF-8 (Yamamoto Vinita Co. Ltd., Япония). Температура в опухолевом очаге составляла 42-43˚С.

Установлено, что применение ЛГ в комплексном лечении больных РМЖ является високоэффективным методом лечения и значительно улучшает его результаты. Разработанный метод применения ЛГ в комплексной терапии больных РМЖ не вызывает негативных изменений клинико-лабораторных показателей, не сопровождается развитием осложнений, существенно влияющих на общее состояние больного и срок пребывания в стационаре. Включение ЛГ в стандартную схему лечения больных РМЖ (Т_1-2N₁М₀) улучшило объективный положительный эффект на 29,3±6,0% в сравнении с контрольной, группой, привело к уменьшению размера первичной опухоли, выраженность которого была на 24,2±7,9% лучше, чем в “контроле”; увеличенило показатель общей трехгодичной выживаемости на 6,4±3,4%, удлинило продолжительность безрецидивного периода на 5,1±2,2 месяца. Применение ЛГ увеличило процент выполненных органосохраняющих операций на 19,2±5,2% и сократило срок пребывания больных в стационаре на 1,6±0,8 дня, улучшило качество жизни больных. Результатом модифицирующего влияния ЛГ на НПХТ стало увеличение лечебного патоморфоза ІІІ-й и ІV-й степени на 32,8±6,2%.

Ключевые слова: рак молочной железы, локальная гипертермия, полихимиотерапия, лечебный патоморфоз, выживаемость.

АNNOTATION

Мotuzyuk I.N. The application of local hyperthermia in the combined treatment of patients with breast cancer. – Manuscript.

Dissertation for the candidate of medical science degree in speciality 14.01.07 – oncology. – R.E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology of the NAS of Ukraine, Kyiv - 2008.

Dissertation is devoted to the enhancement of the efficacy of combined treatment of patients with breast cancer by means of application of local hyperthermia. It was elaborated, investigated and tested the method of local hyperthermia in the combined therapy of breast cancer.

It was shown that application of neoadjuvant chemotherapy supplemented with local hyperthermia in the treatment of breast cancer patients resulted in the enhancement of therapy results, in particularly both of tumor response and survival. This method has not influenced the number and duration of early postoperative complications. It was obtained that application of combined method allows to increase the number of organpreserved operations, to improve the quality of life, to decrease the number of recidives and metastases, to prolonge the duration of disease-free period, as well as to improve three-year overall and disease-free survival.

It was summarized that the method of neoadjuvant chemotherapy supplemented with local hyperthermia demonstrates the most positive effect by the treatment of patients with stage II locally advanced breast cancer (Т_1-2N₁М₀).

Key words: breast cancer, local hyperthermia, polychemotherapy, therapeutic pathomorphosis, survival.

Характеристики

Список файлов реферата