91053 (679655), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Слід зазначити, що шириною санітарно-захисної зони вважається відстань між місцями виділення в атмосферу або ґрунт виробничих шкідливостей і житловою забудовою населеного пункту.

Малі тваринницькі ферми (фермерські господарства) у селищах міського типу, селах з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 10 до 250 голів, птиці — до 1000 голів необхідно розміщувати на окремих ділянках із дотриманням розмірів санітарно-захисних зон.

Таблиця 1. Необхідна ширина санітарно-захисних зон сільськогосподарських підприємств

Напрям господарства	Необхідна ширина санітарно-захисних зон, м
	25	50	75	100	150	200	300	400	500
	Допустима величина поголів'я
Свиноферма	15	30	50	75	100	125	150	200	Більше за 200
Ферма великої рогатої худоби	20	40	60	100	150	200	Більше	200
Птахоферма	100	200	250	300	500	750	Більше	750
Вівцеферма	50	75	100	150	200	400	Більше	400
Кролеферма	150	300	400	Більше	400

Господарсько-питне водоспоживання населення має залежати від інженерного обладнання забудови, природно-кліматичних умов і величини міст за нормативними положеннями.

Для вибору оптимальних варіантів взаємного розміщення селітебних територій і промислових об'єктів необхідно враховувати рівень фонового забруднення та потенціал самоочищення природного середовища на конкретних територіях.

Залежно від метеорологічних умов, які сприяють концентрації шкідливих домішок у навколоземному шарі атмосфери, територія України поділяється на 4 зони.

Перша зона — зона низького потенціалу забруднення. Характеризується приземними інверсіями до 35 %, швидкі-п'ю вітру 0—1 м/с, рідкими туманами (менше за 10 %);

Друга зона — зона помірного потенціалу забруднення. Повторюваність приземних інверсій до 40 %, швидкість вітру 10—20 м/с, туман до 10 % або до 20 % при швидкості вітру до 10 м/с;

Третя зона — зона підвищеного потенціалу забруднення. Характеризується повторюваністю слабких вітрів і туманів до 10—20 %, приземних інверсій до 40 %;

Четверта зона — зона високого потенціалу забруднення. Повторюваність лабких вітрів і туманів понад 20 %, приземних інверсій до 60 % на рік.

Важливе значення для вивчення особливостей загальної циркуляції повітряних мас має оцінка повторюваності вітрів. Для цього використовують так звану розу вітрів.

Роза вітрів являє собою дані про повторюваність вітрів у конкретній місцевості за певний час, що зображені графічно. Слід лише зазначити, що у разі її застосування напрям вітру, який панує або впливає на конкретний об'єкт, слід визначати тим румбом горизонту, звідки дме вітер.

Промислові та сільськогосподарські об'єкти, які є джерелами забруднення атмосферного повітря, необхідно розміщувати з підвітряного боку по відношенню до селітебних територій. У районах із вираженим вітровим режимом слід враховувати і повторюваність, і швидкість вітрів.

Підприємства з джерелами забруднення повітря шкідливими речовинами, що мають розмір санітарного розриву понад 500 м, не треба розміщувати в районах, де переважають вітри зі швидкістю до 1 м/с, мають місце тривалі або такі, що часто повторюються, штилі та тумани (за рік понад ЗО—40 %, протягом зими — 50—60 днів).

Тваринницькі, птахівницькі, звірівницькі ферми, ветеринарні служби, склади по зберіганню пестицидів, біопрепаратів, мінеральних добрив, пожежонебезпечні склади і виробництва, об'єкти і підприємства з утилізації відходів, котельні, очисні споруди, гноєсховища відкритого типу необхідно розміщувати з підвітряного боку по відношенню до селітебної території та інших підприємств і об'єктів виробничої зони згідно з чинними нормативними документами.

Допустимі рівні шуму для житлових і громадських будівель та прилеглих до них територій, шумові характеристики основних джерел зовнішнього шуму, порядок визначення очікуваних рівнів шуму і потрібного їх зниження в розрахунковихточках, методики розрахунку акустичної ефективності архітектурно-планувальних і будівельно-акустичних засобів зниження шуму та основні вимоги щодо їх проектування необхідно розраховувати відповідно до чинних нормативів. Так, допустимі рівні шуму на територіях різного господарського призначення не повинні перевищувати показників санітарних норм, значення яких наведено в табл. 2.

Об'єкти, що є джерелами шуму для селітебної території, зон масового відпочинку населення, а також курортних зон, слід розміщувати за умов проведення санітарно-захисних заходів, які забезпечують відсутність перевищення допустимих рівнів шуму на території житлової забудови, в житлових і громадських будинках. Достатність ужитих заходів має бути підтверджена акустичним розрахунком.

Для зниження шкідливого впливу автотранспорту на екологічний стан у містах на магістралях регульованого руху необхідно передбачати будівництво автоматизованих систем керування дорожнім рухом.

Таблиця 2. Санітарні норми шуму на територіях різного господарського призначення

Території	Еквівалентний рівень шуму, дБ			Максимальний рівень шуму, дБ
	із 7-ї до 23 -ї години	із 2 3-ї до 7-ї години	із 7-ї до 23-ї години		із 23-їдо 7-ї години
Селітебні зони населених місць Зони житлової забудови, що реконструюється Території житлової забудови поблизу аеропортів Зони масового відпочинку і туризму Санаторно-курортні зони Території заповідників і заказників	55 60 65 50 40—45 до 25	45 50 55 35—40 30—35 до 20	70 70 75 85 60 50		60 60 55 75 50 45

Допустимі рівні вібрації в житлових будинках мають відповідати показникам, установленим санітарними нормами. Для виконання цих вимог слід передбачати дотримання відповідних відстаней, які визначаються шляхом розрахунку, між житловими будинками і джерелами вібрації, а також застосування на цих джерелах ефективних віброгасильних матеріалів і конструкцій.

Під час розміщення радіотехнічних об'єктів (радіостанції, радіотелевізійні передавальні і радіолокаційні станції), промислових генераторів, повітряних ліній електропередачі високої напруги та інших об'єктів, що випромінюють електромагнітну енергію, необхідно керуватися санітарними нормами і правилами захисту населення від впливу електромагнітних полів, які створюються радіотехнічними об'єктами.

При розміщенні всіх видів будівництва з урахуванням вимог радіаційної безпеки залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунту, величини перевищення природного до-аварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних із ними рівнів можливого несприятливого впливу на здоров'я населення і вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, на території, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, слід враховувати такі зони.

Зона відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення з щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 15 Кі/км² і вище, або стронцію від 3 Кі/км² і вище, або плутонію від 0,1 Кі/км² і вище, а також території з ґрунтами, які сприяють високій міграції радіонуклідів у рослини, з щільністю забруднення радіонуклідами цезію від 5 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км².

У цій зоні забороняються всі види господарської діяльності, постійне проживання населення, будівництво без спеціального дозволу, забезпечується суворий природоохоронний режим.

Зона гарантованого добровільного відселення зі щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 5 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², а також території з ґрунтами, які сприяють міграції радіонуклідів у рослини з щільністю забруднення радіонуклідами цезію від 0,1 до 5 Кі/км², або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км², або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км².

На території зони забороняється будівництво нових і розширення діючих підприємств, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологічного та соціального захисту населення та його життєдіяльності, курортно-рекреаційних установ, обмежується сільськогосподарське виробництво, суворо обмежується нове житлове будівництво.

Зона посиленого радіоекологічного контролю з щільністю забруднення ґрунту радіонуклідами цезію від 1 до 5 Кі/км², або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км², або плутонію від 0,005 до),0І Кі/км², а також територія з ґрунтами, які сприяють ви-(пнііі міграції радіонуклідів у рослини, з щільністю забруд-іичшя ізотопами цезію від 0,02 до 0,1 Кі/м².

Для міст, кількість населення в яких складає понад 250 тис. ін 10, і курортів державного значення необхідно передбачити (мі іміщоішя підприємств промислової переробки побутових Підходін — сміттєпереробні підприємства. Норми накопиченні! побутових відходів мають бути визначені, виходячи із розрахунку в середньому 280—300 кг на одну людину по місту.

Забудова кварталів житлових районів може здійснюватися за різними системами планування: периметральною, рядковою або груповою. З гігієнічної точки зору, суттєву перевагу над іншими має рядкова система, яка дозволяє забезпечити добру аерацію ділянки, доцільну орієнтацію вікон та зменшення рівня шуму.

Однак більш привабливими в архітектурно-планувальному підношенні є периметральна та групова системи, які і є нині найбільш поширеними.

Важливою гігієнічною характеристикою житлової забудови є щільність житлового фонду, тобто площа житла (в м²), яка припадає на території мікрорайонів. У кліматичних умовах України, залежно від поверховості, щільність житлового фонду може коливатися від 2500—3000 до 6000—10 000 м²/га.

Щільність забудови (вона теж залежить від поверховості будинків) не повинна перевищувати 26 % для 2—9-поверхової забудови і 12—17 % для 9—16-поверхової. Щільність населення у великих містах не повинна перевищувати 900—1000 осіб на 1 га, у малих — 60—80 осіб на 1 га.

Для будівництва житлових приміщень використовують різноманітні будівельні матеріали. Найважливішими гігієнічними показниками їх якості є: теплопровідність, теплоємність, повітропроникність, водопоглинання, гігроскопічність, звукопроникність.

За походженням використовують природні та штучні будівельні матеріали. До природних матеріалів належать саман, деревина, глина, природна цегла. Штучні будівельні матеріали можуть бути виготовлені як з використанням природної сировини (силікатна цегла, бетон), так і шляхом хімічного синтезу (полімерні матеріали). Останні вимагають певної обережності, оскільки можуть виділяти у повітря приміщень різні токсичні хімічні речовини, накопичувати на своїй поверхні заряди статичної електрики. Крім того, вони значно поступаються природним матеріалам за теплозахисними властивостями, є пожежонебезпечними і внаслідок займання виділяють велику кількість токсичних речовин.

Будівля (житловий будинок) складається з будівельних конструкцій: фундаменту, зовнішніх і поверхових перекрить, дверей, вікон і даху. Габарити й матеріали, з яких виготовляються ці та інші (балкони, сходинки) конструкції, а також їх оздоблення мають відповідати спеціальним будівельним та гігієнічним нормативам.

За кількістю поверхів житлові будинки бувають одно-, мало-(2—3) і багатоповерховими. Розрізняють поверхи цокольні (підлога розміщена нижче від площини тротуару, землі або відмостки, але не більш як на половину висоти приміщення), надземні (підлога вище від рівня землі) та мансардні (на горищі) . У деяких будинках є також підвальні поверхи (якщо підлога нижче від рівня землі більш як на половину висоти приміщення). Підвальні та цокольні поверхи не повинні використовуватися для житлових приміщень.

Характеристики

Список файлов реферата