90904 (679556), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Людині, що має значну короткозорість, не можна: носити вантажі; працювати з дрібними речами (годинниковий майстер, ювелір), з компютером; займатися видами спорту, що потребують піднімання значної ваги, різкого пересування.
ДАЛЕКОЗОРІСТЬ – це таке порушення зору, за якого предмети можна бачити тільки здалека. Через сплощення кришталика, яке буває природженим, або виникає з віком, очне яблуко вкорочується у довжині, зменшується відстань від сітківки до зіниці і тому зображення фокусується за сітківкою. Близько розташовані предмети людина бачить не виразно.
Для поліпшення зору є спеціальна гімнастика. Якщо вона не допомагає, лікар прописує окуляри, але вже з двоопуклими лінзами. Вони збільшують заломлення світла, завдяки чому промені фокусуються на сітківці.
ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ОЧЕЙ найчастіше трапляються в наслідок порушення особистої гігієни та зараження різними бактеріями чи вірусами.
Запалення повік супроводжується набряком, свербінням, сльозотечею. У цих випадках очі слід промити міцним розчином чаю або ромашки аптечної, а потім звернутися до окуліста.
Запалення слизової оболонки повік (конюктивіт) та очного яблука. Крім порушень правил гігієни й інфекційних чинників, значну роль у цьому захворюванні відіграє короткозорість і далекозорість, а також пил, дим, напружена зорова праця. Клінічні ознаки: сльозотеча, відчуття паління в очах, набряк і почервоніння повік, іноді витікання гною. Лікування таке саме, як у попередньому випадку.
НЕЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ОЧЕЙ. Помутніння рогівки, або більмо (полуда), може виникнути після травмування ока чи його запалення. Внаслідок цього погіршується або зовсім припиняється потрапляння до ока світла, і людина стає сліпою. Єдиним методом лікування більма є пересаджування рогівки.
Помутніння кришталика також може бути наслідком травм ока, порушення обміну вітамінів (дефіцит вітамінів С, А) та вуглеводів або старіння організму. При цьому значно погіршується зір, людина відчуває мерехтіння в очах, подвоєння предметів. У таких випадках слід негайно звернутися до окуліста, бо на ранніх стадіях хворому можна допомогти не хірургічним шляхом.
ТРАВМУВАННЯ ОЧЕЙ. Памятаймо: будь-яке пошкодження ока небезпечне і може спричинити сліпоту навіть через тривалий час після травми!!!
Якщо до ока потрапила порошинка – не тріть його! Цим ви тільки збільшите подразнення. Потрібно відтягнути верхню повіку за вії до низу так, аби її внутрішній бік протерли нижні вії. Людина при цьому повинна дивитися вниз.
Коли ж порошинка потрапила під нижню повіку, відтягніть її вниз і обережно зніміть стороннє тіло з внутрішньої поверхні зволоженим кутом чистого носовичка. Людина при цьому має дивитися в гору.
Якщо ви забили око, прикладіть до нього на 15-20 хв. чистий носовичок або шматок вати, змочений холодною водою. В усіх випадках закритої травми ока слід звертатися до лікаря.
Дуже небезпечні відкриті травми ока, коли наскрізь пробиті його оболонки.
СТОРОННІ ТІЛА, що потрапили до ока, повинен видаляти тільки лікар-окуліст. Звернутися до нього треба негайно, бо втрата часу може негативно позначитись на зорі. Перша допомога у таких випадках полягає у накладанні на пошкоджене око чистої повязки.
Очі можна пошкодити вогнем, парою, гарячим жиром, окропом. У цих випадках слід негайно вимити обличчя із заплющеними очима, а потім промити око великою кількістю прохолодної води. Не накладаючи повязки, слід звернутися до лікаря.
При опіках очей кислотою або лугом, вапном чи іншими їдкими хімічними речовинами потрібно негайно промити їх великою кількістю чистої прохолодної води протягом 14-20 хв., розкривши повіки і, не накладаючи повязки, негайно звернутися до лікаря.
ПРОФІЛАКТИКА ПОШКОДЖЕННЯ ОЧЕЙ. Не грайтеся у небезпечні ігри з гострими, ріжучими предметами; ніколи не беріть до рук речі, що нагадують міни, гранати, запали, капсули, холодну та вогнепальну зброю; навчіть маленьку сестричку чи братика правильно тримати олівець, виделку, ніж. Стежте, щоб вони не брали в руки гострих та колючих предметів.
У дорослому віці найчастіше травми очей одержують на виробництві. Тому у приміщенні, де ви працюєте, має бути добра вентиляція. Це зменшить ймовірність запорошення очей та потрапляння до них сторонніх частинок. Користуйтеся індивідуальними засобами захисту очей.
ЗІР ТА ШКІДЛИВІ ЗВИЧКИ. Причиною сліпоти у людей, що зловживають алкоголем, нікотином, наркотиками, може стати загибель зорового нерва або грубі порушення сітківки ока. Спочатку знижується зір, зображення предметів стає розпливчастим і невиразним. Потім погіршується кольоровий зір. З часом з поля зору людини випадають окремі ділянки, а потім може настати сліпота.
ГІГІЄНА ЗОРУ. Щоб зберегти нормальний зір, потрібно насамперед нормально харчуватися, частіше перебувати на свіжому повітрі, робити фізичні вправи. Денне світло повинно вільно потрапляти в кімнату через чисте віконне скло. Підвіконня не варто заставляти високими квітами, а штори на вікнах бажано щоб були у світлих тонах. Увечері користуйтеся лампами потужністю 60-100 Вт з абажуром, що розсіює світло. Домашнє завдання виконуйте тільки у добре освітленому місці. Книжку або зошит тримайте на відстані 30-35 см від очей – це приблизно довжина руки дорослої людини від ліктя до кінчиків пальців. Лампу на столі, за яким ви працюєте, розташовуйте таким чином, щоб світло падало з лівого боку на робоче місце столу, а очі залишалися в тіні. Чергуйте зорову працю з відпочинком: через кожні 40-45 хв. роботи 10 хв. відпочивайте.
Не читайте у транспорті!!! Це дуже шкодить очам, оскільки поштовхи та коливання постійно змінюють відстань від очей до книжки, а кришталик – свою кривизну, і внаслідок цього виникають дефекти зору. Не читайте лежачи!!! Це призводить до неправильного положення книжки щодо очей.
Телевізор дивіться не більше двох годин на день.
При роботі з комп’ютером дотримуйтесь таких правил: відстань від очей до екрана дисплея повинна бути 50-55 см; зображення на дисплеї відрегульовують так, щоб воно було чітким і контрастним, не дуже яскравим; безперервно працювати з комп’ютером можна: старшокласникам – 25-30 хв., учням 7-8 класів – 15-20 хв., молодшим школярам – 10-15 хв. Діти з короткозорістю під час роботи з комп’ютером повинні надівати окуляри.
Парадокси зору. Недивлячись на усю складність системи, що допомагає мозку отримувати та розшифровувати зорову інформацію, наше сприйняття світу не завжди відображається реальністю.
Сприйняті оком комбінації світлових променів, що передаються в мозок в вигляді кодованих сигналів, мало що значать самі по собі. Жоден біт інформації не потрапляє в мозок без попередньої обробки сенсорними рецепторами. Механізм, що допомагає перетворювати інформацію в знання про навколишній світ, називається перцепцією, тобто сприйняттям.
Мозок людини миттєво розпізнає звичні об’єкти, під яким би кутом зору та на якій би відстані вони не знаходились. Наприклад, книга буде сприйматися як книга незалежно від того, лежить вона чи стоїть. Але форма та розмір зорового образу книги, котрий відображається на сітківці, не завжди будуть однакові. Якщо тримати книгу горизонтально поблизу очей, то ми отримаємо її образ скороченим та звужуючимся в перспективі.
Але “бачимо” ми її, як і раніше, у формі прямокутника, тому що мозок автоматично адаптується до будь-якого зображення, які може створювати книга. Це явище називається стійкістю сприйняття (перцепції). Поки що не все зрозуміло, за рахунок чого забезпечується ця стійкість, але процес розпізнання знайомих об’єктів проходить у нижній частині скронної долі великого мозку.
Зорові підказки. Відомо, що ми автоматично сприймаємо реальні розміри і форму об’єктів. Це можна побачити з дитячих малюнків, де всі зображення двовимірні: дитина малює не те, що бачить, а те, що на її думку, повинно бути. Книгу дитина буде малювати у вигляді прямокутника незалежно від того, під яким кутом вона на неї дивиться. Щоб автоматично сприймати предмети, в трьохвимірному відображенні, мозок повинен мати інформацію про віддаленість об’єкта. Така інформація отримується посередництвом багатьох сигналів, які називають стимуляторами
Одним з стимуляторів є бінокулярний зір, коли ми бачимо предмет одночасно начебто з двох точок правим та лівим оком. Паралакс руху є ще одним ефективним способом визначення просторової віддаленості, якщо повертати голову із сторони в сторону, рух об’єктів, що знаходяться ближче до очей, буде залишати більш довгий слід на сітківці, ніж розташованих на довшій відстані. До інших важливих факторів відноситься поєднання: якщо один з предметів частково закриває собою інший, ми одразу розуміємо, що він знаходиться ближче до очей.
Додаткова важлива інформація потрапляє від сигналів сприйняття. Сприйняття спостерігається у всіх проявах навколишнього світу. Більшість природних видів поверхонь – трав’яний газон, стовбур дерева – мають нерівну будову. Складові такої будови, як, наприклад, зменшення розміру предмету по мірі його віддалення від очей, складаються в “систему координат”, в якій ми сприймаємо відстань до того чи іншого об’єкта. Результат діяльності іноді додають до пейзажу паралельні лінії, які, віддаляясь, сходяться в одній точці, завдяки чому у нас з’являється відчуття глибини.
Стимулятори сприйняття діють, як правило, навіть коли має місце подвійність образів. Якщо рельси, що віддаляються, залишають на сітківці зображення ліній, що зближуються, то ми все одно “ читаємо” їх як з’єднуючіся в сприйнятті паралельні лінії. Але таке саме зображення на сітківці ми сприймаємо зовсім по-іншому, якщо мова йде про реальні прямі, що прямують одна до одної, на які ми дивимось знизу вгору, наприклад, на гостроверхі шпилі готичного собору. Ми ніколи не замислюємось чому це так. Отримавши зорову інформацію, мозкові механізми сприйняття розшифровують її, надаючи звичний для нас зміст.
Мозкові стимулятори сприйняття частіше обирають варіанти, з прямими кутами та лініями. Саме тут можуть з’являтися ілюзії. Створюючи різноманітні моделі, що дозволяють відображати на сітківціті самі образи, які залишають знайомі об’єкти, але маючи при цьому іншу форму. Американський психолог Альберт Еймс отримав неочікувані результати. Збудована ним “кімната Еймса” має неправильну форму, але, якщо дивитись на неї з певної точки, сприймається як прямокутна. При цьому розміри предметів та людей, що в ній знаходяться, спотворюються.
Перша інтерпретація мозком інформації, що отримується від різних органів чуття, впливає на те, як саме складається загальне сенсорне сприйняття. Якщо кімната Еймса сприймається як прямокутник, тоді обидва кути задньої стіни повинні бути рівновіддалені від спостерігача, отже – це ілюзія. Це є наслідком того ,що ми інтерпретуємо об’єкт не тільки на основі його зорового образу, але й враховуючи його оточення. Таким чином, ми сприймаємо об’єкт не тільки зором, але й емпірично, тобто минулий дослід начебто підказує, що скоріше всього повинно бути в даному підтексті.
Сприйняття та досвід. Ефективність сприйняття сенсорної інформації є об’єктом нескінчених суперечок між філософами та психологами. Прихильники однієї думки, нативісти, вважають здатність до сприйняття вродженою властивістю свідомості, тоді як емпірики визнають джерелом знань досвіт, отриманий нами через відчуття.
Результати певних досвідів дозволяють зробити висновок на користь емпіричного підходу. Були доведені можливості пізнання шляхом сприйняття і те, що довготривалий досвід аналізу відчуттів дає людині можливість робити правильні висновки, що неможливо при відсутності досвіду.
Вплив стомлення на адаптаційні можливості ока.
Робота проводилась з восьмома учнями 8-“А” класу. Під час робочого дня по суботах протягом двох тижнів проводилися по два досліди з визначенням адаптації та її швидкості.
Досліди проводились до і після робочого дня.
Для проведення досліду затемнювали препараторську біологічного кабінету. Проводили досліди змінюючи освітлення денне і частково затемнене.
Методика роботи: до початку досліду визначили зір учнів. Зокрема у Лещенко В.С. обидва ока бачать на “0,6”; у Могилей О.О. – на “1”; у Горобець праве око – на “1”, а ліве – на “0,9”; і у Пуляка М. Обидва ока – на “-1,75”; у Єгорової праве око – на “1”, а ліве – на “0,9”; у Фенченка та Наумова – на “1”; у Баштового обидва ока бачать на “0,8”.
Досліджуваних заводили у частково затемнену кімнату при звичайному освітленні та розміщували таблицю на відстані – 2,8м. від очей. Через 30 сек. Вимикали світло в приміщені і при слабкому освітленні пускали секундомір, і відмічали через який час піддослідний зможе розрізнити літери, почергово всіх розмірів. Великі літери, показують початок адаптації, а малі – закінчення адаптації, якщо вона наступає.
А для контролю пропонували читати літери. Результати записувались і данні заносили до таблиці.
Експеримент проводили з темновою адаптацією, для цього швидко вимикали світло. Визначили швидкість темнової адаптації, зафіксовуючи час секундоміром, за цей час око звикало до темряви і учні читала по таблиці літери.
Досліди і контроль показали, що в досліджуваних учнів зір у всіх не однаковий, а звісно й темнова адаптація.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДІВ
| № | Дата | Прізвище досліджуваного | Данні контролю | Шв. адаптації | Зір | ||||||||
| До стомлення | Після стомлення | До стомлення | Після стомлення | ||||||||||
| І | ІІ | ІІІ | І | ІІ | ІІІ | ||||||||
| 1 | 25.01.2003 | Лещенко | +++ | ++- | 2с | 10с | 39с | 12с | 20с | 70с | 0,6(л) | ||
| 0,6(п) | |||||||||||||
| Могилей | +++ | +++ | 3с | 4с | 5с | 3с | 4с | 9с | 1(л) | ||||
| 1(п) | |||||||||||||
| Горобець | +++ | ++- | 3с | 4с | 5с | 4с | 5с | 10с | 0,9(л) | ||||
| 1(п) | |||||||||||||
| Єгорова | +++ | +++ | 2с | 4с | 5с | 3с | 5с | 6с | 0,9(л) | ||||
| 1(п) | |||||||||||||
| Фенченко | +++ | +++ | 3с | 4с | 7с | 4с | 6с | 9с | 1(л) | ||||
| 1(п) | |||||||||||||
| Наумов | +++ | +++ | 2с | 3с | 5с | 4с | 5с | 7с | 1(л) | ||||
| 1(п) | |||||||||||||
| Баштовой | +++ | +++ | 5с | 8с | 15с | 7с | 10с | 17с | 0,8(л) | ||||
| 0,8(п) | |||||||||||||
| Пуляк (в окулярах) | +++ | +++ | 3с | 4с | 9с | 6с | 7с | 8с | 0,9(л) | ||||
| 0,9(п) | |||||||||||||
| 2 | 01.02.2003 | Лещенко | +++ | ++- | 4с | 10с | 38с | 11с | 20с | 70с | 0,8(л) | ||
| 0,8(п) | |||||||||||||
| Могилей | +++ | +++ | 3с | 4с | 6с | 4с | 5с | 7с | 1(л) | ||||
| 1(п) | |||||||||||||
| Горобець | +++ | ++- | 4с | 5с | 7с | 5с | 6с | 8с | 0,9(л) | ||||
| 1(п) | |||||||||||||
| Пуляк (в окулярах) | +++ | +++ | 4с | 6с | 7с | 4с | 5с | 8с | 0,9(л) | ||||
| 0,9(п) | |||||||||||||
| Єгорова | +++ | +++ | 2с | 5с | 6с | 4с | 8с | 9с | 0,9(л) | ||||
| 1(п) | |||||||||||||
| Фенченко | +++ | +++ | 2с | 3с | 4с | 3с | 5с | 7с | 1(л) | ||||
| 1(п) | |||||||||||||
| Наумов | +++ | +++ | 2с | 4с | 5с | 4с | 5с | 8с | 1(л) | ||||
| 1(п) | |||||||||||||
| Баштовой | +++ | +++ | 5с | 8с | 14с | 7с | 11с | 17с | 0,8(л) | ||||
| 0,8(п) | |||||||||||||
За таблицею ми можемо побачити, що у всіх учнів до початку робочого дня адаптаційні можливості ока кращі ніж після, це пов’язане зі стомленням очей під час робочого дня, що негативно впливає на адаптаційні можливості.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
