90756 (679444), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

При дослідженні репродуктивної функції виявлено: не вагітніли жодного разу 370 жінок (18,5%), завагітніли 1 раз – 308 жінок (15,4%), двічі – 490 жінок (24,5%), тричі – 396 жінок (19,8%), чотири рази – 250 жінок (12,5%), п’ять разів – 126 жінок (6,3%), шість раз – 38 жінок (1,9%), сім раз і більше – 22 жінки (1,1%). У 522 жінок (26,1%) не було живонароджених дітей, у 910 жінок (45,5%) – 1-і пологи живим плодом, у 482 (24,1%) – 2-є пологів, у 70 жінок (3,5%) – 3-є пологів, у 14 жінок (0,7%) – четверо пологів, у 2-х жінок (0,1%) – п’ятеро пологів живим плодом. Самовільний викидень виявлений у 380 жінок (23,3%)- в одному випадку, у 14 жінок (0,7%) - двічі, у 2-х жінок (0,1%) – тричі. 1146 жінок (57,3%) мали в анамнезі штучні аборти.

Чинником ризику розвитку вторинної неплідності являється перенесена в минулому позаматкова вагітність. 42 жінки (2,1%) мали 1 позаматкову вагітність, а 2 жінки (0,1%) – двічі. З них у 8 жінок (18,2%) маткові труби були збережені.

Аномалії розвитку у живонароджених дітей відмітили 20 жінок (1,4%). Мертвонародження виявлено в 34 жінок (2,3%), з них – вади розвитку плоду в 5 жінок (14,7%). На момент опитування 48 жінок (2,4%) були вагітними.

Ускладнення при вагітностях та в пологах відмічені в 472 жінок (29%). З них: анемія (34,2%), запальні ускладнення (15,4%), загроза переривання вагітності (13,9%) та гестоз (12,3%). Гінекологічна патологія мала місце в 333 жінок (16,6%). Абдомінальні операції перенесла 401 жінка (20%). Ознаки гірсутизму відмітили 276 жінок (13,8%).

Не користувались засобами контрацепції 12,45% респондентів, один метод контрацепції використовували 9,55% жінок, два – 54%, три – 23,36%, чотири – 0,64%. Високим є відсоток використання малоефективних методів контрацепції: бар’єрні методи – 48%, календарний метод – 24%, перерваний статевий акт – 30%. Частота використання оральних контрацептивів склала 43%, а внутрішньоматкової спіралі – 31 %.

Провідною причиною для припинення використання контрацепції було бажання завагітніти – 408 жінок (23,3%). Виявлена наступна частота неправильного використання контрацептивів: часто (25-50 випадків використання) – 8 жінок (0,5%), випадково (1-2 рази на місяць) – 257 жінок (14,7%), зрідка (1 раз на місяць) – 674 жінки (38,5%).

Серед причин невикористання контрацепції більшість жінок – 201 (80,4%) вказали на бажання завагітніти, 8 жінок (3,2%) відмітили відсутність інформації, 32 жінки (12,8%) – боязнь побічної дії, 9 жінок (3,6%) – інші причини (релігійні, соціальні, тощо).

За результатами анкетування, провідними симптомами перенесеної інфекції органів малого тазу були значні виділення із піхви (49,4%) та сильні болі понизу живота (23,9%). Перенесли хвороби, що передаються статевим шляхом, 157 жінок (7,8%), невпевненість з даного приводу висловила 371 жінка (18,5%), а 105 жінок (5,3%) вказали на можливість перенесення даної патології більше 1 разу. Гонорею перенесли 7 жінок (0,4%), хламідіоз – 87 жінок (4,3%), іншу інфекцію (трихомонади, гриби тощо) – 339 жінок (17%), невідому інфекцію – 172 жінки (8,6%). Враховуючи суб’єктивність дослідження (анкетування), реальна розповсюдженість даної патології може бути суттєво вищою.

Виявлено, що лікування з приводу хвороб, які передаються статевим шляхом, отримали 357 жінок, що склало тільки 67,6% від кількості жінок, які перенесли дану патологію. Недостатнє лікування інфекцій, що передаються статевим шляхом, теж слід вважати чинником розвитку неплідності.

За даними дослідження, між опитаними жінками Шевченківського та Першотравневого районів не було виявлено суттєвих відмінностей за більшістю показників. В свою чергу, були визначені значні відмінності між респондентами з груп із різним статусом фертильності. Виявлено, що достовірно негативний вплив на фертильність мають наступні чинники: контакт із токсичними речовинами чоловіка та жінки (р=0,001), ускладнення попередніх вагітностей (р=0,001), тривалі та болючі менструації (р=0,001), використання малоефективних методів контрацепції: календарний (р=0,001), перерваний статевий акт (р=0,03), гірсутизм (р=0,001), сексуально-трансмісивні інфекції (р=0,001): хламідіоз (р=0,001), інші інфекції (трихомонади, гриби тощо) (р=0,02), невідома інфекція (р=0,001).

Достовірно позитивний вплив на фертильність мають такі показники, як наявність вагітностей в анамнезі (р=0,001), регулярні менструації (р=0,001), використання контрацепції взагалі (р=0,001), використання оральних контрацептивів (р=0,001), проведене лікування інфекції органів малого тазу (р=0,001). Вторинно неплідні жінки достовірно частіше, ніж первинно неплідні, використовували різні методи контрацепції (р=0,01).

При визначенні зв’язку неплідності із різними чинниками за допомогою коефіцієнта кореляції (r) отримано нижченаведені результати. Чинниками, які сприяють розвитку неплідності, являються: контакт із токсичними речовинами чоловіка (r=0,08; р=0,006), контакт із токсичними речовинами жінки (r=0,12; р=0,0001), ускладнення попередніх вагітностей (r=0,24; р=0,0001), тривалі (r=0,09; р=0,002) та болючі (r=0,09; р=0,003) менструації, використання таких методів контрацепції, як календарний (r=0,12; р=0,0001) та перерваний статевий акт (r=0,07; р=0,02), ознаки гірсутизму (r=0,13; р=0,0001), хвороби, що передаються статевим шляхом (r=0,16; р=0,001), хламідіоз (r=0,16; р=0,001), ін. інфекція (трихомонади, гриби тощо) (r=0,08; р=0,009), невідома інфекція (r=0,13; р=0,0001). Такі ознаки, як наявність вагітностей в минулому (r=0,32; р=0,0001), регулярний менструальний цикл (r=0,17; р=0,0001), використання контрацепції взагалі (r=0,29; р=0,001), використання оральних контрацептивів (r=0,21; р=0,0001), отримане лікування з приводу інфекцій органів малого тазу (r=0,14; р=0,0001) знижують ризик розвитку неплідності та достовірно частіше зустрічаються в групі фертильних жінок.

Використання методу кластерного класифікаційного аналізу дозволило згрупувати чинники залежно від сили їх впливу на розвиток неплідності у респондентів. Неплідність тісно пов’язана із наступними чинниками: ускладнення попередніх вагітностей, контакт із токсичними речовинами, викидні, позаматкова вагітність, міхурний занесок, мертвонародження.

Суттєві відмінності виявлені при порівнянні первинно та вторинно неплідних жінок. Первинна неплідність має тісний зв’язок із такими ознаками: контакт із токсичними речовинами у чоловіка та жінки, вплив радіаційного опромінення на шлюбну пару, використання контрацептивів, надмірне оволосіння в незвичних ділянках тіла.

У розвитку вторинної неплідності вагоме значення мають: ускладнення попередніх вагітностей, викидні, позаматкова вагітність, міхурний занесок, інфекції, що передаються статевим шляхом. Кількість штучних абортів в анамнезі не має тісного зв’язку із розвитком вторинної неплідності. Ці дані підтверджують літературні джерела, які вказують на більш вагоме значення для вторинної неплідності післяабортних інфекційно-запальних ускладнень.

Проведений дисперсійний аналіз дозволив визначити силу впливу окремого чинника порівняно з іншими. Більш достовірний асоційований зв’язок із фертильністю мають наступні показники: освіта чоловіка (р<0,001), контакт із токсичними речовинами чоловіка (р<0,001), регулярність менструацій (р<0,001), болючість менструацій (р<0,001), використання контрацептивів (р<0,001), ознаки гірсутизму (р<0,001), хвороби, що передаються статевим шляхом (р<0,001). Менший асоційований зв’язок із фертильністю виявлений у таких чинників: освіта жінки (р<0,05), контакт із токсичними речовинами жінки (р<0,01), вік початку статевого життя (р<0,05).

Використання регресійної моделі асоціації різних чинників із неплідністю дозволяє, згідно розробленої формули, визначити ступінь ризику розвитку неплідності у окремо взятої жінки :

Х_{неплідності} = - 0.898 + А ₁* Х ₁ +А₂ * Х₂ + А₃* Х₃+ …., де

Х_{неплідності} – ризик розвитку неплідності

-0.898 – константа

А- коефіцієнт (В) відповідного чинника у таблиці

Х- код відповідного чинника в анкеті (0, 1, 2…)

Чим ближче значення Х_{неплідності} до 1, тим вищий ризик неплідності.

За результатами епідеміологічного аналізу виявлені певні відмінності між первинно та вторинно неплідними жінками. Регулярність менструацій, використання контрацептивів, ознаки гірсутизму достовірно пов’язані із розвитком первинної неплідності (р<0,01). Провідними чиниками ризику розвитку вторинної неплідності являються контакт із токсичними речовинами та хвороби, що передаються статевим шляхом (р<0,01).

При дослідженні етіологічної структури неплідності в регіоні причини неплідності тільки у жінок виявлені в 63,4% (95 пар), у обох партнерів в 30% (45 пар), тільки у чоловіків - в 5,3% (8 пар). В 1,3% (2 пари) причина неплідності не була з’ясована (табл. 1).

У 102 обстежених жінок (68%) виявлено більше однієї причини неплідності. Ці дані підтверджують той факт, що неплідність є поліетіоло-гічною патологією (табл. 2).

Трубно-перитонеальний чинник неплідності діагностовано в 54,9% (78 жінок), ендокринний – в 49,3% (70 жінок). Маткова форма виявлена в 0,7% (1 жінка), шийкова – в 1,4% (2 жінки), імунна – в 7 % (10 жінок), неясна причина – в 1,4% (2 жінки). Поєднана форма мала місце в 71,8% (102 жінки).

Патологія маткових труб, за даними гістеросальпінгографії, виявлена у 70 жінок (46,6%), спайковий процес у порожнині малого тазу – у 73 жінок (48,7%). Хронічний сальпінгоофорит діагностовано у 59 жінок (39,4%), у тому числі із наявністю сактогідросальпінкса – у 17 жінок (11,3%). Двобічна непрохідність маткових труб виявлена у 13 жінок (8,7%), а однобічна непрохідність – у 32 жінок (21,3%). Ендометріоз діагностовано у 8 жінок (5,3%). У 2-х жінок (1,4%) спостерігалась виражена рубцева деформація шийки матки, а наявність лейоміоми тіла матки (як клінічного діагнозу) відмічено в 6 жінок (4,2%). В 1-ї жінки (0,7%) виявлено внутрішньоматкові синехії (синдром Ашермана).

В табл. 3 наведено розподіл діагнозів обстежених жінок.

Регулярний менструальний цикл відмічено в 124 жінок (82,7%), нерегулярний – в 26 жінок (17,3%), болючі місячні – в 36 жінок (24%). Первинна аменорея виявлена в 1-ї жінки (0,7%), вторинна – в 10 жінок (6,7%), олігоменорея – в 12 жінок (8%), поліменорея – в 24 жінок (16%), дисменорея – в 41 жінки (27,3%).

Інфекції, що передаються статевим шляхом, перенесли третина обстежених жінок, а хламідіоз – 14,7%. З них лікування отримали тільки 36 жінок (69,2%).

Зайва вага тіла виявлена в 33 жінок (22%) (індекс маси тіла в середньому склав 26,7 кг/м²). Гірсутне число (за Феріманом – Гелівелем) у 42 жінок (28%) було вищим норми. Різна ступінь недорозвинення молочних залоз (за Таннером) спостерігалась в 18 жінок (12%). При рентгенологічному обстеженні турецького сідла в 1-ї жінки (0,7%) виявлена аденома гіпофіза.

Нерегулярні місячні та /або овуляції мали місце в 26 жінок (17,3%), олігоменорея – в 12 жінок (8%), ановуляція при регулярному циклі – в 23 жінок (15,3%), аменорея з пониженим рівнем естрогенів – в 8 жінок (5,3%), аменорея із підвищеним рівнем ФСГ (гіпергонадотропний гіпогонадизм) – в 1 жінки (0,7%), вторинна аменорея при нормальному рівні естрогенів (с-м Ашермана) – в 1 жінки (0,7%). Гіперпролактинемія виявлена у 18 жінок (12%). Геніальний туберкульоз у поєднанні із двобічною непрохідністю маткових труб діагностовано в 1 жінки (0,7%).

Патологічний ПКТ відмічений в 10 жінок (6,7%). Рівень естрадіолу був нижчий норми у 28 жінок (18%) ( від 32 до 68 пкмоль/л), а рівень тестостерону у 21 жінки (14%) був підвищеним (від 3,9 до 7,2 нмоль/л). Співвідношення ЛГ/ФСГ у 16 жінок (10,7%) було вище норми (від 1,7:1 до 3,6:1). В 5 жінок (3,4%) відмічено негативний тест з гестагенами, а у 3-х жінок (2,1%) спостерігалося підвищення рівня 17-ОКС (вище 550 моль/л).

Графік ректальної температури у 65 жінок (43,3%) був двофазним, у 51 жінки (34%) – монофазним, у 7 жінок (4,7%) – запальним, а у 27 жінок (18%) виявлена недостатність 2-ої фази менструального циклу. Відмічено 38 випадків полікістозу яєчників (25,4%), а у 8 жінок (5,3%) діагностовано кісти яєчників. Гіпоплазія матки мала місце в 11 жінок (7,3%). Гінекологічні операції відмітили 15 жінок (10%), з них з приводу позаматкової вагітності 8 жінок (53,3%).

При аналізі даних спермограм 150 чоловіків із неплідних шлюбних пар виявлено, що чоловічий чинник неплідності мав місце в 35,3% (53 чоловіки) – патоспермія 28% (42 чол.) та азооспермія 7,3% (11 чол.). Олігозооспермія діагностована в 23,3% (35 чол.), астенозооспермія – в 10,7% (16 чол.), тератозооспермія в 2,7% (4 чол.). У 8,7% (13 чол.) виявлено поєднання оліго- та астенозооспермії. Окремо оліго- та астенозооспермію відмічено в 14,6% (22 чол.) та 2% (3 чол.) відповідно. Показник плідності за Фарріс в 51,3% (77 чол.) був нижчим від норми. Відхилення від нормальних показників спермограми діагностовано більш ніж у половини обстежених чоловіків, що свідчать про вагоме значення чоловічого чинника в неплідному шлюбі.

Застосування уніфікованої методології обстеження та однорідної документації ВООЗ дає можливість порівняти регіональні особливості неплідності в Буковинському регіоні із відповідними показниками інших регіонів світу (рис.2 та 3).

В результаті проведеного дослідження виявлена висока частота трубно-перитонеального чинника неплідності в регіоні (54,9%), що перевищує середньостатистичний показник ВООЗ (40,8%) і поступається тільки аналогічним даним в Росії та країнах Африки (60,4% та 85% відповідно). Показник ендокринної неплідності в регіоні (49,3%) також переважає середньостатистичний показник ВООЗ (37,8%) і може бути співставлений лише з аналогічними показниками в Росії (42%) та країнах Середземноморського басейну (40%).

Частота ендометріозу серед неплідних жінок Буковинського регіону (5,3%) майже не відрізняється від середньостатистичного показника ВООЗ (5,9%), відповідних показників в Росії (4,5%) та розвинених країнах (6%). Розповсюдженість набутої патології яєчників, шийки та тіла матки серед неплідних жінок регіону складає 36%, що значно переважає узагальнені дані ВООЗ (8,3%). В свою чергу, частота неплідності „нез’ясованого ґенезу” у жінок Буковинського регіону (6,7%) значно нижча порівняно з даними ВООЗ (25,1%).

Доведено, що етіологічна структура жіночої неплідності в Буковин-ському регіоні більш характерна для країн, що розвиваються, ніж для розвинених країн. Отримані результати опосередковано характеризують рівень соціально-економічного розвитку та якість надання медичної допомоги в дослідженому регіоні.

За результатами дослідження, ефективність консервативного лікування неплідності у жінок в регіоні складає 52%. Підтверджено вплив віку жінки на ефективність консервативного лікування неплідності, так як ефективність його вища у молодших за віком жінок. Ефективність даного методу лікування дещо вища при первинній неплідності та при ендокринній її формі. Отримані дані про зв’язок між тривалістю неплідності та відсутністю ефекту в її лікуванні відповідають чисельним даним літератури. Сумнівною являється ефективність чисельних повторних курсів консервативної терапії неплідності. Найвища ефективність припадає на перші 2 роки лікування, а при збільшенні тривалості лікування ефективність не зростає. 82,8% всіх вагітностей після даного методу лікування неплідності закінчились живонародженням. Частота пологорозрішення шляхом кесарського розтину склала 28,8%.

За результатами дослідження визначено, що ефективність хірургічного методу лікування неплідності у жінок регіону становить 38,8%. Хірургічне лікування неплідності було більш ефективним у молодших за віком жінок та при меншій тривалості неплідності. Невисока ефективність даного методу лікування неплідності при ІІІ-IV ступенях спайкового процесу. Вірогідність завагітніти після хірургічного лікування неплідності найвища в перші 6-12 місяців і зменшується із збільшенням терміну після операції. Живонародженням закінчились 71% всіх вагітностей після даного методу лікування неплідності. В свою чергу, частота кесарського розтину становить 36,4%.

Щодо застосування ДРТ в лікуванні неплідності у жінок регіону, визначено, що ефективність даного методу складає 31,3%. Виявлено, що ефективність первинних спроб вища, ніж повторних (68% проти 32%). Встановлено зв’язок між ефективністю застосування ДРТ і такими чинниками, як вік жінки і тривалість неплідності: ефективність ДРТ тим нижча, чим більший вік жінки та тривалість даної патології. Живонародження становить 80% по відношенню до всіх вагітностей після застосування ДРТ. Незважаючи на те, що частота кесарського розтину в даному випадку є високою (66,7%), вибір методу пологорозрішення після застосування ДРТ залежить від цілої низки чинників (вік жінки, причина та тривалість неплідності, супутня акушерська патологія тощо ).

Переважна більшість вагітностей та пологів у жінок після лікування неплідності різними методами протікає із ускладненнями. Часто зустрічались анемія (38%), ранній гестоз (27,4%), пізній гестоз (21,3%), ХПН, ХВГП (31,1%). Найбільш частим ускладненням була загроза переривання вагітності в різні терміни (особливо після застосування ДРТ – 48,8%). Таким чином, жінки, які завагітніли після лікування неплідності, відносяться до групи ризику по невиношуванню. Вагітності після застосування ДРТ часто супроводжувались СЗРП (14,3%). Характерно, що після хірургічного лікування неплідності виявлено значний відсоток позаматкових вагітностей (12,9%), а після ДРТ вагітність часто була багатоплідною (24%).

Не виявлено суттєвих відхилень від нормальної ваги при народженні у дітей, що народились після лікування неплідності консервативними та хірургічними методами. В той же час, відмічено високу частоту народження дітей із малою масою тіла після застосування ДРТ (30,7%). Частота вроджених аномалій розвитку плода після використання різних методів лікування неплідності практично не перевищувала аналогічний показник в загальній популяції (1,7-3,6 %) і в середньому склала 2 %.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені результати вивчення розповсюдженості та структури неплідного шлюбу в Буковинському регіоні із застосуванням епідеміологічного методу дослідження на базі уніфікованого протоколу (документація ВООЗ), що дозволяє визначити основні чинники ризику розвитку неплідності та удосконалити методи профілактики , діагностики та лікування даної патології на регіональному рівні, порівняти отримані дані на міжнародному рівні.

1. Реальна кількість неплідних шлюбів за результатами епідеміологічних досліджень вдвічі переважає дані, отримані при самозверненні пацієнтів. Загальний показник неплідності в Буковинському регіоні є високим (14,2%) і наближається до критичного рівня, визначеного ВООЗ як 15%, при якому неплідний шлюб має значний вплив на демографічні показники в регіоні. Рівні первинної (48,6 %) та вторинної (51,4 %) неплідності в регіоні, визначені в результаті епідеміологічного дослідження, суттєво не відрізняються.

2. За результатами дисперсійного аналізу, регресійної моделі асоціації різних чинників неплідності, методів варіаційної параметричної і непараметричної статистики та коефіцієнта кореляції, матеріалів епідеміологічного аналізу встановлено достовірний зв’язок низки чинників ризику розвитку неплідності у подружніх пар. Основними чинниками ризику є: контакт із токсичними речовинами чоловіка та жінки (р=0,001), ускладнення попередніх вагітностей та пологів (р=0,001), тривалі та болючі менструації (р=0,001), використання малоефективних методів контрацепції (календарний (р=0,01) та перерваний статевий акт (р=0,03)), гірсутний синдром (р=0,001), хвороби, що передаються статевим шляхом, особливо хламідіоз (р=0,001).

3. В дослідженій популяції неплідність тільки у жінок виявлена в 63,4% обстежених шлюбних пар, тільки у чоловіків – в 5,3%, неплідність у обох партнерів – в 30%, нез’ясована причина неплідності – в 1,3%. Різні причини жіночої неплідності виявлені у 93,4 % обстежених пар, а чоловічий чинник неплідності склав 35,3 %.

4. Провідними етіологічними чинниками жіночої неплідності є трубно-перитонеальний (54,9%), ендокринний (49,3%), які часто поєднуються з спайковим (48,7%) та інфекційно-запальним (34,8%) процесами. Рідше неплідність пов’язана з перенесеними гінекологічними операціями (10,0%), захворюваннями щитоподібної залози (16,0%) та імунологічними чинниками (6,7%). Поєднання 2, 3 та 4 чинників неплідності відмічено в 71,8 % обстежених жінок. Це підкреслює необхідність одночасного обстеження та лікування як жінок, так і чоловіків.

5. Частота трубно-перитонеального (54,9%) та ендокринного (49,3%) чинників неплідності в регіоні, а також показник патології яєчників, шийки та тіла матки (36,0%) серед неплідних жінок обстеженого регіону, переважає відповідні середньостатистичні показники ВООЗ (40,8%, 37,8%, 8,3%). Розповсюдженість ендометріозу (5,3%) як причини неплідності, суттєво не відрізняється від інших регіонів світу (5,9%), а частота неплідності “нез’ясованого” ґенезу серед неплідних жінок регіону значно нижча (6,7 %), ніж відповідний узагальнений показник ВООЗ (25,1 %).

6. Ефективність лікування неплідності будь-яким методом залежить від віку жінки та тривалості неплідності. Малоефективними є чисельні повторні курси консервативної терапії. Ефективність хірургічного лікування залежить від виду неплідності, вираженості патологічних змін, підбору хворих та компетентності хірурга. Вірогідність завагітніти у пацієнток після консервативних (52,0 %) та хірургічних (38,8 %) методів найвища в ранні терміни після лікування. Після застосування різних допоміжних репродуктивних технологій ефективність складає 31,3 %.

7. Вагітність та пологи у жінок, що лікували неплідність, часто протікає з ускладненнями, найбільш поширеним з яких є загроза переривання вагітності в різні терміни. Найчастіше вона зустрічається у вагітних після застосування допоміжних репродуктивних технологій (70,1%), вдвічі рідше - після консервативного (32,7%) та хірургічного (32,3%) лікування. Хронічна плацентарна недостатність спостерігається в 42,9 %, 23,1 % і 27,3 % відповідно, а синдром затримки розвитку плода – в 14,3 %, 3,8 % і 4,5 % в обстежених групах вагітних. Розродження шляхом кесарева розтину теж переважало у вагітних після застосування допоміжних репродуктивних технологій (66,7 %) проти 28,8 % та 36,4 % в групах порівняння. При застосуванні ДРТ мала місце висока частота народження дітей із малою масою тіла (30,7 %).

8. Епідеміологічне дослідження, проведене відповідно вимогам програми ВООЗ “Репродукція людини” та Національної програми “Репродуктивне здоров’я 2001-2005”, із виявленням достовірних чинників ризику, частоти та етіологічної структури неплідного шлюбу в регіоні, дозволяє удосконалити існуючі та розробити нові адекватні, диференційовані, оптимальні методи профілактики та лікування неплідності, порівняти отримані дані на міжнародному рівні. Високий ризик ускладнень вагітності та пологів у жінок, які лікувались з приводу неплідності, підкреслює необхідність застосування запобіжних заходів та посиленого спостереження за такими вагітними.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для ефективної профілактики та лікування неплідності у жінок необхідно враховувати чинники ризику, які мають достовірний зв’язок із розвитком неплідності загалом та первинною і вторинною неплідністю зокрема: нерегулярний менструальний цикл, надмірне оволосіння в незвичних ділянках тіла, використання малоефективних методів контрацепції (календарний, перерваний статевий акт), контакт з токсичними речовинами чоловіка та жінки, захворювання, що передаються статевим шляхом.

Рекомендовано методику розрахунку ризику розвитку неплідності у окремо взятої жінки на основі клініко-анамнестичних даних та статистичного аналізу, що дозволить виявити групи ризику по неплідності та застосувати для її запобігання на етапі жіночої консультації.

При розробці системи лікувально-профілактичних заходів жінкам з неплідністю слід звернути увагу на такі провідні етіологічні чинники як трубно-перитонеальний та ендокринний, частота яких є значною у порівнянні із аналогічними показниками в інших географічних регіонах. Враховуючи достовірний зв’язок ускладнень попередніх вагітностей із розвитком вторинної неплідності, важливою є поетапна реабілітація в післяпологовому та післяабортному періодах з метою попередження запальних ускладнень. Удосконалення потребує організація роботи гінекологів-ендокринологів жіночих консультацій щодо лікування жінок із порушеннями менструального циклу.

Враховуючи залежність ефективності лікування неплідності від віку жінки та тривалості неплідності, лікування будь-яким методом слід починати якомога раніше. Не варто повторювати декілька раз один і той же метод лікування при його неефективності (відносно консервативних та хірургічних методів). Відбір хворих для оперативного лікування має бути диференційованим в залежності від виду неплідності та вираженості патологічного процесу. Хірургічне лікування неплідності слід проводити після консервативної терапії, відбору хворих спеціально підготовленими висококваліфікованими лікарями, забезпеченими мікрохірургічним обладнанням.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Розповсюдженість та етіологічна структура неплідного шлюбу в різних географічних регіонах // Здоровье женщины. – 2005. –– №1(21). –С.139-144. (співавт.: Іванюта Л.І.). Автором особисто проведено збір літератури, аналіз матеріалу, наукову інтерпретацію, формулювання висновків, підготовку до друку.

2. Частота та структура неплідного шлюбу в Буковинському регіоні за даними епідеміологічного дослідження // Репродуктивне здоров’я жінки. –2006. – №1. – С.170-173. (співавт.: Іванюта Л.І.). Автором особисто проведено збір літератури, опитування респондентів, формування груп фертильності, обробку та аналіз отриманих даних, формулювання висновків, підготовку до друку.

3. Результати клінічного обстеження неплідних жінок Буковинського регіону // Буковинський медичний вісник. – 2007. – №1 (лютий-березень). – С.22-26. Автором особисто проведено збір матеріалу , обробку і аналіз отриманих даних, формулювання висновків, підготовку до друку.

4. Соціально-гігієнічна та медико-біологічна характеристика заміжніх жінок фертильного віку м. Чернівці (епідеміологічне дослідження)// Здоровье женщины. – 2007. – №1(29). – С.134-138. (співавт.: Іванюта Л.І.). Автором особисто проведено збір та обробку матеріалу, аналіз отриманих даних, формулювання висновків, підготовку до друку.

5. Порівняльна характеристика груп жінок із різним статусом фертильності (епідеміологічне дослідження) //Здоровье женщины. – 2007. – №2(30). – С.135-141. (співавт.: Іванюта Л.І.). Автором особисто проведено збір матеріалу, статистичну обробку результатів дослідження, наукову інтерпретацію, формулювання висновків, підготовку до друку.

АНОТАЦІЯ

Хасаян О.В. Безплідний шлюб: причини розвитку, частота, структура, фактори ризику. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук зі спеціальності 14.01.01 – акушерство і гінекологія – ДУ" Інститут педіатрії, акушерства і гінекології Академії медичних наук України", Київ, 2008 р.

Опитано 2000 заміжніх жінок фертильного віку за уніфікованим протоколом, розробленим за вимогами ВООЗ. Виявлено, що розповсюдженість неплідності в Буковинському регіоні складає 14,2%. Рівні первинної (48,6%) та вторинної (51,4%) неплідності в регіоні суттєво не відрізняються.

За результатами статистичної обробки отриманих даних визначені основні чинники ризику розвитку неплідності у подружніх пар : контакт із токсичними речовинами чоловіка і жінки; ускладнення попередніх вагітностей та пологів; тривалі, болючі та нерегулярні менструації; використання малоефективних методів контрацепції (календарний, перерваний статевий акт); гірсутний синдром; хвороби, що передаються статевим шляхом, особливо хламідіоз.

Проведено аналіз повного клініко-параклінічного обстеження 150 неплідних шлюбних пар. В дослідженій популяції неплідність тільки у жінок виявлена в 63,4% обстежених пар, тільки у чоловіків – в 5,3%, у обох партнерів-в 30%, нез’ясована причина неплідності-в 1,3%.

Провідними етіологічними чинниками жіночої неплідності в регіоні є трубно-перитонеальний (54,9%) та ендокринний (49,3%), частота яких висока у порівнянні з іншими географічними регіонами. Поєднання 2, 3 та 4 чинників неплідності відмічено в 71,8% обстежених жінок.

Визначена ефективність різних методів лікування неплідності у жінок регіону: консервативних - 52,0%, хірургічних - 38,8%, допоміжних репродуктивних технологій - 31,3%.

Розроблено рекомендації щодо удосконалення методів профілактики та лікування неплідності на регіональному рівні.

Ключові слова: неплідність, розповсюдженість, чинники ризику, структура, методи лікування.

АННОТАЦИЯ

Хасаян О.В. Бесплодный брак: причины развития, частота, структура, факторы риска. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 – акушерство и гинекология – ГУ "Институт педиатрии, акушерства и гинекологии Академии медицинских наук Украины", Киев, 2008 г.

Научная работа посвящена актуальному вопросу гинекологии – изучению частоты и этиологической структуры бесплодного брака с использованием унифицированного протокола, созданного в соответствии с рекомендациями ВОЗ.

Цель работы: разработать рекомендации для усовершенствования методов профилактики и лечения бесплодия на основании изучения частоты, структуры, епидемиологии, методов диагностики, лечения и клинико-епидемиологической характеристики бесплодного брака в Буковинском регионе по унифицированному протоколу.

Для решения задач исследования были использованы епидемиологический, клинический, клинико-анамнестический и статистический методы.

С целью изучения распостраненности бесплодия в регионе были опрошены 2000 замужних женщин в возрасте 18-45 лет по специальной карте-анкете (унифицированному протоколу). Согласно классификационному алгоритму ВОЗ, респонденты были разделены на 5 групп: фертильные, ожидаемо фертильные, первично бесплодные, вторично бесплодные, с неизвестной фертильностью.

Установлено, что по результатам епидемиологического исследования частота бесплодия в Буковинском регионе составляет 14,2% и приближается к критичесекому уровню, определенному ВОЗ как 15%, при котором бесплодный брак имеет значительное влияние на демографические показатели. Уровень первичного бесплодия в регионе составил 48,6%, а вторичного – 51,4%. По результатам статистической обработки данных с изпользованием методов параметрической и непараметрической вариационной статистики, коэффициента корреляции, дисперсионного анализа, регрессионной модели ассоциации, кластерного классификационного анализа, епидемиологического анализа были выявлены достоверные факторы риска развития бесплодия.

Основными факторами риска развития бесплодия в регионе являются: контакт с токсическими веществами мужчины и женщины; осложнения предыдущих беременностей и родов; длительные, болезненные и нерегулярные менструации; использование малоэффективных методов контрацепции (календарный, прерванный половой акт); гирсутный синдром; болезни, передающиеся половым путем, особенно хламидиоз.

Для выявления этиологической структуры бесплодного брака в регионе был проведен анализ результатов полного клинико-параклинического обследования 150 бесплодных супружеских пар с использованием протокола клинической характеристики и объективного статуса женщины с бесплодием (ВОЗ). Основанием для диагностики мужского бесплодия было исследование спермограм мужчин, состоящих в бесплодном браке.

По результатам исследования, бесплодие только у женщин выявлено у 63,4% обследованных пар, только у мужчин – у 5,3%, бесплодие у обоих супругов – у 30%, невыясненная причина бесплодия – у 1,3%. Различные причины женского бесплодия (согласно классификации ВОЗ) имели место у 93,4 % обследованных пар, а мужской фактор бесплодия составил 35,3%. Показатель плодовитости по Фаррис у 51,3% мужчин был ниже нормы, что подтверждает важную роль мужского фактора в бесплодном браке.

Ведущими этиологическими факторами женского бесплодия в регионе являются трубно-перитонеальний (54,9%) и эндокринный (49,3%). Сочетание 2, 3 и 4 различных причин бесплодия встречалось у 71,8% обследованных женщин. Эти данные подчеркивают необходимость одновременного обследования и лечения как женщин, так и мужчин.

При сравнении данных исследования с аналогичными показателями в других географических регионах, установлено, что частота трубно-перитонеального (54,9%) и эндокринного (49,3%) факторов бесплодия в регионе, а также показатель патологии яичников, шейки и тела матки (36,0%) превышают соответствующие среднестатистические показатели ВОЗ (40,8%; 37,8%; 8,3%). Распространенность эндометриоза (5,3%), как причины бесплодия, существенно не отличается от других регионов (5,9%), а частота бесплодия ”неясного” генеза среди бесплодных женщин региона (6,7%) значительно ниже, чем усредненный показатель ВОЗ (25,1%).

Для определения эффективности разных методов лечения женского бесплодия в регионе был проведен ретроспективный анализ результатов консервативного лечения 100 бесплодных женщин, 80 случаев хирурги-ческого лечения женского бесплодия и 80 случаев применения вспомога-тельных репродуктивных технологий. Эффективность консервативного лечения составила 52%, хирургического – 38,8%, вспомогательных репродуктивных технологий – 31,3%. Установлено, что эффективность лечения бесплодия любым методом зависит от возраста женщины и длительности бесплодия. Малоэффективными являются многочисленные повторные курсы консервативной терапии. Эффективность оперативного метода лечения зависит от вида бесплодия, степени патологических изменений, рационального отбора пациенток и квалификации хирурга.

Беременность и роды у женщин после лечения бесплодия часто протекают с осложнениями, наиболее распостраненным из которых являются угроза прерывания в разные сроки беременности. Наиболее часто она встречалась при беременностях после использования вспомогательных репродуктивных технологий (70,1%), вдвое реже после консервативного (32,7%) и хирургического (32,3%) лечения. После использования вспомогательных репродуктивных технологий чаще рождаются дети с малой массой тела (30,7%).

Разработаны рекомендации для усовершенствования методов профилактики и лечения бесплодия в регионе, согласно которым необходимо учитывать достоверные факторы риска развития бесплодия, а также обратить особое внимание на такие ведущие этиологические факторы как трубно-перитонеальный и эндокринный. Внедрена в практику методика определения риска развития бесплодия у отдельно взятой женщины, созданная на основании клинико-анамнестических данных и статистического анализа, что позволяет выделить группу риска по бесплодию для ранней профилактики.

Ключевые слова: бесплодие, распространенность, факторы риска, структура, методы лечения.

SUMMARY

Hasayan O.V. Infertile marriage: reasons, extension, structure, risk factors. – Manuscript.

The dissertation on competition of scientific degree of candidate of medical sciences on a speciality 14.01.01 – Obstetrics and Gynaecology – SD "Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynaecology Academy of medical Sciences of Ukraine", Kyiv, 2008.

We have interviewed 2000 of fertile women by the unified protocol developed according to the World Health Organization standards. We have found out that infertility extension in Bukovinian region is 14.2%. Levels of primary (48.6%) and acquired (51.4%) sterility do not differ much.

As a result of statistical processing of the data received we have defined the main risk factors of infertility incidence for married couples: man”s and women’s contact with toxic substances; complications during previous pregnancies and labours; long-term, painful, and irregular periods; use of ineffective contraception methods (calendar method, method of interrupted intercourse); hirsutism; sexually transmitted diseases, especially chlamidiosis.

Full clinical-diagnostic examination has been made for 150 infertile married couples. In the examined population women’s infertility has been found in 63.4% of the observed couples, men’s infertility – in 5.3% of the observed couples, both partners – 30%, undiscovered infertility reason – 1.3 %.

Leading etiological factors of women’s infertility in the region are salpingian peritoneal (54.9%) and endocrine (49.3%). Their frequency is high in comparison with the other geographical regions. Combination of 2, 3 or 4 infertility factors has been noticed in 71.8% of the examined women.

We have defined the effectiveness of the different methods of infertility treatment of women in the region: conservative – 52.0%, surgical – 38.8%, additional reproductive technologies – 31.3%.

We have developed the recommendations for the improvement of the methods of preventing and treating infertility on the regional level.

Key words: infertility, extension, risk factors, structure, methods of treatment.

ПЕPЕЛIК ТЕРМІНІВ І УМОВHИХ СКОРОЧЕНЬ

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я

ДРТ – допоміжні репродуктивні технології

ЛГ – лютеїнізуючий гормон

17-ОКС – 17-оксикетостероїди

ПКТ – посткоїтальний тест

СЗРП – синдром затримки розвитку плода

ФСГ – фолікулостимулюючий гормон

ХВГП – хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода

ХПН – хронічна плацентарна недостатність

Характеристики

Список файлов реферата