Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Тепер розглянемо саме розповсюджене з усіх печінкових хвороб‑хворобу Боткіна. Час від часу це захворювання зустрічається настільки часто, що говорять про його епідемічний характер, хоча вона є віросною. Доброякісна форма має два періоди: переджовтушний та жовтушний.

Початок хвороби характеризується наявністю лихоманки, але вона короткочасна. Спостерігається порушення самопочуття більшість відчуває слабкість, біль в м’язах та суглобах. Нерідко хвороба починається з болей в горлі, тому часто до появи жовтухи її діагнозують, як типовий грип. Далі втрачається апетит, з’являється нудота, шлунково-кишкові порушення. Переджовтушний період досягає 5-6 днів. На межі між преджовтушним та жовтушним періодами нерідко спостерігаються больові відчуття зі сторони печінки, звичайно вони є слабкими та тривалими.

Жовтушний період: жовтуха є не тільки найбільш яскравим симптомом хвороби, але й найбільш постійним та важливим з діагностичної та патогенетичної точки зору. Безжовтушні форми зустрічаються тільки в самих легких випадках. Еволюцію жовтухи можна розбити на три періоди: висхідний, пік, низхідний. У висхідний перід сеча приймає темний колір, як темне пивно, в ній легко знайти велику кількість жовчних пігментів та уробіліна. Пізніше уробілінарія різко слабшає, але повністю не зникає‑пік хвороби. Як тільки кількість уробіліна в кишечнику при зменшені жовтухи починає збільшуватися, посилюється і уробілінарія, досягаючи великого ступення. Потім поступово зменшується. Як правило, при хворобі Боткіна спостерігається збільшення печінки. ЇЇ звичайно вдається прощупати вже з перших днів хвороби. Ступінь збільшення печінки різна: край виступає із під реберної дуги то на 1-2, то на 3-4 поперечних пальця. Печінка не особливо щільна, гладенька, дещо чуттєва, але лише в перший час. Збільшення печінки пов’язано з підвищенням кровонаповнення органу, інфільтрацією його різними елементами (білками, клітинами).

Ще одним симптомом хвороби Боткіна є порушення метаболічних функцій. Ці порушення перш за все відносяться до вуглеводного обміну. Порушується не тільки функція печінки по асиміляції моносахаридів, але й переробка деяких проміжних продуктів обміну (молочної та піровиноградної кислоти). В галузі білково-азотистого обміну найбільш очевидним порушенням при хворобі є збільшення вмісту амінокислот та поліпептидів в крові та сечі. Зсідання крові в деякій мірі має тенденцію до невеликого сповільнення, що пов’язано зі зменшенням вмісту протромбіну в крові.

Перехід хвороби в стадію одужання характеризується зворотнім розвитком всіх симптомів хвороби. Одним з критеріїв покрашення є відновлення апетиту, потім печінка зменшується в розмірах і набуває своїх попередніх розмірів. Але іноді можуть виникати рецидиви, що супроводжуються біллю в області печінки. Рецидиви жовтухи, що іноді доповнюють гострий гепатит, можуть переходити в хронічну форму. Чим тяжче проходить хвороба Боткіна, тим більша небезпека переходу в хронічну форму. Для лікування пацієнти повинні бути ізольованими від інших людей, тому що хвороба пердається фекально-оральним шляхом, хворих направляють до інфекційного відділення лікарні, де ім надається відловідна допомога.

3.6. Поширення хвороб печінки.

Згідно даних ЦМЛ Олександрійського райогну (Додаток 12-15) ми можемо спостерігати розповсюдження хвороб печінки на території вказаного району. Проаналізувавши їх, видно, що зі 100 тис. населення‑в 1997 р. на вірусний гепатит хворіло 216 чол. Ці цифри зменшуються до 1999 р (80 чол. на 100 тис.), потім знову починають зростати і вже в 2001 р. піднімаються до відмітки 134 чол. Не найкраща ситуація і серед хронічних гепатитів, хоча досягає дещо менших цифр в порівняні з вірусними. Так в 1997 р. на хронічний гепатит хворіло лише 66 осіб з 100 тис. населення, ці числа починають зростати до 2000 р.‑ 94 особи. Найменша кількість захворювань, що характерні для населення виявилась для цирозу печінки, що на протязі 5 років знаходяться майже на одній відмітці.

Отже, з відповідних графіків ми можемо спостерігати спад чи піднесення відповідних захворювань.

ВИСНОВКИ

Печінка‑великий залозистий орган масою 1,5 кг., що розташовується в верхньому відділі черевної порожнини, в основному в правому підребер’ї. Печінка виробляє жовч, що потрапляє в дванадцятипалу кишку. ЇЇ поверхню ділять на праву‑велику, ліву‑меншу частки. На межі між ними знаходиться серповидна зв’язка. Права частка двома борознами ділиться на квадратну, хвостату та праву частки.

В свою чергу всі часточки складаються ще з меньших печінкових часток, що складаються з гепатоцитів (печінкові клітини), синусоїдів (кровоносні капіляри) та трубчастих утворень‑гілки ворітної вени, печінкової артерії, печінкового протоку, лімфатичних судин. Всі клітини та судини утворюють єдину систему, по якій і працює орган. Тобто печінка‑це складний механізм, в якому кожна клітина має велике значення, і руйнування хоча б одного з компонентів призведе до порушення роботи всього органу. Маючи досить складну будову, печінка виконує чимало функцій, що дуже важливі для нормального розвитку та життя людини:

• виділення жовчі;

• метаболічні:

• метаболізм вуглеводів;

• білково-азотистий обмін;

• обмін вітамінів;

• антибактерицидна;

• антитоксикаційна;

• регенеративна.

Найцікавішою з функцій є регенеративна Також цікавим важливим є те що печінка одночасно є як ендокринною так і екзокринною залозою. Можливо з цим пов’язана і складність кровооббігу цього органу. Адже в останню входить як венозна так і артеріальна кров і зумовлює геніальність кровообігу.

Велика кількість функцій та складна будова органу привоводять до появи багатьох хвороб. Серед них найпоширенішими є: вірусні та хронічні гепатити, цирози, пухлини.

ЛІТЕРАТУРА

1. Анатомія та фізіологія./ Воробйова Є.А., Губарь А.В., Саф’яннікова Є.Б.‑М.: Медицина, 1981.‑416 с.

2. Кабанов Н.А. Анатомія людини.‑К.: Радянська школа, 1938.‑312 с.

3. Мясников А.Л. Хвороби печінки.‑М.: Медгіз, 1969.‑507 с.

4. Привіс М.Г. Анатомія людини.‑М.: Медицина, 1974.‑402 с.

5. Сінельников Р.Д. Атлас анатомії людини.‑М.: Медицина, 1977.‑470 с.

6. Старошенко Л.І. Анатомія людини.‑М.: Медицина, 1979.‑343 с.

7. Струков А.І. Патологічна анатомія.‑М.: Медицина, 1981.‑599 с.

8. Фізіологія людини. /Бабський Є.Б., Зубков А.А., Кослицький Г.І., Ходоров Б.І.‑М.: Медицина, 1966.‑655 с.

9. Хем А., Кормак Д. Гістологія. –М.: Мир, 1983.‑244 с.

Характеристики

Список файлов реферата