posobie (676885), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Відрізняється від ГІ Федорова-Володкіної тим, що дослідження проводиться в ділянці 16 зубів (16, 13, 12, 11, 21, 22, 23, 25, 36, 33, 32, 31, 41, 42, 43, 45). Це дозволяє більш об'єктивно оцінити рівень гігієни всіх груп зубів.

Площа зубного нальоту оцінюється аналогічно ГІ Федорова-Володкіної.

4. Індекс Рамф’єрда (1956).

Є складовою частиною пародонтального індексу Рамф’єрда, однак може виступати в ролі самостійного гігієнічного індексу, що характеризує площу нальоту на поверхні зубів. Індексуємі зуби представлені зубами всіх груп . Враховує площу нальоту на всіх поверхнях зуба. Складність застосування індексу полягає в тім, що практично неможливо оцінити площу нальоту на апроксимальних поверхнях.

Методика визначення. Розчином бісмарка коричневого офарблюють вестибулярні, оральні і бічні поверхні шести зубів (14, 11, 26, 34, 31, 46), результати оцінюють у балах:

0 - відсутність зубного нальоту;

1 - зубний наліт є на деяких, але не всіх апроксимальних, вестибулярних і оральних поверхнях зуба;

2 - наліт є на всіх поверхнях, але покриває не більше половини зуба;

3 - наліт є на всіх поверхнях і покриває більше половини зуба.

Обчислення проводять за формулою:



ГІ=  ,

6

де  - сума балів біля кожного зуба,

6 - число обстежених зубів.

Приклад 4.

Обчислюємо відповідні бали, вносимо в зубограму, одержуємо:

ГІ = (2+0+3+3+0+2) : 6 = 10:6 = 1,66.

5. ГІ Стеларда (K. Stallard, 1969).

Аналогічний комбінованому гігієнічному індексу Грина-Вермильйона в частині зубного нальоту. Індексуємі зуби представлені зубами всієї групової приналежності. Оцінка площі нальоту проводиться на вестибулярній і язичній поверхні.

Методика визначення. Розчином еритрозина офарблюються вестибулярні поверхні 16, 11, 26, 31 зубів і язичні поверхні 36, 46 зубів. Отримані результати оцінюють у балах:

0 - відсутність фарбування;

1 - офарблюється не більше 1/3 поверхні зуба;

2 - офарблюється більше 1/3, але не більше 2/3 поверхні зуба;

3 - офарблюється більш 2/3 поверхні коронки зуба.

Обчислення проводять за формулою:



ІГсер._.=  ,

6

де  - сума балів усіх 6 зубів;

6 - число досліджуваних зубів.

Приклад 5.

Обчислюємо відповідні бали, вносимо в зубограму, одержуємо:

ГІ = (1+0+1+2+0+2) : 6 = 6:6 = 1.

6. Індекс Квіглей-Хайна (I.M. Navy, E. Quigley, Z. Hein, 1962).

Оцінює площу нальоту тільки на фронтальних зубах верхньої і нижньої щелепи.

Методика визначення. Порожнину рота прополоскують 0,75% розчином основного фуксину. Площу пофарбованого нальоту враховують на вестибулярній поверхні 12 зубів (13, 12, 11, 21, 22, 23, 33, 32, 31, 41, 42, 43) і виражають у балах:

0 - відсутність фарбування;

1 - окремі ділянки зубного нальоту в пришийковій частини;

2 - зубний наліт у виді тонкої безупинної смужки шириною до 1мм у пришийковій частини;

3 - пришийкова частина покрита зубним нальотом шириною більш 1 мм, але менш 1/3 коронки зуба;

4 - зубний наліт покриває від 1/3 до 2/3 коронки зуба;

5 - зубний наліт покриває більш 2/3 коронки зуба.

Обчислення ГІ проводять за формулою:



ГІ = ,

12

де  - сума балів для кожного зуба;

12 - число обстежених зубів.

Приклад 6.

Обчислюємо відповідні бали, вносимо в зубограму, одержуємо:

ГІ = (1+0+0+0+0+0+2+1+1+1+1+2) : 12 = 9:12 = 0,75.

7. Індекс Турескі (S. Tureski et al., 1970).

Аналогічний за методикою визначення й інтерпретації результатів індексу Квіглей-Хайна, однак зубний наліт визначається не тільки на вестибулярній, але і на язичній поверхні.

8. Індекс S. Arnim (1963).

Дозволяє найбільше точно визначити площу зубного нальоту. Застосовується в основному для наукових досліджень, тому що в практичному плані дуже трудомісткий.

Методика визначення. Вестибулярну поверхню 12, 11, 21, 22, 32, 31, 41, 42 зубів офарблюють еритрозином, після чого фотографують і друкують знімки зі збільшенням у 4 рази. Контури досліджуваних зубів і пофарбованих ділянок переводять на папір і обчислюють за допомогою планіметра відсоток пофарбованої ділянки.

9. Індекс зубного нальоту Сільнес-Лое (IPl Silness-Löe, 1964).

Характеризує товщину зубного нальоту. Для його визначення спеціального фарбування не проводять.

Методика визначення. Після ретельного висушування поверхні зубів кінчиком зонда проводять у пришийковій частини зуба з усіх 4-х сторін і результати оцінюють у балах:

0 - наліт біля шийки зондом не визначається;

1 - наліт візуально не визначається, тільки при русі кінчика зонда;

2 - помірне нагромадження зубного нальоту в ясенній кишені, на поверхні ясен і зуба, обумовлене візуально (без зондування);

3 - інтенсивне в надлишку відкладення зубного нальоту на поверхні зуба, ясенної кишені, ясенного краю.

Досліджують або всі зуби, або обрану групу зубів. Обчислення роблять для одного зуба, групи зубів і індивідуума.

1. Індекс нальоту одного зуба - сума балів, отримана при обстеженні чотирьох сторін одного зуба, поділяється на 4 (поверхні).

2. Індекс нальоту групи зубів - сума індексу нальоту кожного зуба поділяється на число групи зубів (різці, моляри і т.д.).

3. Індекс нальоту індивідуума - сума індексу нальоту кожного зуба поділяється на число обстежених зубів.

Етапи обчислення індексу дуже трудомісткі, що можна підтвердити прикладом 7.

Визначаємо наліт на вестибулярній поверхні:

Визначаємо наліт на оральній поверхні:

Визначаємо наліт на дистально-апроксимальній поверхні:

Визначаємо наліт на медіально-апроксимальній поверхні:

Індекс нальоту окремих зубів:

• ІН₄₆ = (2+2+3+3) : 4 = 10:4 = 2,5;

• ІН₄₇ = (2+2+3+3) : 4 = 10:4 = 2,5;

• ІН₄₈ = (3+3+3+3) : 4 = 12:4 = 3.

Індекс групи зубів (правих нижніх молярів):

• обчислюємо ІН зубів 46,47,48 (див. вище);

• ІН_гр. = (2,5+2,5+3) : 3 = 8:3 = 2,67.

Індекс нальоту індивідуума:

• обчислюємо ІН кожного зуба (принцип див. вище);

- ІН_и =(0,75+0,75+0,75+0,75+0,75+0,75+0,75+0,75+0,75 +0,75+0,75 +0,75+1+1+1+1+1+1+1+1+2,5+2,5+2,5+2,5+2,5+2,5+ 2,5+2,5+2,5+2,75+2,75 +3) : 32 = 50,5:32 = 1,58.

Характеристики

Список файлов реферата