60456 (673740), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Рада складався з 500 чоловік, по 50 від кожної з 10 афінських фил. Кожен член Ради обирався за жеребом з декількох кандидатів, що виключало можливість підкупу чи будь-якого тиску зверху. Рівномірний представництво від кожної філи забезпечувало інтереси живучого там населення. Найважливішими завданнями Ради 500 були організація роботи народних зборів і виконання їх функцій у перервах між засіданнями. Перш за все готувалася порядок денний зборів, обговорювалися проекти можливих рішень (включаючи проекти мирних договорів), бюджет, питання забезпечення продуктами харчування та військовим спорядженням, здійснювалася перевірка законності обрання посадових осіб та їх розпоряджень. Рада стежив за будівництвом бойових кораблів і будівництвом громадських будівель. Широке коло обговорюваних питань робив за необхідне його щоденні засідання. Члени Ради отримували платню в розмірі 5-б оболів, тобто в два рази більше, ніж за відвідування Народних зборів.

Рада 500 комплектувався з усіх розрядів афінського громадянства. Члени Ради обиралися на один рік, повторне обрання дозволялося через кілька років, так що кожен рік Рада оновлювався заново.

Поряд з Радою 500 в системі афінської демократії існував ще і Рада Ареопагу. Ареопаг - один з найдавніших органів державного управління в Афінах, його сліди сходять до IX-VIII ст. до н. е.., до ради родових владик.

Ареопаг на відміну від Ради 500 був органом аристократичним. Він складався з кількох десятків членів (можливо, до 60-70 чоловік), кооптіруемих (а не обираються народом) головним чином із середовища афінських аристократів на довічний термін (для члена Ареопагу турбувалися «гарне виховання», що на увазі аристократичне походження). Вожді афінської демократії не наважилися знищити Ареопаг, але вміло пристосували його до виконання таких державних функцій, які стояли поза повноваженнями обираються магістратів. Ареопаг в V-IV ст. до н. е.. став однією з судових інстанцій - розбирав справи про умисні вбивства, підпалах, порушеннях релігійних приписів. Ареопаг повинен був також спостерігати за станом вдач і охороною батьківських підвалин.

1. Виборні посадові особи

Афіни були політичним центром і гегемоном великого союзу грецьких міст (Першого Афінського морського союзу у V ст. До н. Е.. Та Другого Афінського морського союзу в IV ст. До н. Е..). В Афінах проживало численне населення, йшла насичена різними подіями життя. Це ставило перед державою багато проблем з управління та організації адміністративного апарату.

Міське управління здійснювалося за допомогою виборних магістратур, спеціальних посадових осіб. Рада 500 у свою чергу безпосередньо контролював їхню діяльність. Вищими магістратами в Афінах були колегії архонтів і стратегів. Колегія дев'яти архонтів була однією з найдавніших державних органів, висхідних ще до VIII ст. до н. е.. Компетенція архонтів була досить широкою: по імені першого архонта називався рік, архонти мали вплив на військові справи, контролювали найважливіші релігійні церемонії і свята, визначали порядок розгляду численних судових справ як приватного, так і державного порядку, включаючи дарування цивільних прав або звинувачення в повалення державного ладу.

Однією з найбільш авторитетних урядових колегій в Афінах була колегія 10 стратегів. Стратеги очолювали військову організацію Афінської держави, проводили набір війська, командували ним під час військових дій, очолювали гарнізони. Стратеги відповідали за військове фінансування, вони ж розпоряджалися захопленої здобиччю. В умовах постійних воєн в V-IV ст. до н. е.. колегія стратегів зосередила в своїх руках керівництво ключовими питаннями державної політики, а найбільш великі політичні діячі Афінської держави займали саме пост стратега, а не архонта. У керівництві військовими справами стратегам допомагали і інші виборні особи: 10 таксіархій, який командував гоплітскімі контингентами, 2 Гіппарха - командири кінноти, 10 філархов - командирів дрібніших загонів кінноти. На всі ці військові посади підбиралися громадяни, які виявили здібності до військової справи, що одержали спеціальну підготовку. Вони обиралися відкритим голосуванням, в той час як на всі цивільні посади призначали по долі. Відкрите голосування повинно було виключити ризик вибору на відповідальну військову посаду людини некомпетентного або не здатного до командування.

До органів управління входили і численні фінансові колегії, і це зрозуміло: в умовах інтенсивної господарського життя і активної державної політики складання бюджету, фінансування численних заходів мало особливе значення. Фінансове забезпечення афінського війська займало дуже велике місце в діяльності стратегів. У системі афінської демократії існувало кілька спеціальних колегій, які керували різними сторонами фінансової діяльності. Так, зберігачами всієї державної скарбниці були 10 скарбників богині Афіни; головною турботою 10 польотів був контроль за надходженнями в казну (від здачі в оренду державного майна до отримання податкових сум і інших надходжень), 10 аподектов відзначали у списках всі надходження до скарбниці й видавали посадовим особам належні їм суми; 10 логістів регулярно перевіряли фінансову звітність посадових осіб. Потрібно сказати, що установа декількох фінансових колегій, контролюючих одне одного, було і ефективним способом боротьби з казнокрадством та іншими фінансовими зловживаннями посадових осіб. Така система якщо не виключала повністю, то зводила до мінімуму корупцію, можливість розкрадання державних коштів.

У Афінах було також безліч різних колегій магістратів, основними функціями яких була організація управління внутрішньо життям. 10 астіномов стежили за санітарним станом міста, 10 агораномов спостерігали за дотриманням правил ринкової торгівлі, 10 метрономів відповідали за правильність мір і ваг, 10 сітофілаков, хлібних наглядачів, постійно стежили за цінами на хліб (про важливість цієї колегії говорить той факт, що в середині IV ст. до н. е., число її членів збільшилося з 10 до 35: 20 вели спостереження за хлібною торгівлею в Афінах, а 15-в Піреї.) Поліцейські функції, включаючи нагляд за в'язницями, приведення у виконання смертних вироків та інших, здійснювала колегія з 11 членів. У їхньому розпорядженні знаходився загін з 300 державних рабів, озброєних луками, яких називали скіфськими стрілками (хоча там могли бути раби і інших народностей). Обиралися і інші колегії посадових осіб. За Арістотелем, щорічно в колегії обиралося в Афінах до 700 різних посадових осіб.

У цілому це був досить численний, розгалужений адміністративний апарат. Але він не був бюрократичним, відокремленим від маси афінського громадянства. Перш за все всі колегії посадових осіб обиралися лише на один рік. Двічі обиратися на одну й ту ж посаду заборонялося (виняток було зроблено для військових). Всі магістратури були колегіальними, і можливість зосередити владу в одних руках виключалася. В Афінах була прийнята демократична процедура обрання:

крім військових магістратур кандидати на всі інші посади обиралися за жеребом з представників всіх майнових розрядів, включаючи і громадян-бідняків. За відправлення магістратур призначалася плата в розмірі денного заробітку ремісника або трохи вище (від 3 до 5 оболів), що забезпечувало реальні умови для участі в управлінні громадян нижчого майнового розряду. Так як повторне переобрання виключалося, а колегії були численними, то практично кожен громадянин міг бути обраний на одну або кілька посад і тим самим взяти пряму участь у державному управлінні свого поліса.

1. Суд присяжних – геліея

Одним з найважливіших органів афінської демократії був Суд присяжних - геліея. За переказами, вона була створена ще за часів Солона, на рубежі VII-VI ст. до н. е.. Роль геліеі у V-IV ст. до н. е.. зросла, і її вплив у державному житті стало досить високим. Афінська геліея обиралася в кількості б тис. громадян, причому в її склад могли бути обрані особи не молодше 30 років, що мають певний життєвий досвід і деякі знання, як правило, батьки сімейств. Член геліеі розподілялися по 10 палатам (Геліея) по 600 чоловік в кожній (500 осіб розбирали справи, 100 осіб вважалися запасними). Велике число членів всій геліеі і окремих палат можна пояснити як великою кількістю різних судових справ у такому великому і багатолюдному місті, як Афіни, так і прагненням запобігти підкуп суддів (підкупити велике число суддів важко, до того ж афіняни розподіляли судові справи між палатами по долі) . Деякі особливо важливі справи розглядалися на об'єднаному засіданні декількох (до трьох) палат. Геліея була найвищим судовим органом Афін, і тому її компетенція була дуже широка. Власне кажучи, геліея розвантажувала Народні збори від судових справ і тим самим як би доповнювала його.

Обиратися в геліею можна було по кілька разів, що вело до накопичення у геліастов досвіду ведення судових справ, підвищувало їх професіоналізм, компетентність рішень. Судові розгляди в геліее проводились спільно з відповідними магістратами. Архонт, стратег або член якої-небудь іншої колегії головував на засіданні тієї чи іншої палати, проводив попереднє розслідування, що поліпшувало процедуру судового розгляду, вносило в неї необхідний порядок.

У Афінах не існувало державних обвинувачів і фахівців-захисників, як у судах нового і новітнього часу. Звинувачення та захист носили приватний характер. Обвинувач вносив заяву відповідного магістрату і приводив до нього обвинуваченого. Магістрат проводив попереднє розслідування, передавав справу до суду і головував при його розборі у відповідній палаті. Судовий процес грунтувався на принципі змагальності: обвинувач наводив докази провини, відповідач їх спростовував. Після вислуховування промов обвинувача і відповідача геліасти голосували; справа вважалася вирішеною, якщо за нього проголосувало понад половини членів палати. Відповідач або звільнявся від звинувачення, або піддавався покаранню: тюремного ув'язнення, конфіскації майна, грошового штрафу; найсуворішими були вироки до вигнання або смертної кари, позбавлення громадянських прав.

Ретельно розроблена процедура судового процесу, велике число досвідчених суддів, продумані заходи проти підкупу робили афінську судову систему ефективним органом демократичного ладу. У нашому розпорядженні немає даних про несправедливі рішеннях афінських судів, про зловживання або судовому свавілля. Навпаки, навіть політичні супротивники афінської демократії були змушені віддати належне об'єктивності та компетентності афінських судів. Кожен громадянин Афін протягом свого життя незалежно від свого майнового положення міг стати членом геліеі і застосувати свої здібності в різних судових розглядах.

Крім різноманітних судових справ на геліею було покладено відповідальне завдання з охорони всієї системи афінської демократії. Так, афінську конституцію оберігали за допомогою спеціального розгляду, званого «графе параномон», або скарги на протизаконно. Суть його полягала в наступному: кожен афінський громадянин мав право виступити з заявою, що прийнятий Народним зборами закон суперечить існуючому законодавству або прийнятий з порушенням встановленого порядку. Як тільки таку заяву надходило, дія оскаржуваного закону припинявся, а спеціальна палата геліеі під головуванням архонтів починала ретельне розслідування скарги. Якщо скарга визнавалася справедливої, то неправильно прийнятий закон касувати, а його автор був засуджений до великого грошового штрафу, вигнання або навіть смертної кари за те, що він ввів своїх співгромадян, учасників Народних зборів, в оману. Можливість подати «скаргу на протизаконно» охороняла афінян від внесення в Народні збори непродуманих законопроектів. Разом з тим, якщо «скарга на протизаконні» не підтверджувалася, то ініціатора скарги притягували до відповідальності за сутяжництво. Інститут графе параномон, таким чином, давав кожному громадянину право виступити на захист існуючих законів, всього ладу афінської демократії.

Ще однією охоронної мірою демократичного ладу була система постійної та суворої звітності практично всіх афінських посадових осіб. Перш ніж піти зі свого поста після річного виконання обов'язків, кожен магістрат звітував або в Народних зборах, чи в Раді 500, або в спеціальних комісіях і в разі виявлених зловживань притягувався до самої суворої відповідальності. Така система звітності була необхідна тому, що часта змінюваність (через рік) посадових осіб могла вести до безвідповідальності, корупції та зловживань службовим становищем.

У цілому ж афінська демократія в V-IV ст. до н. е.. була добре розвиненою, продуманої, ретельно розробленою системою, яка успішно діяла в складних історичних умовах, вирішувала самі різні проблеми соціально-економічної, політичної і культурного життя.

1. Соціальна політика афінської демократії

Демократичний лад припускав найширший загал для участі в управлінні державою всіх категорій афінського громадянства. Афінське громадянство в V-IV ст. до н. е.. не було однорідним у майновому та соціальному відношенні, поділ на чотири майнових розряду зберігалося, і положення кожного розряду в суспільстві була неоднаковою. Між представниками афінської аристократії, що входили до складу пятісотмерніков, і бідняком-Фетом існували серйозні розбіжності. Щоб забезпечити реальну участь у державних справах афінського громадянства, була необхідна система різноманітних заходів, спрямованих на підтримку відомого матеріального достатку, освітнього рівня, психологічного клімату, відомого єдності всередині громадянського колективу в цілому. Для вирішення всіх цих питань була розроблена певна соціальна політика афінської демократії. Вона включала цілий ряд заходів: введення оплати виборних посад, за участь в роботі Ради 500, геліеі і Народних зборів, на утримання моряків і гоплітов, зайнятих у походах. В Афінах постійно (особливо у V ст. До н. Е..) Стежили за тим, щоб не скорочувалася чисельність землеробів, не відбувалося обезземелення громадян. Для цього афінські влади широко практикували висновок малоземельних або безземельних громадян у Клерухії за межі Аттики. У V ст. до н. е.., за часів існування першого Афінського морського союзу, понад 10 тис. афінян були поселені в таких колоніях (тобто не менше третини всієї кількості афінських громадян).

Характеристики

Список файлов реферата