59817 (673361), страница 3
Текст из файла (страница 3)
Площа, розкопана на посаді, незначна в порівнянні з площею цієї частини Воїня. що мала близько 20 га. Вона недостатня для того, щоб вивчити посад більш-менш повно – його забудову і планування. Під час розкопок не вдалося встановити місцеположення площ і вулиць, які безумовно існували тут. Не простежено також окремих дворів та розташування будівель на них.
Вдалося лише констатувати ступінь забудови посаду та виявити залишки окремих приміщень, що дають змогу говорити про їх конструктивні риси.
Матеріал для міркування про ступінь забудови посаду дала траншея довжиною 200 м, що проходила у 100 м на захід від дитинця через всю площу посаду з півночі на південь від Кривулі до болотистої заплави. На протязі всієї траншеї було виявлено залишки 10 печей від наземних жител, не заглиблених в ґрунт. Контури самих жител простежити не вдалося. Привертає увагу той факт, що розташування жител, виявлених траншеєю, було нерівномірним. Переважно вони зосереджувалися в північній частині, на відстані 10–15 м одне від одного. Рідше вони розташовані в південній частині посаду і ще рідше в центрі. Цей факт відбиває ступінь забудови площі посаду в різних її частинах.
Залишки печей виявлені на різних рівнях деякі з них знаходилися на глибині всього 25 см від рівня сучасної поверхні, інші глибше – до 50 см. Така стратиграфічна різниця при умові, коли ці залишки належать житлам наземної конструкції, відбиває різницю в часі їх будівництва. Але загалом всі житла, до яких належать виявлені залишки печей, відносяться до періоду не раніше XI і не пізніше першої половини XIII ст. Подібна стратиграфічна ситуація залишків будівель наземної конструкції виявлена і в інших частинах посаду Воїня.
В північній частині посаду, що прилягає до старого русла Сули – Кривулі, було закладено розкоп на площі 400 м, де виявлено залишки трьох печей від наземних жител та чотирьох заглиблених в грунт жител, а також семи господарських ям, які разом з житлами складали певні комплекси.
На одному місці простежено залишки трьох різночасних будівель, що знаходилися на різних рівнях. Так, зразу ж під орним шаром були залишки печі дуже поганої збереженості від наземного житла. Нижче лежав черінь площею 80–85 см також від наземного житла. Контури самого житла не простежені. На 45 см глибше череня знаходилася піч від заглибленого в ґрунт житла.
В західній частині посаду, що примикає до Рівчака, культурний шар виявився менш насиченим. Заглиблювався він тут не більше як на 40–50 см. З будівельних залишків тут виявлено кілька ям, певно, господарського призначення. Одна яма мала чотирикутну форму з розмірами 2,5 – 2,5 м, заглиблена в ґрунт на 1 м від сучасної поверхні.
Частиною посаду Воїня є підвищення у заплаві між старим і сучасним руслами Сули. Воно знаходилося на північний схід від дитинця на відстані близько 200 м. Ця місцевість мала назву Іванків бугор. На поверхні Іванкового бугра знайдено значну кількість черепків посуду, кістки тварин, печину, керамічні і залізні шлаки. Культурний шар залягав тут на глибину до 1 м. Під ним лежав материковий шар гумусованого піску, в якому виявлено сліди будівель.
Розкопками було простежено п’ять ям різного розміру і глибини, що не мали правильних обрисів. В їх розташуванні немає певної системи. Ями були заповнені ґрунтом, подібним до ґрунту культурного шару в інших місцях цієї площі, але з більшою кількістю культурних уламків. Тут були залізне долото, два залізних ножі, бронзова пряжка, защіпка від книги, вісім шиферних прясел, шиферне кільце, гральні кості, кістки з слідами обробки, кістяний виріб, що нагадує порохівницю, зроблений з оленячого рогу, астрагал з дірками, шиферна формочка для відливання круглої підвіски з вушком, фрагмент іншої шиферної формочки.
Зрозуміло, що виявлені на Іванковому бугрі ями є слідами якихось споруд, але вони не дають підстав, щоб сказати щось певне про конструкцію цих споруд.
Підсумовуючи розкопки на посаді у всіх його частинах, можна зробити такі висновки. Посад древнього Воїня був густо заселений, особливо в східній, прилеглій до дитинця, та в північній частинах. Життя на посаді простежується з X ст., що підтверджується знахідками черепків кераміки цього часу як на поверхні, так і в розкопках. Поодинокі знахідки черепків кераміки роменської культури дозволяють припускати існування осель на цьому місці і в VIII–IX ст. Але вони мали тимчасовий характер, оскільки не залишили після себе значного культурного шару і не поклали початок древньому Воїню. Основний культурний шар на посаді належить до XI–XII ст. (як і культурний шар на дитинці). Життя на посаді припинилося одночасно з його загибеллю, мабуть, після татарської навали.
На посаді існувало два типи будівель: наземні споруди, від яких крім залишків печей ніяких конструктивних ознак не залишилося, і будови, заглиблені в ґрунт, так звані напівземлянки, від яких простежено сліди стін та стовпів, що тримали стіни і покрівлю.
Речі, що супроводжували обидва типи приміщень, хронологічно не відрізняються. Отже, є підстави твердити, що наземні приміщення і напівземлянки існували на посаді одночасно.
Могильники
На захід від посаду, за Рівчаком, знаходився древньоруський могильник, що належав древньому Воїню. Тут на поверхні та у місцях порушення культурного шару зустрічались поодинокі черепки древньоруської кераміки та людські кістки. На підставі цих знахідок можна говорити про розміри древньоруського могильника. Він займав значну площу на захід від Рівчака на підвищенні, що широкою смугою (100–150 м шириною і 200–300 м довжиною) проходила між Рівчаком і низиною. В північно-західній частині цього підвищення були закладені розвідкові траншеї, які виявили 21 поховання, з них одне пізніших часів.
Поховання знаходилися на різній глибині від рівня сучасної поверхні (від 0,65 до 1,75 м). Можливо, що різна глибина поховань пояснюється неоднаковою інтенсивністю відкладання культурного шару. Найбільше заглиблені поховання біля сучасних хат, де під час будівництва насипався для підвищення шар землі. Глибина поховань від рівня древньої поверхні становила в середньому 60–80 см. Над похованнями жодного разу не було простежено якихось могильних насипів. Отже, могильник був безкурганним.
Всі поховання орієнтовані на захід, з деякими відхиленнями на південь чи північ; відхилення ці мають, певно, сезонний характер. Кістяки лежали на спині у витягнутому положенні. У більшості випадків руки зігнуті у ліктях таким чином, що кисті знаходилися на грудях, животі або тазі. Причому права і ліва рука одного і того ж кістяка часто мали різне положення. Іноді руки були витягнуті вздовж тулуба. У деяких похованнях з боків кістяка простежувалися смужки трухлявого дерева від труни. Про те, що померлих ховали тут у трунах, можна говорити і на підставі знахідок кованих гвіздків, що траплялися біля кістяків. Але не можна встановити, чи ховали в трунах всіх померлих, чи лише окремих осіб.
Виявлено кілька поховань повторних або розчленованих. Так, в одному випадку виявлено кістяки людини, складені в купу, в другому – кістяк без черепа, в третьому – череп без кістяка.
Могильник древнього Воїня безінвентарний. Лише при чотирьох похованнях виявлено прикраси: це три персні і одна намистина. Речі ці є підставою для датування могильника XI–XII ст. Таке датування підтверджується і загальним характером обряду поховань, подібним до тих, які виявлені на інших древньоруських безкурганних могильниках.
Виявлені поховання можна віднести до XI–XII ст. Така дата підтверджується знайденими у похованнях речами та самим обрядом поховань, характерним для християнських часів.
На дослідженій ділянці могильника зустрічалися древньоруські речі, що безпосередньо не були пов’язані з похованнями. Це фрагменти древньоруської кераміки, залізне вушко від відра, фрагмент скляного браслета, що побував у вогні, кілька шиферних прясел. Мабуть, ці речі потрапили сюди завдяки близькому сусідству цієї території з міським посадом. Частину їх, наприклад фрагменти посуду, можна пов'язувати з обрядами на кладовищі під час поховань або свят.
Другий могильник було виявлено на площі самого городища в південній частині дитинця, прилеглій до південного ряду клітей. Деякі поховання безпосередньо примикали до клітей, інші знаходилися на віддалі близько 20 м. Було виявлено 73 поховання. Але їх тут було значно більше, бо не вся площа могильника була розкрита. Судячи з загальної площі могильника, можна припустити, що число поховань на ньому перевищувало сотню.
Поховання містились на глибині від 35 см до 1,9 м в сірому гумусованому грунті, що включав в себе культурні залишки часів Київської Русі – кераміку, кістки тварин тощо. Мілкі і глибокі поховання зустрічалися впереміш на всій площі могильника. Були випадки, коли поховання лежали одне над другим або одне перерізало друге. Контурів могильних ям в жодному випадку не простежено. Всі захоронені лежали на спині у витягнутому положенні і були орієнтовані головами на захід або з деякими відхиленнями на північ. Положення руку похованих різне: у деяких руки були витягнуті вздовж тулуба, у інших – лежали на грудях чи животі, або ж одна рука була витягнута, а друга зігнута. Більшість кістяків збереглася добре, у деяких струхлявіли значні частини або окремі кістки. Є зруйновані поховання, в яких кістки лежали не в анатомічному порядку. У двох випадках людські кістки зібрані в купи, причому не простежено пізніших ям, які можна було б вважати причиною порушення кістяків. У чотирьох похованнях відсутній череп, але решта кісток збереглася в анатомічному порядку.
Майже всі поховання безінвентарні. Лише в трьох виявлено речі: два залізних ножі, керамічну писанку і залізний наконечник стріли, що знаходився в області грудної клітки.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
