58964 (672881), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Другий період припадає на радянський час історії держави. Він характеризується висвітленням історичних подій через призму марксистської ідеології. Радянські історики обумовлюють капіталістичний розвиток дією об’єктивних факторів. Головний результат утвердження капіталізму вони бачать у формуванні робітничого класу й розгортанні революційної боротьби. У такому контексті буржуазії приділяється лише місце соціального антагоніста пролетаріату, що жодним чином не сприяє її об’єктивній оцінці. Протягом 20-х років ХХ ст. продовжують друкуватися студії дослідників, які вивчали історію промисловості в цілому, та, зокрема, питання історії буржуазії у дореволюційну добу. Це роботи як російських авторів – П.Берліна8, Є.Черменського9, так і українських – М.Слабченка10, О.Оглобліна11, М.Яворського12. У подальші роки досліджуються переважним чином економічні аспекти промислового розвитку регіону. Виходять фундаментальні роботи П.Лященка13, О.Нестеренка14, Г.Д.Бакулєва15, М.Я.Гефтера16, С.Г.Струміліна17, П.О.Хромова18, А.Л.Цукерника19, О.Г. Задери20. Роботи дослідників сприяють введенню до наукового обігу нових джерел з проблем економічної історії регіону.
Наприкінці 60-тих років з’являються праці, в яких безпосередньо досліджується верства промислової буржуазії. До них відносяться роботи І.Гіндіна21, П.Волобуєва22, В.Бовикіна23, Б.В. Ананьїча24, В.Я. Лаверичева25, П.Г.Риндзюнського26, Л.Є.Шепелєва27, присвячені питанням розвитку промислової буржуазії Російської імперії, її взаємодії з державними установами, політиці стосовно робітничого класу. Спеціальні дослідження великої промислової буржуазії Півдня України з’являються наприкінці 70-х років і перш за все належать відомому українському вченому В. В. Крутікову28. В його дослідженнях велика увага приділена формуванню буржуазії південноукраїнських губерній, її соціальному складу, історії з’їздів гірничопромисловців.
Значення радянського періоду в історіографії промислової буржуазії Півдня полягає в тому, що саме в цей період значно розширилася джерельна база і проблематика досліджень. Про це свідчить великий масив джерел, особливо статистичних даних, які використовували радянські історики. Окрім того, в зазначений період зроблені суттєві наукові доробки, особливо щодо відносин підприємців та робітників, підприємців та центральної влади.
Третій період (90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.) характеризується розширенням тематики наукових інтересів дослідників і зростанням уваги до торгово-промислової, суспільно-політичної та філантропічної діяльності підприємців. В цей час з’являються публікації узагальнюючого характеру, які висвітлюють історію підприємництва Російської імперії протягом усього існування країни (М.Боханов29, Н.Боркіна30, А.Балкіна та Л.Додонова31, та інші). В узагальнюючих працях з історії підприємництва Російської імперії вчені роблять висновок про слабкість російського буржуазного лібералізму, в якому вони вбачають одну з причин припинення капіталістичного розвитку країни. Багато новаторських положень міститься в працях російського історика, дослідника підприємницької верстви О.М.Боханова, який багато уваги приділив дослідженню окремих особистостей підприємців. Серед проблем, які вивчаються, найбільш розповсюдженими є взаємовідносини підприємців з владою наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. (М.Баришніков32 та інші).
Українські дослідження останніх років стосуються переважно економічних та соціальних аспектів історії промислової буржуазії підросійської України. Економічній та соціальній історії Донбасу присвячені роботи М.Антоненка33, І.Довжука34, А.Міхненка35. Наукове дослідження участі іноземних капіталів у металургійній та вугільній промисловості Донбасу і Придніпров’я в пореформену добу та на початку ХХ ст. робить О.Щербініна36; індустріальний розвиток України та процес формування торгово-промислової буржуазії аналізуються в роботах Т.І.Лазанської37. У ґрунтовних монографіях О.П.Реєнта38 та Ф.Г.Турченка39 порушується питання формування української національної буржуазії, причому остання робота присвячена саме Півдню України. Серед дослідників з далекого зарубіжжя, які вивчали питання розвитку вітчизняної буржуазії, назвемо Д. Маккея40, Т.Фрігута41, Р.Пайпса42, А.Рібера43, Г.Куромію44.
Історіографічний огляд свідчить про те, що в історії дослідження промислової буржуазії Півдня України вже розглянуті окремі питання її формування, взаємодії з владою та робітниками, діяльності представницьких організацій промисловців. Тому в нашій дисертаційній роботі зроблена спроба комплексного дослідження історії становлення, діяльності та становища у суспільстві південних промисловців, включаючи названі малодосліджені, а також зовсім недосліджені питання. Це завдання здійснюється на основі досягнень попередників у вивченні цієї теми, а також залученням до наукового аналізу законодавчих, справочинних джерел, та малодосліджених періодичних видань.
У підрозділі 1.2 – «Аналіз джерел » – подано характеристику джерел, використаних у процесі наукового дослідження. Джерельна база дисертаційної роботи представлена опублікованими та архівними джерелами.
У результаті пошукової роботи з метою розширення джерельної бази дисертантом виявлено значний масив неопублікованих архівних джерел, які зберігаються в Державному архіві Дніпропетровської області (ф.463, ф.11, ф.475), Центральному державному історичному архіві м. Києва (ф.313, ф. 442, ф.575, ф. 896, ф.1072, ф.1695, ф.1696, ф.2090, ф.2033, ф.2161), Державному архіві Харківської області (ф. 3, ф.19, ф.45, ф.487). За своїм походженням, видовими особливостями і змістом джерела з історії промислової буржуазії Півдня України поділяються на документальні (законодавчі акти, діловодні акти різних державних установ та підприємницьких організацій, статистичні матеріали, документи довідкового характеру) та наративні. Окрему групу джерел складають періодичні видання.
З метою отримання з них максимальної інформації документальні джерела систематизовані таким чином:
1. Законодавчі та нормативні акти: до цієї групи входять матеріали гірничого та акціонерного законодавства, нормативні документи з’їздів (положення та статути). Законодавчі акти важливі з точки зору створення загальної характеристики ринкових умов періоду капіталістичної модернізації, уявлень про політику царського уряду стосовно підприємців та їх колективних установ і організацій, у роботі яких брали активну участь представники ділових кіл регіону. Серед подібних актів особливо важливі – Положення від 8 січня 1863 року «Про збір за право торгівлі та інших видів промислів», Положення від 9 лютого 1865 р. «Про мито за право торгівлі та інші промисли», «Додаткові правила про приписаних до приватних гірничих заводів людях» від 19 лютого 1861 р., Закон про страхування робітників від 2 червня 1903 р., Статут про промислову працю з правилами та поясненнями 1915 р. тощо.
2. Справочинна документація державних установ. Це документація виробничої діяльності промислових підприємств: статути, звіти, баланси акціонерних компаній, протоколи загальних зборів акціонерів, програми гірничопромислових з’їздів, списки учасників з короткими характеристиками, протоколи, стенограми з’їздів. Значний інтерес для дослідження різних аспектів діяльності промисловців мають друковані матеріали з’їздів гірничопромисловців Півдня Росії, що почали видаватися у 1874 р. і виходили щорічно до 1917 р. включно. Матеріали з’їздів відбивали безпосередній хід найважливіших економічних процесів (акціонування, концентрації виробництва, проникнення іноземного капіталу тощо) з позицій безпосередніх учасників і зацікавлених осіб. Вони містять різноманітну цікаву інформацію про настрої, погляди, економічні інтереси різних груп промисловців.
3. Статистичні матеріали. Особливо важливою є промислова статистика, а також статистичні видання представницьких організацій. По-перше, дані, що стосуються промисловців Півдня, можна знайти в таких матеріалах: «Перший загальний перепис населення Російської імперії в 1897 році», «Список фабрик та заводів всієї Росії». У різні роки друкувалися також різноманітні статистичні видання з фабрично-заводської промисловості. Важливим джерелом є також галузеві статистичні збірки, такі як «Статистичні таблиці з гірничої промисловості Росії», «Збірники статистичних даних про гірничозаводську промисловість Росії».
4.Довідкові видання – різноманітні збірники, які переважним чином містять інформацію про промисловців регіону. Це довідники «Підприємництво та підприємці», «Діловий світ Росії», «Німці Росії». Важливі дані стосовно розвитку промислових підприємств є і в промислових довідкових виданнях, таких як «Фабрики та заводи всієї Росії», а також підготовлені особливими комісіями Ради з’їзду представників промисловості та торгівлі довідники по промисловості Російської імперії, де можна знайти зокрема і інформацію про південний регіон.
5. Мемуарна література. До джерел цієї групи належать мемуари і спогади (С.Вітте, Д.Мендєлєєв, О.Ауербах, А.Мевіус, Л.Семечкін), авторами більшості яких були або державні діячі, чия діяльність була тісно пов’язана з промисловістю, або безпосередньо самі промисловці. Ця група джерел дає можливість ознайомитись з особистими поглядами представників південноукраїнської буржуазії на розвиток промисловості регіону.
6. Періодичні видання в джерельній базі дисертації представлені газетами «Гірничозаводський листок» (пізніше – «Гірничозаводська справа»). Періодичні видання значно поповнюють базу документальних та наративних джерел, пояснюють окремі їх положення.
Представлені джерельні комплекси послідовно і достатньо повно віддзеркалюють, з одного боку, умови функціонування промисловості, з іншого – характеристики й результати розвитку виробництва, повсякденну практику підприємств, склад і вигляд промислового підприємництва Півдня України. Використання цих джерел дозволяє достовірно, всебічно і неупереджено реалізувати поставлену мету і завдання дисертаційного дослідження.
У підрозділі 1.3 — «Методологічні основи дослідження» – зазначено, що під час дослідження застосовані принципи історизму, об’єктивності, системності та всебічності із залученням загальнонаукових, загальноісторичних та спеціально-історичних методів наукового дослідження.
На засадах принципу історизму в дослідженні виявлені провідні тенденції соціогенезу буржуазії південного регіону України, прослідковані закономірності цього процесу, зазначені її особливості. Історизм передбачає дослідження будь-якого процесу, явища у зв’язку з іншими процесами: політичними, соціальними, економічними, адже розвиток промислового підприємництва – це значний масив, пов’язаний не тільки з економікою, а й з суспільним розвитком та політикою. Оскільки історія буржуазії південноукраїнських губерній включає економічні, соціальні та політичні аспекти, принцип системності носить пріоритетний характер. Він дозволяє зіставити різні компоненти системи, зокрема економічну і соціальну історію промислової буржуазії, ставлення у суспільстві до верстви підприємців, зв’язок буржуазії з державним апаратом. Системно-структурний принцип використаний під час дослідженнь сутнісних особливостей верстви промисловців та субкультури місцевого підприємництва.
Використовуючи загальнонауковий підхід, виділяємо проблемно-хронологічний і логічний методи. Дослідити процес становлення та розвитку стану буржуазії Півдня України дозволяє звернення до конкретно-історичного та хронологічного підходу на час вивчення всіх етапів історії промислової буржуазії. Будь-який процес, подію, явище в історії промислового розвитку Півдня не можна пізнати без їх наукового аналізу. З метою розуміння позиції буржуазії Півдня, мотивів її діяльності був зроблений аналіз виступів, звернень, статей її представників, виокремлено соціальні, економічні та політичні вимоги. У дисертації також присутній синтез, тобто поєднання джерельної інформації, реконструкція на цій основі подій та процесів, узагальнення одержаних висновків, формування цілісного знання з поставлених проблем. Співставлення біографічних даних різних представників промислової буржуазії Півдня дає можливість зробити висновки про її особливості – велику кількість немісцевого елемента (зокрема іноземного), різнорідність виникнення та неоднорідність вимог. У дослідженні використовується також класифікаційний метод. Класифікуючи групи промислової буржуазії за їх соціальним та національним походженням автор виявляє особливості як цих конкретних груп, так і усієї верстви в цілому.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
