57693 (672065), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Визначаючи війну як "стан боротьби силою", Гроцій стверджує, що під таке визначення підпадають і "приватні", і "публічні" війни.

Приватні війни - це такі, котрі ведуться особами, не наділеними цивільною владою. Публічні ж війни є такими, що ведуться органами цивільної влади.

Але в трактаті "Про право війни і миру" йдеться головним чином про публічні війни. Гроцій не виражає думки про недозволенність усякої війни, він навпаки визнає цей процес як природний. У Гроція ми зустрічаємо розділення війн на справедливі і несправедливі.

Справедливою визнається війна, що є відповіддю на правопорушення. Наприклад, Гроцій вважає оправданими воєнні дії, вживані народом з метою самооборони і захисту свого надбання. Такі війни, як вважає вчений, не суперечать природному праву, адже передбачливість і піклування про самих себе не суперечать природі суспільства.

До несправедливих війн Гроцій відносить насамперед війни загарбницькі. Він вважає неправомірними напади, що здійснюються одними державами проти інших із егоістичних міркувань власної користі, заради оволодіння чужими родючими землями та іншими багатствами, з метою підкорення і обертання на рабів іншоплеменних народів всупереч їхньої волі. Не можна вважати проавомірними і військові дії і в деяких інших випадках, коли, наприклад, до них звертається якась держава через “непевне побоювання” зростаючої могутності сусідів, котрі нічим не виказують своїх агресивних намірів.

Якщо причини розв”язання війни не є поважними, тоді, як зазначено в трактаті, навіть, якщо війна була розпочата “в урочистому порядку”, усі пов”язані з нею дії “несправедливі за внутрішнім сенсом”. Призвідники несправедливої війни відповідні за її наслідки.

Розглянувши питання про ті обставини, за яких держава починає справедливу війну, Гроцій зупиняється на припустимих способах ведення такої війни. Він наводить свої думки з приводу того, що дозволене по відношенню до супротивника.

Гроцій намагається пом’якшити жорстокість війн. Він радить уникати у війні вбивств, коли для цього є принаймні найменша можливість. Він пропонує виявляти милосердя до тих, хто виступає на боці ворога випадково або примусово. Що стосується людей, не винних ні в чому, то їх Гроцій радить не тільки не вбивати, але й всіляко запобігати створенню таких умов, за яких їхнє життя було б в небезпеці. Підчас війни треба щадити дітей, жінок та старих, а також релігійних служителів, науковців, мирних землеробів, торговців і інших. Слід гуманно ставитися до полонених, вбивство яких є ганебною справою.

Також Гроцій висловлюється і за встановлення цілої низки обмежень щодо знищення і загарбання під час війни майна, що належить ворожому народу, одержання влади над переможеними.

При висвітленні проблем війни і миру Гроцій торкається питання про договори, що укладаються державами, і про обіцянки, що даються одним одному. Гроцій відстоює святість таких договорів і обіцянок, сумлінність у взаєминах ворожих сторін і за додержання досягнутих ними домовленостей.

Роздуми Гуго Гроція про те, що дозволено і чого не слід робити під час війни, цікаво поєднані з цікавими зауваженнями про позицію, якої слід додержуватись нейтральним країнам. Обов’язок цих країн полягає в утриманні від сприяння тому, хто веде несправедливу війну. В сумнівних випадках нейтральним державам рекомендовано надавати рівних послуг (окрім військової допомоги) обом сторонам.

Війна, за словами Великого голландця, несе “великі нещастя”. Тому коли нема впевненості у справедливості війни, що може розпалитися, треба “віддати перевагу мирові”.

Як вважає Гроцій, існує три способи запобігання війни. Суперечка, що готова перетворитися на війну, може бути, по-перше, вирішена за допомогою переговорів. По-друге, сторони можуть обрати третейського суддю. По-третє, спір можна розрішити за допомогою жеребу.

Навіть справедливі війни, заявляє Гроцій, треба починати обачно. Існують ситуції, за яких буває доцільно відмовитися від цих війн. Коли війна вже стала неминучою, то вона йде “заради укладення миру”.

Про мир Гроцій неодноразово говорить на протязі всього свого твору, закликаючи до запобігання війни “по мірі можливості”. “Закликаннями про дотримання сумлінності і миру” він закінчує своє дослідження.

3. Висновок

Підводячи підсумок, можна сказати, що діяльність видатного голландського науковця-юриста Гуго Гроція мала дуже велике значення для встановлення буржуазного, тобто прогресивного на той час ладу в європейських країнах, як і для нової історії Європи взагалі. Крім того, Гроція цілком заслужено вважають засновником науки міжнародного права, без якої нині неможливо уявити існування світової спільноти. Гроцій, який жив у час постійних жорстоких війн, що спустошували Західну Європу, вперше зробив спробу ввести війну в рамки права, і цю його заслугу також важко переоцінити. Гроцій перший юридично закріпив принципи посольської діяльності, що використовуються дотепер. Гроцій багато зробив, щоб припинити постійні чвари між європейськими народами і налагодити мирне співіснування держав на основі правових норм.

Список літератури:

1. Гуго Гроций. «О праве войны и мира», перевод с латинского. М.,1994.

2. «История дипломатии», том 1. М., 1959

3. Большая советская энциклопедия, том 7. М., 1972

4. Баскин Ю.Я., Фельдман Д.И. «История международного права». М., 1990.

Характеристики

Список файлов реферата