57306 (671845), страница 3
Текст из файла (страница 3)
На гіркому досвіді він переконався, що при найлояльнішому ставленні до Московської держави царська політика несе Україні лише згубу, і передбачив, що вона не додержить свого слова, відніме привілеї, оскільки почала ще за життя Хмельницького ламати Переяславський договір. Але і польсько- шляхетська політика Виговського була несвоєчасна й антинародна.
Гадяцькі пункти – це найвищий акт автономії України за всю її козацьку історію. Але Виговський не спромігся його здійснити, і цей акт зостався тільки актом на папері.
Виговський не сподівався, що народ та просте козацтво не пристане на задану умову до Польщі, мав на думці силою підкорити маси і силою прилучити їх до Польщі, як Петро І силою заводив свої реформи в Росії. Але Виговського зломила сила темних мас, котрих лякала ідея українсько-козацької шляхетчини, схожої до польської на Наддніпрянщині, що так і далась їм взнаки. Нещасна голота та чорнота як тільки зрозуміли польсько-шляхетську політику Виговського, тікала в Полтаву і приставала до полковника М. Пушкаря, котрий добивався гетьманської булави з їх допомогою.
Виговський заводив на Україні уклад старої Польщі або старої аристократичної Англії та феодальної Європи з привілей ним панством. Його політика була регресивна, не національна, аристократична. Маси відчували наслідки його дій, з панщиною в перспективі, і Виговський впав.
Список використаної літератури
-
Антонович В. Коротка історія козаччини. – К., 1991.
-
Володарі гетьманської булави. Історичні портрети. – К., 1995.
-
Грушевський М. Історія українського козачества: В 2т. – К., 1913
-
Крип’якевич І. П. Історія України. - Львів, 1992.
-
Нартов В.В. Історія України з давніх-давен до сьогодення. - Харків, 2006.
-
Товстий В.П.Гетьмани України. – Харків, 2006.
-
Субтельний О. Україна: історія. – К., 1993.
-
Яковлєва Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття: причини і початок руїни. – К., 1998.
-
Яворницький Д. Історія запорозьких козаків: У 3 т. – К., 1990.















