57248 (671804), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Нерідко керівниками колон тракторів, що евакуювалися, призначалися другорядні особи, які не могли забезпечити просування їх до місця призначення.

Трактористам, що супроводжували трактори, не дозволяли брати в евакуацію свої сім'ї. Це призводило до того, що частина трактористів залишала довірені їм машини на шляху пересування, намагаючись повернутися до своїх рідних. Також неправильно оформлялися (чи взагалі не видавалися) супровідні документи про видачу матеріальних цінностей та коштів, що створювало умови для різноманітних зловживань, для незаконного привласнення великих сум грошей. Внаслідок вищеназваних недоліків в організації евакуації багато цінного майна МТС залишалося на шляхах пересування, а частина його знищувалася. Особливо часто це траплялося у тих випадках, коли керівні працівники не змогли або не побажали вчасно організувати його евакуацію. Таке становище мало місце через те, що керівники багатьох обласних земельних відділів самоусунулися від організації евакуації МТС. або керували нею поверхово, не турбуючись, по суті, про збереження цінного майна і про економне використання коштів, виділених на його евакуацію.

Багато сільськогосподарської техніки, особливо комбайнів, залишалося водіями внаслідок поганого стану шляхів, який ще більше погіршився в умовах дощової погоди. Деякі машини були виведені з ладу під час нальотів ворожої авіації. До речі, згідно з радянськими документами, частина керівних осіб, які повинні були організовувати евакуацію майна МТС, розбігались після перших же нальотів ворожих літаків, залишаючи своїх підлеглих напризволяще. В таких умовах велика кількість водіїв тікали до рідних домівок, залишаючи ввірене їм майно на шляхах. Тому на початку війни з фашистами вздовж шляхів, можна було побачити багато тракторів, комбайнів та інших машин, які були кинуті водіями. Нерідко ці машини залишалися у цілком справному стані, і фашисти могли використовувати їх для своїх потреб. Цікаво, що місцеві жителі часто розбирали ці машини на запасні частини і ховали їх. А вже під час ворожої окупації люди, що змогли привласнити різноманітні деталі, торгували ними на ринках або намагалися обміняти їх на продукти харчування.

Організація евакуації худоби також була налагоджена не досить невдалою.

Не було організоване ветеринарне обслуговування тварин на шляху просування, погано було налагоджене їх харчування. Евакуація худоби проводилася під постійними нальотами ворожої авіації, а тому тварини часто розбігалися, а їх повторне збирання та гуртування нерідко не проводилося. Колгоспникам, які займалися перегоном худоби, часто не видавали належних у таких випадках грошей на дорогу, і ці люди були змушені харчуватися за власний рахунок. Такі порушення мали місце внаслідок того, що багато бухгалтерів тікали на схід, привласнюючи гроші, що були виділені на проведення евакуації.¹⁷¹ Тому у цей час було зафіксовано велику кількість випадків залишення худоби працівниками, що переганяли її, на шляхах пересування.

Неорганізоване проведення евакуації створювало сприятливі умови не лише для різноманітних зловживань з боку керівництва, а й для особистого збагачення простих селян-колгоспників за рахунок пограбування майна колгоспів та радгоспів, за рахунок привласнення худоби, машин, які були залишені на шляхах під час евакуації.

Будучи зацікавленими у привласненні усуспільнених цінностей, селяни нерідко намагалися зірвати проведення евакуації. Деякі люди, що залишалися на окупованій території, прагнули перешкодити знищенню радянськими органами майна, яке не вдавалося евакуювати. Крім того, такі дії були зумовлені також тим, що селяни були незадоволені проведенням тактики «випаленої землі» при відступі частин Червоної Армії, коли спалювалися заводи, майстерні, висаджувалися у повітря пекарні тощо. Офіційне пояснення радянського уряду, що ці заходи здійснюються для того, щоб цінне майно «не залишалося ворогам», не задовольняло пересічних людей. Адже вони змушені були залишатися на окупованій території, і їм потрібно було вижити, а знищення чи вивезення хліба, пального або різноманітних машин зменшувало шанси на виживання, оскільки селяни залишалися без засобів до існування.

Висновок

Вже в перші тижні війни Вінниччина стала прифронтовою. На підприємствах, установах, навчальних закладах міста, як і скрізь по містах і селах України, відбувалися багатолюдні мітинги і збори, які продемонстрували згуртованість, патріотизм трудящих, їх готовність боротися з ворогом. Величезне, мобілізуюче значення мали лозунги партії «Все для фронту, все для перемоги!», «Всі сили на розгром ворога!». Ці лозунги стали непорушним законом життя і діяльності всіх трудящих.

Організовано в місті проходила мобілізація. Сотні робітників, службовців, інженерно-технічних працівників йшли на фронт добровольцями. Не можна не згадати про патріотичну ініціативу комсомольців міста, яка була схвалена військовою Радою Південного фронту. Тут з ініціативи обкому комсомолу формується з молодих добровольців спочатку батальйон, а потім полк. Але хід воєнних подій змусив завершувати формування полку вже за рахунок молодих добровольців Миколаївської, Запорізької, Херсонської, Донецької, Дніпропетровської областей. У жовтні 1941 року 38-й окремий добровольчий полк вже розпочав бойові дії. Згодом він перетворився в першу штурмову комсомольську інженерно-саперну бригаду, яка прославила себе в боях з ворогом і була нагороджена орденами Суворова, Кутузова і Червоного Прапора.

Тисячі вінничан брали участь в будівництві укріплень навколо міста, несли службу в загонах протиповітряної оборони. Для охорони важливих промислових об'єктів, для боротьби з диверсантами та шпигунами у місті був сформований батальйон в. складі 300-х бійців. На підприємствах створювались групи сприяння винищувальному батальйону. Ядром батальйону і груп сприяння були комуністи і комсомольці, які не підлягали мобілізації. Жінки і молодь заміняли також на виробництві тих, хто зі зброєю в руках ставав на захист рідної землі.

Початок війни різко змінив характер роботи залізничного транспорту, особливо в прифронтовій смузі, до якої належала Вінниччина. У лічені дні і години потрібно було переправити вантажі до лінії фронту. Крім того, вінницьким залізничникам прийшлося докласти великих зусиль і проявити велику мужність, щоб своєчасно евакуювати людей, підприємства, їх устаткування в східні райони країни. Не дивлячись на часті бомбардування до 13 липня 1941 р. евакуаційні перевезення на вінницькій залізниці в основному були завершені.

В ті тяжкі дні, коли над Вінницею вже нависла загроза ворожої окупації, 5–6 липня до міста прибула група працівників ЦК КП(б) У на чолі з секретарем ЦК М.С. Співаком. Ця група практично допомогла в проведенні заходів по евакуації на схід, в першу чергу людей, найбільш важливих підприємств, майна колгоспів і радгоспів області, а також в підборі людей для підпільної і партизанської боротьби, в організації баз і явочних квартир.

19 липня 1941 року останні військові частини Червоної Армії змушені були залишити Вінницю. Але ворог боявся ще входити в місто. Тільки після жорстокого артилерійського обстрілу та бомбардування з повітря гітлерівці вдерлися в місто. Почалися страшні дні німецько-фашистської окупації…

Література

1. Ніколаєць Ю.О. Морально-політичний стан населення і воїнів Червоної Армії в Україні у перший період Великої Вітчизняної війни. – Вінниця, 2004.

2. Нариси Вінницької обласної партійної організації. – Одеса, 1980.

3. Наукові праці з історії КПРС. Міжвідомчий науковий збірник. За ред. Мазило В.М. – К., 1969.

4. Вінниччина в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1945 рр.): Збірник документів і матеріалів. – Одеса, 1971.

5. СССР в Великой Отечественой войне 1941-1945 р. Краткая хроника. – М., 1970.

6. Вінниччина в період Великої Вітчизняної війни. 1941–1945 рр. – К., 1965.

8. Материалы научной конфереции кафедр общественных наук вузов г. Винницы, посвященной 20-летию победы советского народа в Великой Отечественной войне. 24 мая 1965 года. – Винница, 1965.

7. Комсомольське плем’я. – 1990. – 23 червня.

8. Комсомольське плем’я. – 1986. – 21 червня.

9. Правда. – 1980. – 9 травня.

10. Красная звезда. – 1941. – 6 липня.

Характеристики

Список файлов реферата