57248 (671804), страница 2
Текст из файла (страница 2)
23 червня 1941 року обком партії вирішив відрядити спеціальних уповноважених на стратегічно важливі залізничні вузли–Жмеринка, Козятин, Вінниця – для надання допомоги партійним організаціям в посиленні політичної роботи серед залізничників і забезпечення безперебійної роботи залізничного транспорту, який з перших днів війни працював фактично у фронтових умовах. Керовані комуністами колективи станцій проявляли мужність і героїзм, рятуючи від ворожої авіації та своєчасно відправляючи за призначенням військові ешелони.
У червні 1941 року з особливою гостротою постала проблема кадрів. В армію пішли майже всі працездатні і кваліфіковані робітники підприємств, колгоспники, працівники МТС і радгоспів, спеціалісти. Досить сказати, що з 12 279 трактористів області мобілізації підлягало 8800, з 606 агрономів – 408, з 1681 голови колгоспів – 1357 '. Партійні організації терміново вжили заходів для підготовки кадрів. Згідно з постановою обласного комітету партії від 25 червня 1945 року «Про підготовку кадрів через школи і курси для заміни тих, що вибули до Червоної Армії» на підприємствах, в МТС, колгоспах і радгоспах створювалися короткотермінові курси, які готували кадри спеціалістів. Основними слухачами курсів були жінки і підлітки.
Постанова бюро обкому КП(б) У про роботу колгоспів і радгоспів
25 червня 1911 р.
В целях успешного выполнения колхозами [области] всех сельскохозяйственных работ и обязательств перед государством в условиях воины бюро обкома КП/б/У постановляет:
Обязать райкомы КП/б/У, исполкомы райсоветов депутатов трудящихся, облземотдел, заведующих райзсмотделами и директоров МТС:
1. Срочно провести замену ушедших в ряды РККА председателей колхозов, бригадиров полеводческих бригад и других руководящих работников колхозов проверенными опытными колхозниками, широко выдвигая па эти работы женщин-активисток.
2. В ближайшие 2–3 дня пересмотреть во всех колхозах состав полеводческих, животноводческих и других бригад и произвести необходимую перестановку рабочей силы, пополнив бригады в первую очередь колхозниками, находившимися вне бригад. Ушедших в ряды Красной Армии конюхов, скотников, работников на машинах заменить другими опытными колхозниками, проводя с ними краткосрочные семинары. Выделить ездовыми максимальное количество женщин.
3. До 1 июля полностью закончить подготовку комбайнов, наряду с этим привести в готовность жатки, лобогрейки и другие уборочные машины. Обеспечить каждый комбайн соломокопнителем и половоотборщиком. Выделить для обслуживания комбайнов лучших людей, а также создать запасы горючего с расчетом обеспечения бесперебойной работы комбайнов и других уборочных машин на тракторной тяге на протяжении всего периода уборки хлеба.
4. Учитывая возможность сокращения объема многих работ, запланированных к выполнению на тракторной тяге, организовать подготовку максимального количества простейших средств производства – кос, серпов, конных молотилок, конных приводов, конных лап и ручных копачей для подкопки сахарной свеклы, саней для возки свеклы и т.п., правильно распределив их между колхозами. Организовать для использования на уборке урожая обучение яловых коров и бычков для работы в ярмах.
5. Для проведения в сжатые сроки хлебосдачи государству и обмолота, построить во всех колхозах крытые тока, подготовить для просушивания свежеобмолоченного зерна навесы для воздушной сушки и упрощенные зерносушилки, приспособив для этого хаты, сараи и другие помещения. Одновременно с обмолотом хлебов организовать дополнительную очистку и просушку зерна, обеспечив бесперебойную вывозку доведенного до установленных кондиций хлеба в поставку государству и натуроплату МТС.
6. Для охраны урожая, амбаров и животноводческих ферм от диверсий организовать в каждом колхозе круглосуточную вооруженную охрану из проверенных колхозников, обеспечив их верховыми лошадьми для объезда полей и хозяйственных строений. Привести в полную готовность все противопожарные средства: огнетушители, насосы, бочки, ведра, багры, песок, лопаты при комбайнах.
7. Для предупреждения расхищения хлеба, а также обеспечения правильной оплаты колхозников за перевыполнение планов по урожайности, организовать в период уборки строжайший учет урожая в каждом колхозе по бригадам, поставив у весов проверенных колхозников.
8. Для широкого привлечения к участию в полевых работах женщин-матерей организовать во всех колхозах детские ясли и детские площадки, обеспечив нормальные условия для их работы.
9. В ближайшие дни полностью закончить все предуборочные работы: прополку зерновых, проверку, подкормку и глубокое рыхление сахарной свеклы, закончить летние посадки картофеля, обработку огородных культур, кормовых корнеплодов и других пропашных.
10. Бюро обкома КП/б/У обязывает райкомы КП/б/У организовать широкую массово-разъяснительную работу в колхозах, обеспечив максимальное повышение производительности труда на всех участках работы с тем, чтобы •все работы в колхозах были проведены быстро и при высоких качественных показателях.
Секретарь обкома КП(б) У Мищенко.
Вже на кінець червня 1941 року в промисловості і на транспорті працювало 1042 жінки, а трактористами і комбайнерами в МТС – 1877. Радянське інформбюро повідомляло, що «З тисячі колгоспниць Вінницької області замінили чоловіків і братів – трактористів, які пішли до Червоної Армії».
Повідомлення Радянського інформбюро про роботу жінок трактористками
5 липня 1941 р.
Три тысячи колхозниц Винницкой области заменили своих мужей и братьев – трактористов, ушедших в Красную Армию.
Для охорони важливих промислових об'єктів, мостів, шляхів, а також для боротьби з шпигунами, диверсантами і ворожими десантниками партійні та радянські органи сформували в районах і містах області 45 винищувальних батальйонів, в складі яких нараховувалося 9200 бійців, в тому числі 2577 комуністів і 1909 комсомольців, які були цементуючим ядром батальйонів. На допомогу винищувальним батальйонам було створено 1619 груп сприяння, в які ввійшло понад 38 тисяч жителів міст і сіл області. Бійці винищувальних батальйонів та груп сприяння мужньо боролися з фашистськими парашутистами, диверсантами, з бандами українських буржуазних націоналістів, що просочувалися через лінію фронту. Згодом, коли територія області була тимчасово окупована ворогом, значна кількість бійців влилася до загонів народних месників.
В суворі роки війни, як і в мирний час, бойовим помічником партії був Ленінський комсомол. Обласна комсомольська організація на початку війни налічувала в своєму складі 84600 чоловік. Це була велика сила.
У рішенні від 26 червня 1941 року про роботу обласної комсомольської організації в період мобілізації бюро обласного комітету партії відмічало, що «обласна комсомольська організація правильно визначила свої завдання і мобілізувала комсомольців та неспілкову молодь на оборону країни» '. Комсомольці допомагали партійним і радянським органам у проведенні мобілізації, в будівництві оборонних споруд, заміняли на виробництві робітників, що пішли на фронт, оволодівали кількома виробничими спеціальностями, вивчали військову справу тощо.
З постанови бюро обкому КП(б) У про роботу обласної комсомольської організації в період мобілізації
26 червня 1941 р.
Бюро обкому КП/б/У відмічає, що обласна комсомольська організація на даний період часу правильно визначила свої завдання і мобілізувала комсомольців та неспілкову молодь на проведення заходів по обороні країни.
Комсомольська організація значно підвищила в своїх рядах організованість, дисципліну, більшовицьку пильність, ідучи у винищувальні батальйони та дружини для боротьби з ворожими десантами.
Комсомольський актив в ряді районів активно проводить політично-масову роботу серед населення…
Бюро обкому КП/б/У постановляє:
1. Зобов'язати обком і райкоми ЛКСМУ посилити політично-масову роботу серед комсомольців і молоді, виховуючи в них почуття самовідданості, дисципліни, організованості, більшовицької пильності та нещадної боротьби з фашистськими парашутними десантами та диверсантами.
2. Зобов'язати обком ЛКСМУ провести організований набір молоді, зокрема дівчат та учнів, на роботу в промислових підприємствах, в колгоспах, радгоспах, МТС, замість тих працівників, які призвані до лав РСЧА.
3. Зобов'язати райкоми КП/б/У та обком ЛКСМУ негайно підібрати секретарів райкомів, завідуючих обліком та старших піонервожатих замість тих, які вибули в РСЧА. Звернути увагу на підбір секретарів первинних комсомольських організацій та провести інструктаж у питаннях практичної роботи.
4. Райкомам КП/б/У заслухати на засіданнях бюро райкомів питання про роботу районних комсомольських організацій в час мобілізації, повсякденно допомагаючи їм в роботі.
Важливою формою мобілізації комсомольців в діючу армію було створення з ініціативи комсомолу спеціальних комсомольсько-молодіжних військових частин. З такою ініціативою 25 червня 1941 року виступили і комсомольці Вінниччини. Йдучи назустріч патріотичним почуттям комсомольців і молоді, обком комсомолу при підтримці обкому партії і ЦК ЛКСМУ звернувся до командування Південного фронту з проханням використати на оборонній роботі комсомольців евакуйованих районів, які виявили гаряче бажання добровільно вступити до Червоної Армії і віддати свої сили боротьбі з ненависним ворогом. Військова рада Південного фронту підтримала ініціативу молодих вінничан сформувати добровольчий комсомольський полк. Але розвиток воєнних подій змусив завершити формування полку вже на території інших областей. Полк поповнився комсомольцями і молоддю Дніпропетровської, Запорізької, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської і Сталінської областей. На початку жовтня
1941 року в Донбасі він розпочав свій бойовий шлях як 38-й окремий добровольчий комсомольський полк. Бійці ставили міни, будували оборонні споруди, мости й переправи, відбивали атаки ворога.
З травня по листопад 1942 року полк воював у складі 18-ї армії, політвідділ якої очолював Л. І. Брежнєв. В складі цієї армії полк пройшов з боями від Ростова до Новоросійська. В кінці
1942 року він був переформований в 64-у окрему інженерно-санітарну бригаду, а влітку 1943 року – в 1-у штурмову інженерно-саперну бригаду. Комсомольська бригада уславила себе в боях. з фашистами і була нагороджена орденами Суворова, Кутузова та Червоного Прапора.
Незважаючи на героїчний опір Радянської Армії, титанічну організаторську роботу партії, ворог, використовуючи фактор раптовості і тимчасової переваги в живій силі і техніці, просувався в глиб нашої країни.
2. Евакуація із прифронтової смуги
На початку липня 1941 року, з наближенням лінії фронту, перед обласною партійною організацією постало невідкладне завдання: евакуювати в тил країни людей, устаткування промислових підприємств та інші матеріальні цінності.
Керуючись постановою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 27 червня 1941 року «Про порядок вивезення і розміщення людських контингентів і цінного майна», а також вказівками Державного Комітету Оборони, комуністи обласної партійної організації в надзвичайно складних умовах здійснювали евакуацію. Відправляли на схід у першу чергу найважливіші підприємства, найцінніше устаткування. Було демонтовано і вивезено машини й устаткування Глуховецького каолінового комбінату, Жмеринського вагоноремонтного заводу, частково Вінницького суперфосфатного заводу, взуттєвої фабрики Барського механічного заводу, Кордилівського, Гніванського, Турбовського цукрових заводів. З районів області перебазовували автотранспорт, МТС, колгоспну худобу.
З військової точки зору рішення радянського керівництва про дотримання у війні з гітлерівцями тактики «випаленої землі» при вимушеному відступі Червоної Армії можна вважати цілком правильним. Можна навести численні приклади. коли тактика «випаленої землі» допомагала затримати просування ворога. Однак якщо в давні часи, коли людей було відносно небагато, під час використання подібної тактики практично все цивільне населення відходило разом з армією, залишаючи ворогові дійсно випалену землю, то у новітній час ситуація змінилася. Значне зростання чисельності населення набагато ускладнювало його відхід разом із регулярною армією. Ставало практично неможливим вивезти все населення районів, яким загрожувала ворожа окупація, у тил. До того ж потрібно було вивозити величезну кількість промислового обладнання, техніки, переганяти у тил багато худоби, і в той же час забезпечувати постачання регулярної армії всім необхідним для ведення бойових дій. У такій ситуації можливості транспорту не давали змоги не лише евакуювати все цивільне населення для класичного використання тактики «випаленої землі», а й робили неможливим вивезення всього необхідного обладнання. Тому доводилося, вибирати, що саме потрібно вивозити в першу чергу. Евакуація, що проводилася радянськими урядовцями на початку війни з німецько-фашистськими загарбниками, найкраще показала, хто найбільше цінувався радянським режимом. У першу чергу евакуювали кваліфікованих робітників, представників партійного та радянського керівного апарату, працівників НКВС, а також талановитих конструкторів винахідників, які могли знадобитися для конструювання нових зразків озброєння. А багато пересічних робітників та селян були фактично приречені на те, щоб зазнати кривд та утисків з боку окупаційного режиму.
15 вересня 1941 року нарком легкої промисловості УРСР направив свого листа всім начальникам главків, трестів обллегпромів директорам підприємств. В ньому відмічалося що, не дивлячись на неодноразові вказівки багато місцевих начальників не займаються питаннями евакуації, не керують не намагаючись якомога швидше виїхати на схід.
З наближенням лінії фронту місцеві партійні, радянські та суспільні організації практично припиняли політичну роботу серед населення, тому абсолютна більшість радянських людей була дезорієнтована і зовсім не знала загальної ситуації в країні. За умови, коли Червона Армія відходила все далі І далі, багатьом радянським людям доводилося змиритися з думкою, що їхня земля буде захоплена ворогом. Тому їм потрібно було подбати про себе, щоб вижити за часів війни. Загалом на схід Росії, до республік Середньої Азії і Казахстану було відправлено понад 4,5 млн. жителів України. Однак майже в десять разів більше українців не змогли або не побажали виїхати на схід і залишилися на окупованій ворогом території. Причому свідомо залишалися не тільки безпартійні, а й комуністи, нерідко не бажаючи, як це не дивно, боротися з фашистами
При евакуації МТС із прифронтової смуги ряд керівників земельних органів та директорів МТС порушували вказівки Державного Комітету Оборони і Наркомзему СРСР про порядок евакуації МТС. Мали місце факти, коли замість організації відведення у тилові райони тракторів, комбайнів та інших сільськогосподарських машин МТС. їх директори самі виїжджали, залишаючи ввірене їм майно та людей напризволяще, не обтяжуючи себе організацією його евакуації. У багатьох випадках неорганізованість вивезення майна призводила до того, що після евакуації з МТС тракторів., там припинялася будь-яка робота. Крім того, тим працівникам МТС, які звільнялися з роботи, не видавали зароблені ними гроші і не давали довідки про стан розрахунку з цими людьми. Фактично вони втрачали, таким чином, шанс будь-коли отримати ці кошти.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
