57160 (671744), страница 3

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 3)

Інтерес представляють біографічні надписи вельмож саїського періоду, надписи-посвяти жерців та ін. Для саїського періоду характерні знахідки на території Єгипту грецьких та карійських надписів, залишених торговцями і воїнами-найманцями (VII–VI ст. до н.е.). Збереглася велика кількість ділових документів цього періоду, зроблених демотичним спрощеним письмом. Ці документи, які представляють собою шлюбні контракти, орендові і кабальні договори, дають змогу ясніше представити особливості суспільного життя єгипетського суспільства пізнього часу.

Певні факти з історії Єгипту цього періоду можна знайти у творах усної народної творчості, наприклад, у циклі сказань про таніського царя Пєтубастісе.

Таким чином, дослідження всього масиву джерел з історії Стародавнього Єгипту різних періодів представляє значний науковий інтерес, дає можливість вивчити основні віхи економічної, політичної історії та культури.

Вивчення особливостей культурних традицій, пам’яток скульптури, архітектури народів Стародавнього Єгипту продовжувалося й наприкінці XVIII ст. У цей час уявлення європейських вчених про Єгипет було досить обмеженим. Уривчасті відомості Геродота та інших античних авторів, повні фантастики відомості Біблії, історія тридцяти династій фараоні, написана приблизно в 300 р. до н.е. єгипетським жерцем Манефоном, декілька статуй, які збереглися в Римі, два-три обеліски, покриті ієрогліфами, розшифрувати які безуспішно намагався ще Клод Дейреск та інші дослідники, це все чим оперували історики та археологи. Однак навіть цих свідчень було достатньо, щоб представити собі значення стародавньої і майже забутої цивілізації для історії людства.

30 червня 1798 р. в Єгипті, поблизу Олександрії, почалася висадка французької воєнної експедиції на чолі з генералом Бонапартом. Експедицію супроводжувала група вчених різних спеціальностей та художників. Нагадаємо, що одразу ж після перших перемог Наполеона, був заснований Єгипетський інститут з метою вивчення захопленої країни. Один із його членів, видатний вчений Денон, об’їздив весь Єгипет від Олександрії до Сієни (Асуан), списував надписи, замальовував архітектурні споруди, купував цінні історичні реліквії.

Можливості, які відкривалися перед археологами, були грандіозними. Єгипет був переповнений монументальними кам’яними спорудами та надписами. Надписи покривали стіни храмів та гробниць. Особливий інтерес та цінність являв Розеттський камінь, знайдений в селищі Розетта. Ряд вчених зазначили, що цей камінь чорного базальта з трьохметровим надписом на стародавньоєгипетській мові – ієрогліфами, новоєгипетській – демотичним письмом, на грецькій – грецькою абеткою. Всі три надписи, як потім з’ясувалося, містили один і той же текст – декрет жерців на честь Птолемея V Єпіфана (196 р. до н.е.)³⁰.

Французька експедиція зібрала достатньо велику колекцію єгипетських пам’яток, однак за Амьєнським миром (1802 р.) вона була передана Англії, в тому числі й Розеттський камінь. Всі ж результати розкопок, а саме записи, замальовки, та ін. залишилися французам. У 1808 р. вийшли перші два томи роботи під назвою «Опис Єгипту» або «Зібрання спостережень, які були зроблені в Єгипті під час експедиції французької армії». Всього до 1813 р. було випущено дванадцять томів таблиць таблиць і двадцять чотири томи тексту³¹. Ця праця поклала початок єгиптології як окремої історичної дисципліни.

Подальше дослідження Єгипту пов’язане з ім’ям французького вченого Франсуа Шампольона (1790–1832 рр.). Користуючись трьохмовним надписом і порівнюючи грецький і новоєгипетський текст з ієрогліфами староєгипетської мови, він визначив п’ятнадцять знаків. Відкриття Шампольона зовсім не означало, що він навчився вільно читати всі стародавньоєгипетські тексти. Він тільки вказав ключ до їх розуміння.

У 1828 р. Шампольон з італійським ученим Розелінні відправився до Єгипту. Результати цієї експедиції він виклав у своїх «Листах із Єгипта і Нубії». Він оглянув і описав багато єгипетських пам’ятників, однак ця експедиція не мала великого наукового значення.

Дещо більше для вивчення Єгипту зробив німецький вчений Лепсіус (1810–1884 рр.). Деякі дослідники відзначали, що він вивчав єгипетські старовинності методично, притримуючись суворих наукових прийомів, на що не завжди був спроможний Шампольон. Поблизу Мемфісу він відкриває та вивчає 67 царських пірамід та приблизно 130 гробниць сановників і вельмож Стародавнього Єгипту³².

Головна заслуга цих двох вчених і особливо Лепсіуса була в тому, що вони вивчали не стільки єгипетське мистецтво, скільки єгипетську історію. Лепсіус першим поклав початок наукової єгипетської періодизації і хронології – встановив поділ Єгипту на три періоди – Стародавнє, Середнє і Нове царство, дав перелік у хронологічному порядку близько тисячі імен і титулів царів, цариць і царських дітей. Після Лепсіуса залишилася велика літературна спадщина: «Листи із Єгипту», «Пам’ятники із Єгипту і Єфіопії».

Наприкінці XIX ст. масштабні археологічні розкопки в Єгипті здійснили француз д’Морган, швейцарець Мавіль. За словами дослідника Г.Ніколаєва, вони розкопали найдавніші царські гробниці в Абідосі.

У 90-х рр. на території сучасної Амарни розпочалися розкопки Ахешатона – резиденції фараона-реформатора Ехнатона. Тут були виявлені справжні художні шедеври – скульптурні портрети Ехнатона та його першої дружини – Нефертіті. Цю безцінну знахідку потайки було вивезено до Німеччини.

Таким чином, єгипетські архітектори, скульптори, муляри залишили після себе багату художню спадщину. Вони започаткували монументальну кам’яну архітектуру, скульптурний портрет і станковий живопис великої художньої цінності. Однак, з глибоким жалем доводиться констатувати, що багато єгипетських старожитностей, виявлених археологами, гинуть буквально на очах від підґрунтових вод. Руйнується Великий сфінкс, кришаться піраміди, небезпечно «хворіють» царські мумії (так, у 1977 р. мумію Рамзеса ІІ навіть возили на «лікування» до Франції). Великих, часом непоправних, збитків науці завдає також підпільна торгівля єгипетськими старожитностями. Німецький журналіст П. Елебрахт дійшов висновку, що ніде в світі «зажерливе бажання людей заволодіти захованними скарбами не виявляеться так підступно», як у Єгипті, і що «ніде найбільш блюзнірський вид пограбування – розриття могил – не став такою традицією, як у цій країні…» ³³.

Отже, народи Стародавнього Єгипту створили оригінальну, цікаву й багату культуру, цінності якої ввійшли до скарбниці світової культури.

1 Станко В.Н. Історія первісного суспільства – К.,1999. – С. 15.

2Шовкопляс І.Г. Основи археології – К.,1964. – С. 23.

3 Мартинов А.И., Шер Я. А. Методы археологического исследования: Учеб. пособие для студентов вузов. – М., 1989. – С.19.

4 Шовкопляс І.Г. Основи археологіі, - К., 1972. – С.5.

5 Крижанівський О.П. Історія Стародавнього сходу: Курс лекцій: Навч. посібник – К.: Либідь, 1996. – С. 20.

6 Авдиев В.И. История Древнего Востока . – Ленинград, 1948. – С. 14.

7 История Древнего Востока: Учебник / Под ред. В.И. Кузищина. – М., 1979. – С. 18.

8 Васильев Л.С. История Востока: Учеб. по спец. „История”. – М., 1998. – С. 23.

9 Там само. – С. 19.

10 Гордон Чайлд. Древний Восток на свете новых раскопок – М., 1956. – С. 32.

11 Крижанівський О.П., Мухіна З.І. та ін. Хрестоматія з історії Стародавнього світу. – К., 1974. – С. 7.

12 Там само. – С. 10.

13 Там само. – С.11.

14 Крижанівський О. Культура стародавнього Єгипту //Історія України. – 2001. - № 40.- С.7.

15 Николаев Г. Древний Египет. Пирамида власти // Наука и жизнь. – 1997. – № 5. – С. 10.

16 Крижанівський О.П. Історія Стародавнього сходу: Курс лекцій: Навч. посібник – К., 1996. – С. 28.

17 Авдиев В.И. История Древнего Востока. – Ленинград, 1948. – С. 26.

18 Гордон Чайлд. Древний Восток на свете новых раскопок – М., 1956. – С. 36.

19 Крижанівський О.П., Мухіна З.Г. та ін. Хрестоматія з історії Стародавнього світу. – К., 1974. – С. 21.

20 Крижанівський О.П., Мухіна З.Г. та ін. Хрестоматія з історії Стародавнього світу. – К., 1974. – С. 18

21 Там само. – С. 9.

22 История Древнего Востока: Учебник / Под ред. В.И. Кузищина.– М., 1979. – С. 13.

23 Там само. – С. 15.

24 Крижанівський О.П., Мухіна З.Г. та ін. Хрестоматія з історії Стародавнього світу. – К., 1974. – С. 9.

25 Васильев Л.С. История Востока: Учеб. по спец. „История”. – М., 1998. – С. 29.

26 История Древнего Востока: Учебник / Под ред. В.И. Кузищина. – М., 1979. – С. 15.

27 Васильев Л.С. История Востока: Учеб. по спец. „История”. – М., 1998. – С. 30.

28 Крижанівський О.П. Історія Стародавнього сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 1996. – С. 40.

29 Крижанівський О.П. Історія Стародавнього сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. – К., 1996. – С. 28.

30 Амальрик А.С., Монлайт А.Л. В поисках исчезнувших цивилизаций. – М. ,1996. – С. 49.

31 Авдиев В.И. История Древнего Востока. – Ленинград, 1948. – С. 22.

32 Бацалев В., Варакин А. Тайны археологии. Радость и проклятие великих открытий. – М., 1999. – С. 120.

33 Николаев Г. Древний Єгипет. Пирамида власти // Наука и жизнь. – 1997. – №5. – С. 10.

Характеристики

Список файлов реферата