57160 (671744), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Діодор (І ст. до н.е.) мав можливість використати значний масив історичної літератури, яка не дійшла до наших днів. Деякі дані, які він наводить, також підтверджуються єгипетськими надписами. Так, цінність має робота Діодора, присвячена опису природних умов Єгипту, праці рабів та злочинців у золотих копальнях Нубії: «там видобувають золото з великими муками і втратами. Віддані туди у величезній кількості, всі закуті в кайдани, вони безперестанно працюють, позбавлені будь-якої можливості втекти…» 12.
Інформацію про Стародавій Єгипет містить історико-географічна праця Страбона (І ст. до н.е.), який детально описує природу Єгипту, систему штучного зрошування, рослинність, тваринний світ, виноробство. Одночасно з цим він вказує на той вплив, який єгипетська культура мала на Грецію.
Страбон так зазначив про Ніл та його розливи: «Ніл тече від кордонів Ефіопії по прямій лінії на північ до так званої місцевості Дельти. Потім він, розділяючись біля верхів’я…, перетворює цю місцевість немовби у вершину трикутника… Більше сорока днів тримається літом вода на висоті, поки починає потроху спадати…» 13.
Таким чином, період Стародавнього царства вивчений досить детально. Для висвітлення історії Єгипту цього періоду досліджено велику кількість писемних та археологічних джерел.
Не менший інтерес для дослідників Стародавнього Єгипту становить період Раннього царства. Однак, цей період археологи дослідили не повністю, знайдено дуже мало джерел. Найдавніші надписи, які відносяться до часів Раннього царства, знайдені в Ієраконполі (Верхній Єгипет). Вони допомогають відновити імена перших єгипетських фараонів та пояснити суть зображених сцен. Так, вдалося встановити ім’я фараона Скорпіона та знаки, які зображують штандарти окремих номів, а також сцену святкової церемонії початку сільськогосподарських робіт, проведення фараоном першої борозди або лінії зрошувального каналу. Неабиякий інтерес становлять зображення і надписи, які збереглися на шиферній таблиці фараона Нармера14.
Отже, джерельна база періоду Раннього царства є незначною, однак знахідки стародавніх надписів допомогають нам відновити імена фараонів та характеризують різні церемонії того часу, що дозволяє поглибити наше уявлення щодо історії Стародавнього Єгипту.
Великий інтерес серед дослідників Єгипту викликає період Середнього царства (2050–1750 рр. до н.е.). Цей період вивчений докладніше, ніж попередній. Було знайдено різноманітніші надписи, предмети побуту, мистецтва, архітектурні споруди.
Цінні пам’ятки знайдені при розкопках стародавньоєгипетських міст доби Середнього царства. Так, англійський археолог Ф. Петрі розкопав поблизу Фаюмського оазису руїни міста часів Середнього царства (XXI–XVIII ст. до н.е.), де були знайдені цінні стародавньоєгипетські папіруси з документальними текстами. У Середньому Єгипті, біля містечка Ель-Амарна, англійські вчені (Ф. Петрі, Л. Вулі, Дж. Кендлбері та ін.) розкопали місто, збудоване фараоном XVIII династії Ехнатоном, із залишками царського замка, храмів та багаточисленних будівель, предметів побуту, мистецтва, а також цінних історичних надписів15.
Писемні джерела Середнього царства, безперечно, численніші та різноманітніші, порівняно з пам’ятками Раннього царства.
У районі заупокійного храму фараона XI династії в Дейр-ель-Бахри в одній із гробниць відомих людей часу Середнього царства були знайдені папіруси Хеканахта, які дають цінні відомості про помістне господарство єгипетського жерця. Згідно з надписами, знайденими в гробницях правителей Сіутського ному в Верхньому Єгипті, номархи цієї області в період послаблення центральної влади фараонів мали велику самостійність, здійснюючи повний контроль над господарським життям свого ному16.
Для характеристики землевласницької аристократії часів Середнього царства важливі також надписи номархів Антилопого ному (сучасний Бені-Хасан), які повідомляють про те, що ці номархи володіли великими багатствами, значною владою в своїй області та передавали її у спадок дітям, онукам й нащадкам. На стільки ж показовими є тексти, знайдені в пустельній ущелині Вади-Хамамат, які наводять інформацію про експедицію в далеку південну країну Пунт («Країну бога»). Без сумніву, цікаві і надписи, знайдені на скелях Синайського півострова, в яких розповідається про експедиції. Про зміцнення економічних зв’язків Єгипту з областями Сирії говорять документи, які були знайдені в руїнах стародавнього міста Бібла, на Східному Середземномор’ї. У них розповідається, що в Біблі була єгипетська колонія, якою управляли сирійські князі, що носили місцеві імена, однак мали єгипетські титули та писали по-єгипетськи17.
Для характеристики економічних відносин та державного управління Єгипту Середнього царства Г. Чайлд зазначив, що великий інтерес дають тексти, знайдені в руїнах міста Кахуна, збудованного в Фаюмському оазисі: це офіційні та ділові документи статистичного характеру, які вказують на проведення в ті часи перепису населення. Для вивчення повноважень державної адміністрації велике значення має рахувальна книга царського палацу часів XIII династії, яка дає уявлення про бюрократичний апарат та фінансово-статистичні справи того часу18.
В якості писемних джерел важливі літературні твори, зокрема, «Розповідь Сінухета», яка містить інформацію про економічні та культурні зв’язки Єгипту з Палестиною та Сирією. Тут міститься розповідь про смерть фараона Аменехмета І: 12.» Послали «друзі двору» на захід, щоб сповісти царевого цина про те, що трапилось у палаці. Знайшли його посланці в дорозі, наздогнали його нічної пори. Сокіл (тобто син Аменехмета) полетів із своїм пажем, не сповістивши своє військо. Ось стояв і я, чув його голос, коли він говорив, бо я був поблизу. Рушив я на південь…» 19. Ще одним дуже цікавим джерелом для вивчення історії цого періоду є «Повчання», які дають уявлення про стародавні правила життєвої мудрості, та особливі «Пророцтва», в яких описуються народні заворушення, що відбувалися в Єгипті наприкінці доби Середнього царства.
Важливі історичні та релігійні надписи та зображення принесли розкопки грандіозного храмового комплексу в столиці часів Середнього царства – Фівах. Тут, на західному березі Нілу, був добре досліджений храм в Мединет-Абу. У розташованих неподалік скелях розкопали кілька гробниць фараонів. У гробницях стародавньоєгипетських вельмож в різних частинах Єгипту було знайдено велику кількість зображень та надписів історичного, побутового та релігійного характеру.
Отже, період Середнього царства представлений різноманітними джерелами. У цей період були знайдені папіруси Хеканахта, які дають змогу дослідити особливості тогочасного господарства.
Наступним періодом в історії Стародавнього Єгипту є доба Нового царства. Для цього періоду характерна велика кількість дипломатичних документів, літературних творів, надписів. Добою Нового царства датується багато ділових документів, які характеризували соціально-економічні відношення, зокрема розвиток рабства, особливості організації апарату державної влади. Особливо багато ділових документів було знайдено в Дейр-ель Медині, поблизу столиці Єгипту – Фів. Ділові документи часу Нового царства містять цінні відомості про становище рабів, наприклад, про купівлю та найми рабів, іх звільнення, пошук загублених рабів. Інші надписи стосуються земельної власності, описують судові тяжби, пов’язані з приватним землеволодінням, фіксують різноманітні факти дарування землі. Збереглися документи, які фіксують ділові угоди найму та купівлі худоби, виробів ремісників, а також сімейних відносин, наприклад, записки про поділ майна, спадщину та пов’язані з цим судові справи.
Для характеристики центрального апарату державного управління велике значення має посадова інструкція сановнику та вищому чиновнику держави – саті, текст якої зберігся в деяких похованнях, зокрема, в гробниці вельможі Рехміра20.
Багаточисленні тексти часів Нового царства вказують на розвиток активної воєнної політики Єгипту. Особливо детально надписи фараонів XVIII династій повідомляють про їх походи до Передьої Азії та Нубії, серед яких виділяється своєрідний літопис походів Тутмоса ІІІ, який отримав назву «Анали». Аналіз документу дозволяє твердити, що ці походи описані по роках царювання фараона21. Цей літопис був висічений на стіні храму Амона в Фівах.
Без сумніву, історичну цінність представляють дипломатичні документи цього часу, в тому числі й ті, які збереглися в столиці фараона XVIII династіїї Ехнатона, в місті Ахешатоне (суч. Ель-Амарна). Тут був знайдений великий дипломатичний архів середини ІІ тис. до н.е., який містив листи, адресовані єгипетським фараонам Аменхотепу ІІІ та Ехнатону правителями передньоазіатських держав (Вавилонії, Ассирії, Мітанні) та міст Східносередземноморського узбережжя (Бібл, Туніл та ін.). Ці офіційні листи та відповіді на них висвітлюють відносини між єгипетською державою та державами Передньої Азії, зазначають певне послаблення єгипетського впливу на сусідні країни. Дипломатичні документи цього часу були відкриті в Ель-Амарні в кінці XIX ст. Так, в 1968 р. при розкопках пагорба Камід-ель-Лаз на території Лівану археологи знайшли одну цілу клинописну табличку та три фрагменти, які представляли собою листи єгипетського фараона Аменхомета ІІІ правителям Дамаска та іншіх міст Середземноморського узбережжя. До нашого часу дійшов текст мирного договору Рамсеса ІІ та хетського царя Хатусілі ІІІ, складений на єгипетській та хетських мовах, – один із найдавніших мирних договорів, який зберігся до нашого часу22.
Не можна не згадати також і про надписи на стінах храму цариці Хатшепсут в Дейр-ель Бахрі. Пам’ятка детально описує велику морську експедицію в південну країну Пунт для доставки звідтиля золота, чорного дерева, світової смоли, худоби23.
Велике значення мають літературні твори часу Нового царства, в тому числі «Казка про двох братів», яка алегорично описує міф про Осириса, «Розповідь про захоплення азіатського міста Іану», яка характеризує завойовницьку політику Єгипту, релігійно-магічні твори, наприклад, відома «Книга мертвих». У 128 розділі «Книги мертвих» зазначалося: «Слава тобі, владико правди! Я прийшов до тебе!… Я приніс до тебе правду; я забороняю брехні доступ до тебе, я не чинив неправди людям… Не віднімав молока з рота дітей, не ловив божих птахів… Я чистий – хай не буде проти мене зла в цій землі…» 24.
Особливе значення має праця єгипетського жреця Манефона (Мер-не Тхуті), який жив в IV–III ст. до н.е. Манефон, який знав грецьку та стародавньоєгипетську мову, мав доступ до храмових архівів та міг використовувати давньоєгипетські джерела. У фрагментах його основного твору, який дійшов до нас, а також в короткому конспекті його історичних книг зберігся перелік фараонів, об’єднаних в 30 династій, що послужив історикам Нового часу основою для введення періодизації стародавньоєгипетської історії. В іудейського історика Йосипа Флавія зберігся уривок з праці Манефона, в якій описується завоювання Єгипту азіатським племенем гіксосів, а також містяться цікаві відомості про ієрографічну писемність стародавніх єгиптян25.
Отже, дипломатичні документи цього часу, без сумніву, представляють велику історичну цінність. Знахідки цієї доби дають нам можливість висвітлити міжнародні відносини Єгипту, насамперед, з державами Передньої Азії.
Єгиптологи період Пізнього царства ще поділяють на Лівійсько-Саїський та Перський періоди. Знайдені багаточисленні гробниці, біографічні надписи. Однак, Перський період досліджений вченими недостатньо, знайдено невелику кількість джерел.
Пам’ятники матеріальної культури Єгипту пізнього часу (Лівійсько-Саїський період, X–VI ст. до н.е.) багаточисленні. Значну кількість матеріалів дали розкопки міста Туніса (суч. Сань-ель-Халар) в східній частині Дельти, який був столицею Єгипетської держави в період XXI і XXIII династій. Відкриті декілька царських гробниць з муміями фараонів XXI та XXII династій, царевичів та оточення. Дослідник В. Кузищин говорить, що тут були знайдені символи царської влади (жезл, батіг) та велика кількість прикрас (золоті маски, пекторалі, сандалі із золота, срібні та золоті блюда, браслети, каблучки)26. Л. Васильєв зазначає, що при розкопках міста Буто (суч. Тель-ель-Фарабн – «Пагорб фараонів») були знайдені кам’яні плити з іменами і титулами лівійських вождів, амулети, сосуди часів XXII та XXVI династій, був відкритий шар персидського часу27. Вивчалися археологами й інші міста Дельти: Саїс (суч. Са-ель-Хагар) і Бубастис (суч. Тель-Баста), знамениті в пізній період. Пам’ятники часу правління в Єгипті XXV Ефіопської династії були знайдені як на території Куша, так і на території Єгипту. Їх дали розкопки храмів в Гематоні (суч. Кава) в верхньому Єгипті; Карнакського храму в Фівах, де знайшли каплицю фараона Тахорки; в столиці Кушитського царства Напатє, де в храмах Амона та інших богів були знайдені вівтарі, статуї Тахарки і його сім’ї. Був розкопаний некрополь в Нурі, де височила найвища на території Куша піраміда Тахарки, а також гробниці його наступників28.
Цінні матеріали для вивчення історії Стародавнього Єгипту дали розкопки на території грецьких поселень в Єгипті, особливо в Навкратисі і Дафнах. У Навкратисі були знайдені житлові квартали, утвар, реміснича продукція, залишки храмів на честь грецьких богів Аполлона, Гери, Діоскуров та ін., головного храма Еленіона. У Дафнах розкопали цитадель, казарми воїнів-найманців, торгівельно-ремісничі поселення поблизу цитаделі.
Значну інформацію містять стели і надписи лівійських правителів номів Дельти, кушитських фараонів Піанхи і Танутамона. Для відновлення хронології XXV і XXVI династій важливі так звані «стели Апісів» – священних биків, похованих в Серапеумі та Мемфісі, чиї надгробні плити прикрашені рельєфами з датами народження та поховання кожного з Апісі та імені правлячого в той період фараона29.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
